Постанова № 50239616, 08.09.2015, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

08 вересня 2015 р. Справа № 805/3068/15-а

приміщення суду за адресою: 84112, м.Слов'янськ, вул. Добровольського,

Постановлена у нарадчій кімнаті

Донецький окружний адміністративний суд у складі судді Маслоід О.С.,

розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовом Приватного підприємства «ВКФ «Уніпром» (м. Маріуполь)

до Маріупольської об’єднаної державної податкової інспекції Головного управління

Міндоходів у Донецькій області

про визнання рішення протиправним та зобов’язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

Приватне підприємство «ВКФ «Уніпром» (надалі – позивач) звернулось до Донецького окружного адміністративного суду із адміністративним позовом до Маріупольської об’єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Донецькій області (надалі – відповідач) про визнання протиправною відмову у надані інформації про наявність чи відсутність заборгованості з податків, зборів, платежів станом на 16.03.2015 року та на дату отримання запиту та зобов’язання надати вказану інформацію.

Позивач у судове засідання не з’явився, через канцелярію суду надав клопотання про розгляд справи без участі його представника. Позовні вимоги обґрунтовує наступним. Він звернувся до відповідача із запитом на інформацію. 15.07.2015 року отримав від відповідача лист, яким його повідомили, що відповідач не є розпорядником запитуваної інформації, тобто фактично була відмова у надані необхідної інформації.

Відповідач у судове засідання не з’явився, через канцелярію суду надав заперечення на позов, у яких зазначає, що позовні вимоги не підлягають задоволенню та послався на наступне. Відповідач повинен дотримуватися Конституції України та діяти виключно відповідно до законів України та інших нормативно-правових актів. Наказом Міндоходів від 10.10.2013 року № 567 затверджений Порядок видачі довідок про відсутність заборгованості з податків, зборів, платежів, що контролюються органами доходів та зборів. П. 3 вказаного порядку визначено, що довідка видається за заявою, встановленої форми. Позивач звернувся до відповідача із заявою не за встановленою формою, відповідно йому було відмовлено у надані запитуваної інформації.

Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог, з огляду на наступне.

Позивачем відповідачеві був направлений запит на інформацію від 01.07.2015 року, яким він, із посиланням на норми Закону України «Про публічну інформацію», просив надати письмову інформацію про наявність чи відсутність у нього заборгованості з податків, зборів, платежів станом на 16.03.2015 року та на дату отримання запиту.

У відповідь на вказаний запит відповідачем був направлений лист № 12427/10/05-19-11-13 від 07.07.2015 року, яким позивача повідомляли, що відповідач не є розпорядником інформації за запитами на отримання публічної інформації, яка може бути отримана шляхом узагальнення, аналітичної обробки даних або потребує створення в інший спосіб. Згідно Порядку про видачі довідок про відсутність заборгованості з податків, зборів, платежів, що контролюються органами доходів та зборів така довідка видається безоплатно на підставі заяви за встановленою формою.

Згідно ст. 6 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі - КАС України) кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.

Закон України «Про доступ до публічної інформації» (надалі Закон) визначає порядок здійснення та забезпечення права кожного на доступ до інформації, що знаходиться у володінні суб'єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, визначених цим Законом, та інформації, що становить суспільний інтерес.

Відповідно до ст. 1 Закону публічна інформація - це відображена та задокументована будь-якими засобами та на будь-яких носіях інформація, що була отримана або створена в процесі виконання суб'єктами владних повноважень своїх обов'язків, передбачених чинним законодавством, або яка знаходиться у володінні суб'єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, визначених цим Законом.

Публічна інформація є відкритою, крім випадків, встановлених законом.

Згідно ст.. 3 Закону право на доступ до публічної інформації гарантується, зокрема, обов'язком розпорядників інформації надавати та оприлюднювати інформацію, крім випадків, передбачених законом.

Ст. 12 Закону передбачено, що суб'єктами відносин у сфері доступу до публічної інформації є: запитувачі інформації - фізичні, юридичні особи, об'єднання громадян без статусу юридичної особи, крім суб'єктів владних повноважень; розпорядники інформації - суб'єкти, визначені у статті 13 цього Закону; структурний підрозділ або відповідальна особа з питань доступу до публічної інформації розпорядників інформації.

Згідно із ч. 1 ст. 13 Закону розпорядниками інформації для цілей цього Закону визнаються: суб'єкти владних повноважень - органи державної влади, інші державні органи, органи місцевого самоврядування, органи влади Автономної Республіки Крим, інші суб'єкти, що здійснюють владні управлінські функції відповідно до законодавства та рішення яких є обов'язковими для виконання; юридичні особи, що фінансуються з державного, місцевих бюджетів, бюджету Автономної Республіки Крим, - стосовно інформації щодо використання бюджетних коштів; особи, якщо вони виконують делеговані повноваження суб'єктів владних повноважень згідно із законом чи договором, включаючи надання освітніх, оздоровчих, соціальних або інших державних послуг, - стосовно інформації, пов'язаної з виконанням їхніх обов'язків; суб'єкти господарювання, які займають домінуюче становище на ринку або наділені спеціальними чи виключними правами, або є природними монополіями, - стосовно інформації щодо умов постачання товарів, послуг та цін на них.

Усі розпорядники інформації незалежно від нормативно-правового акта, на підставі якого вони діють, при вирішенні питань щодо доступу до інформації мають керуватися цим Законом.

Згідно ч. 1, 2 ст. 19 Закону запит на інформацію - це прохання особи до розпорядника інформації надати публічну інформацію, що знаходиться у його володінні. Запитувач має право звернутися до розпорядника інформації із запитом на інформацію незалежно від того, стосується ця інформація його особисто чи ні, без пояснення причини подання запиту. Запит на інформацію може бути індивідуальним або колективним. Запити можуть подаватися в усній, письмовій чи іншій формі (поштою, факсом, телефоном, електронною поштою) на вибір запитувача.

Аналіз наведених норм доводить, що публічна інформація – це інформація, яка створена в процесі виконання суб'єктами владних повноважень своїх обов'язків або яка знаходиться у володінні розпорядників публічної інформації, вона є відкритою. Усі розпорядники інформації при вирішенні питань щодо доступу до інформації мають керуватися Законом.

Таким чином, відповідач є розпорядником публічної інформації та належним відповідачем у даній справі.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 3 Закону право на доступ до інформації гарантується обов'язком розпорядників інформації надавати та оприлюднювати інформацію, крім випадків передбачених законом.

Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 4 Закону доступ до публічної інформації відповідно до цього Закону здійснюється на принципі вільного отримання, поширення та будь-якого іншого використання інформації, що була надана або оприлюднена відповідно до цього Закону, крім обмежень, встановлених законом.

П. 2 ч. 1 ст. 5 Закону передбачено, що доступ до інформації забезпечується шляхом, зокрема, надання інформації за запитами на інформацію.

Приписами ст. 14 Закону визначено обов'язок розпорядників інформації надавати достовірну, точну та повну інформацію.

Ст. 22 Закону передбачено, що відповідь розпорядника інформації про те, що інформація може бути одержана запитувачем із загальнодоступних джерел, або відповідь не по суті запиту вважається неправомірною відмовою в наданні інформації.

У відповідності до вимог ст.. 23 Закону рішення, дії чи бездіяльність розпорядників інформації можуть бути оскаржені до керівника розпорядника, вищого органу або суду. Оскарження рішень, дій чи бездіяльності розпорядників інформації до суду здійснюється відповідно до Кодексу адміністративного судочинства України.

За таких обставин, зазначена відповідь є відмовою у розумінні ст.. 22 Закону, що також підтверджує відповідач у своїх запереченнях.

Суд не приймає до уваги посилання відповідача на п.п. 1.7. п. 1 Типового порядку організації роботи та взаємодії між структурними підрозділами органів Державної фіскальної служби при розгляді запитів на отримання публічної інформації, який затверджений наказом Міністерства фінансів України від 20.11.2014 № 1154 та зареєстрований в Міністерстві юстиції України 08 грудня 2014 року за № 1573/26350, з огляду на наступне.

Згідно п.п. 1.7. п. 1 вказаного порядку органи ДФС України не є розпорядниками інформації за запитами на отримання публічної інформації стосовно, зокрема, інформації, яка може бути отримана шляхом узагальнення, аналітичної обробки даних або потребує створення в інший спосіб.

Виходячи з аналізу вказаної норми, суд зазначає, що позивач не може отримати інформацію про наявність чи відсутність у нього заборгованості з податків, зборів, платежів шляхом узагальнення, аналітичної обробки даних або створення в інший спосіб, оскільки запитувані відомості знаходяться лише у володінні відповідача.

Крім цього, згідно з п. 1.6. вказаного порядку кожен з органів ДФС України є розпорядником публічної інформації, яка відображена та задокументована будь-якими засобами та на будь-яких носіях, що була отримана або створена в процесі виконання суб'єктами владних повноважень своїх обов'язків, передбачених чинним законодавством, або яка знаходиться у володінні суб'єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, визначених Законом.

Суд також не приймає до уваги посилання відповідача на Порядок видачі довідки про відсутність заборгованості з податків, зборів, платежів, що контролюються органами доходів і зборів, який затверджений наказом Міністерства доходів і зборів України від 10 жовтня 2013 року № 567 та зареєстрований в Міністерстві юстиції України 31 жовтня 2013 року за № 1842/24374, з огляду на наступне.

Як вже зазначалося, згідно вимог ст. 13 Закону усі розпорядники інформації незалежно від нормативно-правового акта, на підставі якого вони діють, при вирішенні питань щодо доступу до інформації мають керуватися цим Законом.

Тобто, розпорядник інформації, у першу чергу, повинен керуватися саме законом, а вже потім іншими нормативно-правовими актами.

Про це також зазначає і сам відповідач у своїх запереченнях та посилається, при цьому, на ст. 19 Конституції України.

Таким чином, при розгляді питання щодо надання інформації, яка отримується або створюється суб’єктом владних повноважень у процесі здійснення ними своїх повноважень або перебуває у їх володінні, такому суб’єкту слід керуватися Законом.

За таких обставин, позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб’єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб’єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

Згідно вимог ч. 2 ст. 5 КАС України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

З огляду за зазначене, витрати позивача по сплаті судового збору у сумі 73 грн. 08 коп. підлягають відшкодуванню за рахунок бюджетних асигнувань суб’єкта владних повноважень – відповідача - Маріупольської об’єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Донецькій області.

Враховуючи вищевикладене та керуючись Конституцією України, Законом України «Про доступ до публічної інформації», ст..5, 6, 94, 185-186, 254, 257, 263 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Позов задовольнити.

Визнати протиправною відмову Маріупольської об’єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Донецькій області у надані інформації Приватному підприємству «ВКФ «Уніпром» про наявність чи відсутність заборгованості з податків, зборів, платежів станом на 16.03.2015 року та на дату отримання запиту.

Зобов’язати Маріупольську об’єднану державну податкову інспекцію Головного управління Міндоходів у Донецькій області надати Приватному підприємству «ВКФ «Уніпром» інформацію про наявність чи відсутність заборгованості з податків, зборів, платежів станом на 16.03.2015 року та на дату отримання запиту.

Стягнути з Маріупольської об’єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Донецькій області на користь Приватного підприємства «ВКФ «Уніпром» судові витрати у сумі 73 грн. 08 коп.

Зазначена постанова може бути оскаржена до Донецького апеляційного адміністративного суду.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Скарга подається до Донецького апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд.

Суддя Маслоід О.С.