Ухвала суду № 50207267, 14.09.2015, Апеляційний суд Харківської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________

Справа № 22-ц-13983/2011р. Головуючий 1 -ї інстанції - Ткаченко О.А.

Доповідач - ШвецоваЛ.А.

Категорія: про відшкодування шкоди

УХВАЛА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 серпня 2011 року судова колегія судової палати у цивільних справах

апеляційного суду Харківської області в складі : головуючого - Швецової Л.А.

суддів - Тичкової О.Ю., Міненкової Н.О.

при секретарі - Колісник Я.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Харкові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2, ОСОБА_3

на рішення Лозівського міськрайонного суду Харківської області від 20 червня 2011 року

по справі за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_5, ОСОБА_3 про стягнення боргу за договором позики,

ВСТАНОВИЛА:

У листопаді 2010 позивач звернувся до суду з вказаним позовами, в яких просив стягнути з відповідача ОСОБА_3 на його користь суму боргу 118660 грн., та з відповідача ОСОБА_5 також суму боргу 118660 грн.

Ухвалою Лозівського міськрайонного суду від 12 травня 2011 року справи були об'єднані в одне провадження

В обгрунтування позову позивач вказав, що 24 квітня 2005 року кожному з відповідачів позичив по 15000 доларів СІП А, вказаний факт підтверджується розписками, в жовтні 2010 року позивач звернувся до відповідачів з заявами про повернення отриманих грошей, але відповідачі відмовилися і тому позивач був змушений звернутися до суду з позовом.

Рішенням Лозівського міськрайонного суду Харківської області від 20 червня 2011 року позовні вимоги ОСОБА_4 були задоволені. Стягнуто з ОСОБА_5 на користь позивача суму боргу у розмірі 118660, 50 грн. Стягнуто з ОСОБА_3 на користь позивача суму боргу у розмірі 118660, 50 грн. Крім цього з ОСОБА_5 та ОСОБА_3 на користь ОСОБА_4 стягнуто по 1188 грн. судового збору з кожного та по 118, 60 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи.

На погодившись з вкапаним рішенням суду першої інстанції ОСОБА_2 та ОСОБА_3 подали на нього апеляційну скаргу, в якій, з посиланням на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просять його скасувати та ухвали нове про відмову у задоволенні позовних вимог позивача.

Судова колегія, вислухавши доповідь судді, пояснення сторін, що з'явилися, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 308 ЦПК України, суд апеляційної інстанції відхиляє апеляційну скаргу, якщо встановлює, що суд першої інстанції постановив рішення з додержанням вимог матеріального і процесуального права.

Не може бути скасоване правильне по суті рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_4, районний суд виходив з того, що факт отримання коштів ОСОБА_5 та ОСОБА_3 підтверджено в судовому засіданні і не спростовується матеріалами справи.

Розглядаючи спір, судова колегія вважає, що районний суд повно і всеобічно дослідив і оцінив обставини по справі, надані сторонами докази, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює.

У ст. 627 ЦК України закріплено, що відповідно до ст. 6 Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначені умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона ( позикодавець) передає у власність другій стороні ( позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів ( суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визнаних родовими ознаками.

Статтями 526, 610, 61 і ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства. Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання ( неналежне виконання). У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно ст. 192 ЦК України законним платіжним засобом, обов'язковим до приймання за номінальною вартістю на всій території України, є грошова одиниця України - гривня. Іноземна валюта може використовуватися в Україні у випадках і в порядку, встановленому законом.

Судом встановлено, що 24 квітня 2005 року кожному з відповідачів позивач позичив по 15000 доларів США. вказаний факт підтверджується розписками, а відповідачі повинні були повернути гроші за першою вимогою.

Сума коштів, отриманих на підставі розписки у гривні на час ухвалення рішення складає по 118660, 50 грн. кожним з відповідачів, і судова колегія вважає, що вказана сума знайшла своє підтвердження в судовому засіданні.

Згідно ст. 1049 ЦК України позичальник зобов»язаний повернути позикодавцеві позику у строк та в порядку, що встановлений договором.

Ст. 60 ЦПК України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу свої вимог і заперечень. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Судова колегія приходить до висновку, що районний суд прийшов до правильного висновку щодо стягнення суми заборгованості за договором позики, оскільки даних про те, що ОСОБА_5 та ОСОБА_6 отримали інші суму, ніж вказано у розписках в судове засідання ні районного, ні апеляційного суду не надано. Крім цього представник відповідача ОСОБА_5 ОСОБА_7 в судовому засіданні суду апеляційної інстанції не заперечував факту написання відповідачами розписок.

Посилання ОСОБА_2 та ОСОБА_8 в апеляційній скарзі на той факт, що вказані кошти вони не отримували, а уклади з позивачем договору про сумісну діяльність не можуть слугувати підставою для відмови у задоволенні позову, оскільки факт наявності договору про придбання майна та управління цим майном від 25 квітня 2005 року не впливає на юридичну природу правовідносин сторін як позичальника та боржника, оскільки з аналізу змісту угоди вбачається, що кошти, які визначені сторонами як борг, отримані особисто відповідачами ОСОБА_2 та ОСОБА_8 на підставі

розписок на відплатній основі, із зобов'язанням їх повернути без зазначення строку виконання зобов'язання. Крім того, наявність між сторонами правовідносин у підприємницькій сфері, не перешкоджає укладенню між ними цивільно-правових угод, що регулюються цивільним законодавством.

Також посилання апелянтів в апеляційній скарзі на той факт, що гони не отримували кошти, вказані в розписках, судова колегія вважає безпідставними. Ст. 1051 ЦК України передбачає, що позичальник має право оспорити договір позики на тій підставі, що грошові кошти або речі насправді не були одержані ним від позикодавця або були одержані в меншій кількості, ніж встановлено договором. В судовому засіданні суду апеляційної інстанції було встановлено, що відповідачі з відповідними заявами до правоохоронних органів не зверталися, письмових доказів на обгрунтування безгрошевості розписок в судове засідання не надали.

Крім того, доводи, викладені в апеляційній скарзі, були предметом судового розгляду, і їм дана належна оцінка у відповідності до ст. 212 ЦПК України, тобто з урахуванням належності, допустимості, достовірності кожного доказу окремо, а також достатності і взаємному зв"язку доказів у їх сукупності.

Таким чином, судова колегія вважає, що доводи апеляційної скарги суттєвими не являються і не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи.

Крім цього, в порушення Постанови Кабінету Міністрів України від 21.12.2005 р. № 1258 „Про затвердження Порядку оплати витрат з інформаційно-технічного

забезпечення розгляду цивільних справ та їх розмірів" та Постанови Кабінету Міністрів України від 05.08.2009 р. № 825 ''Про внесення змін до Постанови Кабінету Міністрів України від 21.12.2005 р. № 1258", апелянтами не в повному обсязі оплачені при подачі апеляційної скарги витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи.

Відповідно до вимог ст. 88 ЦПК України судова колегія вважає, що з відповідача і апелянтів ОСОБА_2 та ОСОБА_3 підлягає стягненню сума витрат на інформаційно- технічне забезпечення розгляду справи при подачі апеляційної скарги по 30 грн. з кожного.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 303. 304, п.1 ч.І ст. 307, п. 1 ч. 1 ст. 314, 315,317,319 ЦПК України, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_5, ОСОБА_3 відхилити.

Рішення Лозівського міськрайонного суду Харківської області від 20 червня 2011 року залишити без змін.

Стягнути з ОСОБА_5, ОСОБА_3 на користь держави витрати на інформаційно-техничне забезпечення розгляду справи при подачі апеляційної скарги по 30 грн. з кожного( код 24134490, одержувач УДК у Червоно заводському районі м. Харкова, розрахунковий рахунок 3120263700002, МФО банку 851011, банк ГУДКУ в Харківській області, код бюджетної класифікації 22050002).

Ухвала набирає законної сили після проголошення але протягом 20 днів може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий - суддя - Судді -