Постанова № 50239621, 09.09.2015, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

09 вересня 2015 р. Справа №805/3220/15-а

приміщення суду за адресою: 84112, м.Слов'янськ, вул. Добровольського,

час прийняття постанови:

Постановлена у нарадчій кімнаті

Донецький окружний адміністративний суд у складі судді Маслоід О.С.

при секретарі судового засідання - Ляшко О.О.

розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Кнауф Гіпс Донбас» (м. Соледар)

до Спеціалізованої Державної податкової інспекції з обслуговування великих платників

у м. Донецьку Міжрегіонального головного управління ДФС

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення

за участю

представників сторін: від позивача - Позняк І.С.

від відповідача - не з`явився

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Кнауф Гіпс Донбас» (надалі - позивач) звернулось до Донецького окружного адміністративного суду із адміністративним позовом до Спеціалізованої Державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Донецьку Міжрегіонального головного управління ДФС (надалі - відповідач) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення № 0000354100/2777/10/28-03-41 від 20.05.2015 року.

Позивач обґрунтовує позовні вимоги наступним. Відповідач вважає, що позивачем було занижено позитивне значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту та відповідно податок на додану вартість за лютий 2015 року на 47 453 грн. Вказане порушення відбулось у зв'язку із тим, що контрагент позивача ДП «Донецька залізниця» не надав податкову декларацію з податку на додану вартість (надалі ПДВ) до відповідного податкового органу. Позивач зазначає, що у наявності має усі необхідні первинні та інші документи щодо підтвердження реальності здійснених господарських операцій, які надав до матеріалів справи. Він також не повинен відповідати за дії свого контрагента.

Відповідач у судове засідання не з`явився, про дату, час та місце судового розгляду справи повідомлений належним чином. До суду надав заперечення на позов. Проти задоволення позову заперечує та посилається на наступне. Позивачем порушені вимоги п. 198.1., 198.6. ст. 198, п. 200.1., 200.2. ст. 200 Податкового кодексу України (надалі ПК України), що призвело до завищення податкового кредиту, заниження позитивного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту та відповідно ПДВ за лютий 2015 року. Позивачем до складу податкового кредиту включені суми по ДП «Донецька залізниця», яке не задекларувало податкові зобов'язання, оскільки не надало податкову декларацію. Обов'язковими передумовами формування податкового кредиту позивачем є попередня сплата та зарахування до бюджету податкових зобов'язань його контрагентами, складання податкової накладної особою, яка зареєстрована в установленому порядку як платник ПДВ. Недотримання цих положень свідчить про відсутність підстав для включення суми податку, що зазначена в податковій накладній, до складу податкового кредиту звітного періоду.

Дослідивши наявні в матеріалах справи докази та заслухавши пояснення представника позивача, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог, з огляду на наступне.

Позивач зареєстрований у якості юридичної особи 20.10.2003 року, код ЄДРПОУ 31279540, відповідно до свідоцтва № 100326338 від 02.03.2011 року є платником ПДВ, знаходиться на обліку відповідача.

Позивачем 19.03.2015 року подана податкова декларація з ПДВ за лютий 2015 року, у якій зазначена загальна сума податкового кредиту 12 429 266 грн., серед яких 47 453 грн. сума податкового кредиту по господарським операціям з ДП «Донецька залізниця».

Відповідачем була проведена камеральна перевірка даних позивача, задекларованих у зазначеній податковій звітності з ПДВ, щодо правомірності нарахування від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та податкового кредиту за лютий 2015 року, за результатами якої складений акт перевірки від 17.04.2015 року № 154/28-03-41-31279540.

У акті перевірки зазначено, що ДП «Донецька залізниця» не задекларувало об'єкт оподаткування та податкові зобов'язання з ПДВ.

У разі не відображення даних податкової накладної в податкових зобов'язаннях продавця, така податкова накладна не є податковим документом та не дає права на податковий кредит. Статус податкового документу податкова накладна набуває в момент відображення її даних в податкових зобов'язаннях контрагента.

Згідно висновків акту перевірки встановлено порушення позивачем п. 198.1., 198.6. ст. 198, п. 200.1., 200.2. ст. 200, п. 201.10. ст.. 201 ПК України, що призвело до завищення податкового кредиту за лютий 2015 року та заниження суми позитивного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту у сумі 47 453 грн.

На вказаний акт перевірки позивачем були надані заперечення від 15.05.2015 року за № 743, які залишені без задоволення відповіддю від 27.05.2015 року.

На підставі акту перевірки відповідачем 20.05.2015 року було прийняте податкове повідомлення-рішення № 0000354100/2777/10/28-03-41, яким позивачеві донарахований ПДВ за лютий 2015 року у розмірі 47453 грн. та застосовані штрафні (фінансові) санкції у сумі 23 726,50 грн.

11.06.2015 року вказане рішення було оскаржено позивачем до Межрегіонального головного управління ДФС Центральний офіс з обслуговування великих платників. Скарга рішенням про результати розгляду скарги від 22.06.2015 року залишена без задоволення.

03.07.2015 року позивачем подана повторна скарга до Державної фіскальної служби, але до теперішнього часу відповіді не отримано.

При вирішенні питання про законність та обґрунтованість даного податкового повідомлення-рішення суд виходить з наступного.

У відповідності до вимог п. 198.1. ст.. 198 Податкового кодексу України (надалі ПК України) право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій, зокрема, з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Згідно п. 198.6 ст. 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Згідно з п. 200.1 ст. 200 ПК України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

П. 200.2. ст.. 200 ПК України передбачено, що при позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом.

П. 201.10. ст.. 201 ПК України визначено, що при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.

Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Відсутність факту реєстрації платником податку - продавцем товарів/послуг податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних та/або порушення порядку заповнення податкової накладної не дає права покупцю на включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту та не звільняє продавця від обов'язку включення суми податку на додану вартість, вказаної в податковій накладній, до суми податкових зобов'язань за відповідний звітний період.

Аналіз наведеного доводить, що єдиним документом для формування податкового кредиту є податкова накладна, до податкового кредиту не відносяться суми податку не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними. ПК України не ставить в залежність право віднесення сум ПДВ до податкового кредиту від податкового обліку (стану) інших осіб і фактичної сплати контрагентами податку до бюджету.

Суд зазначає, що під час розгляду справи позивачем до матеріалів справи надані усі первинні документи щодо господарських правовідносин із ДП «Донецька залізниця».

Договір № 68-12-14 про надання послуг від 10.12.2014 року, договір № 1424 про організацію перевезень вантажів і проведення розрахунків за перевезення та надані залізницею послуги від 01.01.2014 року із додатковими угодами, які діють до теперішнього часу.

На виконання вказаних договорів позивачем до матеріалів справи надані: податкові накладні, платіжні доручення про перерахування передплати, акт виконаних робіт, роздруківки особового рахунку, відомості плати за користування вагонами із відповідними звітами по відвантаженню критих вагонів та залізничні проїзні документи.

Аналіз наведених первинних документів доводить фактичність вчинення зазначених господарських операцій, тобто позивачем підтверджена правомірність визначення податкового кредиту за лютий 2015 року та включення до його складу суми ПДВ у вказаному розмірі.

Крім цього, з акту перевірки вбачається, що відповідачем під час перевірки були дослідженні, первинні документи позивача та не було встановлено порушень в їх складені, які б впливали на формування податкової звітності.

Вказаний контрагент позивача під час здійснення господарських операцій та складення первинних документів був зареєстрований як юридична особа, на момент проведення фінансово-господарської операції був платником податків, а тому мав право здійснювати господарську діяльність шляхом укладення договорів.

Суд не приймає до уваги посилання відповідача на неможливість включення сум податку до податкового кредиту у зв'язку із тим, що контрагентом позивача не надавалась податкова звітність, з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 2 ст.. 61 Конституції України юридична відповідальність особи має індивідуальний характер.

Принцип персональної відповідальності особи, у даному випадку право позивача на формування податкового кредиту, не може ставитися у залежність від додержання податкової дисципліни третіми особами, оскільки таке порушення тягне за собою юридичну відповідальність саме особи, яка її порушила.

У рішенні Європейського суду з прав людини по справі Інтерсплав проти України ще у 2007 році та інших аналогічних справах («Булвес» АД проти Болгарії 2009 рік, Бізнес Супорт Центр проти Болгарії 2010 рік) зазначено про те, що платника податку не може бути позбавлено права на бюджетне відшкодування ПДВ за відсутності доказів того, що його було залучено до протиправної діяльності, пов'язаної з незаконним отриманням бюджетного відшкодування. При цьому, платник ПДВ не повинен нести відповідальність за зловживання, вчиненні його контрагентом, якщо платник ПДВ не знав про такі зловживання та не міг про них знати.

Судова ж практика щодо зазначеного правового принципу персональної відповідальності особи також визначена у постановах Верховного суду України від 31.01.2011 року по справі № 21-47а10 та інших.

Крім цього, суд зазначає, що до матеріалів справи надана копія сертифіката (висновок) № 1360 про настання обставин непереборної сили, виданий Торгово-промисловою палатою України 14.10.2014 року за звернення ДП «Донецька залізниця», згідно якого відповідно до п. 102.6., 102.7. ПК України Торгово-промислова палата України засвідчила настання обставин непереборної сили з 01.08.2014 року Державному підприємству «Донецька залізниця» при здійсненні господарської діяльності на території Донецької та Луганської областей та дотриманні норм законодавчих актів України, які стосуються продовження граничних термінів для подання податкової декларації.

До матеріалів справи також надана копія сертифіката (висновок) № 1361 про настання обставин непереборної сили, виданий Торгово-промисловою палатою України 14.10.2014 року за звернення ДП «Донецька залізниця», згідно якого відповідно до п. 100.4., 100.5. ст.. 100 ПК України Торгово-промислова палата України засвідчила настання обставин непереборної сили з 01.08.2014 року Державному підприємству «Донецька залізниця» при здійсненні господарської діяльності на території Донецької та Луганської областей та дотриманні норм законодавчих актів України, які стосуються справляння та сплати податків та обов'язкових платежів. На момент видачі сертифікату Торгово-промисловою палатою України обставини непереборної сили тривають та дату закінчення їх терміну встановити неможливо.

З урахуванням викладеного, судом встановлена відсутність у позивача порушень, встановлених камеральною перевіркою, необґрунтованість донарахування суми ПДВ за лютий 2015 року у розмірі 47 453 грн. та неправомірне прийняття спірного податкового повідомлення-рішення.

Ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Таким чином, спірне податкове повідомлення-рішення не може вважатися обґрунтованим та законним, відповідно підлягає скасуванню, а позовні вимоги підлягають задоволенню.

Відповідно до ч.1 ст. 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

У відповідності до вимог ч. 2 ст. 5 КАС України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

З огляду за зазначене, витрати позивача по сплаті судового збору у сумі 182,70 грн. підлягають відшкодуванню за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень - Спеціалізованої Державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Донецьку Міжрегіонального головного управління ДФС.

На підставі викладеного та керуючись Конституцією України, Податковим кодексом України, ст. 94, 158-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

Позов задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення Спеціалізованої Державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Донецьку Міжрегіонального головного управління ДФС № 0000354100/2777/10/28-03-41 від 20.05.2015 року.

Стягнути з Спеціалізованої Державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Донецьку Міжрегіонального головного управління ДФС (код ЄДРПОУ 38769166, 87515 Донецька область, м. Маріуполь, вул.. Італійська, 59) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Кнауф Гіпс Донбас» судові витрати у сумі 182 грн. 70 коп.

Вступна та резолютивна частини постанови виготовлено у нарадчій кімнаті та проголошено у судовому засіданні 09.09.2015 року у присутності представника позивача.

Зазначена постанова може бути оскаржена до Донецького апеляційного адміністративного суду.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Скарга подається до Донецького апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд.

Повний текст рішення виготовлено 14 вересня 2015 року.

Суддя Маслоід О.С.