Рішення № 50206607, 07.09.2015, Сахновщинський районний суд Харківської області

Справа № 634/171/15-ц

Провадження № 2/634/113/15

Категорія 22

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07.09.2015 року

Сахновщинський районний суд Харківської області в складі:

головуючого судді - Зимовського О.С.,

з участю секретаря - Ковбаса С.В.,

розглянувши в відкритому судовому засіданні в залі суду смт. Сахновщина Харківської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Приватного сільськогосподарського підприємства «Маяк», ОСОБА_2 про визнання недійсним договору оренди майна та негайної передачі належного співвласникам майна,

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовною заявою до Приватного сільськогосподарського підприємства «Маяк» (далі ПСП «Маяк») та ОСОБА_3 про визнання недійсним договору оренди основних засобів (майна) від 02.02.2002 року, укладеного уповноваженою особою - ОСОБА_2 від імені 555 співвласників пайового фонду майна (основних засобів) реорганізованого КСП «Шлях Леніна» Сахновщинського району Харківської області із ПСП «Маяк» Сахновщинського району Харківської області в особі його власника ОСОБА_4; зобов'язати ПСП «Маяк» Сахновщинського району Харківської області передати 555 співвласникам майно пайового фонду реорганізованого КСП «Шлях Леніна» Сахновщинського району Харківської області або комісії з врегулювання майнових відносин реорганізованого КСП «Шлях Леніна» Сахновщинського району Харківської області загальною вартістю 2917863 грн. (два мільйони дев'ятсот сімнадцять тисяч вісімсот шістдесят три гривні).

В обґрунтування своїх вимог посилався на те, що укладаючи вказаний договір уповноважена особа ОСОБА_2 не мав довіреностей, якими його уповноважили 555 співвласників майна представляти їх майнові інтереси. Також вказаний договір був укладений уповноваженою особою ОСОБА_2 за відсутністю договору про спільне володіння, користування і розпорядження майном, що знаходиться у спільній частковій власності 555 пайщиків майна реорганізованого КСП «Шлях Леніна». Крім того, сторонами не була укладена угода на предмет того, що розмір орендної плати повинен коригуватись на індекс інфляції у відповідності до ст. 762 ЦК України і ч. 1 ст. 10 Закону України «Про оренду державного та комунального майна», тобто відповідачем ПСП «Маяк» порушується право 555 співвласників, а також позивача на отримання справедливої орендної плати. Також відповідачем було змінено умови договору, а саме п.п. 5.1 п. 5 «Реєстрація орендованих основних засобів на своє ім'я надає ПСП «Маяк» право власності на такі засоби, що суперечить умовам вище зазначених пунктів в типовому договорі, відповідно до наказу Міністерства аграрної політики України № 97 від 09.04.2001 року, яким затверджено Рекомендації щодо використання майна, яке перебуває у спільній частковій власності.

15 квітня 2015 року до початку розгляду справи по суті, ОСОБА_1 змінив предмет позову та просив суд, припинити дію договору оренди майна від 02.02.2002 року укладений уповноваженою особою ОСОБА_2 та ПСП «Маяк», як такий, що порушує право позивача на отримання законної орендної плати та право власності на належну йому частку майна, а також визнати договір оренди майна від 02.02.2002 року недійсним з дати його укладання та відновити становище, яке було до укладення сторонами вищезазначеного договору від 02.02.2002 року, тобто передати належне співвласникам майно, що перебуває у незаконному володінні (користуванні) ПСП «Маяк».

05 травня 2015 року позивач ОСОБА_1 подав до суду заяву про збільшення розміру позовних вимог (зміну предмету та підстав позову), яка ухвалою суду від 13 травня 2015 року була залишена без руху і надано строк для усунення недоліків в порядку ч. 1 ст. 121 ЦПК України.

Ухвалою суду від 21 травня 2015 року заяву позивача ОСОБА_1 про збільшення розміру позовних вимог (зміну предмету та підстав позову) повернуто позивачу.

В судовому засіданні позивач уточнив заявлені позовні вимоги і просив визнати договір оренди майна від 02.02.2002 року укладений уповноваженою особою

ОСОБА_2 та ПСП «Маяк» недійсним та повернути негайно майно співвласникам, посилаючись на обставини, викладені у позовній заяві.

Представник відповідача, ПСП «Маяк» Данько М.О., позов не визнав, просив у задоволенні позову відмовити посилаючись на те, що позовна заява ОСОБА_1 є такою, що порушує права інших 555 співвласників майнового фонду, які на загальних зборах вирішили питання про передачу майна в оренду КСП «Шлях Леніна» пізніше реорганізованого в ПСП «Маяк» через уповноважену особу ОСОБА_2 Також зазначив що, співвласники не залучені стороною по даній цивільній справі. Крім того, позивачем при зверненні до суду не був сплачений в повному обсязі судовий збір. Також, представник відповідача зазначив, що відповідно до вимог п. 2 ч.1 ст. 205 ЦПК України є рішення суду, яке набрало законної сили, постановлене з приводу спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав, що є підставою для закриття провадження у справі. У відповідності до ч. 3 ст. 267 ЦК України представник відповідача заявив про застосування позовної давностівстановленої ст. 257 ЦК України, та застосування наслідків спливу позовної давності передбачених ч. 4 ст. 267 ЦК України.

Відповідач ОСОБА_2 позовні вимоги визнав та зазначив, що укладаючи договір оренди він діяв на підставі рішення загальних зборів співвласників майнових паїв, але другий екземпляр договору оренди майна він не отримав і в даний час у нього відсутнє рішення загальних зборів щодо уповноваження його укладати договір.

Суд, вислухавши пояснення сторін, та їх представників, пояснення свідка ОСОБА_4, вивчивши матеріали справи вважає, що позов задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 11, ч.1 ст. 60 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності, які передбачають рівність прав та обов'язків кожної сторони, щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості та обов'язок кожної сторони довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених законом.

В силу вимог ст. 10 ЦПК України, позивач повинен довести правову та фактичну підставу недійсності правочину.

За змістом ст. 48 ЦК УРСР (яка діяла під час виникнення правовідносин), недійсною є та угода, що не відповідає вимогам закону, в тому числі ущемляє особисті або майнові права неповнолітніх дітей. За недійсною угодою кожна з сторін зобов'язана повернути другій стороні все одержане за угодою, а при неможливості повернути одержане в натурі - відшкодувати його вартість у грошах, якщо інші наслідки недійсності угоди не передбачені законом.

Відповідно до вимог ч.1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною вимог, які встановлені частинами - третьою, п'ятою та шостою ст. 203 ЦК України.

Частинами 1- 3, 5 ст. 203 ЦК України встановлено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа , яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Відповідно до ст. ст. 3, 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим кодексом, звернутися до суду по захист своїх порушених, невизнаних або оспорюванних прав, свобод чи інтересів.

Як встановлено судом позивач ОСОБА_1 є співвласником майна пайового фонду реорганізованого КСП «Шлях Леніна», що підтверджується копією свідоцтва серія НОМЕР_1 від 26 лютого 2002 року про право власності на майновий пай члена колективного сільськогосподарського підприємства (майновий сертифікат), загальна вартість майна пайового фонду підприємства станом на 01 березня 2000 року становить 2917863 грн., відповідно частка позивача ОСОБА_1 становить 4196 грн., або 0,14 % від загальної вартості майна пайового фонду.

Відповідно до умов договору оренди від 02.02.2002 року укладеного між співвласниками майна, що належить їм на праві спільної часткової власності в особі уповноваженого ОСОБА_2 та Приватного сільськогосподарського підприємства «Маяк» в особі директора ОСОБА_4 співвласники передають належні їм на праві спільної часткової власності основні засоби в оренду.

Як вбачається з п.п. 5.1 п. 5 зазначеного Договору сторони погоджуються, що майно, яке підлягає реєстрації в державних органах (будівлі, споруди, автомобілі, самохідні машини і колісні трактори, сконструйовані на шасі автомобілів, причепи, напівпричепи, трактори, самохідні шасі, самохідні меліоративні та дорожньо-будівні машини і тракторні причепи), буде тимчасово, на період дії цього договору, зареєстроване Господарством на своє ім'я без права відчуження. Реєстрація орендованих основних засобів на своє ім'я надає Господарству права власності на такі засоби.

Доводи позивача про те, що зміна умови договору в п.п. 5.1 п. 5 не відповідають змісту типового договору оренди, затвердженого Наказом Міністерства аграрної політики України № 97 від 09 квітня 2001 року «Про затвердження Рекомендацій щодо використання майна, яке перебуває у спільній частковій власності» порядку розподілу та використання майна реорганізованих колективних сільськогосподарських підприємств»,тому є підставою для визнання договору недійсним, не знайшли свого підтвердження, оскільки в зазначеному пункті договору прямо зазначено, що реєстрація в державних органах майна, яке передано в оренду є тимчасовим на період дії договору і без права його відчуження. Вказану обставину також підтвердив в своїх поясненнях представник відповідача.

Вимоги позивача, що укладаючи договір оренди сторонами не була укладена угода на предмет того, що розмір орендної плати повинен коригуватись на індекс інфляції у відповідності до ст. 762 ЦК України і ч. 1 ст. 10 Закону України «Про оренду державного та комунального майна», що порушує його право на отримання законної (справедливої) орендної плати та право власності на належну йому частку майна,суд не приймає до уваги, оскільки в договорі зазначено, що:

4.1 Орендна плата є платежем, який Господарство сплачує Співвласникам Майна безпосередньо за користування основними засобами.

4.2. За користування основними засобами кожному Співвласнику Майна Господарство щорічно сплачує орендну плату в розмірі 1 % вартості основних засобів, яка безпосередньо розподіляється між Співвласниками відповідно до частки кожного з них у спільному Майні і виплачується безпосередньо кожному із співвласників.

4.3. Орендна плата сплачується грошима. Додатковими угодами до цього Договору може бути встановлена оплата у формі сільськогосподарської продукції і продукції її переробки та послуг (транспортних, з механізованої обробки присадибних ділянок та

ін.). Перелік і кількість продукції і послуг, які надаються Співвласникам як орендна плата, а також ціни на продукцію і послуги визначаються щорічно уповноваженими особами Співвласників та Господарства. Переліки оформляються додатками до договору оренди.

4.4. Виплату орендної плати Господарство зобов'язується здійснювати не пізніше "31" числа поточного року.

4.5. Розмір орендної плати, передбачений цим Договором, може бути змінений за письмовою згодою сторін шляхом внесення змін до даного договору.

4.6. Господарство, за згодою Співвласників, може змінювати строки сплати орендної плати.

Вказані положення укладеного договору відповідають вимогам типового договору оренди, затвердженого Наказом Міністерства аграрної політики України № 97 від 09 квітня 2001 року «Про затвердження Рекомендацій щодо використання майна, яке перебуває у спільній частковій власності», а позивачем не надано доказів, що він, або інші співвласники майна зверталися до господарства, щодо внесення змін до договору в частині орендної плати.

Суд не приймає до уваги твердження позивача проте, що укладаючи договір оренди відповідач ОСОБА_7 не мав на те відповідних повноважень, зокрема доручень від імені 555 співвласників майна, відповідно до вимог ст.ст. 64, 65 ЦК УРСР (яка діяла під час виникнення правовідносин).

Оскільки, відповідно до вимог ст. 113 ЦК УРСР (в редакції яка діяла під час виникнення правовідносин) володіння, користування і розпорядження майном при спільній частковій власності провадиться за згодою всіх учасників, а при відсутності згоди - спір вирішується судом.

Згідно ст. 358 ЦК України право спільної часткової власності здійснюється співвласниками за їхньою згодою. Співвласники можуть домовитись про порядок володіння та користування майном, що є їхньою спільною власністю.

Також, відповідно до п. 6 Рекомендацій щодо передачі майна пайового фонду реорганізованого колективного сільськогосподарського підприємства у спільну часткову власність та організації управління майном, затверджених наказом Міністерства аграрної політики України за № 96 від 06 квітня 2001 року для врегулювання відносин між співвласниками отриманого майна укладається договір про спільне володіння, користування і розпорядження майном, що знаходиться у спільній частковій

власності. У вищевказаному договорі визначається особа, уповноважена від імені всіх співвласників майна на представлення їх інтересів при укладанні в подальшому цивільно-правових угод (договорів) (далі - уповноважений). Укладання цивільно-правових угод відбувається за рішенням зборів співвласників, які доручають уповноваженому їх підписання від імені співвласників.

Так, допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_4 пояснив, що укладаючи договір оренди відповідач ОСОБА_2 діяв, як уповноважена особа від імені співвласників майна на підставі рішення зборів співвласників майна.

Також, вказана обставина підтверджується і поясненнями, які надав в судовому засіданні відповідач ОСОБА_2

Тому, твердження позивача, що відповідач ОСОБА_2 укладаючи договір оренди діяв без відповідних повноважень співвласників майна не підтверджуються належними та допустимими доказами.

Крім того, судом враховується, що позивач раніше звертався до суду з позовом про визнання недійсним договору оренду майна від 02.02.2002 року укладеного між співвласниками майна в особі уповноваженого ОСОБА_2 та ПСП «Маяк» з 18.10.2011 року у зв'язку з втратою ним юридичної сили, обґрунтовуючи позовні вимоги, тим що договір орендимайна втратив юридичну силу з 18.11.2011 року, оскільки статут ПСП «Маяк» втратив юридичну силу у зв'язку з зміною власника ПСП «Маяк» при цьому позивач не оспорював факту того, що ОСОБА_2 укладаючи договір оренди від 02.02.2002 року діяв без відповідних повноважень. Рішенням Сахновщинського районного суду Харківської області від 27.09.2013 року та додатковим рішенням Сахновщинського районного суду Харківської області від 24.01.2014 року у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 про визнання недійсним договору оренду майна від 02.02.2002 року укладеного між співвласниками майна в особі уповноваженого ОСОБА_2 та ПСП «Маяк» з 18.10.2011 року відмовлено, яке ухвалою апеляційного суду Харківської області від 26 лютого 2014 року залишено без змін.

Також, позивачем ОСОБА_1 при зверненні до суду про визнання договору оренди майна недійсним та відновлення становища яке було до укладання договору не враховано, що вказаний договір укладений не тільки в інтересах позивача, а й в інтересах інших співвласників розпайованого майна (555 осіб - як зазначається позивачем в позовній заяві), які отримують орендну плату за цим договором.

При цьому, позивачем не надано доказів, що він уповноважений діяти в інтересах інших співвласників майна, і ним не ставиться питання про залучення співвласників майна до участі у справі, оскільки при вирішенні спору можуть бути порушені права і обов'язки цих співвласників.

Таким чином, позивачем не надано належних та допустимих доказів недійсності договору оренди майна від 02.02.2002 року, а тому суд приходить до висновку про безпідставність та недоведеність позовних вимог, в зв'язку з чим відмовляє у їх задоволенні.

У зв'язку з відмовою позивачу у позові щодо визнання договору недійсним, не підлягають задоволенню його позовні вимоги в частині застосування наслідків недійсності правочину - негайної передачі належного співвласникам майна.

Про вирішенні питання щодо судових витрат, суд керуючись ст. 88 ЦПК та п. 18 постанови Пленуму вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ №10 від 17 жовтня 2014 року «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах» з урахуванням конкретних обставин справи, враховуючи майновий стан позивача, вважає можливим не стягувати з позивача за змінені позовні вимоги несплачену суму судового збору.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 10, 11, 60, 209, 212-215, 218 ЦПК України, суд -

В И Р І Ш И В :

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Приватного сільськогосподарського підприємства «Маяк», ОСОБА_2 про визнання недійсним договору оренди майна та негайної передачі належного співвласникам майна - відмовити.

Рішення суду може бути оскаржене до апеляційного суду Харківської області через Сахновщинський районний суд Харківської області шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти діб з дня проголошення рішення суду.

Суддя :

Копія вірна. Суддя :