Рішення № 50257393, 08.09.2015, Заводський районний суд м. Запоріжжя

Заводський районний суд м. Запоріжжя

69009 Україна м. Запоріжжя вул. Лізи Чайкіної 65 тел.(061) 236-59-98

Справа № 332/6103/14-ц

Провадження №: 2/332/103/15

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 вересня 2015 р. м.Запоріжжя

Заводський районний суд міста Запоріжжя у складі:

Головуючого судді: Федоренка О.І.;

при секретарі: Педак С.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про поділ майна, зустрічний позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1, треті особи: ОСОБА_4, Орган опіки районної адміністрації Запорізької міської ради по Заводському району про визнання права особистої приватної власності на частку квартири,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1, звернувся до суду з позовом в уточненому варіанті якого зазначив, що перебував у шлюбі з відповідачкою з 14 січня 2005 року по 15 січня 2015 року. Під час шлюбу сторонами була придбана трикімнатна квартира АДРЕСА_1. Частина коштів була їх спільною, решту він взяв в кредит в банках. Вважає, що 78/100 спірної квартири придбано за спільні зі ОСОБА_2 кошти, решта 22/100 за кошти які він особисто брав в кредит за його особисті кошти. Окрім того, під час шлюбу придбано: кухонний гарнітур, вартістю 15000 грн.; газова плита «Gorenje», вартістю 4200 грн.; витяжка, вартістю 3200 грн.; холодильник «Whirpool», вартістю 5000 грн.; диван шкіряний, вартістю 8000 грн.; підставка під телевізор скляна, вартістю 3000 грн.; кондиціонер «TOSHIBA», вартістю 3300 грн.; журнальний стіл деревяний зі склом, вартістю 3200 грн.; музичний центр з колонками, вартістю 2300 грн.; зварювальний апарат, вартістю 4200 грн.; диван, вартістю 3700 грн.; шафа кутова (вмонтована), вартістю 3000 грн.; шафа-купе (вмонтована), вартістю 4000 грн.; спальний гарнітур (ліжко, дві тумбочки, комод, дзеркало), вартістю 11000 грн.; бойлер «Gorenje», вартістю 3000 грн.; пральна машина «LG», вартістю 3500 грн.; деревяні статуетки (індонезійське дерево ручної роботи): «Ігуана», вартістю 2800 грн.; «Дракон», вартістю 500 грн.; «Дракон» у вигляді коня, вартістю 800 грн.; пилосос «Томас» (ОСОБА_5), вартістю 2800 грн.; соковижималка, вартістю 800 грн.; електромясорубка, вартістю 1200 грн.; два телевізори «великий», вартістю 11000 грн., «малий», вартістю 4000 грн., всього на 103500 грн.

Всі спроби розділити спільне майно позасудовим шляхом позитивних результатів не дали, у звязку з чим він змушений звернутися до суду з позовом про поділ спільного майна. З посиланням на статті 57,60 та 70 СК України, просить суд розділити спільне майно наступним чином: визнати за ним право власності на 61/100 квартири АДРЕСА_1. Виділити йому у власність: холодильник «Whirpool», вартістю 5000 грн.; диван шкіряний, вартістю 8000 грн.; підставку під телевізор скляну, вартістю 3000 грн.; кондиціонер «TOSHIBA», вартістю 3300 грн.; журнальний стіл деревяний зі склом, вартістю 3200 грн.; музичний центр з колонками, вартістю 2300 грн.; пральну машину «LG», вартістю 3500 грн.; деревяні статуетки (індонезійське дерево ручної роботи): «Ігуана», вартістю 2800 грн.; «Дракон», вартістю 500 грн.; «Дракон» у вигляді коня, вартістю 800 грн.; пилосос «Томас» (ОСОБА_5), вартістю 2800 грн. та телевізор «великий», вартістю 11000 грн., всього на 46200 грн. Пилосос «Томас» та телевізор «великий», позивач вже забрав. Окрім того, просить стягнути на його користь 8404 грн. частину коштів, сплачених ним за кредитним договором № 3605/0193/1013/13, який був взятий ним та витрачений на ремонт придбаної квартири.

Відповідачці ОСОБА_2 залишити у власності 39/100 квартири АДРЕСА_1, а також: кухонний гарнітур, вартістю 15000 грн.; газову плиту «Gorenje», вартістю 4200 грн.; витяжку, вартістю 3200 грн.; зварювальний апарат, вартістю 4200 грн.; диван, вартістю 3700 грн.; шафу кутову (вмонтовану), вартістю 3000 грн.; шафу-купе (вмонтовану), вартістю 4000 грн.; спальний гарнітур (ліжко, дві тумбочки, комод, дзеркало), вартістю 11000 грн.; бойлер «Gorenje», вартістю 3000 грн.; соковижималку, вартістю 800 грн.; електромясорубку, вартістю 1200 грн.; телевізор «малий», вартістю 4000 грн., всього на 57300 грн.

В свою чергу ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_1 в якому зазначила, що під час перебування у шлюбі ними дійсно 27.8.2013 року була придбана вищезазначена квартира АДРЕСА_1, але квартира була придбана за гроші, основна частина яких становить гроші за продану того ж дня квартиру, отриману нею в дар 6.7.2009 року, тобто яка є була її особистою власністю, а до отриманих за продаж вказаної квартири грошей, була додана частина коштів, близько 60000 грн., яка дійсно є спільною сумісною власністю подружжя. Оскільки більша частина вартості спірної квартири придбана за належні ОСОБА_2 грошові кошти, окрім того, на даний час в квартирі проживають донька ОСОБА_2 ОСОБА_4 з маленькою дитиною, просить суд визнати за нею ОСОБА_2 право власності на ? частини квартири АДРЕСА_1.

В судовому засіданні ОСОБА_1 та його представник заявлені ними позовні вимоги підтримали у повному обсязі, з посиланням на викладені в позові доводи та обґрунтування додали, що визнають, що на придбання спірної квартири пішли кошти від проданої квартири, яка належала ОСОБА_2, отриманої нею в дар від її матері. Цю квартиру ОСОБА_1 також вважає спільною власністю подружжя, оскільки договір дарування був укладений під час перебування у шлюбі, хоча й без його присутності. Після розірвання шлюбу ОСОБА_1 був позбавлений можливості вивести майно, оскільки йому чинилися перешкоди в проникненні до квартири, де воно знаходилося й де проживає мати колишньої дружини ОСОБА_3 в квартира АДРЕСА_2.

Позовні вимоги ОСОБА_2 вважає безпідставними й недоведеними, доводи з приводу вимог вважає необґрунтованими, просить в задоволенні позову відмовити.

В судовому засіданні ОСОБА_2 та її представник заявлені ними позовні вимоги підтримали у повному обсязі, з посиланням на викладені в позові доводи та обґрунтування просять їх вимоги задовольнити, додавши, що на придбання спірної квартири пішли кошти від проданої квартири, яка належала ОСОБА_2, отриманої в дар від її матері, вважають, що ці кошти є власністю виключно ОСОБА_2 Визнають, що зі спірного майна, заявленого ОСОБА_6 на розподіл, той забрав собі великий телевізор та пилосос, не заперечують щоб ОСОБА_1 біли виділені холодильник «Whirpool», кондиціонер «Toshiba» та диван шкіряний і, не заперечують проти стягнення частини сплаченої ним заборгованості за кредитом в розмірі 8404 грн., оскільки визнають, що кредит дійсно брався та був використаний на ремонт квартири. Щодо іншого майна, вважають позовні вимоги необґрунтованими, просять в їх задоволенні відмовити, оскільки це майно чоловік вивіз ще раніше.

ОСОБА_3 заявлені до неї позовні вимоги не визнала, зазначивши, що ОСОБА_2 її донька ОСОБА_1 колишній чоловік доньки, з якими вона проживала разом на час розірвання шлюбу зимою 2014-2015 років. Після розірвання шлюбу ОСОБА_2 перша залишила квартиру, після неї з квартири виїхав ОСОБА_1 Підтверджує, що на час розірвання шлюбу були деревяні статуетки, які забрав ОСОБА_1, кухня, газова плита.

Третя особа ОСОБА_4 надала заяву в якій просить розглянути справу за її відсутністю, позовні вимоги ОСОБА_2 підтримує у повному обсязі просить задовольнити, в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 просить відмовити.

Представник третьої особи органу опіки надав заяву про розгляд справи за її відсутності, проти задоволення позовних вимог ОСОБА_2 не заперечує.

Свідки пор справі ОСОБА_7 та ОСОБА_8 підтвердили наявність в квартирі де сторони проживали разом кухонного та спального гарнітурів, кухонної витяжки, диванів, музичного центру, водонагрівача, мясорубки, соковижималки, телевізорів, газової плити, меблів.

Вислухавши пояснення, перевіривши докази, суд встановив певні юридичні факти та відповідні ним правовідносини.

Згідно ч.3 ст.10 та ч.1 ст.60 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Відповідно до ст.11 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням фізичних та юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених вимог і на підставі наданих доказів.

Як встановлено в судовому засіданні й проти чого не заперечують сторони, вони перебували у шлюбі з 14.1.2005 року по 15 січня 2015 року, шлюб розірвано за рішенням суду (а.с.58,63).

Згідно ст.60 СК України, майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу).

Як встановлено в судовому засіданні й проти чого не заперечують сторони 27.8.2013 року згідно договору купівлі-продажу ОСОБА_2 за 199773 грн. придбано квартиру АДРЕСА_1, п.8 договору зазначає, що ОСОБА_1 згоден з укладанням цього договору (а.с.9-11). Право власності на квартиру зареєстровано з ОСОБА_2 (а.с.57).

Того ж дня 27.8.2013 року ОСОБА_2 за 155108 грн. продано, належну їй на праві власності, отриману в дар 6.7.2009 року, квартиру АДРЕСА_3 (а.с.54-56).

Згідно п.2 ч.1 ст.57 СК України особистою приватною власністю дружини, чоловіка є майно, набуте нею, ним за час шлюбу, але на підставі договору дарування або в порядку спадкування.

Судові не надано доказів оспорювання права особистої власності ОСОБА_2 на отриману в дар 6.7.2009 року, квартиру АДРЕСА_3.

Згідно попередніх договорів від 3.8.2013 року, укладених між ОСОБА_2 і ОСОБА_5 та ОСОБА_9 і ОСОБА_2, ОСОБА_2 зобовязується до 26.8.2013 року продати ОСОБА_5 за 24000 доларів США належну їй квартиру АДРЕСА_3 та придбати за 29500 доларів США у ОСОБА_9 квартиру АДРЕСА_4 (а.с.86-87,88-89).

Відповідно до умов попередніх договорів 27.8.2013 року ОСОБА_2 продала належну їй квартиру АДРЕСА_3 та придбала квартиру АДРЕСА_4.

Судові не надано доказів оскарження сторонами як попередніх договорів від 3.8.2013 року так й договорів купівлі-продажу квартир від 27.8.2013 року. У звязку з чим суд вважає, що грошові кошти 155108 грн., отримані ОСОБА_2 від продажу належної їй квартири, відповідно до змісту ст.57 СК України є її особистою приватною власністю й ці ж грошові кошти пішли на придбання спірної квартири АДРЕСА_4.

Загальна вартість придбаної спірної квартири становить 199773 грн., за змістом ст.57 СК України з-за відрахуванням 155108 грн., які є особистою приватною власністю ОСОБА_2, різниця становить 44665 грн. Дані грошові кошти 44665 грн. суд, у відповідності до змісту ч.3 ст.61 СК України, визнає спільною сумісною власністю подружжя, не ставлячи під сумнів їх походження від кредитів, отриманих ОСОБА_1 22.8.2013 року в ПАТ «Укрбізнесбанк» в розмірі 26250 грн. та 13.8.2013 року в ПАТ «Креді агріколь банк» в розмірі 26000 грн., оскільки це співпадає з вищезазначеним розміром й не заперечується й другою стороною.

Таким чином, у відповідності до ст.60 СК України 44665 грн. є спільною сумісною власністю ОСОБА_2 та ОСОБА_1, що дорівнює трохи менше вартості ? частини квартири й за принципами ст.70 СК України, при розподілі розміру спільної власності подружжя в спільній квартирі ? частки, доля кожного становить по 1/8 частці.

Разом з тим, згідно ст.11 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням фізичних та юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених вимог і на підставі наданих доказів.

ОСОБА_2 заявлені вимоги щодо визнання за нею права власності на ? спірної квартири, за ОСОБА_1 ? частини, протягом розгляду справи розмір заявлених позовних вимог, ОСОБА_2 не змінені.

У звязку з чим суд вважає позовні вимоги ОСОБА_2 обґрунтованими, що їй належить ? частки квартири АДРЕСА_4, залишаючи за нею право власності на ? частки і, визнає право власності на ? частку спірної квартири за ОСОБА_1 ОСОБА_1 заявлені вимоги про стягнення з ОСОБА_2 частини сплаченої ним заборгованості за кредитним договором № 3605/0193/1013/13 від 5.9.2013 року в розмірі 8404 грн., у звязку з визнанням цих вимог ОСОБА_2, суд за змістом ст.174 ЦПК України задовольняє вимоги в цій частині.

Щодо решти позовних вимог ОСОБА_1 стосовно майна суд вважає наступне.

Згідно п.24 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 21.12.2007 року № 11 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя», до складу майна, що підлягає поділу включається загальне майно подружжя, наявне у нього на час розгляду справи, та те, що знаходиться у третіх осіб.

В позовній заяві ОСОБА_1 зазначено, що під час шлюбу сторонами придбано: кухонний гарнітур, газова плита «Gorenje», кухонна витяжка, холодильник «Whirpool», диван шкіряний, підставка під телевізор скляна, кондиціонер «TOSHIBA», журнальний стіл деревяний зі склом, музичний центр з колонками, зварювальний апарат, диван, шафа кутова (вмонтована), шафа-купе (вмонтована), спальний гарнітур (ліжко, дві тумбочки, комод, дзеркало), бойлер «Gorenje», пральна машина «LG», три деревяні статуетки (індонезійське дерево ручної роботи) пилосос «Томас» (ОСОБА_5), соковижималка, електромясорубка, два телевізори «великий» та «малий». Пилосос «Томас» та «великий» телевізор ОСОБА_1 вивіз.

ОСОБА_2 визнає факт придбання вказаного майна під час шлюбу, але зазначає, що на час розгляду справи залишилося: кухонний гарнітур, газова плита «Gorenje», кухонна витяжка, холодильник «Whirpool», диван шкіряний, кондиціонер «TOSHIBA». Інше майно ОСОБА_1 було вивезено при переїзді на іншу квартиру, при цьому не заперечуючи розподіл майна, яке залишилося в варіанті, зазначеному ОСОБА_1

Таким чином суд, за змістом ст.174 ЦПК України, визнає за ОСОБА_1 право власності на холодильник «Whirpool», вартістю 5000 грн.; кондиціонер «Toshiba», вартістю 3300 грн.; диван шкіряний, вартістю 8000 грн.; пилосос «Томас» (ОСОБА_5), вартістю 2800 грн., телевізор, вартістю 11000 грн., за ОСОБА_2 визнає право власності на: кухонний гарнітур, вартістю 15000 грн.; кухонну витяжку, вартістю 3200 грн. та газову плиту «Gorenje», вартістю 4200 грн.

Щодо решти майна суд вважає, що позивачем не надані докази наявності цього майна. За ухвалою суду про забезпечення позову від 2.3.2015 року накладений арешт на майно в квартирі АДРЕСА_5, зазначене в ухвалі, однак стороною не надано акту опису майна, що позбавляє суд можливості перевірити наявність спірного майна.

Суд у відповідності до ст.11 ЦПК України розглядає справу на підставі наданих доказів. Доказів наявності на час розгляду справи іншого майна, окрім вищезазначеного судові не надано, тому в цій частині суд вважає відмовити ОСОБА_1 в задоволенні позовних вимог.

Щодо розподілу судових витрат суд вважає наступне.

Згідно до ч. 1 ст.88 ЦПК України, стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати. Якщо позов задоволено частково, судові витрати присуджуються позивачеві пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, а відповідачеві - пропорційно до тієї частини позовних вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

У звязку з задоволенням позовних вимог ОСОБА_2 в повному обсязі, підлягає стягненню на її користь зі ОСОБА_1 сплачений нею судовий збір в повному обсязі в розмірі 1498,30 грн.

У звязку з задоволенням позовних вимог ОСОБА_1 частково в розмірі: ? частки квартири АДРЕСА_6, вартість якої становить (загальна вартість 199773 грн., що неоспорюється сторонами) - 49943,25 грн.; холодильника «Whirpool», вартістю 5000 грн.; кондиціонера «Toshiba», вартістю 3300 грн.; дивана шкіряного, вартістю 8000 грн.; пилососу «Томас» (ОСОБА_5), вартістю 2800 грн.; телевізору, вартістю 11000 грн.; частки сплаченої заборгованості за кредитним договором № 3605/0193/1013/13 від 5.9.2013 року в розмірі 8404 грн., що разом становить 88447,25 грн., підлягає стягненню на його користь зі ОСОБА_2 судовий збір в частині задоволених вимог, в розмірі 884,47 грн.

Ухвалами суду від 30.12.2014 року та 02.03.2015 року встановлені заходи забезпечення позову, ухвалою від 30.12.2014 року накладений арешт на квартиру АДРЕСА_1, ухвалою від 02.03.2015 року накладений арешт на майно в квартирі АДРЕСА_5, які, відповідно до ч.6 ст.154 ЦПК України підлягають скасуванню.

Керуючись ст.ст.57,60,61,69,70 СК України, ст.352,368,372 ЦК України, ст.ст.10,11,14,57-60,154,208-209,212-215,218,294 ЦПК України,

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити частково. Визнати за ОСОБА_1 право власності на ? частку квартири АДРЕСА_1. Виділити ОСОБА_1 у власність холодильник «Whirpool», вартістю 5000 грн.; кондиціонер «Toshiba», вартістю 3300 грн.; диван шкіряний, вартістю 8000 грн.; телевізор, вартістю 11000 грн. Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 частину сплаченої заборгованості за кредитним договором № 3605/0193/1013/13 від 5.9.2013 року в розмірі 8404 грн. В решті вимог відмовити.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 частину сплаченого судового збору в розмірі 856,47 грн.

Позовні вимоги ОСОБА_2 задовольнити. Залишити за ОСОБА_2 право власності на ? квартири АДРЕСА_1. Виділити ОСОБА_2 у власність кухонний гарнітур, вартістю 15000 грн.; кухонну витяжку, вартістю 3200 грн.; газову плиту «Gorenje», вартістю 4200 грн.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 сплачений судовий збір в розмірі 1498,30 грн.

Заходи забезпечення позову, встановлені ухвалою суду від 30.12.2014 року про накладення арешту на квартиру АДРЕСА_1 та ухвалою суду від 02.03.2015 року про накладення арешту на майно в квартирі АДРЕСА_5, скасувати.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу

протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя О.І. Федоренко