Ухвала суду № 50215804, 08.09.2015, Апеляційний суд Житомирської області

УКРАЇНА

Апеляційний суд Житомирської області

Справа №286/1547/15-ц Головуючий у 1-й інст. Вачко В. І.

Категорія 27 Доповідач Косигіна Л. М.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 вересня 2015 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ апеляційного суду Житомирської області

в складі: головуючої судді Косигіної Л.М.

суддів: Талько О.Б., Худякова А.М.

при секретарі Гайдамащук Т.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства комерційний банк "ПриватБанк" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості

за апеляційною скаргою ОСОБА_1

на рішення Овруцького районного суду Житомирської області від 07 липня 2015 року, -

в с т а н о в и л а :

У квітні 2015 року ПАТ КБ "ПриватБанк" звернулось до суду з позовом, в якому просило стягнути з відповідачки заборгованість за договором б/н від 28.11.2011 року в сумі 17304 грн. 28 коп., яка утворилась станом на 31.01.2015 року та складається із боргу:

- за кредитом в сумі 6367 грн. 08 коп.;

- за процентами в сумі 7987 грн.;

- за комісією в сумі 1650 грн.;

- штраф (фіксована частина) - 500 грн.;

- штраф (процентна складова) - 800 грн. 20 коп.

В обґрунтування позову Банк посилався на те, що 28.11.2011 року ОСОБА_1 отримала кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 30% на рік на суму залишку заборгованості. При цьому, вона погодилася на те, що підписана заява разом з «Умовами та правилами надання банківських послуг», «Правилами користування платіжною карткою» і «Тарифами Банку» складають договір. Однак, ОСОБА_1 взяті на себе зобов'язання не виконує належним чином, внаслідок чого утворилась заборгованість, яка підлягає стягненню в судовому порядку.

Рішенням Овруцького районного суду Житомирської області від 07 липня 2015 року позов задоволено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1, посилаючись на порушення норм матеріального і процесуального права, просить рішення скасувати, ухвалити нове про часткове задоволення позову. Зазначила, що суд безпідставно не застосував до даних правовідносин положення ч. 3 ст. 551 ЦПК України, та не зменшив розмір неустойки (пені), яка значно перевищує розмір збитків. Крім того, суд не взяв до уваги, що розмір кредитного ліміту встановлено договором 5000 грн., про збільшення його розміру понад 5000 грн. її ніхто не повідомляв. Відтак, вона визнає заборгованість в сумі 8000 грн., яка складається із боргу:

- за кредитом в сумі 5000 грн.;

- за процентами в сумі 1600 грн.;

- за пенею та комісією в сумі 500 грн.;

- штраф (фіксована частина) - 500 грн.;

- штраф (процентна складова) - 400 грн.

Також, апелянт посилається на те, що Банк пропустив строк позовної давності, про що вона зазначала в суді першої інстанції, проте суд жодним чином не обґрунтував у своєму рішенні, чому він не взяв до уваги подану заяву. Крім того, суд проігнорував подані нею заперечення, розглянув справу за її відсутності, незважаючи на клопотання про перенесення судового засідання, не надав позивачу її заперечення, чим унеможливив укладення мирової угоди.

Розглянувши справу в межах, визначених ст. 303 ЦПК України, колегія суддів приходить до висновку, що скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Згідно зі ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Статтею 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Судом встановлено, що 28.11.2011 року ОСОБА_1 підписала Анкету-заяву про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг у ПриватБанку (ч. 1 ст. 630 ЦК України), згідно якої отримала кредитні картки №№:

-НОМЕР_1 на строк дії до 03/16;

-НОМЕР_2 на строк дії до 12/15;

-НОМЕР_3 на строк дії до 12/15;

-НОМЕР_4 на строк дії до 09/15;

-НОМЕР_5 на строк дії до 09/15.

Початковий кредитний ліміт було встановлено 300 грн., 28.11 2011 року ліміт збільшено до 500 грн., 29.05.2012 року - до 2000 грн., 04.06.2012 року - до 2500 грн., 15.04.2013 року - до 5000 грн.

У вищевказаній заяві зазначено, що вона разом з Пам'яткою клієнта, Умовами та правилами надання банківських послуг (надалі Умов), Тарифами банку становить договір про надання банківських послуг, з якими відповідачка погоджується та зобов'язується виконувати (а.с. 7). З довідки про умови кредитування, підписаної ОСОБА_1 в цей же день, вбачається, що відповідачка зобов'язувалася платити відсотки за користування кредитними коштами у розмірі 2,5% на місяць на суму залишку заборгованості за кредитом, а також комісію і штрафи (500 грн. і 5% від суми заборгованості) за порушення строків оплати (а.с. 8).

Пунктами 2.1.1.2.3, 2.1.1.2.4 Умов передбачено, що клієнт дає згоду, що кредитний ліміт встановлюється за рішенням банку, і клієнт дає право банку в будь-який момент змінити (зменшити збільшити або анулювати) кредитний ліміт. Підписання договору є прямою і безумовною згодою клієнта відносно прийняття будь-якого розміру кредитного ліміту, встановленого банком.

Згідно з п.п. 1.1.2.5, 2.1.1.5.5 Умов, ОСОБА_1 зобов'язувалася погашати заборгованість по кредиту, відсотках за його користування, перевитрату платіжного ліміту, а також сплачувати комісію на умовах передбачених даним договором.

Відповідно до п.п. 1.1.2.6, 2.1.1.5.6, відповідачка зобов'язувалася у разі невиконання зобов'язань за договором, на вимогу банку виконати зобов'язання з повернення кредиту (у тому числі простроченого кредиту та Овердрафту), оплатити винагороду банку.

При порушенні позичальником строків платежів за будь-яким з грошових зобов'язань, передбачених цим договором більш ніж на 30 днів, позичальник зобов'язаний сплатити банку штраф у розмірі 500 грн. + 5% від суми заборгованості за кредитним лімітом, з урахуванням нарахованих та прострочених відсотків та комісії (п.п. 1.1.5.32, 2.1.1.7.6 Умов).

У зв'язку із неналежним виконанням ОСОБА_1 зобов'язань за вищевказаним договором, станом на 31.01.2015 року утворилась заборгованість в сумі 17304 грн. 28 коп., яка складається із боргу:

- за кредитом в сумі 6367 грн. 08 коп.;

- за процентами в сумі 7987 грн.;

- за пенею та комісією в сумі 1650 грн. 26 коп.;

- штраф (фіксована частина) - 500 грн.;

- штраф (процентна складова) - 800 грн. 20 коп.

Дана заборгованість підтверджується розрахунком, наданим Банком та випискою з особового рахунку платіжних карток, які були видані відповідачці. Доводи апелянта про те, що вказаний розрахунок є неправильним, оскільки сума основного боргу перевищує платіжний ліміт, є безпідставними, з огляду на наступне.

З матеріалів справи вбачається, що 25.03.2013 року відповідачці були надані послуги «Оплата частинами» за кредитною картою НОМЕР_2, за адресою: м. Київ, вул. Червоноармійська, 143-Б «Мобілочка», за наступними умовами:

-сума транзакції - 1748 грн. 95 коп.;

-сума платежу - 174 грн. 90 коп.;

-кількість платежів - 10;

-дата останнього платежу - 25.12.2013 року.

Оскільки ОСОБА_1 неналежним чином виконувала умови договору, на картковому рахунку НОМЕР_2 виник овердрафт на суму 1367 грн. 08 коп., у зв'язку з чим сума основного боргу збільшилася, та станом на 31.01.2015 року складала 6367 грн. 08 коп. (5000+1367,08). Наведене підтверджується довідкою Банку та випискою з рахунку НОМЕР_2.

Також, не заслуговують на увагу доводи апелянта про те, що суд неправомірно не розглянув її заяви про застосування ч. 3 ст. 551 ЦК України та строку позовної давності, про відкладення слухання справи, оскільки вказані заяви надійшли до суду тільки 08.07.2015 року, тобто на наступний день після ухвалення судового рішення (а.с. 59-65).

Крім того, слід зазначити, що положення ч. 3 ст. 551 ЦК України не можуть бути застосовані до даних правовідносин, оскільки Банком не нараховувалася пеня за несвоєчасну сплату коштів, а розмір штрафів не є значним. При цьому, проценти в сумі 7987 грн., які підлягають сплаті згідно з положеннями ст.ст. 1054, 1056-1 ЦК України, не можуть бути зменшені через неспівмірність із розміром основного боргу, оскільки вони є платою за користування грошима і сплачуються боржником за правилами основного грошового боргу.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав для скасування рішення суду, оскільки доводи апеляційної скарги висновки суду першої інстанції не спростовують.

Керуючись ст.ст. 209, 303, 304, 307, 308, 313-315 ЦПК України, колегія суддів, -

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.

Рішення Овруцького районного суду Житомирської області від 07 липня 2015 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Головуюча Судді