Ухвала суду № 50210385, 08.09.2015, Апеляційний суд міста Києва

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Апеляційне провадження №22-ц/796/9255/2015 Головуючий в 1 інстанції - Шевчук О.П.

Доповідач - Желепа О.В.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 вересня 2015 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду м. Києва в складі:

головуючого Желепи О.В.

суддів Кабанченко О.А., Рубан С.М.

при секретарі Гарматюк О.Д.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2 на рішення Деснянського районного суду м. Києва від 27 травня 2015 року в справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання малолітніх дітей та додаткових витрат, -

Заслухавши доповідь судді Желепи О.В., пояснення сторін, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів, -

В С Т А Н О В И Л А:

Позивачка ОСОБА_3 звернулась з позовом про стягнення з ОСОБА_2 аліментів на утримання малолітніх дітей.

Свої вимоги обґрунтовувала тим, що з відповідачем у справі вона перебуває в зареєстрованому шлюбі з 19.09.2008 року.

Від шлюбу подружжя має двох дочок - ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_3 та ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_4.

З березня 2015 року батько дітей припинив надавати допомогу на їх утримання, хоча працює за кордоном в місії ООН у Демократичній республіці Конго та отримує грошове утримання.

Посилаючись на викладене, ОСОБА_3 просила суд стягнути з відповідача аліменти на утримання дочок в розмірі 10 000 грн. щомісяця до досягнення дітьми повноліття.

Ухвалою суду від 27.05.2015 року зазначений позов об'єднано в одне провадження з позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про стягнення додаткових витрат на розвиток здібностей дітей.

Вимоги позову про стягнення додаткових витрат на розвиток здібностей дітей ОСОБА_3 обґрунтовувала тим, що діти відвідують шкоду мистецтв, де навчаються хореографії, малюванню та музиці, займаються плаванням.

Посилаючись на викладене, ОСОБА_3 просить суд стягнути також з відповідача витрати на розвиток здібностей дітей в розмірі 5 000 грн. щомісяця.

Рішенням Деснянського районного суду м. Києва від 27.05.2015 року позов ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання малолітніх дітей та додаткових витрат - задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Києва на користь ОСОБА_3 аліменти на утримання малолітньої дочки ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_3 в розмірі 5000 грн. щомісяця, починаючи з 02.04.2015 року до досягнення дитиною повноліття.

Стягнуто з ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Києва на користь ОСОБА_3 аліменти на утримання малолітньої дочки ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_4 в розмірі 5000 грн. щомісяця, починаючи з 02.04.2015 року до досягнення дитиною повноліття.

В задоволенні інших позовних вимог відмовити.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь держави судові витрати в розмірі 243 грн. 60 коп.

Допущено негайне виконання рішення в межах платежу за один місяць.

Не погодившись з таким рішенням суду, ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати та ухвалити нове рішення.

В скарзі посилався на те, що рішення було прийнято з порушенням норм матеріального права, без урахування матеріального становища відповідача, а в обґрунтування рішення було покладено хибні дані. Зазначив, що заперечуючи проти загальної суми позову відповідач надав суду докази свого фінансового стану та обґрунтував реальні суми, які він в змозі виплачувати на утримання своїх дітей щомісяця. Вказував, що визначаючи суми, які позивач просить стягувати з відповідача, він взагалі не наводить підстав, на яких він базується в своїх розрахунках. Тобто, не враховує матеріального становища відповідача, і його можливості сплачувати зазначені суми. Посилався на те, що зараз відповідач не має постійного місця роботи в Україні і відповідно не має заробітку в будь-якому вигляді, оскільки являється добровільним волонтером - співробітником Місії ООН з питань стабілізації, виконуючи миротворчу місію в Демократичній республіці Конго в рамках програми «Волонтери ООН», але знаходячись там, виконуючи волонтерську місію, відповідач не отримує заробітної платні. Відповідно до статуту ООН та діючого контракту відповідач знаходиться на повному грошовому забезпеченні цієї організації. І відповідно отримує кошти, які направлені на забезпечення його проживання в умовах відрядження. Таким чином, на момент розгляду позову, за умови відсутності у відповідача доходів, з яких можливо робити відсоткові нарахування на утримання дітей (аліменти), суд не може застосовувати вимоги статті 183 СК України, якою регламентується визначення розміру аліментів у частці від заробітку (доходу) матері, батька дитини. Крім того зазначив, що на даний момент відповідач добровільно сплатив позивачу на утримання дітей 24000 (дві тисячі чотириста) гривень. По 600 (шістсот) гривень на одну дитину на місяць сплачено було за два місяці - квітень, травень 2015 року, що підтверджується документами наданими суду. Сплату даної суми аліментів відповідач зобов'язується добровільно здійснювати і в подальшому, до зміни свого фінансового становища.

Розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість постановленого рішення в цій частині, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно ст.. 180 СК України батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

Відповідно до вимог ст. 181 СК України за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька і (або) у твердій грошовій сумі.

Відповідно до ст. 182 Сімейного кодексу України при визначенні розміру аліментів суд враховує: стан здоров'я та матеріальне становище дитини, стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів, наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина, інші обставини, що мають істотне значення.

У Постанові Пленуму Верховного Суду України від 15.05.2006 року № 3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» зазначено, що вирішуючи питання щодо розміру аліментів, суд повинен ураховувати: стан здоров'я, матеріальне становище дитини і платника аліментів; наявність в останнього інших неповнолітніх дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, повнолітніх дочки, сина; інші обставини, що мають істотне значення.

Згідно зі ст. 191 СК України аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред`явлення позову.

За положеннями статей 18, 181 СК України, роз'яснень, викладених в п. 17 постанови Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 р. N 3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів», відсутність домовленості між батьками про сплату аліментів на дитину є підставою для звернення до суду з відповідним позовом того із них, з ким вона проживає.

Розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж зазначений у ч. 2 ст. 182 СК. При цьому необхідно мати на увазі, що зміна законодавства в частині визначення мінімального розміру аліментів на одну дитину не є підставою для перегляду постановлених раніше судових рішень про їх стягнення.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, сторони у справі перебувають в зареєстрованому шлюбі з 19.09.2008 року (а.с. 3).

Від шлюбу подружжя має двох малолітніх дочок - ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_3 та ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_4 (а.с. 10,11).

Судом встановлено, що батько дітей - відповідач у справі є співробітником місії ООН в Демократичній республіці Конго та отримує щомісячне утримання в розмірі 2 900, 66 дол. США, що за курсом НБУ на день постановлення рішення в справі (21 грн. 42 коп. за 1 долар США) становить 62 132 грн. 42 коп.

Задовольняючи позов частково суд першої інстанції виходив з вимог ст. 180, 182 СК України та врахував матеріальне становище дітей, які потребують матеріальної допомоги, матеріальне становище позивачки, матеріальне становище відповідача, відсутність у платника аліментів інших утриманців, інші обставини, що мають істотне значення для вирішення справи. Відмовляючи в задоволені решти позовних вимог суд виходив з того, що позивачем не доведено наявність особливих обставин, що потребують додаткових витрат. Сам по собі факт відвідування дітьми навчального закладу в сфері мистецтв та заняття плаванням не свідчать про наявність в них здібностей, що потребують розвитку та додаткових на це витрат.

Виходячи з наявних у матеріалах справи доказів, які були подані на момент ухвалення рішення, колегія суддів приходить до висновку про те, що суд першої інстанції обґрунтовано виходив з того, що стягнення аліментів в розмірі по 5000 грн. 00 коп. на кожну дитину відповідає обставинам справи та положенням матеріального закону.

Відповідно до положень ч. 3 ст. 10 Цивільного процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Згідно з вимогами ст.ст. 57-60 ЦПК України засобами доказування в цивільній справі є пояснення сторін і третіх осіб, показання свідків, письмові докази, речові докази і висновки експертів. Суд приймає до розгляду лише ті докази, які мають значення для справи. Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування. Кожна сторона має довести ті обставини, на які посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Доводи апеляційної скарги про те, що відповідач не має доходу та витрачає всі кошти, які отримує в якості грошового утримання для забезпечення свого знаходження в іноземній країні є недоведені та необґрунтовані.

Представник відповідача не навів жодного розрахунку, з якого можна було б встановити, скільки коштів витрачає відповідач на своє проживання та харчування, та інші обов'язкові витрати. На підтвердження цих обставин суду не надан6о жодного доказу.

Посилання на те, що грошове утримання волонтера не є заробітною платою не дає підстави для висновку про те, що відповідач не отримує доходу та всі кошти витрачає на своє утримання.

В довідці, яка була надана суду зазначено розмір утримання, про те в ній також не вказано, що вказана в довідці щомісячна сума грошового утримання в розмірі 2900 Доларів США не виплачується відповідачу, а є витратами на оренду для нього житла, харчування, обладнання та інше.

Оскільки стягнута судом сума на двох дітей приблизно становить 1/6 частину його грошового утримання, висновок суду про те, що відповідач має можливість сплачувати аліменти у визначеному судом розмірі, за відсутності будь-яких обґрунтованих доводів та доказів з боку відповідача про протилежне, відповідає встановленим судом обставинам.

Доводи відповідача про те, що він має змогу виплачувати лише по 600 грн. на місяць знову ж таки є недоведеними, та не можуть бути враховані,так як виплата аліментів в такому розмірі поставить в скрутне становище малолітніх дітей, інтереси яких мають враховуватись з урахуванням рівного обов'язку обох батьків забезпечувати нормальний розвиток їх малолітніх дітей.

В решті рішення суду не оскаржене.

Також, колегія суддів роз'яснює, що відповідно до ст.ст. 80, 192 Сімейного кодексу України розмір аліментів, визначений за рішенням суду або домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров'я когось із них.

Порушень норм процесуального права, які призвели б до неправильного вирішення справи, колегією суддів не встановлено.

Рішення суду першої інстанції ухвалене без порушення норм матеріального та процесуального права, а тому підстави для задоволення апеляційної скарги відсутні.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 313-315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2 відхилити.

Рішення Деснянського районного суду м. Києва від 27 травня 2015 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, однак може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом 20-ти днів з дня набрання нею законної сили.

Головуючий Судді: