Рішення № 50234421, 03.09.2015, Апеляційний суд Чернівецької області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 вересня 2015 року м. Чернівці

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Чернівецької області у складі:

Головуючого Заводян К.І.

Суддів: Бреславського О.Г., Половінкіної Н.Ю.

Секретаря: Давньої Я.А.

З участю: представника ОСОБА_1 ОСОБА_2, ОСОБА_3, її представників ОСОБА_4 та ОСОБА_5

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1, в інтересах якої за довіреністю діє ОСОБА_2, до ОСОБА_3, Стрілецько-Кутської сільської ради, Білянської сільської ради про визнання незаконними і скасування рішень виконавчих комітетів сільських рад, про скасування свідоцтва про право власності на житловий будинок АДРЕСА_2, виданого ОСОБА_3, та державної реєстрації права власності на вказаний будинок, про визнання за ОСОБА_1 права власності на частину житлового будинку АДРЕСА_2, за апеляційною скаргою ОСОБА_1, в інтересах якої за довіреністю діє ОСОБА_2, на рішення Кіцманського районного суду від 17 липня 2015 року, -

в с т а н о в и л а :

У березні 2015 року ОСОБА_1, в інтересах якої за довіреністю діє ОСОБА_2, подала позов до ОСОБА_3, Стрілецько-Кутської сільської ради, Білянської сільської ради про визнання незаконними і скасування рішень виконавчих комітетів сільських рад, про скасування свідоцтва про право власності на житловий будинок АДРЕСА_2, виданого ОСОБА_3, та державної реєстрації права власності на вказаний

Провадж. №22-ц/794/1208/15 Головуючий у першій інстанції Мізюк В.М. Категорія: 59 Доповідач: Заводян К.І.

будинок, про визнання за ОСОБА_1 права власності на частину житлового будинку АДРЕСА_2.

Посилалася на такі обставини.

Під час провадження у справі по житловому спору у Кіцманському районному суді їй стало відомо, що її донька, відповідачка по справі ОСОБА_3, на підставі рішення виконавчого комітету Білянської сільської ради від 22 березня 2006 року №9/3 отримала свідоцтво про право власності на будинковолодіння АДРЕСА_2, чим порушено її право власності на частину цього будинку.

31 березня 2006 року ОСОБА_3 видано свідоцтво про право власності на будинковолодіння.

Рішенням виконавчого комітету Стрілецько-Кутської сільської ради від 22 грудня 1993 року №60/13 ОСОБА_3 передано у власність 0,15 га землі для будівництва та обслуговування житлового будинку.

Право власності на частину спірного житлового будинку ОСОБА_1 набула на підставі рішення Кіцманського районного суду від 30 липня 1981 року про поділ спільного сумісного майна з колишнім чоловіком ОСОБА_7 У її власність виділено житлову кімнату площею 12.8 кв.м., кухню 9,59 кв.м., веранду 7,3 кв.м., сарай, підвал, вбиральню, паркан.

Інша частина будинку виділена ОСОБА_7, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1.

В 1991 - 1995 рр. в будинку проживали: позивачка, яка була головою двору, ОСОБА_8 - донька, онука - ОСОБА_9 та, до смерті, ОСОБА_7

Передача у власність земельної ділянки ОСОБА_3 є безпідставною, оскільки вона не була власником будинку і єдиним землекористувачем.

Просила суд визнати незаконними і скасувати рішення виконавчого комітету Стрілецько-Кутської сільської ради від 22 грудня 1993 року №60/13 про передачу у власність ОСОБА_3 0,15 га землі для будівництва та обслуговування житлового будинку та рішення виконавчого комітету Білянської сільської ради від 22 березня 2006 року №9/3 про видачу ОСОБА_3 свідоцтва про право власності на будинковолодіння АДРЕСА_2.

Скасувати свідоцтво про право власності на нерухоме майно, видане на ім'я ОСОБА_3, серії НОМЕР_1 від 31 березня 2006 року, та державну реєстрацію права власності на нерухоме майно від 06 травня 2006 року.

Визнати за ОСОБА_1 право власності на частину житлового будинку АДРЕСА_2: житлову кімнату площею 12.8 кв.м., кухню 9,59 кв.м., веранду 7,3 кв.м., та господарські будівлі: сарай, підвал, вбиральню, паркан.

Рішенням Кіцманського районного суду від 17 липня 2015 року ОСОБА_1 в позові відмовлено.

ОСОБА_1, в інтересах якої за довіреністю діє ОСОБА_2, подала на рішення Кіцманського районного суду апеляційну скаргу.

Вважає його незаконним і необґрунтованим.

Після смерті батька ОСОБА_7 ОСОБА_3 свідоцтва про право на спадщину не отримувала. Білянська сільська рада оформила її право власності на будинок на підставі інвентарної справи.

ОСОБА_1 має право власності на частину будинку на підставі рішення суду, незважаючи на те, що це право не було зареєстроване у бюро технічної інвентаризації. Воно було зафіксоване у погосподарських книгах сільської ради.

Колегія суддів вважає, що апеляційна скарга ОСОБА_7 підлягає задоволенню частково.

Відмовляючи в позові ОСОБА_1, суд першої інстанції виходив з того, що позивачка не довела права власності на частину житлового будинку АДРЕСА_2. Право власності ОСОБА_1, не зареєстроване в державному реєстрі. Право власності ОСОБА_10 на нерухоме майно було набуте у встановленому законом порядку.

Проте погодитися із вказаними висновками в повному об'ємі не можна.

Суд не застосував норм матеріального права, які належало застосувати, дійшов висновків, які не відповідають обставинам справи, що відповідно до п.п.3, 4. част.1 ст.309 ЦПК України є підставами для скасування рішення суду ухвалення нового рішення про часткове задоволення позову ОСОБА_1

З матеріалів справи убачається, що ОСОБА_1 набула права власності на частину житлового будинку АДРЕСА_2 на підставі рішення Кіцманського районного суду від 30 липня 1981 року про поділ спільного сумісного майна подружжя з колишнім чоловіком ОСОБА_7 У її власність виділено житлову кімнату площею 12.8 кв.м., кухню 9,59 кв.м., веранду 7,3 кв.м., сарай, підвал, вбиральню, паркан.

Інша частина будинку виділена ОСОБА_7, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1.

Відповідно до рішення виконкому Чернівецької обласної ради депутатів трудящих та обласної ради профспілок від 15 червня 1977 року №241 с.Біла Кіцманського району відносилося до населеного пункту, громадяни якого можуть братися на квартирний облік в м.Чернівці з врахуванням вимог Положення про надання жилої площі в Українській РСР.

Згідно протоколу №19 від 06.02.1991 року спільного засідання адміністрації та профкому Чернівецького деревообробного комбінату, затвердженого рішенням виконкому Першотравневої районної Ради народних депутатів м.Чернівці від 15 травня 1991 року ОСОБА_1 видано ордер на двокімнатну квартиру АДРЕСА_1, житловою площею 29,3 кв.м., на сім'ю з двох осіб: позивачка та її донька ОСОБА_8 (а.с.53,54).

Згідно п.64 Правил обліку громадян, які потребують поліпшення житлових умов, і надання їм жилих приміщень в Українській РСР, затверджених постановою Ради Міністрів УРСР та Укрпрофради від 11 грудня 1984 року №470, на підставі яких ОСОБА_1 отримувала за місцем роботи житло, громадяни (в тому числі тимчасом відсутні), відносно яких прийнято рішення про надання жилого приміщення, дають письмове зобов'язання про звільнення займаного жилого приміщення в будинку державного або громадського фонду або в будинку житлово-будівельного кооперативу. Громадяни, які мають житловий будинок на праві особистої власності, дають зобов'язання про відчуження або знесення цього житлового будинку і про звільнення земельної ділянки або подають заяву з проханням про знесення будинку.

Відомості про виконання ОСОБА_1 вимог вказаних Правил… в матеріалах справи відсутні.

Згідно наказу Чернівецького меблевого комбінату від 12 травня 1992 року №120 та договору купівлі - продажу від 16 червня 1992 року ОСОБА_1 викупила у меблевого комбінату квартиру АДРЕСА_1 (а.с.84 - 88).

Статтею 103 ЦК УРСР (1963 р.), яка мала чинність на час придбання квартири у власність, якщо в особистій власності громадянина або у подружжя, яке проживає спільно, та його неповнолітніх дітей стане з підстав, що допускаються законом, більше одного жилого будинку, власник вправі на свій вибір залишити у своїй власності будь-який з цих будинків. Інший будинок (будинки) повинен бути власником протягом одного року проданий, подарований або відчужений іншим способом.

Річний строк для добровільного відчуження власником будинку (будинків) обчислюється з дня виникнення права власності на інший будинок (будинки).

Якщо власник протягом одного року не скористується своїм правом на відчуження будинку в будь-якій формі, цей будинок за рішенням виконавчого комітету районної, міської, районної в місті Ради народних депутатів підлягає примусовому продажу в порядку, встановленому Цивільним процесуальним кодексом Української РСР для виконання судових рішень.

Виручені від продажу суми після відшкодування витрат, пов'язаних з здійсненням примусового продажу, передаються колишньому власникові будинку.

В разі, коли продаж будинку в примусовому порядку не відбудеться через відсутність покупців, будинок за рішенням виконавчого комітету районної, міської, районної в місті Ради народних депутатів безоплатно переходить у власність держави.

Правила цієї статті застосовуються відповідно і у випадках, коли в особистій власності громадянина або у подружжя, яке проживає спільно, і їх неповнолітніх дітей виявиться з підстав, що допускаються законом:

1) крім одного будинку, частина (частини) іншого будинку;

2) частина (частини) одного будинку, що перевищує розміри, зазначені в статті 102 цього Кодексу;

3) частини різних будинків;

4) більше однієї квартири в багатоквартирному будинку житлово-будівельного колективу індивідуальних забудовників.

Відомостей про виконання ОСОБА_1 вказаних вимог ст.103 ЦК УРСР також відсутні.

У зв'язку із зміною суспільно-політичних відносин у державі, з 15 квітня 1991 року набув чинності Закон УРСР "Про власність", яким було знято обмеження щодо кількості будинків /квартир у власності громадян (ст.15).

Відповідно до част.3, 4 ст.13 Конституції України (1996 р.) власність зобов'язує. Власність не повинна використовуватися на шкоду людині і суспільству.

Держава забезпечує захист прав усіх суб'єктів права власності і господарювання, соціальну спрямованість економіки. Усі суб'єкти права власності рівні перед законом.

За статтею 41 Конституції України (1996 р.) кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності.

Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом.

Громадяни для задоволення своїх потреб можуть користуватися об'єктами права державної та комунальної власності відповідно до закону.

Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Примусове відчуження об'єктів права приватної власності може бути застосоване лише як виняток з мотивів суспільної необхідності, на підставі і в порядку, встановлених законом, та за умови попереднього і повного відшкодування їх вартості. Примусове відчуження таких об'єктів з наступним повним відшкодуванням їх вартості допускається лише в умовах воєнного чи надзвичайного стану.

Конфіскація майна може бути застосована виключно за рішенням суду у випадках, обсязі та порядку, встановлених законом.

Відповідно до ст.328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів.

Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

За статтею 321 ЦК право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.

Примусове відчуження об'єктів права власності може бути застосоване лише як виняток з мотивів суспільної необхідності на підставі і в порядку, встановлених законом, та за умови попереднього та повного відшкодування їх вартості, крім випадків, встановлених частиною другою статті 353 цього Кодексу.

Власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.

На зміст права власності не впливають місце проживання власника та місцезнаходження майна (ст.317 ЦК).

Рішення Кіцманського районного суду від 30 липня 1981 року про поділ спільного сумісного майна з колишнім чоловіком ОСОБА_7, на підставі якого ОСОБА_1 набула право власності на частину житлового будинку АДРЕСА_2 - на житлову кімнату площею 12.8 кв.м., кухню 9,59 кв.м., веранду 7,3 кв.м., сарай, підвал, вбиральню, паркан, не скасоване. ОСОБА_3 не подала суду доказів про відчуження вказаної частини будинку на її користь і на них не послалась.

Доказів набуття права власності на іншу частину будинку ОСОБА_1 також не подала.

Тому позов ОСОБА_1 слід задовольнити частково.

Підстави для визнання за позивачкою права власності на частину житлового будинку АДРЕСА_2 - на житлову кімнату площею 12.8 кв.м., кухню 9,59 кв.м., веранду 7,3 кв.м., сарай, підвал, вбиральню, паркан відсутні, оскільки це вирішено рішенням Кіцманського районного суду від 30 липня 1981 року.

Рішення виконавчого комітету Білянської сільської ради від 22 березня 2006 року №9/3 про визнання за ОСОБА_3 права власності на будинковолодіння АДРЕСА_2 та видачу на ім'я ОСОБА_3 свідоцтва про право власності на будинковолодіння АДРЕСА_2 серії НОМЕР_1 від 31 березня 2006 року слід скасувати в частині майна, що належить ОСОБА_1 на підставі рішення суду: житлової кімнати площею 12,8 кв.м., кухні 9,59 кв.м., веранди 7,3 кв.м., сараю, підвалу, вбиральні, паркана.

У вказаній частині нерухомого майна: житлової кімнати площею 12.8 кв.м., кухні 9,59 кв.м., веранди 7,3 кв.м., сараю, підвалу, вбиральні, паркана будинковолодіння АДРЕСА_2 слід скасувати державну реєстраціїю речового права на нерухоме майно за ОСОБА_3

Що ж до рішенням виконавчого комітету Стрілецько-Кутської сільської ради від 22 грудня 1993 року №60/13 про передачу у власність ОСОБА_3 0,15 га землі для будівництва та обслуговування житлового будинку, то підстав для його скасування не убачається. Отримавши квартиру у м.Чернівці, ОСОБА_1 в с.Біла не проживала, із заявою до сільської ради з приводу приватизації земельної ділянки не зверталася. Тому її вимоги щодо земельної ділянки є безпідставними.

Керуючись ст.307, п.п.3, 4 част.1 ст.309 ЦПК України, колегія суддів, -

в и р і ш и л а :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1, в інтересах якої за довіреністю діє ОСОБА_2, задовольнити частково.

Рішення Кіцманського районного суду від 17 липня 2015 року скасувати і ухвалити нове рішення.

Позов ОСОБА_1, в інтересах якої за довіреністю діє ОСОБА_2, задовольнити частково.

Визнати, що ОСОБА_1 має право власності на частину будинковолодіння АДРЕСА_2: на житлову кімнату площею 12.8 кв.м., кухню 9,59 кв.м., веранду 7,3 кв.м., сарай, підвал, вбиральню, паркан на підставі рішення Кіцманського районного суду від 30 липня 1981 року.

Визнати незаконним і скасувати рішення виконавчого комітету Білянської сільської ради від 22 березня 2006 року №9/3 про визнання за ОСОБА_3 права власності на будинковолодіння АДРЕСА_2 та видачу на ім'я ОСОБА_3 свідоцтва про право власності на будинковолодіння АДРЕСА_2 серії НОМЕР_1 від 31 березня 2006 року в частині майна, що належить ОСОБА_1 - житлової кімнати площею 12.8 кв.м., кухні 9,59 кв.м., веранди 7,3 кв.м., сараю, підвалу, вбиральні, паркана.

Скасувати державну реєстрацію речового права на нерухоме майно за ОСОБА_3 на будинковолодіння АДРЕСА_2, свідоцтво серії НОМЕР_1 від 31 березня 2006 року, в частині майна, що належить ОСОБА_1, - житлової кімнати площею 12.8 кв.м., кухні 9,59 кв.м., веранди 7,3 кв.м., сараю, підвалу, вбиральні, паркана.

В позовних вимогах ОСОБА_1 про визнання незаконним і скасування рішення виконавчого комітету Стрілецько-Кутської сільської ради від 22 грудня 1993 року №60/13 про передачу у власність ОСОБА_3 0,15 га землі для будівництва та обслуговування житлового будинку відмовити за безпідставністю.

Рішення суду набирає законної сили з моменту його проголошення, але може бути оскаржене в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий:

Судді: