Ухвала суду № 50216955, 08.09.2015, Апеляційний суд міста Києва

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Апеляційне провадження №22-ц/796/9018/2015 Головуючий в 1 інстанції - Шереметьєва Л.А.

Доповідач - Желепа О.В.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 вересня 2015 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду м. Києва в складі:

головуючого Желепи О.В.

суддів Рубан С.М., Кабанченко О.А.

при секретарі Гарматюк О.Д.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Солом'янського районного суду м. Києва від 15 травня 2015 року в справі за скаргою ОСОБА_1 про визнання незаконною та скасування постанови державного виконавця Відділу державної виконавчої служби Солом'янського районного управління юстиції в м. Києві Бурлаки Руслана Володимировича, заінтересовані особи: Комунальне підприємство «Дирекція з управління та обслуговування житлового фонду» Солом'янської районної в м. Києві Державної адміністрації, ОСОБА_3, ОСОБА_4, -

ВСТАНОВИЛА:

Скаржник, звернувся до суду та просив визнати незаконною та скасувати постанову старшого державного виконавця відділу Державної виконавчої служби Солом'янського РУЮ у м. Києві Бурлаки Р.В. у виконавчому провадженні ВП № 46330485 від 04.02.2015 року про відкриття виконавчого провадження з виконання рішення суду про стягнення заборгованості.

Свої вимоги обґрунтовував тим, що 04.02.2015 року старшим державним виконавцем ВДВС Солом'янського РУЮ у м. Києві Бурлакою Р.В. була винесена постанова про відкриття виконавчого провадження про стягнення заборгованості в розмірі 6034, 29 грн.

Відповідно до Закону України «Про виконавче провадження» виконавчі документи можуть бути пред'явлені до виконання протягом одного року, тобто з 22.10.2013 року до 22.10.2014 року.

Постановою від 29.08.2014 року державний виконавець відділу ДВС Солом'янського РУЮ у м. Києві Гресь Т.О., на виконанні якої перебував даний виконавчий лист, встановила новий строк для пред'явлення виконавчого листа до виконання до 29.08.2015 року, що є порушенням закону, так як судом строк його пред'явлення до виконання не продовжувався.

Крім того, за рішенням суду сума боргу в розмірі 6034, 29 грн. стягнута солідарно з нього та двох інших відповідачів, а державний виконавець постановив про стягнення цієї суми з нього одного, що також є порушенням ч.2 ст.18 Закону.

У постанові державного виконавця стягувачем зазначено Комунальне підприємство «Дирекція з управління та обслуговування житлового фонду Солом'янської районної в м. Києві державної адміністрації, але вказана адреса іншого підприємства - Центру обслуговування споживачів №2, яке не є юридичною особою і не приймало участі в розгляді справи судом.

В порушення вимог закону в постанові не відображено підстав для відкриття виконавчого провадження .

Ухвалою Солом'янського районного суду м. Києва від 15.05.2015 року в задоволені скарги ОСОБА_1 про визнання незаконною та скасування постанови державного виконавця Відділу державної виконавчої служби Солом'янського районного управління юстиції в м. Києві Бурлаки Руслана Володимировича - відмовлено.

Не погодившись такою ухвалою суду, ОСОБА_1, подав апеляційну скаргу, в якій просив її скасувати та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

В скарзі посилався на те, що суд не з'ясував обставини, що мали значення для справи та порушив норми процесуального права. Зазначив, що судом проігноровано лист-відповідь від 26.02.2015 року за номером 0-2276/42 наданий Державною виконавчою службою України на Інформаційний запит стосовно повноважень посадових осіб Виконавчої служби, в якому чітко визначені повноваження державних виконавців. Постанова про відкриття виконавчого провадження була винесена з грубим порушенням статті 22 ЗУ «Про виконавче провадження», оскільки виконавче провадження відкрито тільки на ОСОБА_1, хоча за виконавчим листом відповідачів зазначено троє. Такі дії ВДВС Солом'янського РУЮ в місті Києві, є порушенням Закону України «Про виконавче провадження» та грубим порушенням його прав та свобод передбачених Конституцією України, але суд на це не звернув жодної уваги. Судом першої інстанції не було досліджено та не взято до уваги Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 26 вересня 2014 року по справі № 760/11245/14-а у якій судом чітко, згідно чинного законодавства, надане визначення поняття солідарного стягнення при виконанні виконавчих дій стосовно декількох боржників, а саме: «Суд погоджується з доводами позивача, що відповідачем не враховано, що сума боргу в розмірі 6 034, 29 грн., солідарно стягується з трьох боржників, а саме за кожним боржником окремо лічиться борг в розмірі 2 011, 43 грн.».

Заслухавши доповідь судді Желепи О.В., пояснення ОСОБА_1 та ОСОБА_4, з'ясувавши обставини справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно зі статтею 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

У силу статті 14 ЦПК України судові рішення, що набрали законної сили, обов'язкові для всіх органів влади, посадових чи службових осіб і підлягають виконанню на всій території України, а їх невиконання є підставою для відповідальності, встановленої законом.

Відповідно до ст. 6 Закону України «Про виконавче провадження», державний виконавець зобов'язаний використовувати надані йому права відповідно до закону і не допускати у своїй діяльності порушення прав та законних інтересів фізичних і юридичних осіб.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, що постановою старшого державного виконавця ВДВС Солом'янського РУЮ у м. Києві Гресь Т.М. від 31.01.2014 року було відкрито виконавче провадження на підставі виконавчого листа № 2-2978/13, виданого Солом'янським районним судом м. Києва 17.12.2013 року про стягнення з ОСОБА_1, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 солідарно на користь Комунального підприємства «Дирекція з управління та обслуговування житлового фонду Солом'янської районної в м. Києві державної адміністрації 6034, 29 гр. заборгованості.

Постановою від 29.08.2014 року виконавчий документ був повернутий стягувачу в зв'язку з тим, що вжитими державним виконавцем заходами звернути стягнення на доходи або інше майно з метою виконання рішення суду не виявилося можливим.

Після чого стягувач 02.02.2015 року повторно пред'явив виконавчий лист до виконання.

Постановою старшого державного виконавця ВДВС Солом'янського РУЮ у м. Києві Бурлакою Р.В. від 04.02.2015 року було відкрито виконавче провадження ВП № 46330485

Відповідно до вимог ст. 3 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Статтею 383 ЦПК України встановлено, що сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їх права чи свободи.

Згідно з ч. 3 ст. 387 ЦПК України якщо оскаржуване рішення, дія були вчинені відповідно до закону, в межах повноважень державного виконавця, права заявника не були порушені, суд постановляє ухвалу про відмову в задоволенні скарги.

Відмовляючи в задоволенні скарги, суд першої інстанції виходив з необґрунтованості доводів скарги, з того, що державний виконавець при відкритті виконавчого провадження діяв у межах, наданих йому Законом України «Про виконавче провадження» повноважень, з врахуванням рівності учасників виконавчого провадження, вчинення цих дій, з точки зору ст.25 Закону, є його обов'язком, порушень прав заявника при цьому ним допущено не було, а тому правові підстави для їх захисту відсутні.

Колегія суддів вважає, що такий висновок суду першої інстанції є обґрунтованим та в повній мірі відповідає вимогам цивільно-процесуального законодавства України виходячи з наступного.

Відповідно до ч 1. ст. 23 Закону України «Про виконавче провадження» строки пред'явлення виконавчого документа до виконання перериваються: пред'явленням виконавчого документа до виконання; частковим виконанням рішення боржником; наданням судом, який видав виконавчий документ, відстрочки або розстрочки виконання рішення. Після переривання строку пред'явлення виконавчого документа до виконання перебіг строку поновлюється. Час, що минув до переривання строку, до нового строку не зараховується.

Згідно з частиною 3 ст. 23 Закону України «Про виконавче провадження», у разі повернення виконавчого документа стягувачу у зв'язку з неможливістю в повному обсязі або частково виконати рішення строк пред'явлення виконавчого документа до виконання після переривання встановлюється з дня його повернення, а в разі повернення виконавчого документа у зв'язку із встановленою законом забороною щодо звернення стягнення на майно чи кошти боржника, а також проведення інших виконавчих дій стосовно боржника, - з моменту закінчення дії відповідної заборони.

Виходячи зі змісту вказаної норми, повернення виконавчого документа стягувачу у зв'язку з неможливістю в повному обсязі або частково виконати рішення є самостійною підставою для переривання строку пред'явлення виконавчого документа до виконання.

Тобто строк пред'явлення виконавчого документу до виконання повторно стягувачем пропущений не був, а тому державний виконавець вимоги Закону не порушив.

Посилання в апеляційній скарзі на те, що судом проігноровано лист-відповідь від 26.02.2015 року за номером 0-2276/42 наданий Державною виконавчою службою України на Інформаційний запит стосовно повноважень посадових осіб Виконавчої служби, в якому чітко визначені повноваження державних виконавців, на правильність постановленої ухвали не впливає, оскільки суд вірно встановив, що відкриваючи виконавче провадження, державний виконавець діяв в межах свої повноважень.

Доводи скарги про те, що постанова про відкриття виконавчого провадження була винесена з грубим порушенням статті 22 ЗУ «Про виконавче провадження», оскільки виконавче провадження відкрито тільки на ОСОБА_1, хоча за виконавчим листом відповідачів зазначено троє, є безпідставними, оскільки з резолютивній частині постанови про відкриття виконавчого провадження від 04.02.2015 року зазначено про те, що заборгованість стягується солідарно з ОСОБА_4, ОСОБА_1, та ОСОБА_3

Доводи скарги про те, що судом першої інстанції не було досліджено та не взято до уваги постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 26 вересня 2014 року по справі № 760/11245/14-а, колегія суддів не приймає, оскільки в даній постанові не встановлені факти, які свідчили б про порушення державним виконавцем в даній справі вимог Закону, так як в постанові йдеться про стягнення виконавчого збору, який стягується з усіх солідарних боржників, які в однаковій мірі зобов'язані сплачувати витрати на примусове виконання судових рішень.

Відповідно до ст. 543 ЦК України у разі солідарного обов'язку боржників кредитор має право вимагати виконання обов'язку в повному обсязі, як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо.

Доводи про те, що в разі проведення стягнення державним виконавцем суми боргу лише з ОСОБА_1 будуть порушені його права є безпідставні, з огляду на те, що ст. 544 ЦК України передбачено, що боржник, який виконав солідарний обов'язок, має право на зворотну вимогу (регрес) до кожного з решти солідарних боржників у рівній частці, якщо інше не встановлено договором або законом, за вирахуванням частки яка припадає на нього.

Посилання в апеляційній скарзі на те, що в постанові про відкриття виконавчого провадження вказана не вірна адреса стягувача, не може бути підставою для скасування постанови про відкриття виконавчого провадження виходячи з наступного.

Відповідно до частини 3 статті 83 Закону України «Про виконавче провадження» начальник відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, або державний виконавець з власної ініціативи чи за заявою сторони виконавчого провадження може виправити допущені у процесуальних документах, винесених у виконавчому провадженні державним виконавцем, граматичні чи арифметичні помилки, про що виноситься відповідна постанова.

Тобто, виявивши допущені описки в постанові, боржник та стягувач мають право звернутися до ВДВС з заявою про виправлення помилок.

Будь-яких доказів про те, що заявник звертався з такою заявою до ВДВС і в задоволенні такої заяви було відмовлено суду не подано.

Крім того, колегія суддів враховує також і те, що в постанові про відкриття виконавчого провадження зазначено адресу стягувача для листування, яка зазначена останнім в заяві про відкриття виконавчого провадження.

За таких обставин, колегія суддів, вважає, що отримавши виконавчий лист держаний виконавець у відповідності зі ст. 25 Закону України «Про виконавче провадження» правомірно відкрив виконавче провадження за виконавчим листом.

Ухвала суду постановлена з додержанням вимог закону, а тому відповідно до ст. 312 ЦПК України колегія суддів відхиляє апеляційну скаргу.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 312, 313-315, 317 ЦПК України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.

Ухвалу Солом'янського районного суду м. Києва від 15 травня 2015 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, однак може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом 20-ти днів з дня набрання нею законної сили.

Головуючий: Судді: