Рішення № 50206908, 14.09.2015, Харківський районний суд Харківської області

Справа № 635/4666/15-ц

Провадження № 2/635/2258/2015

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(заочне)

14 вересня 2015 року

Харківський районний суд Харківської області в складі:

головуючої судді - Токарєвої Н.М.,

при секретарі - Браварець К.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в смт. Покотилівка Харківського району Харківської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Державного підприємства з питань поводження з відходами як вторинною сировиною «Укрекоресурси» про стягнення заборгованості по заробітній платі, середнього заробітку у зв'язку з затримкою розрахунку при звільненні, моральної шкоди, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовом, в якому з урахуванням уточнень просив стягнути з відповідача на його користь заборгованість по заробітній платі, вихідну допомогу у розмірі 5425,94 гривень; середній заробіток за час затримки розрахунку у розмірі 10262,98 гривні; моральну шкоду у сумі 10000,00 гривень.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовував тим, що відповідно до наказу Обласного управління «Полтаваекорексурси» Державного підприємства з питань поводження з відходами як вторинною сировиною «Укрекоресурси» від 06.10.2014р. № 35 його призначено на посаду головного спеціаліста. Наказом Державного підприємства з питань поводження з відходами як вторинною сировиною «Укрекоресурси» від 03.04.2015р. № 19 «Про зміни в організації виробництва та праці Державного підприємства з питань поводження з відходами як вторинною сировиною» та наказу Обласного управління «Полтаваекорксурси» Державного підприємства з питань поводження з відходами як вторинною сировиною «Укрекоресурси» від 30.04.2015р. № 5 «Про звільнення працівників ОУ «Полтаваекоресурси» позивача звільнено з 30.04.2015р. з посади головного спеціаліста за п. 1 ч. 1 ст. 40 КЗпП України. В день звільнення відповідач не провів з ним розрахунок. Заборгованість за квітень 2015 року складає: по заробітній платі - 3273,41грн., вихідній допомоги у розмірі середньомісячного посадового окладу - 3417,96грн., грошовій компенсації за невикористані дні відпустки - 1469,72грн., яка становить загалом суму 8161 грн. 09 коп., всього утримано - 1535,15грн., всього виплачено - 1200,00грн., залишок заборгованості - 5425 грн. 94 коп., що підтверджується довідками та розрахунковою відомостю відповідача. Таким чином, відповідачем було порушено його право на своєчасне отримання заробітної плати, передбачене ст. 116 КЗпП України. Відповідачем на теперішній час йому не виплачено заробітну плату та не проведено остаточного розрахунку при звільненні в зв'язку з чим він має право на середній заробіток за весь час прострочення по день фактичного розрахунку, тобто за період з 01.05.2015р. по 14.09.2015р. у розмірі 10262,98 грн. Крім того, у зв'язку з невиплатою заробітної плати він зазнає значних моральних страждань, ним втрачено нормальні життєві зв'язки, має докладати додаткових зусиль для організації його життя та життя його родини. Тому, йому завдано моральної шкоди, яку він оцінює в 10000,00 гривень. Просив суд задовольнити його позовні вимоги в повному обсязі.

Позивач ОСОБА_1 у судове засідання не з'явився, але надав до суду заяву, згідно якої свої позовні вимоги з урахуванням уточнень підтримує в повному обсязі, просив справу розглянути у його відсутність, а також, просив розглянути справу заочно.

Представник відповідача Державного підприємства «Укрекоресурси» в судове засідання не з'явився, до суду надав письмові пояснення, в яких позовні вимоги не визнав та в обґрунтування своїх заперечень зазначив, що Управління Державної казначейської служби України у Печерському районі м. Києва призупинило проведення усіх платежів, у тому числі заробітної плати та обов'язкових платежів до бюджету, з рахунку Підприємства та здійснює безспірне списання коштів, що надходять на зазначений рахунок, відповідно до заяви одного з контрагентів про виконання рішень Господарського суду м. Києва щодо стягнення коштів. З метою виплати заробітної плати та обов'язкових платежів до бюджету Підприємство листом від 29.05.2015р. № 528/09 надало УДКСУ у Печерському районі платіжні доручення та підтвердні документи для здійснення відповідних виплат. Проте, платіжні доручення й досі залишаються без виконання та знаходяться в УДКСУ у Печерському районі, яке повідомило Підприємство, що оплата згідно з поданими платіжними дорученнями буде здійснена лише після списання, у повному обсязі, коштів за рішенням суду, незважаючи на те, що абзацом третім статті 15 Закону Україну «Про оплату праці» передбачено, що оплата праці працівників підприємства здійснюється в першочерговому порядку, всі інші платежі здійснюються підприємством після виконання зобов'язань щодо оплати праці. Однак, Управління державної казначейської служби у Печерському районі не виконує виплати заробітної плати. Підприємство звернулось до Окружного адміністративного суду з позовом про визнання дій Управління державної казначейської служби у Печерському районі неправомірними та зобов'язати УДКСУ у Печерському районі здійснити оплату праці в першочерговому порядку. Тобто, Підприємством здійснено всі заходи щодо виплати позивачу заробітної плати, отже його право не порушено. У позовній заяві також не вказано доказів заподіяння моральної шкоди, на яку посилається позивач, ні чим непідтверджений та необгрунтований розмір моральної шкоди, не визначено, з якими міркуванням обґрунтовано та якими доказами підтверджено. Вина Підприємства у невиплаті заробітної плати відсутня, відповідач взагалі не вбачає будь-яких підстав для стягнення позивачем заявленої ним суми заборгованості. Просив суд відмовити у задоволенні позову.

Згідно ст. 224 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання відповідача, який належним чином повідомлений і від якого не надійшло повідомлення про причини неявки, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів, якщо позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

У зв'язку з тим, що від відповідача не надійшло повідомлення про причини неявки, суд керуючись ст. 224 ЦПК України, дійшов до висновку про можливість розгляду даної справи та ухвалення заочного рішення суду на підставі наявних у справі доказів, приймаючи до уваги, що позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

Відповідно до ч. 2 ст. 197 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Враховуючи, що розгляд справи відбувався у відсутність сторін, відповідно до ч. 2 ст. 197 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Суд, розглянувши цивільну справу в межах заявлених позовних вимог, дослідивши надані докази в їх сукупності, вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до вимог ст. 44 КЗпП України при припиненні трудового договору з підстав, зазначених у пунктах 1, 2 і 6 статті 40 цього Кодексу, працівникові виплачується вихідна допомога у розмірі не менше середнього місячного заробітку.

Відповідно до вимог ст.47 КЗпП України на власника або уповноваженого їм органу покладений обов'язок зробити з працівником розрахунок в терміни, передбачені ст. 116 КЗпП України.

Стаття 115 КЗпП України та стаття 24 Закону України «Про оплату праці» регулюють строки виплати заробітної плати: заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні в строки, встановлені у колективному договорі, але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів. Своєчасність та обсяги виплати заробітної плати працівникам не можуть бути поставлені в залежність від здійснення інших платежів та їх черговості.

Відповідно до вимог ст. 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи організації, проводиться в день звільнення, а в разі якщо він не працював у день звільнення, то ці суми виплачуються не пізніше наступного дня після звернення працівника за розрахунком.

Згідно вимогам ст. 117 КЗпП України у разі невиплати з вини власника або уповноваженого їм органу сум, що належать звільненому працівнику, за відсутності спору про їх розмір підприємство, установа організація повинні виплатити працівнику його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Згідно положень ст. 233 КЗпП України працівник може звернутися з заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до районного, районного у місті, міського чи міськрайонного суду у тримісячний строк з дня коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення його права, а у справах про звільнення - в місячний строк з дня вручення копії наказу про звільнення або з дня видачі трудової книжки. У разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Стаття 57 ЦПК України передбачає, що доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін та інших обставин, що мають істотне значення для вирішення справи.

Відповідно до вимог ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Відповідно до вимог ч. 1 ст. 61 ЦПК України, обставини, визнані сторонами та іншими особами, що беруть участь у справі, не підлягають доказуванню.

Судом встановлено, що позивач знаходився з відповідачем у трудових відносинах з 06.10.20104р. по 30.04.2015р. та займав посаду головного спеціаліста Полтавського обласного управління «Полтаваекоресурси» Державного підприємства з питань поводження з відходами як вторинною сировиною», що підтверджується копією Наказу про призначення від 06.10.2014р. № 35 та записом у його трудовій книжці.

ОСОБА_1 30.04.2015 р. був звільнений з займаної посади відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 40 КЗпП України з виплатою вихідної допомоги у розмірі середньомісячного посадового окладу та грошової компенсації за невикористані дні відпустки, ко підтверджується копією Наказу про звільнення № 5 від 30.04.2015р. В день звільнення відповідач не провів з ним розрахунок.

Згідно розрахункової відомості Полтавського обласного управління «Полтаваекоресурси» Державного підприємства з питань поводження з відходами як вторинною сировиною» за квітень 2015 року заборгованість виплат всіх сум, що належать позивачу ОСОБА_1 від підприємства при звільненні, складає: по заробітній платі - 3273,41грн., вихідній допомоги у розмірі середньомісячного посадового окладу - 3417,96грн., грошовій компенсації за невикористані дні відпустки -1469,72грн., яка становить загалом суму 8161 грн. 09 коп., всього утримано - 1535,15грн., всього виплачено - 1200,00грн., залишок заборгованості - 5425 грн. 94 коп.

Таким чином, в силу ст.ст. 47, 116 КЗпП України з відповідача Державного підприємства з питань поводження з відходами як вторинною сировиною «Укрекоресурси» на користь позивача необхідно стягнути суму заборгованості, що належить звільненому працівнику у розмірі 5425 грн. 94 коп.

Крім того, судом встановлено, що згідно наказу № 5-к від 30.04.2015 року позивач звільнений з 30.04.2015р., а фактичний розрахунок відповідачем з ним не проведений. Так як, відповідач відповідно до вимог ст. 116 Кодексу законів про працю в Україні, не провів розрахунку з позивачем, що змусило останнього звернутися до суду за захистом порушених його трудових прав, то відповідно до вимог ст. 117 КЗОТ України позивач має право на отримання середнього заробітку за весь час затримки з ним розрахунку при звільненні за період з 01.05.2015р. по 14.09.2015р. (на момент винесення рішення).

Відповідно до роз'яснень Пленуму Верховного Суду України, які містяться у п. 20 постанови від 24 грудня 1999 року № 13 «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці» встановивши при розгляді справи про стягнення заборгованості по заробітній платі у зв'язку із затримкою розрахунку при звільненні, що працівникові не були виплачені належні йому від підприємства суми в день звільнення, коли ж він у цей день не був на роботі - наступного дня після пред'явлення ним вимог про розрахунок, суд на підставі ст. 117 КЗпП України стягує на користь працівника середній заробіток за весь період затримки розрахунку, якщо роботодавець не доведе відсутності в цьому своєї вини. Сама по собі відсутність коштів у роботодавця не виключає його відповідальності.

Відповідно до документів представлених сторонами, середньоденний заробіток позивача ОСОБА_1 складав 112,78грн. Затримка розрахунку складає 91 робочий день (на момент винесення рішення), тому відповідач повинен відповідно до вимог ст. 117 КЗпП України, Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого Постановою КМУ № 100 від 08.02.1995р., сплатити позивачу його середній заробіток у розмірі 10262,98 гривні.

Посилання відповідача щодо відсутності вини підприємства у невиплаті сум, належних позивачу при звільненні, суд вважає безпідставними, оскільки не надано жодних доказів тому.

Згідно ст. 237-1 КЗпП України, відшкодування власником або уповноваженим органом моральної шкоди працівнику проводиться у разі, якщо порушенням його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації його життя.

Судом встановлено, що відповідачем грубо допущено порушення законних трудових прав позивача тим, що позивачу у визначені законом строки не була виплачена заробітна плата та не було у визначені законом строки проведено розрахунку при його звільнені з роботи, що привело до моральних страждань та прийняття додаткових зусиль для організації його життя. Позивач розраховував на грошові кошти, які належали йому при звільненні з роботи, для забезпечення свого достойного життя та життя своєї сім'ї. Тому суд вважає за можливе стягнути з відповідача на користь ОСОБА_1 з урахуванням вимог розумності і справедливості моральну шкоду у сумі 3000,00 гривень.

Згідно ст. 88 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати.

Згідно положень ст. 88 ЦПК України якщо позивача, на користь якого ухвалено рішення звільнено від сплати судового збору, він стягується з відповідача в дохід держави пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог.

Оскільки позивача звільнено від сплати судового збору, то відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір», судовий збір підлягає стягненню з відповідача як юридичної особи в дохід держави за позовні вимоги матеріального характеру у розмірі 1,5 % ціни позову, але не менше 1 розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законодавством на 1 січня календарного року, за позовні вимоги немайнового характеру у 1 розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законодавством на 1 січня календарного року. Таким чином, з відповідача в дохід держави підлягає стягненню судовий збір у розмірі 2436,00 грн.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 3, 10, 11, 15, 16, 57, 58, 59, 60, 61, 79, 84, 88, 212, 213, 214, 215, 224 ЦПК України , -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Державного підприємства з питань поводження з відходами як вторинною сировиною «Укрекоресурси» про стягнення заборгованості по заробітній платі, середнього заробітку у зв'язку з затримкою розрахунку при звільненні, моральної шкоди - задовольнити частково.

Стягнути з Державного підприємства з питань поводження з відходами як вторинною сировиною «Укрекоресурси» (Код ЄДРПОУ 20077743), зареєстрованого за адресою: вул. Лобочевського, 23-В, м. Київ, на користь ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_2, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, заборгованість по заробітній платі у сумі 5425 гривень 94 копійок; середній заробіток у зв'язку з затримкою розрахунку при звільненні у сумі 10262 гривні 98 копійки; моральну шкоду у розмірі 3000 гривен, а всього - 18688 гривень 92 копійки (вісімнадцять тисяч шістсот вісімдесят вісім гривень дев'яносто дві копійки).

Стягнути з Державного підприємства з питань поводження з відходами як вторинною сировиною «Укрекоресурси» (Код ЄДРПОУ 20077743), зареєстрованого за адресою: вул. Лобочевського, 23-В, м. Київ, судовий збір на користь держави в сумі 2436,00 гривень (дві тисячі чотириста тридцять шість гривень нуль копійок), який сплачується за наступними реквізитами: КОД ЄДРПОУ суду: 02894007, найменування підрозділу: УДК у Харківському районі Державної казначейської служби України, код отримувача коштів ЄДРПОУ: 37999633, банк отримувача: ГУДКУ у Харківській області, МФО: 851011, код класифікації доходів бюджету: 22030001, № доходного рахунку для сплати судового збору: 31214206700429.

Заочне рішення може бути переглянуте Харківським районним судом Харківської області за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом десяти днів з дня отримання його копії.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Апеляційного суду Харківської області протягом десяти днів з дня його оголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя Н.М.Токарєва