Рішення № 50231629, 09.09.2015, Апеляційний суд Рівненської області

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

09 вересня 2015 року м. Рівне

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ апеляційного суду Рівненської області в складі:

головуючого судді: - Ковальчук Н.М.,

суддів - Григоренка М.П., Максимчук З.М.,

секретар судового засідання - Пиляй І.С.,

з участю представника позивача- Пилипіва І.І.,

представника ТзОВ «Фітоагропродукт» - Луцюка М.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу представника товариства з обмеженою відповідальністю «Фітоагропродукт» - Луцюка Миколи Івановича та апеляційну скаргу ОСОБА_3 на рішення Рівненського міського суду від 20 травня 2015 року у справі за позовом ОСОБА_3 до товариства з обмеженою відповідальністю «Фітоагропродукт» про стягнення заробітної плати та середнього заробітку за час затримки розрахунку,

в с т а н о в и л а :

Рішенням Рівненського міського суду від 20 травня 2015 року позовні вимоги про стягнення боргу по заробітній платі задоволено частково: стягнуто з ТзОВ «Фітоагропродукт» на користь ОСОБА_3 1 772 гривні заробітної плати за червень-липень 2010 року. В задоволенні вимог про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку відмовлено.

На рішення сторони по справі подали апеляційні скарги.

В своїй апеляційній скарзі ТзОВ «Фітоагропродукт» зазначає, що рішення суду в частині стягнення на користь ОСОБА_3 1 772 гривні заробітної плати за червень-липень 2010 року є незаконним, таким, що не ґрунтується на доказах та вимогах закону. Суд, обґрунтовуючи рішення в цій частині, послався на судову почеркознавчу експертизу, за висновками якої за червень-липень 2010 року в відомостях про заробітну плату підписаний не ОСОБА_3, а інша особа. Позивач повністю та своєчасно отримав всю заробітну плату, і суд безпідставно відмовив у задоволенні клопотання про призначення повторної експертизи, так само безпідставно відхилено клопотання про виклик в судове засідання свідків, які могли підтвердити факт отримання позивачем зарплати за червень-липень 2010 року. Експертом вирішувалось питання належності чи неналежності позивачу підписів у відомостях про виплату заробітної плати і не вирішувалось питання виплати чи невиплати йому заробітної плати. Сам факт неналежного оформлення відомостей по виплаті заробітної плати не може свідчити про її невиплату. До моменту звернення до суду позивач не звертався для отримання заробітної плати. В позовній заяві зазначив, що йому заробітна плата не виплачувалась взагалі. Однак після проведення експертизи позивачем зменшено позовні вимоги. З цих підстав просить рішення скасувати в частині задоволення позову про стягнення заробітної плати та ухвалити рішення про відмову в задоволенні позову повністю.

_____________________

Справа 569/17742/14-ц Головуючий у 1 інстанції - Герасимчук М.К.

Провадження № 22-ц 787/1361/2015 Доповідач - Ковальчук Н.М.

В своїй апеляційній скарзі ОСОБА_3 зазначає, що рішення є незаконним в частині відмови у стягнення середнього заробітку за затримку розрахунку. Судом вірно встановлено, що за червень-липень 2010 року йому не виплачена заробітна плата. А тому рішення про відмову у стягненні середнього заробітку за час затримки розрахунку є незаконним. В рішенні судом невірно зазначено, що в суму стягнення включено компенсацію за невикористану відпустку, оскільки вказана заборгованість у судовому засіданні не досліджувалась, так як відповідач подав до суду відомості про те, що позивач за отриманням відпустки не звертався, відпустка йому надана в повному обсязі. З цих підстав просить рішення скасувати в частині відмови у задоволенні позову про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку та задовольнити ці позовні вимоги.

Заслухавши осіб, що з»явились в судове засідання, вивчивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів прийшла до висновку, що апеляційна скарга відповідача задоволенню не підлягає, а апеляційну скаргу позивача слід задовольнити.

Задовольняючи позов в частині стягнення заробітної плати за червень-липень 2010 року в сумі 1 772 гривні, суд першої інстанції прийшов до таких висновків на підставі належних та допустимих доказів, наявних в матеріалах справи.

Зтаким висновком суду першої інстанції погоджується колегія суддів апеляційного суду.

Ухвалюючи рішення про відмову в задоволенні позову про стягнення середньомісячного заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, суд першої інстанції мотивував такий висновок тим, що ОСОБА_3 у квітні 2013 року звертався до суду з аналогічним позовом. Ухвалою суду від 22 жовтня 2014 року позов за його заявою залишено без розгляду, і наведене свідчить, що позивач свідомо порушив тримісячний строк звернення до суду.

З даним висновком суду першої інстанції колегія суддів апеляційного суду не погоджується.

Судом встановлено: ОСОБА_3 працював у ТзОВ «Фітоагропродукт» зав.складом з 1 серпня 2007 року відповідно до трудового договору № 19 від 1 серпня 2007 року.

З 2 січня 2009 року переведений на посаду заступника директора (наказ № 8 від 2 січня 2009 року).

Відповідно до наказу № 13 від 29 липня 2011 року звільнений з роботи.

В листопаді 2014 року ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом про стягнення на його користь невиплаченої заробітної плати за період з 1 січня 2010 року по 30 вересня 2011 року в сумі 10 716,16 грн. та середньомісячного заробітку за час затримки розрахунку з дня звільнення по день ухвалення рішення.

Згідно з ч.1 ст.116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, проводиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум. У разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану ним суму.

Заперечуючи проти позовних вимог. відповідач подав до суду відомості про виплату заробітної плати позивачу за спірний період.

Під час провадження справи судом першої інстанції призначена судова почеркознавча експертиза, за висновками якої встановлено, що у відомості за червень 2010 року № 7 та у відомості за липень 2010 року №8 в графі розписка про одержання заробітної плати підпис виконаний не ОСОБА_3, а іншою особою.

На думку колегії суддів, судом першої інстанції достовірно встановлено, що позивачу невиплачена заробітна плата за червень-липень 2010 року в сумі 1772 гривні, тобто відповідачем допущені порушення вимоги ст.116 КЗпП України.

Доводи апеляційної скарги ТзОВ «Фітоагропродукт» законних висновків суду першої інстанції не спростовують. Безпідставні доводи апеляції про те, що суд першої інстанції мав призначити повторну судову почеркозначу експертизу. Жодних доказів щодо незаконності висновку експерта № 1.1-130/15 від 6 березня 2015 року відповідачем не подано.

Згідно зі ст. 117 КЗпП України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в ст. 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку. При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.

За змістом п. 20 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 грудня 1999 року "Про практику застосування судами законодавства про оплату праці" у разі часткового задоволення позовних вимог працівника про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні суд визначає розмір такого відшкодування з урахуванням розміру спірної суми, на яку працівник мав право, частки, яку вона становила у заявлених вимогах, істотності цієї частки порівняно із середнім заробітком та інших конкретних обставин справи.

Тобто застосування принципу співмірності при визначенні розміру відшкодування працівникові середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні є правом суду.

Саме така позиція висловлена Верховним Судом України у постановах № 6-54цс11 від 16 січня 2012 року та № 6-41цс15 від 1 квітня 2015 року.

Врахувавши обставини справи та вимоги закону, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції безпідставно відмовив позивачу у стягненні середнього заробітку за час затримки розрахунку, оскільки доведено, що після звільнення з роботи позивач заробітну палату за червень-липень 2010 року не отримав.

На думку колегії суддів, при визначенні розміру відшкодування ОСОБА_3 середнього заробітку за час затримки розрахунку слід врахувати, що частка невиплаченої заробітної плати на яку він мав право по відношенню до розміру заявлених ним позовних вимог складає 16.53%. (10716,16 грн - сума позову; 1772 грн - стягнуто за рішенням суду).

З огляду на зазначене при визначенні розміру відшкодування ОСОБА_3 середнього заробітку за час затримки розрахунку слід застосувати принципу співмірності.

Відповідно до Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 року №100 при обчисленні розміру середнього заробітку за весь час затримки розрахунку для визначення середньоденного заробітку слід врахувати заробітну плату позивача за червень 2011 року та липень 2011 року, яка складає 1920 грн(960 грн +960грн). Середньоденний заробіток становить 46,83 грн.( 1920 грн : 41 роб.день)

Із 29 липня 2011 року по 9 вересня 2015 року кількість робочих днів складає 996.

З врахуванням того, що вимоги позивача щодо розміру належних йому сум задоволені частково, наявні підстави для зменшення суми відшкодування за час затримки розрахунку і стягнення 7 710,04 грн. ( 46,83 грн. х 996 днів = 46 642,68 грн. х 16,53%).

Норми процесуального права передбачають, що обставини цивільних справ з'ясовуються судом на засадах змагальності, в межах заявлених вимог і на підставі наданих сторонами доказів. Щодо обов'язку доказування і подання доказів, то кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень.

Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що судом першої інстанції були не правильно встановлені обставини справи, характер правовідносин, які виникли між сторонами при вирішенні спору про стягнення середньомісячного заробіток за час затримки розрахунку, в зв'язку із чим рішення підлягає скасуванню в цій частині з ухваленням нового рішення про часткове задоволення позову.

Керуючись ст. ст. 303, 309, 313, 316 ЦПК України, колегія суддів

В И Р І Ш И Л А:

Апеляційну скаргу представника товариства з обмеженою відповідальністю «Фітоагропродукт» - Луцюка Миколи Івановича відхилити.

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити частково.

Рішення Рівненського міського суду від 20 травня 2015 року в частині відмови в задоволенні позову про стягнення середньомісячного заробітку за час затримки розрахунку скасувати та ухвалити в цій частині нове рішення про часткове задоволення позовних вимог.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Фітоагропродукт» на користь ОСОБА_3 середньомісячний заробіток за час затримки розрахунку за період з 29 липня 2010 року по 9 вересня 2015 року в сумі 7710(сім тисяч сімсот десять) гривень 4 копійки з врахуванням всіх обов»язкових виплат і платежів до бюджету.

В решті рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржене до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня проголошення.

Головуючий суддя підпис Ковальчук Н.М.

Судді : підпис Максимчук З.М

підпис Григоренко М.П.

Згідно:суддя-доповідач Ковальчук Н.М.