Рішення № 50210383, 08.09.2015, Апеляційний суд міста Києва

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Апеляційне провадження №22-ц/796/10340/2015 Головуючий в 1 інстанції - Лазаренко В.В.

Доповідач - Желепа О.В.

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 вересня 2015 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду м. Києва в складі:

головуючого Желепи О.В.

суддів Кабанченко О.А., Поліщук Н.В.

при секретарі Гарматюк О.Д.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2 на рішення Солом'янського районного суду м. Києва від 17 червня 2015 року в справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2, Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Статус» про відшкодування майнової та моральної шкоди, -

Заслухавши доповідь судді Желепи О.В., пояснення відповідача, представників позивача та відповідача ОСОБА_2, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів, -

ВСТАНОВИЛА:

Позивач ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом до відповідача ОСОБА_2, з врахуванням уточненої позовної заяви від 23.03.2015 року просив стягнути на свою користь з ПрАТ «Страхова компанія «Статут» 49 500,00 грн. в якості суми страхового відшкодування, з ОСОБА_2 матеріальну шкоду в сумі 49 198,03 грн., моральну шкоду в сумі 10000,00 грн., витрати на оплату евакуатора в сумі 240,00 грн., 650,00 грн. витрати за підготовку висновку з визначення вартості відновлювального ремонту пошкодженого автомобіля, покласти солідарно на відповідачів витрати за надання правової допомоги в сумі 5000,00 грн., витрати на оплату судового збору в сумі 1095,88 грн.

Позовні вимоги обґрунтовував тим, що 10.12.2013 року по проспекту Повітрофлотському в м. Києві з вини відповідача ОСОБА_2 відбулась дорожньо-транспортна пригода, під час якої було пошкоджено автомобіль, та спричинено моральних страждань, через пошкодження його майна.

Рішенням Солом'янського районного суду м. Києва від 17.06.2015 року позовні вимоги ОСОБА_3 до ОСОБА_2, Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Статус» про відшкодування майнової та моральної шкоди - задоволено частково.

Стягнуто з Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Статус»» на користь ОСОБА_3 49 500,00 грн. в якості суми страхового відшкодування, витрати за надання правової допомоги в сумі 2500,00 грн., витрати на оплату судового збору в сумі 547,72 грн., а всього - 52547 грн. 72 коп.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 матеріальну шкоду в сумі 44 231,32 грн., моральну шкоду в сумі 2 000,00 грн., витрати на оплату евакуатора в сумі 240,00 грн., витрати за надання правової допомоги в сумі 2500,00 грн., витрати на оплату судового збору в сумі 485,71 грн., а всього - 49457 грн. 03 коп..

В задоволенні інших позовних вимог - відмовлено.

Не погодившись з таким рішенням суду, ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу, в якій просив його скасувати та ухвалити нове рішення, яким позов залишити без задоволення в повному обсязі.

В скарзі посилався на те, що рішення є незаконним та необґрунтованим у зв'язку з тим, що судом було неправильно встановлено обставини, які мають значення для справи, внаслідок неправильного дослідження та оцінки доказів, а також порушення норм процесуального права. Зазначив, що судом не було досліджено факт відсутності порушеного права позивача на страхове відшкодування та не надано цьому факту належної правової оцінки. Вказував на те, що суд першої інстанції розглядаючи позов ототожнив розмір матеріальної шкоди з відновлювальним ремонтом та прийшов до помилкового висновку, що розмір матеріальної шкоди повинен дорівнювати відновлювальному ремонту та складати 93 731,32грн. Посилався на те, що висновок суду про наявність у позивача певних душевних страждань та втрати звичайного ритму життя не доведені жодних чином. Не знайшли також підтвердження доводи позивача щодо втрати звичайних життєвих зв'язків та можливості спілкування з рідними та друзями, появою неприязних відносин в сім'ї тощо. Вказував на те, що у суду були відсутні підстави для задоволення позовних вимог позивача про відшкодування грошових коштів в розмірі 240 (двісті сорок)грн. 00 коп. за оплату евакуатора, оскільки позивачем не надано належних доказів евакуації пошкодженого транспортного засобу до місця проживання позивача (чітка адреса) чи до місця здійснення ремонту на території України (чітка адреса). Крім того зазначив, що безпідставним є рішення суду щодо стягнення витрат за надання правової допомоги в сумі 2500,00грн., оскільки укладання договору про надання правової допомоги та сплата 5000 (п'яти тисяч)грн. 00 коп. здійснювалось за власною ініціативою позивача , що не породжує безумовного обов'язку відповідача відшкодовувати саме таку суму.

В судовому засіданні апеляційного суду відповідач та його представник доводи скарги підтримали, та додатково пояснили, що відповідач одразу після ДТП сплатив позивачу 500 грн. франшизи, а решту коштів позивач повинен був отримати від страхової компанії, до якої за виплатою не звернувся, а тому у відповідача відсутній обво'язок відшкодовувати ті збитки, які б відшкодувала страхова компанія.

Представник позивача проти задоволення апеляційної скарги заперечував, проте визнав, що позивач отримав 500 грн. франшизи від відповідача.

Розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість постановленого рішення в цій частині, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна підлягає частковому задоволенню.

Відповідно до ч. 3 ст. 10 та ст. 60 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтею 1166 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) передбачено, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Відповідно до ст. 6 Закону України «Про обов'язкове страхування цивильно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страховим випадком є подія, внаслідок якої заподіяна шкода третім особам під час дорожньо-транспортної пригоди, яка сталася за участю забезпеченого транспортного засобу і внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована за договором.

Згідно положень ст. 22 даного Закону при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

Відповідно до ст. 1194 ЦК України, особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов'язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою.

Судом встановлено, що 10.12.2013 року по проспекту Повітрофлотському в м. Києві з вини відповідача ОСОБА_2 відбулась дорожньо-транспортна пригода, за участю автомобіля «Hyundai 1X35», д.н.з.НОМЕР_1, яким керував відповідач, та автомобіля «Citroen Xsara Picasso»,д.н.з. НОМЕР_2, під керуванням позивача.

Відповідно до постанови Солом'янського районного суду м. Києва від 13 січня 2014 року ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст.. 124 КУпАП та піддано адміністративному штрафу в розмірі 20 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, тобто у сумі 340,00 грн. на користь держави (а.с. 6).

Як вбачається з довідки про дорожньо-транспортну пригоду виданої інспектором СОМДТП Солом'янського ВДАІ РУ ГУМВС України в м. Києві, внаслідок ДТП автомобілем «Citroen Xsara Picasso», д.н.з. НОМЕР_2, отримано наступні пошкодження: капот, передній бампер, передні крила, лобове скло, решітка радіатора, витік технічної рідини (а.с. 7).

Внаслідок ДТП автомобілю «Citroen Xsara Picasso», д.н.з.НОМЕР_2, що належить позивачу на праві власності, завдано технічні пошкодження.

Для визначення вартості відновлювального ремонту пошкодженого автомобіля позивач уклав договір з судовим експертом - авто товарознавцем ОСОБА_4 і за виконану роботу сплатив останньому 650,00 грн., що підтверджується квитанцією №3066430 від 12.05.2014 року (а.с. 39).

Відповідно до висновку №308/14 авто-технічної експертизи складеного 20 травня 2014 року судовим експертом-автотоварознавцем ОСОБА_4 Вартість відновлювального ремонту пошкодженого автомобіля позивача становить 87 451,66 грн. (а.с. 8-32).

Внаслідок ДТП позивач був змушений викликати евакуатор для перевезення пошкодженого транспортного засобу до місця його стоянки, у зв'язку з чим позивач витратив 240,00 грн., що підтверджується квитанцією №000002 від 10.12.2013 року (а.с. 40).

ОСОБА_2 звертався до ПрАТ CK «Статус» з повідомленням про настання дорожньо-транспортної пригоди, (а.с. 76).

Солом'янським районним судом м. Києва було задоволено клопотання представника відповідача ОСОБА_2 про призначення судової авто- товарознавчої експертизи.

Київським науково-дослідним інститутом судових експертиз за наслідками проведення авто товарознавчої експертизи складено висновок №15843/14-54, відповідно до якого вартість відновлювального ремонту «Citroen Xsara Picasso», д.н.з. НОМЕР_2, синього кольору, номер кузова НОМЕР_3, на час проведення дослідження, складає 93731,32 грн. (а.с.103-123).

Як пояснив представник позивача, автомобіль не відновлений.

Судом також встановлено, що на момент ДТП цивільна відповідальність відповідача, як власника транспортного засобу була застрахована Приватним акціонерним товариством «Страхова компанія «Статус» відповідно до Полісу №АС/7315646 від 07.10.2013 року зі строком дії з 08.10.2013 до 07.10.2014 року з лімітом відповідальності за шкоду заподіяну майну в розмірі 50000,00 грн. (а.с. 66).

30.05.2014 року адвокатське об'єднання «Розумні правові рішення» в інтересах позивача зверталося до Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Статус» з адвокатським запитом про дорожньо-транспортну пригоду з метою отримання копій документів, що підтверджують наявність чинного полісу цивільно-правової відповідальності транспортного засобу «Hyundai 1X35», д.н.з. НОМЕР_1 власником якого є ОСОБА_2 на час ДТП та копію повідомлення про настання ДТП, однак запит повернувся за спливом терміну зберігання, що змусило позивача звернутися до суду.

Враховуючи, те, що цивільна відповідальність відповідача була застрахована, суд на підставі вищенаведених норм права, стягнув зі страхової компанії суму шкоди в межах ліміту їх відповідальності, а з відповідача різницю між розміром вартості відновлювального ремонту, та сумою, яку зобов'язана заплатити страхова компанія.

Оцінивши наявні в справі письмові докази, колегія суддів приходить до висновку, що вищенаведені обставини справи які суд вважав встановленими є доведеними, висновки суду про наявність підстав для покладення на відповідача цивільної відповідальності на підставі ст. 1194ЦК України відповідають цим обставинам та вимогам Закону.

Доводи апеляційної скарги про те, що суд не мав права визначати розмір шкоди, виходячи з вартості відновлювального ремонту, колегія суддів не приймає, виходячи з наступного.

Відповідно до п.14 Постанови Пленуму ВССУ з розгляду цивільних та кримінальних справ № 4 від 01 березня 2013 року «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки» при визначенні розміру та способу відшкодування шкоди, завданої майну потерпілого, судам слід враховувати положення статті 1192 ЦК. Наприклад, з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов'язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ такого ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі. Коли відшкодування шкоди в натурі неможливе, потерпілому відшкодовуються в повному обсязі збитки відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

Враховуючи, що через винну поведінку відповідача, був пошкоджений автомобіль позивача, який, як пояснив представник позивача не відремонтовано до цього часу, суд обґрунтовано визначив розмір шкоди, виходячи з вартості відновлювального ремонту, яка необхідна для відновлення автомобіля позивача.

Доводи представника відповідача про те, що позивач не звертався до страхової компанії, в якій застрахована цивільна відповідальність відповідача за виплатою страхового відшкодування, що призвело до збільшення вартості відновлювального ремонту, колегія не приймає, так як вони є не доведеними.

Позивач стверджує, що він до страхової компанії звертався, проте жодних виплат не отримав.

Представник страхової компанії до суду не з'явився, також на запити адвоката відповідей СК надано не було, оскільки за адресою де знаходилась страхова компанія на даний час вони відсутні.

За таких обставин, колегія суддів виходить з того, що оскільки відповідач не спростував пояснення позивача про його звернення до СК, у суду відсутні підстави вважати, що розмір шкоди збільшився внаслідок винної поведінки самого позивача.

Разом з тим, визначаючи різницю між вартістю відновлювального ремонту, та сумою яку зобов'язана платити страхова компанія, судом не було враховано, що відповідач добровільно сплатив позивачу, одразу після ДТП, франшизу в сумі 500 грн., а тому сума майнової шкоди, що підлягає стягненню з ОСОБА_2 - 43731 грн. 32 коп. (розрахунок 93731,32 грн. -49500-500= 43731,32 грн.)

З огляду на викладене, внаслідок не повно встановлених судом обставин, щодо виплати відповідачем франшизи, суд не вірно визначив розмір майнової шкоди, яка підлягає стягненню з відповідача, а тому відповідно до вимог ст. 309 ЦПК України, рішення суду в цій частині підлягає зміні.

Доводи скарги про безпідставне стягнення з відповідача моральної шкоди, та витрат на евакуацію транспортного засобу, колегія суддів не приймає, так як вважає встановленою обставину спричинення позивачу моральних страждань внаслідок пошкодження його майна, яке є транспортним засобом, та приходить до висновку , що визначений судом розмір відшкодування моральної шкоди-2000 грн., відповідає вимогам Закону та засадам розумності та справедливості з урахуванням часу, який минув з часу ДТП, та необхідних зусиль, які через винну поведінку відповідача витрачає позивач на відновлення свого порушеного права.

Щодо витрат на евакуацію транспортного засобу, то відповідач не заперечував, що автомобіль після ДТП потребував евакуації, витрати на яку ніс позивач і які підтверджені письмовими доказами.

Разом з тим, колегія суддів погоджується, що рішення суду в частині стягнення з відповідача витрат на правову допомогу в сумі 2500 грн. є необґрунтованим, ухвалено з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Відповідно до п.п. 47,48 постанови Пленуму ВССУ № 10 від 17 жовтня 2014 року «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах» , в яких зазначено, що право на правову допомогу гарантовано статтями 8, 59 Конституції України, офіційне тлумачення якого надано Конституційним Судом України (Рішення від 16 листопада 2000 року № 13-рп/2000; Рішення від 30 вересня 2009 року № 23-рп/2009; Рішення від 11 липня 2013 року № 6-рп/2013).

Витрати, пов'язані з оплатою правової допомоги адвоката або іншого фахівця в галузі права, несуть сторони, крім випадків надання безоплатної правової допомоги. Порядок надання безоплатної правової допомоги у цивільних справах передбачений у розділі III Закону України від 02 червня 2011 року № 3460-VI «Про безоплатну правову допомогу», положення якого забезпечуватимуться поетапно, починаючи з 01 січня 2015 року.

При стягненні витрат на правову допомогу слід враховувати, що особа, яка таку допомогу надавала, має бути адвокатом (стаття 6 Закону України від 05 липня 2012 року № 5076-VI «Про адвокатуру та адвокатську діяльність») або іншим фахівцем у галузі права незалежно від того, чи така особа брала участь у справі на підставі довіреності, чи відповідного договору (статті 12, 42, 56 ЦПК).

Розмір витрат на оплату правової допомоги визначається за домовленістю між стороною та особою, яка надає правову допомогу. Разом із тим граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу встановлений Законом України від 20 грудня 2011 року № 4191-VI «Про граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних та адміністративних справах».

Підстави, межі та порядок відшкодування судових витрат на правову допомогу, надану в суді як адвокатом, так і іншим фахівцем у галузі права, регламентовано у пункті 2 частини третьої статті 79, статтях 84, 88, 89 ЦПК.

Витрати на правову допомогу, граничний розмір якої визначено відповідним законом, про що зазначено в пункті 47 цієї постанови, стягуються не лише за участь у судовому засіданні при розгляді справи, а й у разі вчинення інших дій поза судовим засіданням, безпосередньо пов'язаних із наданням правової допомоги у конкретній справі (наприклад, складання позовної заяви, надання консультацій, переклад документів, копіювання документів).

Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені.

В матеріалах справи наявний витяг з договору про надання правовї допомоги від 29 травня 2014 року, акт виконаних робіт та ксерокопія квитанції про оплату позивачем 5000 грн за надання правової допомоги ( а.с. 41-47)

Разом з тим матеріали справи не містять будь-якого обгрунтувння, щодо того, скільки годин витрачено особою яка надавала правову допомогу на ту чи іншу процесуальну дію. На запитання головуючого в апеляційному суді, представник позивача відповів , що граничні розміри витрат діють лише в кримінальних справах, жодних доводів з приводу обставин,які б дали змогу встановити скільки часу витрачено на ту чи іншу дію не навів.

За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку, що визначити розмір витрат на правову допомогу, які зобов'язаний відшкодувати відповідач з урахуванням граничних розмірів є не можливим, а тому ці вимоги визнаються необґрунтованими, та в їх задоволенні суд відмовляє.

При цьому колегія також враховує, що інший відповідач рішення не оскаржив, а тому у іншого відповідача залишається обов'язок покладений на нього судом компенсувати позивачу витрати на правову допомогу в сумі 2500 грн. Вказана сума покриває ту кількість годин, яку представник перебував безпосередньо в судових засіданнях, з урахуванням граничного розміру визначеного вищенаведеною постановою.

Вирішуючи спір в іншій частині позовних вимог ОСОБА_3, суд першої інстанції повно встановив обставини, що мають значення для даної справи. Висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні, судом вірно застосував норми матеріального права, а тому підстави для задоволення апеляційної скарги в повному обсязі відсутні.

Рішення суду відповідачем ПАТ « СК СТАТУС» не оскаржено, а тому в частині вирішення позову до цього відповідача не переглядалось.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 303, 304, 307, 308, 309, 313, 314, 316, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів, -

ВИРІШИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2 задовольнити частково.

Рішення Солом'янського районного суду м. Києва від 17 червня 2015 року в частині стягнення з ОСОБА_2 майнової шкоди змінити.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 майнову шкоду 43 731 грн. 32 коп.

В задоволенні вимог про стягнення витрат на правову допомогу з ОСОБА_2 відмовити.

В іншій частині задоволених вимог до ОСОБА_2 рішення залишити без змін.

Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту його проголошення, однак може бути оскаржене шляхом подачі касаційної скарги до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів після набрання ним законної сили.

Головуючий: Судді: