Ухвала суду № 50237634, 07.09.2015, Шевченківський районний суд міста Києва

Справа № 761/9482/15-ц

Провадження № 4-с/761/111/2015

У Х В А Л А

Іменем України

07 вересня 2015 року Шевченківський районний суд м. Києва в складі:

головуючого - судді: Осаулова А.А.

при секретарі: Вольда М.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Києві скаргу представника Київської міської державної адміністрації Ходорич Олега Михайловича про визнання дій (бездіяльності) державного виконавця відділу державної виконавчої служби Шевченківського районного управління юстиції в м.Києві Хачибабян С.А. протиправними та зобов»язання вчинити дії, -

в с т а н о в и в :

Представник Київської міської державної адміністрації Ходорич Олег Михайлович звернувся до Шевченківського районного суду м. Києва із зазначеною скаргою, в якій просив суд: визнати дії (бездіяльність) державного виконавця відділу державної виконавчої служби Шевченківського районного управління юстиції в м.Києві Хачибабян С.А. протиправними та зобов»язання вчинити дії, а сам просив суд визнати незаконними дії (бездіяльність) державного виконавця ВДВС Шевченківського РУЮ у м.Києві з примусового виконання виконавчого листа, виданого Шевченківським районним судом міста Києва від13.02.2014 року за № 4419/11, на виконання рішення Апеляційного суду м. Києва № 22-ц/796/216/14 від 16.01.2014 року про стягнення з ОСОБА_3 відновної вартості зелених насаджень у сумі - 362 453,04 грн. на користь

Київської міської державної адміністрації та зобов'язати державного виконавця ВДВС Шевченківського РУЮ у місті Києві в рамках виконавчого провадження № 42073909 провести виконавчі дії відповідно до вимог ст.ст. 11, 19, 31, 28, 32, 52, 57, 62, 63 Закону України «Про виконавче провадження» у строк, передбачений ст.30 Закону; визнати незаконними дії державного виконавця ВДВС Шевченківського РУЮ у м. Києві по зверненню до суду в порядку ст. 36 Закону про розстрочку виконання рішення Шевченківського районного суду м. Києва № 2-4419/11 та зобов'язати державного виконавця ВДВС Шевченківського РУЮ у місті Києві надати до суду завірену в установленому законом порядку копію виконавчого провадження, в рамках якого проводиться оскарження дій державного виконавця; зобов'язати державного виконавця ВДВС Шевченківського РУЮ у місті Києві надати до суду завірені в установленому законом порядку копії реєстрів на відправлення рекомендованої кореспонденції по вказаному виконавчому провадженню на адресу КМДА та зобов'язати державного виконавця ВДВС Шевченківського РУЮ у місті Києві надати до суду Журнал реєстрації листів-запитів на запити державного виконавця (або в установленому законом порядку завірений витяг).

Свої вимоги представник скаржника обґрунтовував тим, що рішенням Апеляційного суду м. Києва від 16 січня 2014 року було скасовано рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 02 лютого 2011 року та ухвалено нове рішення, яким позов прокуратури Подільського району міста Києва, яка діє в інтересах держави в особі Київської міської державної адміністрації (надалі - заявник, КМДА) до ОСОБА_3 про стягнення відновної вартості зелених насаджень було задоволено частково та стягнуто з ОСОБА_3 до бюджету м. Києва 362 453 грн. 04 коп. В подальшому 13 лютого 2014 року Шевченківським районним судом м. Києва було видано виконавчий документ на виконання вказаного рішення суду, який пред'явлено заявником до Відділу державної виконавчої служби Шевченківського районного управління юстиції у м. Києві (надалі - ВДВС Шевченківського РУЮ у м. Києві). У заяві на примусове виконання рішення суду було вказано, щоб при винесенні постанови про відкриття виконавчого провадження було накладено арешт на майно і рахунки боржника та оголошено заборону на його відчуження шляхом винесення відповідної постанови та зазначено прохання про направлення відповідних запиті до відповідних державних органів. Крім того, у даній заяві заявником було зазначено прохання, що у разі ухилення боржника від виконання рішення суду необхідно звернутись з поданням до суду про встановлення тимчасового обмеження боржника у праві виїзду за межі України та зазначено необхідні відомості про боржника для сприяння скорішому виконанню рішення суду.

Разом з тим, 12 травня 2014 року на адресу КМДА надійшла ухвала Шевченківського районного суду м. Києва від 22 квітня 2014 року про розстрочку виконання рішення суду. Таким чином, 14 травня 2014 року представником КМДА при ознайомленні з матеріалами виконавчого провадження були виявленні численні порушення чинного законодавства, бездіяльності державного виконавця, оскільки державним виконавцем не було проведено жодних дій для реального виконання виконавчого листа Шевченківського районного суду м. Києва від 13 лютого 2014 року.

Так, заявник зазначає, що в порушення ст.ст. 1, 11, 31 та 57 Закону державним виконавцем не було винесено постанову про накладення арешту на майно боржника та заборону на його відчуження, а також не було направлено жодного документу на адресу стягувана та представника про відкриття виконавчого провадження. При цьому, документи, які значились для відправлення до КМДА знаходились в матеріалах виконавчої справи.

Крім того, державним виконавцем в порушення ст.ст. 32, 52 та 63 Закону, при виявленні, що у боржника відсутні достатні кошти для виконання рішення суду, не було звернуто стягнення на земельну ділянку площею 0,1000 га у Подільському районі м. Києва, яка належить боржнику на праві власності. Разом з тим. державним виконавцем, за відсутністю фактів, підтверджуючих відсутність рухомого та нерухомого майна, було подано заяву до суду про розстрочку виконання рішення суду. Однак, з аналізу матеріалів виконавчого провадження заявником було встановлено, що державним виконавцем не було перевірено наявність (відсутність) майна у ОСОБА_3 та фактичної можливості боржником сплатити борг. При цьому, в матеріалах виконавчого провадження є запити державного виконавця від 14 лютого 2014 року для направлення їх в установи для виявлення майна боржника, але станом на 14 травня 2014 року відсутні будь-які відповіді на вказані запити, а повторні запити державним виконавцем чогось направлено не було.

Також заявник наголошує, що 20 березня 2014 року державним виконавцем було винесено постанову про зупинення виконавчого провадження у зв'язку із зверненням до суду із заявою про розстрочку виконання рішення суду, а відповідно до ухвали Шевченківського районного суду м. Києва від 22 квітня 2014 року заяву про розстрочку було задоволено і вказане рішення міститься в матеріалах виконавчого провадження. Проте, в порушення вимог ст. 39 Закону, станом на 21 травня 2014 року державним виконавцем не було винесено постанови про поновлення виконавчого провадження після усунення обставин, які були підставою для зупинення виконавчого провадження.

Крім того, 23 березня 2014 року державним виконавцем було винесено постанову про відкладення провадження виконавчих дій на строк 10 днів, тобто до 04 квітня 2014 року, однак після закінчення вказаного строку, в порушення вимог ст. 28 Закону, державним виконавцем не було винесено постанову про стягнення з боржника виконавчого збору у розмірі 10 відсотків від суми, що підлягає стягненню.

На підставі зазначеного, заявник вважає, що своїми діями (бездіяльністю) державний виконавець порушив його права, як стягувана, а тому просить скаргу задовольнити в повному обсязі.

Під час розгляду скарги в суді, представник заявника згідно заяви від 29.05.2015 року уточнив свої вимоги та просив: визнати неправомірними дії (бездіяльність) державного виконавця щодо примусового виконання виконавчого листа № 4419/11 від 13 лютого 2014 року, а саме: в частині невиконання вимог п. З ст. 19 Закону «Про виконавче провадження», а саме відмови накладення арешту на майно та кошти боржника та оголошення заборони на його відчуження за заявою стягувача; порушенні вимог п.п. 4-5 ст. 20 Закону в частині не винесення постанови про доручення державному виконавцю ВДВС Подільського РУЮ у м. Києві (за місцем знаходження земельної ділянки) здійснення перевірки та проведені і опису та арешту ділянки боржника; порушення вимог ст. 31 Закону в частині не направлення документів виконавчого провадження стягувану; порушення вимог ст.ст. 32, 52, 57, 63 Закону України «Про виконавче провадження» в частині не здійснення заходів примусового виконання рішення шляхом звернення стягнення на наявне майно боржника (земельну ділянку за адресою: АДРЕСА_2 у м. Києві, яка належить ОСОБА_3 на праві власності та виявлення іншого майна боржника) та не проведення опису та арешту майна за місцем проживання боржника: АДРЕСА_1. м. Київ; порушення вимог п. 18 ч. З ст. 11 Закону України «Про виконавче провадження», п. 11.1 Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2019 року № 512/5, в частині не звернення з поданням до суду ьа місцезнаходженням органу ДВС щодо встановлення тимчасового обмеження у праві виїзду боржника ОСОБА_3 за межі України до виконання зобов'язань за рішенням.

В судовому засідання представник заявника Молічева Ю.К. підтримала доводи своєї скарги та просила її задовольнити з викладених у ній підстав.

Суб'єкт оскарження, державний виконавець головного державного виконавця відділу державної виконавчої служби Шевченківського районного управління юстиції в м.Києві Хечибабян С.А. в судове засідання не з»явився, але направив до суду свої письмові заперечення проти скарги, де просив у її задоволенні відмовити в повному обсязі та розглядати справу у його відсутність. При цьому, у письмових запереченнях зазначив про правомірність своїх дій і безпідставність вимог скаржника з огляду на виконання ним усього обсягу виконавчих дій в межах чинного законодавства та обставин у цій справі. Також, повідомив, що боржник станом на 24.09.2014 року вже погасив усю заборгованість перед скаржником, що було наслідком прийняття державним виконавцем постанови про закінчення виконавчого провадження.

Дослідивши подані документи та оглянувши копії матеріалів виконавчого провадження №42073909, суд приходить до висновку, що скарга не підлягає задоволенню виходячи з наступного.

Згідно ч.1 ст. 383 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їх права чи свободи.

Так, судом встановлено, що 13.02.2014 року Шевченківським районним судом м.Києва було видано виконавчий лист за № 4419/11 на виконання рішення Апеляційного суду м. Києва № 22-ц/796/216/14 від 16.01.2014 року про стягнення з ОСОБА_3 відновної вартості зелених насаджень у сумі - 362 453,04 грн. на користь

Київської міської державної адміністрації.

В той же день стягувачем із відповідною заявою вказаний виконавчий лист було пред»явлено до відділу державної виконавчої служби Шевченківського районного управління юстиції в м.Києві та прийнято до виконання. У заяві про пред»явлення на виконання виконавчого листа було зазначено заявником про необхідність накладення арешту на майно і рахунки боржника та оголошення заборони на його відчуження, про що винести відповідну постанову, а також зазначено необхідні відомості та приєднано документи про наявне майно боржника -земельну ділянку, 0,1000 га, яка знаходиться за адресою: м. Київ, АДРЕСА_2, у Подільському районі (а.с. 10).

Відповідно до вимог п.1 ч.1 ст.19 Закону України «Про виконавче провадження» державний виконавець відкриває виконавче провадження на підставі виконавчого документа, зазначеного в статті 17 цього Закону, за заявою стягувача або його представника про примусове виконання рішення.

За вимогами ч.ч.1,2 ст.25 вказаного Закону визначено, що державний виконавець протягом трьох робочих днів з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження. У постанові державний виконавець вказує про необхідність боржнику самостійно виконати рішення у строк до семи днів з моменту винесення постанови (у разі виконання рішення про примусове виселення боржника - у строк до п'ятнадцяти днів) та зазначає, що у разі ненадання боржником документального підтвердження виконання рішення буде розпочате примусове виконання цього рішення із стягненням з боржника виконавчого збору і витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій, передбачених цим Законом. За заявою стягувана державний виконавець одночасно з винесенням постанови про відкриття виконавчого провадження може накласти арешт на майно та кошти боржника, про що виноситься відповідна постанова.

На виконання вказаних вимог Закону, постановою старшого державного виконавця Відділу державної виконавчої служби Шевченківського районного управління юстиції у м. Києві Хечибабян С.А., 14 лютого 2014 року було відкрито виконавче провадження № 42073909 по примусовому виконанню виконавчого листа № 2-4419/11 від 13 лютого 2014 року та надано боржнику строк до семи днів з моменту винесення (отримання) постанови для самостійного виконання рішення суду (а.с. 40).

При цьому, 14.02.2014 року державним виконавцем були зроблені відповідні запити до Головного управління Держземагенства у Київській області, начальника ВДАІ ВРЕВ-5 та начальника ВАДР ГУ ДМС щодо встановлення наявного майна та поточних рахунків у боржника (а.с. 41).

При цьому, щодо посилання заявника на те, що державним виконавцем було порушено вимоги ч. 3 ст.19 Закону слід зазначити наступне.

Відповідно до ч.3 ст.19 Закону у заяві про відкриття виконавчого провадження щодо виконання рішення про майнове стягнення стягувач має право просити державного виконавця накласти арешт на майно та кошти боржника та оголосити заборону на його відчуження.

Проте, як вже зазначалось вище, у ч. 2 ст. 25 Закону вказано, що за заявою стягувача державний виконавець одночасно з винесенням постанови про відкриття виконавчого провадження може накласти арешт на майно та кошти боржника, про що виноситься відповідна постанова.

Тобто, виходячи із зазначених положень Закону, суд приходить до висновку, що в даному випадку законодавець встановлює виключне право, як для стягувача (має право просити), так і для державного виконавця (може накласти арешт) щодо вчинення певних дій, а не обов'язковість їх вчинення.

Між тим, 19 березня 2014 року боржником по виконавчому провадженню № 42073909 - ОСОБА_3 було подано заяву, згідно якої останній вказував, що постанову про відкриття виконавчого провадження від 14 лютого 2014 року, яку йому було надіслано 28 лютого 2014 року (а.с. 45), він отримав лише 18 березня 2014 року, а тому просив відкласти виконавчі дії з примусового виконання рішення Шевченківського районного суду м. Києва по виконавчому провадженню на строк до 10 робочих днів для надання можливості самостійного виконання рішення суду (а.с. 44).

Згідно ч.5 ст.25 та ч.1 ст.35 Закону копії постанови про відкриття виконавчого провадження надсилаються не пізніше наступного робочого дня стягувачу та боржникові. За наявності обставин, що перешкоджають провадженню виконавчих дій, або у разі несвоєчасного одержання сторонами документів виконавчого провадження, внаслідок чого вони були позбавлені можливості скористатися правами, наданими їм цим Законом, державний виконавець може відкласти виконавчі дії за заявою стягувана чи боржника або з власної ініціативи на строк до десяти робочих днів. Про відкладення провадження виконавчих дій державний виконавець виносить відповідну постанову, про що повідомляє сторонам.

На підставі зазначеного та з метою недопущення порушень прав боржника, регламентованих ст. 12 Закону, 20 березня 2014 року державним виконавцем було винесено постанову про відкладення провадження виконавчих дій з примусового виконання виконавчого листа № 2-4419/11 від 13 лютого 2014 року на строк до 03 квітня 2014 року для надання боржнику часу на добровільне виконання рішення суду (а.с. 46).

Відповідно до заяви ОСОБА_3 від 20 березня 2014 року останній, посилаючись на отримання недостатньої заробітної плати і, відповідно, неможливості одноразового внесення всієї суми боргу в розмірі 362 453 грн. 04 коп., просив державного виконавця звернутись до Шевченківського районного суду м. Києва з заявою про розстрочку виконання рішення згідно з наданим у заяві графіком погашення боргу (а.с. 47-49). При цьому, боржником до вказаної заяви також було приєднано свою Довідку про доходи від 20 березня 2014 року, видану Товариством з обмеженою відповідальністю «БКБудтранссервіс», в якому боржник працює на постійній основі головним інженером (а.с. 50).

Положеннями ст. 36 Закону визначено, що за наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, державний виконавець за власною ініціативою чи за заявою сторін, а також самі сторони мають право звернутися до суду, який видав виконавчий документ, із заявою про відстрочку або розстрочку виконання, а також про встановлення або зміну способу і порядку виконання. Питання про відстрочку або розстрочку виконання, встановлення чи зміну способу і порядку виконання розглядається судом у встановлений законом строк. Відповідне рішення може бути оскаржене у встановленому законом порядку. Щодо інших рішень відстрочка або розстрочка виконання, встановлення чи зміна способу і порядку виконання не допускаються. Рішення про розстрочку виконується в частині та у строки, встановлені цим рішенням. Законом можуть встановлюватися особливості щодо надання відстрочки або розстрочки виконання рішення.

На виконання вказаних вимог Закону 20 березня 2014 року державний виконавець Хечибабян С.А. звернулась до Шевченківського районного суду м. Києва з заявою про розстрочку виконання рішення суду, а саме, щодо стягнення з ОСОБА_3 до бюджету м. Києва боргу в розмірі 362 453 грн. 04 коп. у відповідності до наданого графіку погашення заборгованості (а.с. 52-54).

У зв'язку з направленням державним виконавцем до суду подання про розстрочку виконання рішення виконавче провадження № 42073909 було зупинено до розгляду справи по суті, про що свідчить постанова державного виконавця про зупинення виконавчих дій (а.с.51).

Відповідно до ухвали Шевченківського районного суду м. Києва від 22 квітня 2014 року вищезазначену заяву державного виконавця було задоволено та розстрочене виконання рішення, на підставі якого видано виконавчий лист №2-4419/11 від 13.02.2014 року згідно графіку погашення заборгованості з 05.05.2014 року по 05.04.2017 року щомісячно зі сплатою заборгованості по 12 453,04 грн. та по 10 000 грн. відповідно (а.с.57-59).

Після отримання вказаного рішення суду 15 травня 2014 року державним виконавцем було постановлено ухвалу про поновлення виконавчого провадження № 42073909 (а.с. 60).

В цей же час боржник почав здійснювати виконання рішення суду, зокрема, сплачувати свій борг у відповідності до затвердженого судом графіку, що підтверджується відповідними розпорядженнями державного виконавця від 12 травня 2014 року та від 10 червня 2014 року, а також платіжними дорученнями №4352 від 16 травня 2014 року та№ 6505 від 13 червня 2014 року (а.с. 61-54). Однак, відповідно до ухвали Апеляційного суду м. Києва від 02 липня 2014 року апеляційну скаргу заявника було задоволено і ухвалу Шевченківського суду м. Києва від 22 квітня 2014 року - скасовано, а справу про розстрочку виконання рішення Апеляційного суду м. Києва від 16 січня 2014 року передано на новий розгляд до суду першої інстанції (а.с. 105-106).

Більше того, станом на 26.09.2014 року боржник вже погасив усю заборгованість перед скаржником, що було наслідком прийняття державним виконавцем постанови про закінчення виконавчого провадження 26.09.2014 року на підставі п.8 ст.49 Закону.

Звертаючись зі скаргою до суду заявник, серед іншого, також зазначає, що державним виконавцем були порушенні вимог п.п. 4-5 ст. 20 Закону щодо не винесення постанови про доручення державному виконавцю Відділу державної виконавчої служби Подільського районного управління юстиції у м. Києві здійснити перевірку та проведення опису та арешту ділянки боржника; порушенні вимоги ст. 31 Закону щодо не направлення документів виконавчого провадження стягувачу; порушені вимоги ст.ст. 32, 52, 57, 63 Закону щодо не здійснення заходів примусового виконання рішення шляхом звернення стягнення на наявне майно боржника (земельну ділянку) та виявлення іншого майна боржника.

Так, відповідно до ч. 1 ст. 27 Закону у разі ненадання боржником у строки, встановлені частиною другою статті 25 цього Закону для самостійного виконання рішення, документального підтвердження повного виконання рішення державний виконавець на наступний день після закінчення відповідних строків розпочинає примусове виконання рішення.

Згідно зі ст. 32 Закону також визначено, що заходами примусового виконання рішень є: звернення стягнення на кошти та інше майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб; звернення стягнення на заробітну плату (заробіток), доходи, пенсію, стипендію боржника; вилучення в боржника і передача стягувачу певних предметів, зазначених у рішенні; інші заходи, передбачені рішенням.

Проте, проаналізувавши та оцінивши вищевикладені обставини у їх сукупності, суд прийшов до висновку, що державним виконавцем не було порушено вимоги ст.ст. 20, 32, 52, 57, 63 Закону, оскільки підстав для примусового виконання рішення суду, шляхом звернення стягнення на належне майно боржника, у державного виконавця не було, а отже посилання заявника за порушення державним виконавцем зазначених норм Закону є безпідставними.

Крім того, щодо порушення державним виконавцем вимог ст. 31 Закону в частині не направлення стягувачу документів по виконавчому провадженню то дані обставини не знайшли свого підтвердження в судовому засіданні, оскільки спростовуються наданими державним виконавцем копіями реєстрів про відправлення рекомендованої кореспонденції заявнику по виконавчому провадженню № 42073909 (а.с. 97-99).

За встановлених судом обставин, відсутні підстави ухилення боржника від виконання рішення суду у цій справі, а відтак не вбачається і підстав для звернення державного виконавця до суду із поданням про встановлення тимчасового обмеження у праві виїзду за кордон в даному випадку, з огляду на вимоги п.18 ст.11 Закону.

Відповідно до ч.1 ст. 6 Закону України «Про виконавче провадження» державний виконавець зобов'язаний використовувати надані йому права відповідно до закону і не допускати у своїй діяльності порушення прав та законних інтересів фізичних і юридичних осіб.

За викладених обставин, суд вважає, що скарга представника Київської міської державної адміністрації Ходорич Олега Михайловича про визнання дій (бездіяльності) державного виконавця відділу державної виконавчої служби Шевченківського районного управління юстиції в м.Києві Хачибабян С.А. протиправними та зобов»язання вчинити дії із наданими уточненням від 29.05.2015 року, є необґрунтованою, а тому задоволенню не підлягає.

Керуючись ст. ст. 57-60, 209, 210, 293, 294, 386, 387 ЦПК України, ст. 6, 12, 17, 19, 25, 27, 31, 32, 36, 38, 39 Закону України "Про виконавче провадження"; суд, -

У Х В А Л И В:

Скаргу представника Київської міської державної адміністрації Ходорич Олега Михайловича про визнання дій (бездіяльності) державного виконавця відділу державної виконавчої служби Шевченківського районного управління юстиції в м.Києві Хачибабян С.А. протиправними та зобов»язання вчинити дії у виконавчому провадженні №42073909 від 14.02.2014 року, - залишити без задоволення.

Ухвала суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Апеляційна скарга на ухвалу суду подається Апеляційному суду м.Києва через Шевченківський районний суд м.Києва протягом п'яти днів з дня її проголошення. У разі якщо ухвалу було постановлено без участі особи, яка її оскаржує, апеляційна скарга подається протягом п'яти днів з дня отримання копії ухвали.

Суддя: