Ухвала суду № 50234456, 09.09.2015, Апеляційний суд Чернівецької області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

09 вересня 2015 року м. Чернівці

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Чернівецької області у складі:

головуючого Владичан А.І.

суддів: Міцнея В.Ф., Лисака І.Н.

при секретарі: Шерівській Ю.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит» в особі відділення №21 філії «Прикарпатське РУ» АТ «Банк «Фінанси та Кредит» про захист прав споживачів та стягнення коштів, за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит» на рішення Шевченківського районного суду м. Чернівці від 21 травня 2015 року, -

В С Т А Н О В И Л А :

У лютому 2015 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит» в особі відділення №21 філії «Прикарпатське РУ» АТ «Банк «Фінанси та Кредит» про стягнення суми банківського вкладу в розмірі 121500 гривень.

Свої вимоги обґрунтовував тим, що 12 грудня 2013 року між ним та відповідачем Публічним акціонерним товариством «Банк «Фінанси та Кредит» в особі відділення №21 філії «Прикарпатське РУ» АТ «Банк «Фінанси та Кредит» укладений договір № 9077/370-13 про банківський строковий вклад (депозит) «Стандарт» в національній валюті на строк з 12 грудня 2013 року по 17 грудня 2014 року, відповідно до умов якого, він передав банку гроші в сумі 500 гривень, що підтверджується квитанцією № 12 від 12 грудня 2013 року, а банк зобов'язався повернути цю суму вкладу та виплатити проценти в розмірі 21,50% річних.

_______________________

Справа № 22ц/794/999/2015р. Головуючий у І інстанції: Дудаков С.Є.

Категорія: 19/27 Суддя-доповідач: Владичан А.І.

В подальшому 14 січня 2014 року між ним та відповідачем ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» укладено додаткову угоду до договору про банківський строковий вклад (депозит) , відповідно до умов якої він поповнив вклад на суму 60000 гривень, що підтверджується квитанцією № 9 від 14 січня 2014 року і сума вкладу збільшилася до 60500 гривень.

22 січня 2014 року між сторонами було укладено ще одну додаткову угоду до договору про банківський строковий вклад, та відповідно до п.1,2 цієї угоди ОСОБА_1 поповнив вклад на суму 61000 гривень, що підтверджується квитанцією №12 від 22.01.2014 року про здійснення касової операції, після чого сума вкладу грошових коштів на депозитному рахунку НОМЕР_2/НОМЕР_1 становить 121 500 гривень

02 лютого 2015 року він вернувся до публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит» із заявою про розірвання договору банківського вкладу (депозиту) та з вимогою повернення грошових коштів, проте дана заява була залишена без відповіді, а вклад не був повернутий.

Просив стягнути з відповідача ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» в особі відділення №21 філії «Прикарпатське РУ» АТ «Банк «Фінанси та Кредит» на його користь суму банківського вкладу за договором № 9077/370-13 про банківський строковий вклад (депозит) «Стандарт» від 12 грудня 2013 року в сумі 121500 гривень.

Рішенням Шевченківського районного суду м. Чернівці від 21 травня 2015 року позов задоволено, стягнуто з публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит» в особі відділення №21 філії «Прикарпатське РУ» АТ «Банк «Фінанси та Кредит» на користь ОСОБА_1 суму вкладу (депозиту) у розмірі 121500 гривень.

Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Не погоджуючись з вказаним судовим рішенням Публічне акціонерне товариство «Банк «Фінанси та Кредит» в апеляційній скарзі просить рішення Шевченківського районного суду м. Чернівці від 21 травня 2015 року скасувати та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит» про стягнення банківського вкладу відмовити, посилаючись на порушення норм матеріального права.

В своїй апеляційній скарзі посилаються на те, що вирішуючи справу по суті, суд врахував Положення про порядок здійснення банками України вкладних (депозитних) операцій з юридичними і фізичними особами та Інструкцію про ведення касових операцій банками в Україні, однак таке покликання на вказані нормативні акти є доцільним, коли правовідносини, що виникли між сторонами, не врегульовані договором, а у даному випадку слід було виходити саме з умов депозитного договору, яким сторони врегулювали свої відносини на власний розсуд у відповідності з вимогами ст.6 ЦК України. Цього судом не було зроблено.

Також зазначають, що судом не повному об'ємі досліджено матеріали справи, так як суд повинен був врахувати не лише договір-заяву, але й дані Основних умов, чинним на дату підписання вкладником цього договору заяви.

Крім того вважають помилковою позицію суду щодо прирівняння квитанції про внесення готівки до ощадної книжки, сертифіката чи іншого документа, що відповідає вимогам, встановленим законом, іншим нормативно-правовим актам у сфері банківської діяльності (банківським правилам) та звичаям ділового обороту, лише виписка по вкладному рахунку, а не квитанція може бути визнана належним доказом додержання письмової форми договору банківського вкладу.

Банком був сформований такий порядок укладення договору банківського вкладу, при якому видача виписки за вкладним рахунком означає фіксацію депозитного договору і отримання коштів у всій електронній системі банку.

Відсутність інших виписок за вкладним рахунком дає підставу стверджувати, що позивачем не дотримано письмової форми договору банківського вкладу, а тому, згідно з ч.2 ст.1059 ЦК України, такий є нікчемним.

Заслухавши доповідача про суть оскаржуваного рішення, доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає відхиленню, враховуючи наступне.

Згідно ч.1 ст.303 ЦПК України, апеляційний суд перевіряє законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог заявлених в суді першої інстанції.

Ст. 213 ЦПК встановлено те, що рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим, тобто суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, повинен вирішити справу згідно із законом, ухваливши рішення на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до вимог ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права. Не може бути скасовано правильне по суті та справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції виходив з того, що підписані договір-заява, додаткові угоди до цього договору-заяви та видані працівником банку квитанції згідно п.1.4 Положення про порядок здійснення банками України вкладних (депозитних) операцій з юридичними і фізичними особами, затвердженого постановою Національного банку України № 516 від 03 грудня 2003 року, та п.2.9 Інструкції про проведення касових операцій банками в Україні, затвердженої постановою Національного банку України № 174 від 01 червня 2011 року, підтверджують укладання цих договорів банківського вкладу та отримання відповідачем депозитних коштів в сумі 121500 гривень.

Банк порушив вимоги по договору, оскільки він не повернув позивачу депозитні кошти, які він просив повернути.

Колегія суддів вважає, що висновки суду є правильними, оскільки ґрунтуються на всебічному, повному, об'єктивному дослідженні наявних у справі доказів та на основі повно і всебічно з'ясованих обставинах, вірно застосовано до правовідносин, що склалися, норми матеріального та процесуального права.

Згідно із ч.1 ст.1058, 1059 ЦК України за договором банківського вкладу (депозиту) одна сторона (банк), що прийняла від другої сторони (вкладника) або для неї грошову суму (вклад), що надійшла, зобов'язується виплачувати вкладникові таку суму та проценти на неї або дохід в іншій формі на умовах та в порядку, встановлених договором, договір банківського вкладу укладається у письмовій формі. Письмова форма договору банківського вкладу вважається додержаною, якщо внесення грошової суми підтверджено договором банківського вкладу з видачею ощадної книжки або сертифіката чи іншого документа, що відповідає вимогам, встановленим законом, іншими нормативно-правовими актами у сфері банківської діяльності (банківськими правилами) та звичаями ділового обороту.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджено матеріалами справи, між публічним акціонерним товариством «Банк «Фінанси та Кредит» та ОСОБА_1 укладено договір-заяву №900/370-13 від 12 грудня 2013 року про банківський строковий вклад (депозит) «Стандар» на строк по 17 грудня 2014 року в національній валюті. Вказаний договір неоспорений та не визнаний в установленому в законі порядку недійсним.

На підставі п.1 наведеного договору вкладник вносить, а банк приймає грошові кошти на вкладний рахунок НОМЕР_1 у сумі 500 гривень на строк з 12 грудня 2013 року по 17 грудня 2014 року у порядку та на умовах, визначених в цьому договору-заяві та в Основних умовах залучення банківських вкладів фізичних осіб та обслуговування вкладних рахунків у

публічному акціонерному товаристві «Банк «Фінанси та Кредит» (а.с.6).

Пунктом 1.4 Положення про порядок здійснення банками України вкладних (депозитних) операцій з юридичними і фізичними особами, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 3 грудня 2003 року №516, (далі - Положення) передбачено, що залучення банком вкладів (депозитів) юридичних і фізичних осіб підтверджується: договором банківського рахунку; договором банківського вкладу (депозиту) з видачею ощадної книжки; договором банківського вкладу (депозиту) з видачею ощадного (депозитного) сертифіката; договором банківського вкладу (депозиту) з видачею іншого документа, що підтверджує внесення грошової суми або банківських металів і відповідає вимогам, установленим законом, іншими нормативно-правовими актами у сфері банківської діяльності (банківськими правилами) та звичаями ділового обороту.

Відповідно квитанції від 12 грудня 2013 року №12 на виконання договору, укладеного між ОСОБА_1 та публічним акціонерним товариством «Банк «Фінанси та Кредит» за №9077/370-13 від 12 грудня 2013 року про банківський строковий вклад (депозит) «Стандарт» ОСОБА_1 перерахував кошти на депозитний рахунок в розмірі 500 гривень (а.с.7).

Відповідно квитанції від 14 січня 2014 року №9 на виконання додаткової угоди до договору, укладеного між ОСОБА_1 та публічним акціонерним товариством «Банк «Фінанси та Кредит» за №9077/370-13 від 12 грудня 2013 року про банківський строковий вклад (депозит) «Стандарт» ОСОБА_1 перерахував кошти на депозитний рахунок в розмірі 60000 гривень (а.с.9).

Відповідно квитанції від 22 січня 2014 року №12 на виконання додаткової угоди до договору, укладеного між ОСОБА_1 та публічним акціонерним товариством «Банк «Фінанси та Кредит» за №9077/370-13 від 12 грудня 2013 року про банківський строковий вклад (депозит) «Стандарт» ОСОБА_1 перерахував кошти на депозитний рахунок в розмірі 61000 гривень (а.с.11).

Згідно із п.2.1 Положення про порядок здійснення банками України вкладних(депозитарних) операцій з юридичними і фізичними особами, затверджено Постановою правління Національного банку України №516 від 03.12.2003 року грошові кошти в іноземній валюті обліковуються банками на відповідних рахунках, відкриття яких здійснюється банком на підставі укладеного в письмовій формі договору банківського вкладу (депозиту) або договору банківського рахунку та інших документів відповідно до законодавства України, у тому числі нормативно-правових актів Національного банку України з питань відкриття банками рахунків у національній та іноземній валюті.

Пунктом п.2.9. глави 2 розділу ІV Інструкції про ведення касових операцій банками в Україні, затвердженої постановою Правління НБУ від 01 червня 2011 року № 174, передбачено, що банк (філія, відділення) зобов'язаний видати клієнту після завершення приймання готівки квитанцію (другий примірник прибуткового касового ордера) або інший документ, що є підтвердженням про внесення готівки у відповідній платіжній системі. Квитанція або інший документ, що є підтвердженням про внесення готівки у відповідній платіжній системі, має містити найменування банку (філії, відділення), який здійснив касову операцію, дату здійснення касової операції (у разі здійснення касової операції в післяопераційний час - час виконання операції або напис чи штамп "вечірня" чи "післяопераційний час"), а також підпис працівника банку (філії, відділення), який прийняв готівку, відбиток печатки (штампа) або електронний підпис працівника банку (філії, відділення), засвідчений електронним підписом САБ.

Квитанція №12 від 12.12.2013 року, квитанція №9 від 14.01.2014 року та квитанція №12 від 22.01.2014 року містить всі реквізити, що визначені в п.2.9. розділу ІV вказаної Інструкції, підписана працівником банку, містить відбиток печатки банку.

У справі встановлено, що сторонами додержано письмову форму договору банківського вкладу з видачею позивачу квитанції - документа, що відповідає Положенню та Інструкції.

У зв'язку з цим доводи апелянта про недотримання письмової форми договору банківського вкладу, укладеного сторонами, є необґрунтованими.

Як на обставину недодержання вимог щодо письмової форми договору апелянт посилається на те, що підпис на квитанції на здійснення касової операції ймовірно вчинено керівником відділення банку, а не касиром.

З приводу таких доводів апелянта колегія суддів виходить з наступного.

Згідно з ч.4 ст.60 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Недійсність договору банківського вкладу, укладеного між сторонами, крім випадку недотримання вимог щодо письмової форми, прямо не встановлена законом й на час розгляду справи договір не визнаний судом недійсним.

Належність підпису на квитанції саме працівнику банку апелянтом не спростовується.

Таким чином, квитанція за змістом та формою відповідає вимогам, які передбачені пунктом 2.9 глави 2 розділу IV Інструкції.

Відповідно до ст.ст. 10, 60 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно із ч.1 ст.1060 ЦК України договір банківського вкладу укладається на умовах видачі вкладу на першу вимогу (вклад на вимогу) або на умовах повернення вкладу зі спливом встановленого договором строку (строковий вклад).

Пунктом п.6 договору заяви №9077/370-13 від 12 грудня 2013 року визначено, що після закінчення строку, вказаного в п.1 цього договору-заяви, вклад повертається вкладникові в порядку, строки та на умовах, передбачених положеннями п.5.2 Основних умов.

Судом першої інстанції вірно встановлено, що в даному випадку має місце відмова від виконання зобов'язань в односторонньому порядку з боку відповідача, оскільки за договором банківського вкладу банк зобов'язаний видати вклад або його частину на першу ж вимогу вкладника.

Враховуючи вищенаведене, колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції ухвалено на підставі повного з'ясування обставин справи, з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому відповідно до ч.1 ст.308 ЦПК України апеляційна скарга підлягає відхиленню, а рішення суду першої інстанції залишенню без змін.

Керуючись ст. ст. 307, 308 ЦПК України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства „Банк „Фінанси та Кредит", відхилити.

Рішення Шевченківського районного суду м. Чернівці від 21 травня 2015 року, залишити без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Головуючий:

Судді: