Ухвала суду № 50267776, 08.09.2015, Апеляційний суд Львівської області

Справа № 461/1452/13 Головуючий у 1 інстанції: Государський А.В.

Провадження № 22-ц/783/5832/15 Доповідач в 2-й інстанції: Береза В. І.

Категорія: 27

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 вересня 2015 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Львівської області в складі:

головуючого судді - Берези В.І., суддів: Бойко С.М., Штефаніци Ю.Г.,

за участю секретаря судового засідання - Брикайло М.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Львові цивільну справу за апеляційною скаргою представника ОСОБА_2 - ОСОБА_3, на ухвалу Галицького районного суду м.Львова від 16 липня 2015 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна» до ОСОБА_2, ОСОБА_4 про стягнення заборгованості та за зустрічним позовом ОСОБА_2 до Публічного акціонерного товариства «ОТП Банк» в особі Регіонального відділення АТ «ОТП Банк» в м.Львові, Товариства з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна», третя особа - ОСОБА_4 про визнання недійсним кредитного договору,-

в с т а н о в и л а:

оскаржуваною ухвалою заяву представника позивача ОСОБА_5 про забезпечення позову задоволено. Накладено арешт на квартиру АДРЕСА_2, що належить на праві власності ОСОБА_2, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, паспорт серія НОМЕР_2, виданий Галицьким РВ ЛМУ УМВС України у Львівській області 26.05.2006 року (адреса: 79000, АДРЕСА_2).

Ухвалу оскаржив представник відповідача, просить таку скасувати та відмовити в задоволенні заяви про забезпечення позову. Мотивує тим, що ухвала є необґрунтованою та постановлена з порушенням норм процесуального права. Вказує на те, що позивач у своїй заяві не зазначив, а суд в оскаржуваній ухвалі не обґрунтував, чи існує та у чому полягає реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову, а також якими доказами це підтверджується. Вважає, що позивачем не подано жодного належного доказу на підтвердження факту можливого відчуження спірного нерухомого майна та не наведено будь-яких інших доводів в обґрунтування поданої заяви, позиція позивача базується виключно на його суб'єктивній думці. Крім того, вказує на описки, допущені в змісті оскаржуваної ухвали, зокрема в частині присутніх у судовому засіданні осіб. Зокрема в оскаржуваній ухвалі зазначено, що суд з'ясовував думку відповідача щодо заяви позивача про забезпечення позову, зазначено представника відповідача, хоча у судовому засіданні ні відповідач, ні його представник не були присутні.

В судове засідання особи, які беруть участь у справі, не з`явилися, хоча були повідомлені про час та місце судового розгляду. У відповідності до ч. 2 ст.197 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу нездійснювалось.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, межі і доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла такого висновку.

Відповідно до ч. 1 ст. 151 ЦПК України суд за заявою осіб, які беруть участь у справі, може вжити, передбачені цим Кодексом, заходи забезпечення позову.

За змістом п. 1 ч. 1 ст. 152 ЦПК України позов забезпечується накладенням арешту на майно або грошові кошти, що належать відповідачеві і знаходяться у нього або в інших осіб.

Частиною 3 ст. 151 ЦПК України передбачено, що забезпечення позову допускається на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття заходів забезпечення може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.

У п. 4 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 22.12.2006 р. № 9 «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» зазначено, що розглядаючи заяву про забезпечення позову, суддя має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову.

Постановляючи ухвалу про забезпечення позову, суд першої інстанції обґрунтовував потребу забезпечити позов у визначений ним спосіб тим, що невжиття заходів забезпечення позову може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду, при тому порушив порядок, встановлений для вирішення питання про забезпечення позову.

Відповідно до роз'яснень, викладених в п.п. 2, 11 Постанови Пленуму Верховного суду України №14 від 18.12.2009р. «Про судове рішення у цивільній справі» обґрунтованим визнається рішення, ухвалене на основі повного і всебічного з'ясування обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених доказами, які були дослідженні в судовому засіданні і відповідають вимогам закону про їх належність та допустимість, або обставини, що не підлягають доказуванню, а також якщо рішення містить вичерпні висновки суду, що відповідають встановленим на підставі достовірних доказів обставинам, які мають значення для вирішення справи.

У п.7 Постанови Пленуму Верховного Суду України №9 від 22.12.2006 року «Пропрактику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» (із змінами від 12.06.2009 року) зазначено, що ухвала про забезпечення позову постановляється у порядку, визначеному ст.209 ЦПК, і повинна містити мотивувальну частину, де поряд із зазначенням мотивів, із яких суд(суддя) дійшов висновку про обґрунтованість припущення про те, що невжиття заходів забезпечення може в майбутньому утруднити чи зробити неможливим виконання судового рішення, наводиться посилання на закон, яким керувався суд при постановленні ухвали.

Судом першої інстанції постановлено ухвалу без достатнього з`ясування обставин щодо необхідності вжиття заходів забезпечення позову.

Зокрема, судом не звернуто увагу на те, що згідно з Витягом про реєстрацію у Державному реєстрі іпотек та Витягом про реєстрацію в Єдиному реєстрі заборон відчуження об`єктів нерухомого майна від 15.04.2008 р.р. (а.с.35,36), квартира АДРЕСА_1 вже була обтяжена іпотечним договором №РМ-SME 600/053/2008 від 15.04.2008 року, згідно з яким іпотекодавець ОСОБА_2 забезпечила виконання основного зобов`язання перед іпотекодержателем - ЗАТ «ОТП Банк», правонаступником якого є ТзОВ «ОТП Факторинг Україна», на суму 150000, 00 доларів США. Відтак, судом не з`ясовано, чи даний іпотечний договір був укладений на забезпечення виконання кредитного договору №СМ- SME 600/053/2008 від 15.04.2008 року та чи у зв`язку з цим є необхідність повторно обтяжувати (накладати арешт на) спірну квартиру.

Крім того, про порушення порядку вирішення питання про забезпечення позову вказують і наявні в матеріалах справи розбіжності в частині присутніх у судовому засіданні осіб.

Згідно з журналом судового засідання від 16.07.2015 року (а.с.37-38), ні відповідач ОСОБА_2, ні її представник не були присутні в судовому засіданні під час вирішення питання про забезпечення позову. Натомість, в оскаржуваній ухвалі зазначено про заслуховування думки відповідача щодо заявленого клопотання.

Все вищенаведене вказує на порушення судом першої інстанції порядку вирішення питання про вжиття заходів забезпечення позову.

Враховуючи наведене, доводи апелянта заслуговують на увагу.

Відповідно до п.3 ч.1 ст.312 ЦПК України, розглянувши скаргу на ухвалу суду першої інстанції, апеляційний суд скасовує ухвалу і передає питання на новий розгляд до суду першої інстанції, якщо останній порушив порядок, встановлений для його вирішення.

За таких обставин, оскаржувану ухвалу слід скасувати, питання вжиття заходів забезпечення позову передати на новий розгляд до суду першої інстанції.

Керуючись п.3 ч.1 ст. 312, ст.ст.313, 315, 319 ЦПК України, колегія суддів,-

у х в а л и л а:

апеляційну скаргу представника ОСОБА_2 - ОСОБА_3, задовольнити частково.

Ухвалу Галицького районного суду м.Львова від 16 липня 2015 року скасувати, передати питання на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню в касаційному порядку не підлягає, оскільки не перешкоджає подальшому провадженню у справі.

Головуючий: Береза В.І.

Судді: Бойко С.М.

Штефаніца Ю.Г.