Ухвала суду № 50259926, 09.09.2015, Апеляційний суд Запорізької області

Дата документу Справа № 320/896/15-к

Апеляційний суд Запорізької області

Провадження № 11-кп/778/1252/15Головуючий у 1-й інстанції Урупа І.В.Категорія - ч.2 ч.3 ст.185, ч.3 ст.15 ч.3 ст.185 КК УкраїниСуддя-доповідач у 2-й інстанції ОСОБА_1

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 вересня 2015 року м.Запоріжжя

Колегія суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Запорізької області у складі

головуючого Гончара О.С.,

суддів Дутова О.М., Білоконева В.М.

за участі секретаря Торбач Ю.О.

прокурора Стоматової В.П.

захисника ОСОБА_2

обвинуваченого ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу захисника на вирок Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 17 квітня 2015 року, яким

ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Мелітополь, проживає в АДРЕСА_1,

визнано винуватим у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.ч. 2, 3 ст. 185, ч.3 ст.15, ч.3 ст. 185 КК України,

ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_4, уродженця м. Мелітополі, проживає в АДРЕСА_2,

визнано винним та засуджено за скоєння злочину, передбаченого ч.3 ст.15, ч.3 ст. 185 КК України, -

ВСТАНОВИЛА:

Вказаним вироком районного суду ОСОБА_4 визнано винним у тому, що він, будучи раніше засудженим за вчинення корисливих злочинів, в період з 22.08.2014 року по 03.01.2015 року на одинці вчинив 18 крадіжок чужого майна, як із проникненням в сховища так і без таких проникнень.

Крім того, 05.01.2015 року приблизно о 20 годин 30 хвилин ОСОБА_3 будучи судимим за скоєння корисливих злочинів, за попередньою змовою з ОСОБА_4, перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, маючи умисел на таємне викрадення чужого майна, діючи повторно, через огорожу проникли на територію домоволодіння АДРЕСА_3 шляхом зламу шиферу проникли у гараж, звідки намагались викрасти належні потерпілій ОСОБА_5 зварювальний апарат, металеву каністру об'ємом 20 літрів з бензином, столярний станок «ОБДС», водяний насос, 100 метрів мідного кабелю. Проте з причин, що не залежали від їх волі, обвинувачені не вчинили усіх дій, які вважали необхідними для доведення злочину до кінця, так як їхні злочинні дії були виявлені робітниками міліції. При цьому ОСОБА_4 не зміг самостійно вийти з приміщення та був затриманий працівниками міліції, а ОСОБА_3, усвідомлюючи, що може бути затриманий, втік з місця злочину.

Дії ОСОБА_4 кваліфіковано

за ч.2 ст.185 КК, як таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинене повторно;

за ч.3 ст.185 КК, як таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинене повторно, поєднане з проникненням у сховище;

за ч.3 ст.15, ч.3 ст.185 КК, як незакінчений замах на таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинене повторно, за попередньою змовою групою осіб, поєднане з проникненням у інше приміщення.

Дії ОСОБА_3 кваліфіковано

за ч.3 ст.15, ч.3 ст.185 КК, як незакінчений замах на таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинене повторно, за попередньою змовою групою осіб, поєднане з проникненням у інше приміщення.

ОСОБА_4 призначено покарання

за ст. 185 ч.2 КК у виді 2 років позбавлення волі;

за ст. 185 ч.3 КК у виді 4 років позбавлення волі;

за ч.3 ст.15, ч.3 ст.185 КК у виді 3 років позбавлення волі.

Відповідно до ч.1 ст.70 КК остаточно призначено покарання у виді 4 років позбавлення волі.

ОСОБА_3 призначено покарання у виді 3 років позбавлення волі.

Вирішені питання про запобіжний захід, речові докази і цивільні позови.

В апеляційній скарзі захисник обвинуваченого посилаючись на те, що обвинувачений ОСОБА_3 повністю визнав свою вину, сприяв встановленню істини у справі, щиро розкаявся, має постійне місце проживання, позитивно характеризується, не перебуває на диспансерних обліках у нарколога і психіатра, а тому його виправлення на переконання захисту можливе без ізоляції від суспільства. В зв'язку з чим, адвокат вимагав вирок суду в частині призначеного ОСОБА_3 покарання змінити. Звільнивши його від призначеного покарання на підставі ст. 75 КК з покладенням обов'язків передбачених ст. 76 КК.

Заслухавши доповідь судді, пояснення захисника і обвинуваченого ОСОБА_3, які наполягали на задоволенні апеляційної скарги прокурора, який заперечив проти доводів і вимог апеляції, вважаючи вирок суду в цій частині законним і обґрунтованим; перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч.1 ст. 404 КПК суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги. Приймаючи до уваги, що в апеляційній скарзі обставини справи, докази вини обвинувачених осіб, вид і розмір призначеного ОСОБА_4 покарання не оспорювалися, судова колегія в цій частині вирок суду не переглядала, обмежившись дослідженням питання законності і обґрунтованості визначеного судом виду і розміру призначеного обвинуваченому ОСОБА_3 покарання за обставин зазначених у вироку суду.

З цих же підстав судова колегія вважає встановленим скоєння злочину обвинуваченими і ОСОБА_3, зокрема, за обставин зазначених в оскарженому вироку суду.

Вирішуючи апеляційну скаргу, судова колегія виходить з того, що згідно зі ст. 65 КК суд призначає покарання у межах санкції закону з урахуванням ступеню тяжкості злочину, даних про особу засудженого та обставин, що пом'якшують та обтяжують покарання.

Особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.

Відповідно до вимог ст.75 КК висновок суду про можливість виправлення засудженого без відбування покарання з випробуванням можливий при врахуванні тяжкості злочину, даних про особу винного та конкретних обставин справи.

Призначаючи ОСОБА_3 покарання у виді позбавлення волі, районний суд вірно виходив з того, що обвинуваченим скоєно замах на вчинення тяжкого злочину. ОСОБА_3 має три непогашені судимості за вчинення аналогічних тяжких злочину. Шкодла за вчинений ним злочин не відшкодована.

Доводи апеляційної скарги захисника про наявність обставин, а саме те, що обвинувачений ОСОБА_3 повністю визнав свою вину, сприяв встановленню істини у справі, щиро розкаявся, має постійне місце проживання, позитивно характеризується, не перебуває на диспансерних обліках у нарколога і психіатра, давали суду право звільнити ОСОБА_3 від призначеного йому покарання у відповідності до ст.75 КК, суд першої інстанції також прийняв до уваги. В зв'язку з чим, за наявності у ОСОБА_3 вищезазначених обставин призначив мінімальний розмір покарання, передбачений санкцією даної статті.

Разом з тим, районний суд вірно прийняв до уваги й те, що востаннє ОСОБА_3 відбував реальне покарання в місцях позбавлення волі за крадіжку з проникненням. Обвинувачений звільнився з місць позбавлення волі лише 31.12.2014 року. Проте лише через чотири (!!!) дні після свого звільнення знову вчинив тотожній злочин та ще й у стані алкогольного сп'яніння.

Вказані обставини свідчать про стійку сталу кримінальну спрямованість поведінки обвинуваченого. Вказують, що навіть за час свого перебування в місцях позбавлення волі ОСОБА_3 не виправився і знову одразу став на злочинний шлях скоєння ним крадіжки.

Наведені обставини явно вказують на підвищену суспільну небезпеку та стійку криміногенну спрямованість ОСОБА_3, що ставить під загрозу безпеку суспільства. В зв'язку з чим, єдиним дієвим способом попередження вчинення ОСОБА_3 нових злочинів є лише відбування ним покарання в умовах ізоляції від суспільства.

За таких обставин, судова колегія дійшла висновку, що суд першої інстанції призначив покарання ОСОБА_3 у відповідності до вимог ст.65 КК. Підстав для його зміни судова колегія не вбачає. Апеляційна скарга захисника задоволенню не підлягає.

Керуючись ст. ст. 404, 407, 419 КПК колегія суддів,

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу захисника відхилити.

Вирок Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 17 квітня 2015 року щодо ОСОБА_4 і ОСОБА_3 в цій справі залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, проте може бути оскаржена безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом трьох місяців з дня її проголошення, а ОСОБА_4 і ОСОБА_3, які тримаються під вартою, - в той же строк з моменту вручення їм повного тексту даної ухвали суду.

Головуючий суддяСуддяСуддяГончар О.С.Дутов О.М.Білоконев В.М.