Ухвала суду № 50207237, 08.09.2015, Апеляційний суд Харківської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

___________

Справа № 640/23383/14-к Головуючий суддя І інстанції Ніколаєнко І. В.

Провадження № 11-кп/790/1293/15 Суддя доповідач Мозговий О.Д.

Категорія: Завідомо неправдиве повідомлення про загрозу безпеці громадян, знищення чи пошкодження об'єктів власності

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

8 вересня 2015 року Колегія суддів Судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду Харківської області у складі:

- головуючого судді Мозгового О.Д.

- суддів: Плетньова В.В. іСавенка Є.М.

- при секретарі Дригайло С.М.

- за участю прокурора Золочевського С.О.

- обвинуваченої ОСОБА_1

- захисників обвинуваченої - адвокатів Раєвської В.М., Тихоненкова Д.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Харкові апеляційні скарги прокурора, який приймав участь у розгляді провадження судом першої інстанції, захисника обвинуваченого - адвоката Тихоненкова Д.А., апеляційні скарги зі зміненими доводами обвинуваченої ОСОБА_4, захисника обвинуваченої - адвоката Раєвської В.М.

на вирок Київського районного суду м. Харкова від 28.04.2015 року, матеріали кримінального провадження №640/23383/14-к за обвинуваченням ОСОБА_1 у вчиненні нею кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.259 КК України,-

В С Т А Н О В И Л А:

ВирокомКиївського районного суду міста Харкова від 20 травня 2015 року

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженка м. Білопілля Білопільського району Сумської області, громадянка України, з середньою технічною освітою, працююча приватним підприємцем ФОП «Грушева Жанна Баламмедівна», раніше не судима, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1, проживає за адресою: АДРЕСА_2,

засуджена за ч.1 ст.259 КК України до покарання у вигляді 3 (трьох) років позбавлення волі. Запобіжний захід ОСОБА_1 до набуття вироком законної сили у вигляді тримання під вартою в Харківському СІЗО залишено без змін.Зараховано ОСОБА_1 строк знаходження під вартою з 09.12.2014 року (з моменту фактичного затримання).Стягнуто з ОСОБА_1 на користь держави витрати за проведення експертизи.Питання про речові докази вирішене.

Згідно вироку, 09.12.2014 року о 12.47 год., ОСОБА_1, знаходячись на автобусній зупинці «Універмаг Харків» за адресою: м. Харків, пр. Московський, 95, маючи умисел спрямований на доведення до відома громадськості завідомого неправдивого повідомлення про загрозу життю та здоров'ю, з метою порушення функціонування адміністративної будівлі Харківської обласної державної адміністрації, розташованої за адресою: м. Харків, вул. Сумська, 64, усвідомлюючи що таке повідомлення викликає обстановку страху серед населення, порушує громадську безпеку та, бажаючи настання таких наслідків, діючи умисно, зі свого мобільного телефону з номером оператора мобільного зв'язку «Київстар» абонентський номер НОМЕР_1, здійснила телефонний дзвінок оператору служби «102», в якому повідомила завідомо неправдиву інформацію про те, що Харківська обласна державна адміністрація замінована. Після цього ОСОБА_1 покинула місце вчинення злочину в напрямку ПП «Гоптівка» з наміром перетину державного кордону України з Російською Федерацією.Внаслідок відомостей, про які ОСОБА_1 повідомила у телефонному дзвінку щодо завідомо неправдивого замінування Харківської обласної державної адміністрації, зупинена робота 87 працівників вказаної державної установи, які разом з іншими громадянами - відвідувачами у кількості не менше 47 людей були евакуйовані з приміщення установи.Крім того, для перевірки інформації встановлення місцезнаходження вибухового пристрою, вибухових речовин та їх знешкодження, у разі виявлення, були задіяні та відвернені від виконання своїх службових обов'язків 15 співробітників апарату ХМУ ГУМВС України в Харківській області, чим завдано збиток в розмірі 30304,25 грн., 6 співробітників Київського РВ ХМУ ГУМВС України в Харківській області, чим завдано збиток в розмірі 798,35 грн., відділу науково-дослідного експертно-криміналістичного центру ГУМВС України в Харківській області, чим завдано збиток 1197,75 грн., а також бригада екстреної медичної допомоги КЗОЗ «Центру екстреної медичної допомоги», чим завдано збиток в розмірі 561,62 грн.Внаслідок завідомо неправдивого повідомлення ОСОБА_1 про замінування Харківської обласної державної адміністрації вказаним державним службам заподіяно матеріальних збитків на загальну суму 32861,97 грн.

Не погоджуючись з вироком суду першої інстанції, прокурор, який приймав участь у провадження судом першої інстанцій, подав апеляційну скаргу, в якій просить вирок суду першої інстанції скасувати у зв'язку з невідповідністю призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченої.

Прокурор просить ухвалити новий вирок та призначити ОСОБА_1 покарання у вигляді 4 років позбавлення волі.

В обґрунтування своєї апеляційної скарги прокурор вказує, що судом першої інстанції в порушення вимог ч.ч.1,2 ст.65 КК України, Постанови Пленуму Верховного Суду України №7 від 24.10.2003 року «Про практику призначення судами кримінального покарання» недостатньо враховано при призначенні покарання те, що ОСОБА_1 визнана винною у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.259 КК України, яке загрожує загибеллю людей чи іншим тяжким наслідкам, є тяжким злочином і передбачає покарання у вигляді позбавлення волі на строк від 2 до 6 років.

Державний обвинувач вказує, що в ході судового розгляду ОСОБА_1 вину визнавала частково, визнаючи факт телефонного дзвінка вказаного змісту, однак зазначаючи, що не бажала таким шляхом порушити нормальне функціонування адміністративної будівлі, створюючи обстановку страху серед населення, порушуючи громадську безпеку, натомість зазначаючи, що такі дії вчинені через переживання, пов'язані з невдачами в роботі, що, на думку сторони обвинувачення, слід розцінювати як спроба уникнути від кримінальної відповідальності шляхом зниження суспільної небезпечності вчиненого діяння.

Крім того, прокурор вказує, що ОСОБА_1 в ході судового розгляду змінила покази, та, на його думку, намагалась ввести суд в оману шляхом безпідставного звинувачення працівників правоохоронних органів у спричиненні тиску на неї в ході досудового розслідування.

Прокурор вважає, що про суспільно-небезпечний характер дій обвинуваченої, а, значить, і невідповідність призначеного покарання її особі, свідчить характер вчиненого кримінального правопорушення, звертаючи увагу на напружену ситуацію в місті на момент вчинення злочину.

Також прокурор зазначає, що відповідно до практики Європейського суду з прав людини суд своїми рішеннями повинен забезпечити не тільки права обвинуваченого, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів. Забезпечення таких стандартів вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства.

На думку державного обвинувача, вивченням обставин вчиненого ОСОБА_1 кримінального правопорушення та постзлочинної поведінки слід дійти висновку про неспроможність обвинуваченої на виправлення та перевиховання без ізоляції від суспільства, а призначене судом покарання не здатне забезпечити його мету.

Обвинувачена ОСОБА_1 в своїй апеляційній скарзі просить вирок суду першої інстанції змінити, та призначити їй покарання з застосуванням ст.69 КК України у виді одного року позбавлення волі, та на підставі ст.75 КК України звільнити її від відбування покарання з іспитовим строком на один рік.ОСОБА_1 вказує, що судом першої інстанції не було врахована медична документація, що знаходиться в матеріалах провадження, та свідчить про те, що після взяття її під варту стан її здоров'я значно погіршився. В судовому засідання вона неодноразово пояснювала, що у неї часті сильні головні болі, безсонниця, підвищена дратівливість, яка інколи переростає в безпідставну агресію.

Як зазначає обвинувачена, 23.02.2015 року у зв'язку з тим, що вона зверталась до співробітників СІЗО з проханням дати їй обезболюючі ліки, їй було проведено медичний огляд, та згідно довідки Харківського СІЗО був поставлений діагноз: дисциркуляторнаенцефолопатія 2 ст. з цефалічним синдромом, та було назначене їй відповідно лікування, та поставлено її на облік.

ОСОБА_1 також вказує, що судом було проігноровано медичні дані при винесенні їй вироку, а в ухвалі від 03.04.2015 року, не зважаючи на встановлений лікарями діагноз, суд зазначив, що не приймає до уваги відомості про стан її здоров'я, пославшись на те, що ОСОБА_1 не скаржилась адміністрації СІЗО на погіршення стану здоров'я.

Крім того, обвинувачена зазначає, що 24.04.2015 року вона була обслідувана лікарем психіатром в умовах СІЗО, та відповідно до довідки їй було поставлено попередній діагноз: органічний тривожний розлад особистості, психоорганічний синдром, та було назначене лікування, рекомендовано стаціонарне обстеження в умовах експертного відділення для уточнення, підтвердження діагнозу.

Також ОСОБА_1 вважає, що судом першої інстанції не було враховано, що вона під час досудового розслідуванню сприяла розкриттю злочину (добровільно дала зразки свого голосу, показання щодо подій, які відбувались 09.12.2014 року).

На думку обвинуваченої, судом також не враховано, що вона вчинила злочин в результаті збігу тяжких особистих сімейних обставин, що відповідно до ч.1 ст.66 КК є обставиною, що пом'якшує покарання.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 зазначено, що під час допиту в судовому засіданні вона пояснювала, що багато років працювала реалізатором на автомобільному базарі «Лоск», мала постійних дохід, якого хватало, щоб знімати квартиру в м. Харкові для себе, молодшої доньки, внука, на щоденні розходи. Молодша донька - ОСОБА_5 проживала з нею, рано народила, самостійно займається вихованням дитини, а тому не працює. Їхню родину забезпечувала завжди вона одна.

Крім того, обвинувачена вказує, що вона допомагає свої старшій донці - ОСОБА_6 на лікування її сини у зв'язку з захворюванням серця.

Як зазначає ОСОБА_1, останнім часом її доходи зменшились, коштів не хватало, у зв'язку з цим у неї стали виникати конфлікти з донькою, вона стала нервовою, інколи агресивною, час-від-часу наступав депресивний стан. В листопаді 2014 року вона поїхали на заробітки до м. Бєлгород.

В апеляції ОСОБА_1 посилається на те, що 09.12.2014 року у неї була назначена зустріч в м. Харків з її колегою з метою продати йому товар, однак він відмовився забрати замовлення, а вона понесла збитки.

Як зазначає ОСОБА_1, дана ситуація вивела її з рівноваги, та вона не може пояснити, чому всі душевні переживанні вилились в телефонній дзвінок на номер 102 про те, що Харківська обласна державна адміністрація замінована, про що вона пошкодувала після того як прийшла до тями. Обвинувачена вказує, що думка суду про мотив вчинення злочину - зрив угоди, надуманим, є не правильною.

На думку обвинуваченої, судом не була врахована її особистість, стан здоров'я.

Як вказує ОСОБА_1 вона має декілька обставин, що пом'якшують покарання та суттєво знижують ступінь тяжкості злочину, а саме; відсутність обставин, що обтяжують покарання, вона раніше не судима, характеризується позитивно, має постійне місце проживання та роботи, тісні соціальні зв'язки, ряд серйозних захворювань, потребує додаткового обстеження її здоров'я та лікування.

Захисник обвинуваченої - адвокат Тихоненков Д.А. в своїй апеляційній скарзі теж просить вирок змінити, зазначаючи про необхідність призначити ОСОБА_1 аналогічне покарання, яке просить призначити їй обвинувачена.

На думку адвоката Тихоненкова Д.А., покарання, призначене ОСОБА_1 є занадто суворим, та судом не враховано обставини, що пом'якшують покарання.

Як вказує адвокат, злочин було вчинено в період, коли ОСОБА_1 втратила роботу, знаходилась у стані стресу, оскільки на її утриманні знаходились дві доньки та два внука.

Крім того, цей захисник зазначає, що ОСОБА_1 повністю розкаялась у вчиненому, сприяла слідству, була готова відшкодувати збитки, які були спричинені її діями, але не заявлені стороною обвинувачення.

Тому, як вказує адвокат, має місце дві обставини, що пом'якшують покарання: визнання вини та вчинення злочину в умовах тяжкого матеріального та психологічного стану.

Він же зазначає, що у нього виникають сумніви щодо психічного стану обвинуваченої.

В ході судового розгляду провадження судом було відмовлено у задоволенні клопотань в судових засіданнях 17.02.2015 року, 31.03.2015 року, 27.04.2015 року про проведення комплексної психолого-психіатричної експертизи у відношенні ОСОБА_1 При цьому, 27.04.2015 року прокурор не заперечував проти проведення експертизи.

Такожзахисником обвинуваченої - адвокатом Раєвською В.М. подана апеляційна скарга, в якій вона просить дослідити докази, які не досліджувались судом першої інстанції (відповідь на адвокатський запит, медичну довідку), призначити по кримінальному провадженні комплексну психолого-психіатричну експертизу відносно ОСОБА_1, вирок скасувати, та ухвалити новий вирок.

В обґрунтування апеляційної скарги адвокат Раєвська В.М. вказує, що неповнота судового розгляду кримінального провадження виразилась тому, що під час розгулу кримінального провадження в суді першої інстанції сторона захисту заявляла клопотання про призначення комплексної психолого-психіатричної експертизи відносно ОСОБА_1, що необхідно для визначення психічного стану обвинуваченої під час вчинення кримінального правопорушення та після нього.

Як вказує адвокат Раєвська В.М., в обґрунтування своїх клопотань сторона захисту посилалась на пояснення ОСОБА_1, яка не може пояснити причину вчинення нею протиправних дій, та на медичні дані, які свідчать про велику вірогідність у обвинуваченої розладу психічної діяльності або психічного захворювання (медична довідка Харківського СІЗО поро проведення огляду лікарем невропатологом 23.02.2015 року, довідка від 24.04.2014 року про огляд лікарем психіатром).

Також захисник зазначає, що необхідність в проведенні експертизи зумовлено тим, що не тільки у сторони захисту, а і у сторони обвинувачення неодноразово виникали сумніви щодо осудності, обмеженої осудності ОСОБА_1 Прокурором неодноразово задавались питання ОСОБА_1, свідкам - ОСОБА_7, ОСОБА_6 щодо психічного стану обвинуваченої, однак дати відповідь на дані запитання вони не могли, оскільки не являються спеціалістами у цій галузі.

Крім того, як вказує адвокат Раєвська В.М., 27.04.2015 року сторона обвинувачення, за наявності відповідної медичної документації, не заперечувала проти призначення комплексної психолого-психіатричної експертизи.

Захисник Раєвська В.М. зазначає, що ОСОБА_1 в судовому засіданні неодноразово пояснювала, що в неї часті головні болі, безсоння, дратівливість, спонтанна агресивність.

В обґрунтування клопотання про призначення комплексної психолого-психіатричної експертизи сторона захисту посилалась на положення ч.1 ст.332, ст.242 КПК України.

На думку адвоката Раєвської В.М., суд, за наявності безумовних підстав для проведення комплексної психолого-психіатричної експертизи та відповідних вимог закону, відмовив у задоволенні клопотань, а в своїх ухвалах від 17.02.2015 року, 31.03.2015 року, 27.04.2015 року вказав на відсутність підстав для проведення експертизи, вибірково посилаючись на ті норми КПК України, якими він міг якось обґрунтувати свою відмову, повністю ігноруючи наявність в КПК України норм, які вказують на необхідність визначення психічного стану обвинуваченої.

Як вказує адвокат Раєвська В.М., в ухвалі від 27.04.2015 року суд першої інстанції зазначив про наявність медичної довідки лікаря - психіатра, відповідно до якої ОСОБА_1 було поставлено попередній діагноз, але суд відмовив у задоволенні клопотання з тієї причини, що немає аналогічної довідки з медичної частини Харківського СІЗО, при чому дані,викладені в медичній довідці від 24.04.2015 року під сумнів поставлені не були.

Також, захисник вказує, що 24.04.2015 року було направлено адвокатський запит до Харківського СІЗО з метою отримання інформації про стан здоров'я ОСОБА_1, яким лікарем вона була оглянута, та станом на 27.04.2015 року відповідь на цей запит не встиг надійти. Відповідь на адвокатський запит, медична довідка були отримані нею 07.05.2015 року.

На думку адвоката Раєвської В.М., істотне порушення вимог кримінального процесуального закону виразилось в тому, що у вироку суд зазначав, що він не приймає до уваги пояснення обвинуваченої щодо мотивів вчинення кримінального правопорушення з підстав зриву угоди з реалізації товару, але в той же час, не встановив та не вказав будь-якого іншого мотиву кримінального правопорушення, чим порушив ст.ст.91, 374 КПК України.

Адвокат Раєвська В.М. вважає, що істотним порушенням вимог ст.ст.332,342 КПК України є те, що суд не призначив комплексної психолого-психіатричної експертизи за наявності у матеріалах кримінального провадження медичних даних, які свідчать про вірогідність наявності у обвинуваченої розладу психічної діяльності або психічного захворювання.

На думку захисника, вищевказане є істотним порушенням права ОСОБА_1 на справедливий суд незалежним і безстороннім судом, що передбачено ч.1 ст.21 КПК України, ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 року та протоколами до неї.

Крім того, адвокат Раєвська В.М. вважає, що має місце невідповідність призначеного судом покарання ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченої.

На її думку, судом першої інстанції в супереч вимогам ч.1 ст.65 КК України не була врахована особа ОСОБА_1, яка раніше не судима, має постійне місце проживання та роботи, міцні соціальні зв'язки, ряд захворювань, у зв'язку з чим потребує відповідного лікування, характеризується позитивно.

Також, на її думку, не враховано обставини, які пом'якшують покарання, а саме: активне сприяння розкриттю злочину, вчинення злочину внаслідок збігу тяжких особистих, сімейних чи інших обставин.

Заслухавши думку учасників судового провадження, перевіривши матеріали провадження, провівши судові дебати, обговоривши доводи осіб, які приймали участь у судовому засіданні, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги прокурора та адвоката Раєвської В.М. не підлягають задоволенню, а апеляційні скарги обвинуваченої та адвоката Тихоненков Д.А. - підлягають частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Висновок суду про доведеність вини ОСОБА_1 у завідомо неправдивому повідомленні про підготовку вибуху, який загрожує загибеллю людей чи іншими тяжкими наслідками, підтверджується сукупністю доказів, які були представлені суду та перевірених у судовому засіданні в установленому кримінальним процесуальним законодавством порядку, та яким надана належна оцінка.

Так, вина ОСОБА_1 у судовому засіданні підтверджена як її власними визнавальними показаннями, так і показаннями свідка ОСОБА_8, протоколами огляду місця події, протоколом огляду диску з записом голосу ОСОБА_1, та диску зі зразком голосу обвинуваченої, висновком НДЕКЦ ГУМВС України в Харківській області.

Суттєвих порушень норм кримінального процесуального законодавства України, які б були безперечними підставами для скасування судового рішення,не виявлено.

Кваліфікація дій ОСОБА_1 відповідає фактичним обставинам події і є правильною.

Посилання прокурора на те, що самі по собі її дії загрожували життю людей, не ґрунтуються на матеріалах справи. Вона повідомила про таку загрозу, але саме по собі повідомлення ніяким чином зазначеної загрози на створювало. Колегія суддів не погоджується з думкою прокурора, що з урахуванням обставин події та особистості обвинуваченої призначене їй покарання є надто м'яким .

Що ж стосується доводів обвинуваченої та її захисників стосовно її можливих психічного захворювання та неосудності по даному кримінальному провадженню, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції було обґрунтовано відмовлено в проведенні судово - психіатричної експертизи, оскільки об'єктивних даних для цього суд не мав.

Таких же даних не представлено і в апеляційну судову інстанцію.

Що стосується доводів адвокатів про те, що ОСОБА_1. у слідчому ізоляторі 24.04.2015 року оглядав лікар ОСОБА_9, який має посвідчення спеціаліста з психіатрії, то з цієї довідки не вбачається, що ОСОБА_1 страждає на будь-якепсихіатричне захворювання. Крім того, у судовому засіданні 03.03.2015 року ОСОБА_1 стверджувала, що вона ніколи не хворіла та не хворіє на даний час психічним захворюванням, а правопорушення скоїла через те, що її клієнт - покупець не взяв у неї товар, який вона реалізовувала як приватний підприємець, і через це вона була дуже розлючена. В апеляційному суді обвинувачена поводила адекватно, логічно відповідала на запитання, а тому сумнівів у своїй осудності не викликає.Безпідставними колегія суддів визнає посилання адвоката Раєвської В.М. у своїй апеляції на те, що і у прокурора у судовому засіданні виникли сумніви до психічного стану її підзахисної, оскільки він неодноразово запитував у неї про такий її стан. Колегія суддів вважає що підстав вважати з'ясування прокурором наявності захворювань у обвинуваченого як сумніви у психічному стані обвинуваченого, немає. Необґрунтованими є і посилання адвоката РаєвськойВ.М. на те, що суд першої інстанції, відмовляючи ОСОБА_1 у проведенні психіатричної експертизи, порушив її права.

В матеріалах кримінального провадження (а.с.67 т.2) є медична довідка, з якої вбачається, що ОСОБА_1 оглянута лікаремневропатологом медчастини установи, де вона перебуває під вартою, і ніяких психічних захворювань у неї не виявлено.

Покарання обвинуваченій призначено у відповідності зі ст.65 КК України у межах санкції ч.1 ст.259 КК України, з урахуванням обставин, що пом'якшують покарання, а саме - щирого каяття обвинуваченої, притягнення до кримінальної відповідальності вперше, її позитивної характеристики.

Підстав для застосування вимог ст.69 КК України колегія суддів не вбачає.

Разом з тим, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції недостатньо обґрунтовано дійшов висновку про неможливість виправлення обвинуваченої та запобігання скоєння нових злочинів без ізоляції від суспільства.

Так, ОСОБА_1 є жінкою віком 49 років, вперше скоїла тяжке правопорушення, яке тяжких наслідків не мало, щиро покаялася у скоєному, надавала допомогу у розслідуванні кримінального правопорушення, що скоїла, має стійкі соціальні зв'язки - двох дорослих дочок та онуків, задіяна в суспільно-корисному виробництві - є приватним підприємцем, має позитивні характеристики. Обтяжуючих покарання обставин або інших негативних даних щодо особи обвинуваченої досудовим та судовим слідством не встановлено. Тривалий час, з 9 грудня 2014 року, тобто 9 місяців, обвинувачена перебуває під вартою у слідчому ізоляторі.

З урахуванням викладеного, колегія суддів вважає можливим досягнення мети покарання, а саме - виправлення обвинуваченої та запобігання нових злочинів, - безподальшої ізоляції від суспільства за умови виконання обвинуваченою обов'язків, що мають бути покладені на неї відповідно до вимог ст.76 КК України.

Керуючись ст. ст. 376, 405, 407, 419 КПК України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу прокурора у кримінальному провадженні прокуратури Київського району м. Харкова, та апеляційну скаргу адвоката Раєвської В.М.залишити без задоволення.

Апеляційні скарги адвоката Тихоненкова Д.А., обвинуваченої ОСОБА_1 задовольнити частково.

Вирок Київського районного суду м. Харкова від 28.04.2015 року відносно ОСОБА_1 змінити.

Згідно зі ст.75 КК України звільнити ОСОБА_1 від відбуття покарання, призначеного вироком Київського районного суду м. Харкова від 28.04.2015 року, встановивши їй іспитовий строк в 3 (три) роки.

На підставі ст.76 КК України покласти на ОСОБА_1 обов'язки не виїжджати за межі України на постійне місце проживання без дозволу кримінально -виконавчої інспекції; повідомляти інспекцію про зміну місця проживання та роботи; періодично з'являтися для реєстрації в кримінально - виконавчу інспекцію.

Запобіжний захід ОСОБА_1 скасувати та звільнити її з-під варти в залі суду негайно.

В решті цей вирок залишити без змін.

Ухвала може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України по розгляду цивільних та кримінальних справ протягом трьох місяців з дня проголошення рішення судом апеляційної інстанції.

Головуючий-суддя суддя суддя

______ ________ ___

О.Д.МОЗГОВИЙВ. В.ПЛЕТНЬОВ М.Є.САВЕНКО