Рішення № 50217052, 08.09.2015, Господарський суд Луганської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

61022, м. Харків, проспект Леніна, б.5, inbox@lg.arbitr.gov.ua

___________________________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

08 вересня 2015 року Справа № 913/281/15

Провадження №18/913/281/15

За позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче підприємство «Зоря», м. Рубіжне Луганської області

до відповідача – комунального підприємства «Рубіжанське виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства Рубіжанської міської ради», м. Рубіжне Луганської області

про стягнення 936642,04 грн.

Суддя Корнієнко В.В.

Секретар судового засідання-помічник судді Шапошникова О.М.

У засіданні брали участь:

від позивача: не прибув;

від відповідача: не прибув.

Суть спору: позивачем заявлено вимоги про стягнення з відповідача боргу в сумі 418930,17 грн. по оплаті послуг з централізованого водопостачання та водовідведення, наданих відповідачу за договором на послуги водопостачання та водовідведення від 01.01.2013, пені в сумі 113052 грн., втрат від інфляції в сумі 367427,57 грн. та трьох процентів річних в сумі 37232,23 грн. за прострочення платежів.

Відповідач відзивом на позовну заяву від 10.07.2015 № 20/1701 проти позову заперечує посилаючись на необґрунтованість розрахунку заявлених до стягнення сум.

Письмовими поясненнями від 10.08.2015 № 20/2378 та від 28.08.2015 № 20/2609 відповідач визнав наявність заборгованості в сумі 418930,17 грн. за надані йому послуги водопостачання та водовідведення. Проти вимог про стягнення пені, втрат від інфляції та трьох процентів річних відповідач заперечує посилаючись на те, що позивач не подав доказів отримання відповідачем рахунків (п. 6.2. договору встановлено, що оплата за послуги здійснюється відповідачем протягом 30 днів з моменту отримання рахунку позивача), що унеможливлює встановлення моменту виникнення заборгованості за договором; тому, розрахунки вказаних штрафних санкцій є необґрунтованими.

Заявою від 01.09.2015 позивач зменшив розмір заявленої до стягнення пені до суми 87724,09 грн., збільшив розмір заявлених до стягнення втрат від інфляції до суми 432725,44 грн. та збільшив розмір заявлених до стягнення трьох процентів річних до суми 45748,55 грн. (в зв’язку з новим розрахунком заявлених до стягнення штрафних санкцій).

Письмовими поясненнями від 28.08.2015 № 20/2609 відповідач уточнив, що він визнає позов в частині вимог про стягнення основної заборгованості в сумі 418930,17 грн.

В судовому засіданні 01.09.2015 представник відповідача усно заявив про застосування позовної давності до вимог про стягнення пені.

В судовому засіданні 01.09.2015 було оголошено перерву до 07.09.2015 (11.00).

Письмовими поясненнями від 02.09.2015 № 20/2682 відповідач відмовився від застосування позовної давності до вимог про стягнення пені в зв’язку з ненастанням строку оплати послуг за договором.

В судовому засіданні 07.09.2015 було оголошено перерву до 08.09.2015 (12.10).

08.09.2015 представники сторін у судове засідання не з’явилися, причини неявки суду не повідомили.

Разом з цим, через канцелярію суду до суду надійшла заява позивача від 08.09.2015, якою останній зменшив розмір заявлених до стягнення втрат від інфляції до суми 159254,51 грн. та розмір заявлених до стягнення трьох процентів річних до суми 2056,18 грн. в зв’язку з уточненням періоду прострочення, який зазначено позивачем з 16.02.2015 (дата складання двостороннього акту зарахування зустрічних однорідних вимог) по 12.06.2015 (дата позовної заяви).

Цією же заявою позивач просив суд повернути йому судовий збір, в зв’язку із зменшенням розміру позовних вимог.

Крім того, заявою від 08.09.2015 позивач відмовився від позову в частині вимог про стягнення з відповідача пені.

Розглянувши матеріали справи, суд

В С Т А Н О В И В:

Згідно договору на послуги водопостачання та водовідведення від 01.01.2013 (з протоколом розбіжностей, яким ці розбіжності врегульовані), укладеному між сторонами за позовом, позивач в період січень 2012 р. – грудень 2013 р. надав відповідачу послуги з водопостачання та водовідведення на загальну суму 1628269,95 грн. (в 2013 році на суму 817083,51 грн. в 2013 році на суму 811186,44 грн.), що підтверджується актами здачі-приймання робіт (надання послуг) за період січень 2013 р. – грудень 2014 р., оформленими належним чином і підписаними повноважними представниками сторін за договором, та визнано відповідачем.

Відповідно до п. 6.2. договору (в редакції протоколу розбіжностей, яким ці розбіжності врегульовані) відповідач зобов’язався проводити оплату за послуги з централізованого водопостачання та водовідведення протягом 30 днів з моменту одержання рахунку позивача.

Позивач зазначив, що на підставі вищевказаних актів здачі-приймання робіт (надання послуг) він щомісячно виставляв відповідачу рахунки на оплату наданих послуг.

В 2013 році відповідач вартість послуг водопостачання та водовідведення, наданих йому в 2013 році, позивачу не оплачував (вартість вказаних послуг, наданих відповідачу в 2013 році склала 817083,51 грн.), що підтверджується, актом звірки взаємних розрахунків за договором від 01.01.2013 № 1921, який підписано повноважними представниками сторін за договором та скріплено печатками підприємств.

Претензією від 04.11.2014 № 218-7201 позивач вимагав від відповідача сплати заборгованості за надані за договором від 01.01.2013 № 1921 послуги водопостачання та водовідведення в сумі 652529,43 грн.

Відповіддю на претензію від 25.11.2013 № 3341 відповідач визнав наявність вказаної у претензії заборгованості та просив надати йому розстрочку сплати заборгованості на 5 років в зв’язку з скрутним фінансовим становищем.

В 2014 році відповідач частково оплатив позивачу вартість послуг водопостачання та водовідведення, наданих йому в 2013-2014 роках, в сумі 1209339,78 грн., що підтверджується платіжними дорученнями відповідача, виписками з банківського рахунку позивача, вищевказаним актом звірення розрахунків (їх завірені копії залучено до матеріалів справи).

Таким чином, із вартості наданих послуг наданих відповідачу в 2013-2014 р.р. на загальну суму 1628269,95 грн., останній оплатив 1209339,78 грн., що підтверджується вищевказаними матеріалами справи.

Решту вартості наданих послуг в сумі 418930,17 грн. відповідач позивачу не сплатив.

Претензією від 24.02.2015 № 218-870 позивач вимагав від відповідача сплати заборгованості за надані послуги в сумі 431299,65 грн. Вказана претензія одержана відповідачем 25.02.2015, що підтверджується відміткою на самій претензії та визнано відповідачем.

Відповідач позивачу борг не сплатив, відповіді на претензію позивачу не подав.

На підставі вказаних доводів, з урахуванням заяви про зменшення розміру позовних вимог від 08.09.2015, позивачем заявлено вимоги про стягнення з відповідача боргу в сумі 418930,17 грн. по оплаті послуг з централізованого водопостачання та водовідведення, пені в сумі 87724,09 грн. (за період прострочення з 05.03.2013 по 12.06.2015), втрат від інфляції в сумі 159254,51 грн. та трьох процентів річних в сумі 2056,18 грн. за період прострочення з 16.02.2015 по 12.06.2015.

Заявою від 08.09.2015 позивач відмовився від позову в частині вимог про стягнення з відповідача пені.

Первісно відповідач відзивом на позовну заяву від 10.07.2015 № 20/1701 проти позову заперечував посилаючись на необґрунтованість розрахунку заявлених до стягнення сум.

Письмовими поясненнями від 10.08.2015 № 20/2378 та від 28.08.2015 № 20/2609 відповідач визнав наявність заборгованості в сумі 418930,17 грн. за надані йому послуги водопостачання та водовідведення. Проти вимог про стягнення пені, втрат від інфляції та трьох процентів річних відповідач заперечує посилаючись на те, що позивач не подав доказів отримання відповідачем рахунків (п. 6.2. договору встановлено, що оплата за послуги здійснюється відповідачем протягом 30 днів з моменту отримання рахунку позивача), що унеможливлює встановлення моменту виникнення заборгованості за договором; тому, розрахунки вказаних штрафних санкцій є необґрунтованими.

Письмовими поясненнями від 28.08.2015 № 20/2609 відповідач уточнив, що він визнає позов в частині вимог про стягнення основної заборгованості в сумі 418930,17 грн.

В судовому засіданні 01.09.2015 представник відповідача усно заявив про застосування позовної давності до вимог про стягнення пені.

Письмовими поясненнями від 02.09.2015 № 20/2682 відповідач відмовився від застосування позовної давності до вимог про стягнення пені в зв’язку з ненастанням строку оплати послуг за договором.

Дослідивши матеріали справи, вислухавши представників сторін, суд дійшов висновку, що позов підлягає частковому задоволенню за таких підстав:

Згідно ч. 5 ст. 78 Господарського процесуального кодексу України у разі визнання відповідачем позову господарський суд приймає рішення про задоволення позову за умови, що дії відповідача не суперечать законодавству або не порушують прав і охоронюваних законом інтересів інших осіб.

Визнання відповідачем позову, в частині вимог про стягнення боргу в сумі 418930,17 грн., не суперечать законодавству, не порушують прав і охоронюваних законом інтересів інших осіб та підтверджуються вищевказаними матеріалами справи.

За таких обставин, вимоги про стягнення з відповідача боргу в сумі 418930,17 грн. підлягають задоволенню.

Щодо вимог про стягнення з відповідача втрат від інфляції в сумі 159254,51 грн. та трьох процентів річних в сумі 2056,18 грн. за прострочення платежів, суд відзначає наступне:

Відповідно до п. 6.2. договору (в редакції протоколу розбіжностей, яким ці розбіжності врегульовані) відповідач зобов’язався проводити оплату за послуги з централізованого водопостачання та водовідведення протягом 30 днів з моменту одержання рахунку позивача.

У якості доказів одержання відповідачем рахунків, позивач подав суду шість своїх рахунків за серпень, вересень та жовтень 2014 р., з відмітками відповідача про їх отримання, зокрема, три рахунки на оплату послуг водопостачання, наданих відповідачу в серпні, вересні та жовтні 2014 р.: від 31.08.2014 № 2342, від 30.09.2014 № 2740, від 31.10.2014 № 3050, та три рахунки на оплату послуг водовідведення, наданих відповідачу в серпні, вересні та жовтні 2014 р.: від 31.08.2014 № 2343,від 30.09.2014 № 2741, від 31.10.2014 № 3051.

Відповідач письмовими поясненнями від 02.09.2015 № 20/2682 визнав факт одержання вказаних рахунків (за серпень 2014 р. 3-го вересня 2014 р., за вересень 2014 р. 3-го жовтня 2014 р., за жовтень 2014 р. 05 листопада 2014 р.).

Відповідач зазначив, що інших рахунків позивач йому не надавав (письмові пояснення відповідача від 02.09.2015 № 20/2682).

У якості доказів надсилання відповідачу інших рахунків (позивач не вказав яких саме) позивач подав суду копію витягу із книги реєстрації вихідної кореспонденції.

Вказана книга складена самим позивачем, не містить відзначок пошти, не містить відміток відповідача про отримання рахунків, і тому не приймається судом до уваги у якості доказу факту отримання відповідачем рахунків позивача.

В ході розгляду справи судом встановлено, що 16.02.2015 сторонами за позовом був складений акт зарахування зустрічних однорідних вимог, яким відповідач визнав факт того, що він має перед позивачем непогашене грошове зобов’язання в сумі 431299,65 грн. за договором від 01.01.2013 № 1921, яке виникло у наслідок несвоєчасного розрахунку за надані позивачем послуги (пункт 2 акту).

Пунктом 3 вказаного акту відповідач визнав, що строк виконання його зобов’язання щодо оплати послуг водопостачання та водовідведення на суму 431299,65 грн., настав.

Зазначеним актом позивач зарахував зустрічне однорідне зобов’язання відповідача на суму 4083,18 грн. Відповідно до п. 5 акту, заборгованість відповідача за договором від 01.01.2013 № 1921 склала 427216,47 грн. (431299,65 - 4083,18 = 427216,47).

19.02.2015 двостороннім актом погашення дебіторської заборгованості, заборгованість відповідача була зменшена ще на 8286,30 грн. (427216,47 - 8286,30 = 418930,17 грн. ).

Саме вказана сума заборгованості - 418930,17 грн. була заявлена позивачем до стягнення, і була підтверджена вищевказаними матеріалами справи та визнана відповідачем.

Відсутність у справі доказів одержання відповідачем рахунків позивача (за винятком шести рахунків за жовтень – грудень 2014 р.) позбавляє суд можливості встановити конкретні дати прострочення платежів щодо кожного рахунку (за винятком шести рахунків за жовтень – грудень 2014 р.), так як строк платежу розраховується від дати одержання відповідачем рахунку, в той же час судом встановлено факт, що станом на 16.02.2015 грошові зобов’язання відповідача на суму 418930,17 грн. по оплаті послуг за договором від 01.01.2013 № 1921, були прострочені.

Таким чином, доводи позивача, викладені ним в заяві про зменшення розміру позовних вимог від 08.09.2015, про те, що датою прострочення грошового зобов’язання відповідача слід вважати 16.02.2015 (за винятком прострочення за шістьма рахунками за жовтень – грудень 2014 р.), є обґрунтованими.

Згідно ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідач допустив прострочення розрахунків з позивачем, в зв’язку з чим, на вимогу позивача, на підставі ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми.

Розрахунок трьох процентів річних за прострочення оплати шести рахунків, які були одержані відповідачем:

- рахунки від 31.08.2014 № 2342 та № 2343 на загальну суму 72115,75 грн. були одержані відповідачем 03.09.2014, прострочення починається з 04.10.2014 по 12.06.2015 (252 днів); ((3:365) х 72115,75 : 100 х 252 = 1493,69);

- рахунки від 30.09.2014 № 2740 та № 2741 на загальну суму 68907,24 грн. були одержані відповідачем 03.10.2014, прострочення починається з 03.11.2014 по 12.06.2015 (222 днів); ((3:365) х 68907,24 : 100 х 222 = 1257,32);

- рахунки від 31.10.2014 № 3050 та № 3051 на загальну суму 64087,39 грн. були одержані відповідачем 05.11.2014, прострочення починається з 06.12.2014 по 12.06.2015 (189 днів); ((3:365) х 64087,39 : 100 х 189 = 995,55).

Всього три проценти річних за прострочення оплати шести вищевказаних рахунків складають 3746,56 грн.

Розрахунок трьох процентів річних за прострочення оплати інших рахунків, доказів одержання яких позивач суду не подав:

Прострочення починається з 16.02.2015 по 12.06.2015 (117 днів).

418930,17 (загальна сума заборгованості) - 205110,38 (сума заборгованості за шістьма вищевказаними рахунками) = 213819,79 грн.

Три проценти річних за прострочення оплати решти рахунків (без врахування загальної суми за вищевказаними рахунками) складають 2056,19 грн. ((3:365) х 213819,79 : 100 х 117 = 2056,19 грн.).

Всього три процента річних, за прострочення відповідачем грошових зобов’язань за договором від 01.01.2013 № 1921, складають 5802,75 грн. (3746,56 + 2056,19).

Позивачем до стягнення заявлено три проценти річних в сумі 5789,96 грн. (менше ніж встановлено вищевказаним розрахунком).

За таких обставин, з відповідача підлягають стягненню три проценти річних в сумі 5789,96 грн., як заявлено позивачем.

Розрахунок втрат від інфляції за прострочення оплати шести рахунків, які були одержані відповідачем:

- рахунки від 31.08.2014 № 2342 та № 2343 на загальну суму 72115,75 грн. були одержані відповідачем 03.09.2014, прострочення починається з 04.10.2014 по 12.06.2015. Застосовується сукупний індекс інфляції за період жовтень 2014 р. – травень 2015 р. у розмірі 150,6239073. Втрати від інфляції складають 36507,81 грн. (розраховано за допомогою інформаційно-пошукової системи «Законодавство», версія 2.8.7.);

- рахунки від 30.09.2014 № 2740 та № 2741 на загальну суму 68907,24 грн. були одержані відповідачем 03.10.2014, прострочення починається з 03.11.2014 по 12.06.2015. Застосовується сукупний індекс інфляції за період листопад 2014 р. – травень 2015 р. у розмірі 147,09365947. Втрати від інфляції складають 32450,94 грн. (розраховано за допомогою інформаційно-пошукової системи «Законодавство», версія 2.8.7.);

- рахунки від 31.10.2014 № 3050 та № 3051 на загальну суму 64087,39 грн. були одержані відповідачем 05.11.2014, прострочення починається з 06.12.2014 по 12.06.2015. Застосовується сукупний індекс інфляції за період грудень 2014 р. – травень 2015 р. у розмірі 144,35099065. Втрати від інфляції складають 28423,39 грн. (розраховано за допомогою інформаційно-пошукової системи «Законодавство», версія 2.8.7.);

Всього втрати від інфляції за прострочення оплати шести вищевказаних рахунків складають 97382,14 грн.

Розрахунок втрат від інфляції за прострочення оплати інших рахунків, доказів одержання яких позивач суду не подав:

Прострочення починається з 16.02.2015 по 12.06.2015 (117 днів).

Застосовується сукупний індекс інфляції за період березень – травень 2015 р. у розмірі 129,090864. Сума заборгованості складає 213819,79 грн. (418930,17 (загальна сума заборгованості) - 205110,38 (сума заборгованості за шістьма вищевказаними рахунками).

Втрати від інфляції складають 62202,02 грн. (розраховано за допомогою інформаційно-пошукової системи «Законодавство», версія 2.8.7.);

Всього втрати від інфляції, за прострочення відповідачем грошових зобов’язань за договором від 01.01.2013 № 1921, складають 159584,16 грн. (97382,14 + 62202,02).

Позивачем до стягнення заявлено втрати від інфляції в сумі 159254,51 грн. (менше ніж встановлено вищевказаним розрахунком).

За таких обставин, з відповідача підлягають стягненню втрати від інфляції в сумі 159254,51 грн., як заявлено позивачем.

Заявою від 08.09.2015 позивач відмовився від позову в частині вимог про стягнення з відповідача пені.

Відмова від позову у цій частині прийнята судом.

За таких обставин, провадження у справі, в частині вимог про стягнення з відповідача пені в сумі 87724,09 грн., підлягає припиненню.

Всього підлягають до стягнення з відповідача грошові кошти в сумі 583974,64 грн. (418930,17 грн. (борг) + 159254,51 грн. (втрати від інфляції) + 5789,96 грн. (три проценти річних).

Відповідно до ст.ст. 44, 49 ГПК України витрати позивача на судовий збір в сумі 11108,57 грн. підлягають відшкодуванню з відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог (було заявлено до стягнення 985128,25 грн. (з урахуванням заяви позивача від 01.09.2015 про збільшення розміру позовних вимог); задоволено позов на суму 583974,64 грн. – на 59,3 %; позивачем було сплачено судовий збір в сумі 18732,84 грн. 59,3 % від якої становить 11108,57 грн.).

Згідно п. 1 ч. 1 ст. 7 Закону України «Про судовий збір» сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.

У зв’язку із зменшенням позивачем розміру позовних вимог господарський суд ухвалою від 08.09.2015 повернув позивачу судовий збір в сумі 5298,86 грн.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 44, 49, 82, 84, 85 ГПК України, суд

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з комунального підприємства «Рубіжанське виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства Рубіжанської міської ради», м. Рубіжне Луганської області, вул. Менделєєва, 49, ідентифікаційний код 32026192, на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче підприємство «Зоря», м. Рубіжне Луганської області, вул. Заводська, 1-г/36, ідентифікаційний код 36999957, борг в сумі 418930,17 грн. по оплаті послуг з централізованого водопостачання та водовідведення, втрати від інфляції в сумі 159254,51 грн., три проценти річних в сумі 5789,96 грн., судовий збір в сумі 11108,57 грн.; наказ видати.

3. В частині вимог про стягнення пені провадження у справі припинити.

08 вересня 2015 р. було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення. Повне рішення складено 14 вересня 2015 р. і може бути оскаржене протягом 10 днів з цієї дати.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя В.В. Корнієнко