Вирок № 50203344, 11.09.2015, Валківський районний суд Харківської області

Справа № 615/947/15-к

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11.09.2015 м. Валки

Валківський районний суд Харківської області в складі:

головуючого судді - Токмакової А.П.

секретарів - Плахтій А.О., Мусаєва Т.С.,

за участю прокурора - Червоного М.М.,

потерпілої - ОСОБА_1,

обвинуваченого - ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Валки Харківської області кримінальне провадження № 12015220240000236 про обвинувачення

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Харків, росіянина, громадянина України, з неповною середньою освітою, розведеного, що офіційно не працює, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1, фактично проживає за адресою: АДРЕСА_2, не судимий,

у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст.121 КК України,

в с т а н о в и в:

31.03.2015 року з ранку ОСОБА_2 разом з ОСОБА_3 та його цивільною дружиною ОСОБА_1 знаходились за місцем свого проживання - в домоволодінні АДРЕСА_2, де розпивали спиртні напої.

Близько 20-30 год. цього ж дня на ґрунті раптово виниклих неприязних відносин між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 відбулася сварка, в ході якої ОСОБА_2 почав звинувачувати ОСОБА_3 у втраті квартири, яка належала його матері ОСОБА_1 та знаходилась в м. Харків.

Під час сварки у ОСОБА_2 виник прямий умисел, направлений на заподіяння тяжких тілесних ушкоджень ОСОБА_3

Реалізуючи свій злочинний умисел, направлений на заподіяння тяжких тілесних ушкоджень ОСОБА_3, ОСОБА_2, знаходячись в стані алкогольного сп'яніння, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи і бажаючи їх настання, завдав один удар передпліччям правої руки в область обличчя ОСОБА_3, від якого потерпілий впав на підлогу обличчям до низу.

Після цього ОСОБА_2, продовжуючи свій злочинний умисел, направлений на заподіяння тяжких тілесних ушкоджень ОСОБА_3, коли останній лежав на підлозі, наніс по два удари зовнішньою стороною стопи правої ноги, яка була взута в гумовий чобіт, спочатку в область ребер з лівого, а потім правого боку потерпілого.

В результаті протиправних дій ОСОБА_2 потерпілому ОСОБА_3 завдано наступні тілесні ушкодження:

- голови: синець в лівій виличній області;

- грудної клітини: переломи 8-10 ребер справа по лопатковій лінії, 8-10 ребер зліва по задній пахвовій лінії, 9-го ребра по лопатковій лінії; переломи, що зростаються, на 3,4,6-9 ребрах зліва по передній пахвовій лінії.

Після отриманих тілесних ушкоджень потерпілий ОСОБА_3 за медичною допомогою не звертався та до 12.04.2015 року знаходився за місцем проживання, в зв'язку з чим в результаті отриманих тілесних ушкоджень в період часу з 31.03.2015 року по 12.04.2015 року у потерпілого ОСОБА_3 розвилась посттравматична пневмонія.

ІНФОРМАЦІЯ_2 року ОСОБА_3 помер за місцем проживання.

Причиною смерті ОСОБА_3 стала закрита тупа травма грудної клітини у вигляді прямих переломів 8-10 ребер справа по лопатковій лінії, 8-10 ребра зліва по задній пахвовій лінії, 9-го ребра зліва по лопатковій лінії, з подальшим розвитком запалення легень, що призвело до гострої легенево-серцевої недостатності та стало безпосередньою причиною смерті.

В судовому засіданні ОСОБА_2 свою вину визнав повністю, щиро розкаявся та пояснив, що дійсно вчинив злочин при викладених вище обставинах, оскільки знаходився в стані алкогольного сп'яніння.

Вказав, що ОСОБА_3 став проживати з його матір'ю ОСОБА_1 в цивільному шлюбі, коли йому було майже 6 років, тому фактично являється йому вітчимом. Якийсь час проживав окремо в м. Дрогобич Львівської області, де проходив військову службу, а потім одружився. Оскільки сімейне життя не склалося, після розлучення повернувся до батьків в с. Трохимівку, де разом проживають близько 3-х років.

За весь період сумісного проживання не часто сварилися, але в цей день, тобто 31.03.2015 року, накипіло, взяли псіхи, оскільки коли прийшов додому о 20-30 год., в хаті було холодно, мати спала, а потерпілий тільки почав розтоплювати грубу. Після того, як він запитав ОСОБА_3, чому так пізно почав топити в будинку, між ними виникла сварка.

Разом з тим, основною причиною сварки вважає підозру в тому, що в 1987 році мати за ініціативою ОСОБА_3, який, на його думку, мав великий вплив на неї, продала дуже дешево квартиру, що знаходилася в м. Харкові та належала матері на праві приватної власності. Де поділися гроші від продажу квартири, він не знає. Підозри в тому, що ОСОБА_3 забрав собі гроші від продажу квартири, в нього немає, але вважає, що не потрібно було взагалі продавати квартиру. Однак, мати весь час захищала ОСОБА_3 Крім того, його розізлило, що ОСОБА_3 фактично знаходився у матері на утриманні. Хоча і ходив з нею на підробітки, але часто прикидався хворим та залишався вдома, нічим не хворіючи.

Під час сварки 31.03.2015 року він спочатку наніс удар правою рукою в область щоки ОСОБА_3, від чого той впав на підлогу, головою вниз, а потім наніс два удари взутою в гумові чоботи ногою в лівий бік потерпілого. Вважаючи це недостатнім, переступивши через лежачого ОСОБА_3, наніс йому ще 2 удари взутою ногою в правий бік, після чого підняв його та зі злості кинув на диван. В цей час з іншої кімнати вийшла мати і запитала, що ти робиш, на що ОСОБА_2 виразився нецензурною лайкою та пішов спати. Вказав, що таким чином, він зірвав злість, тому припинив наносити ОСОБА_3 тілесні ушкодження, хоча ніхто не заважав йому продовжувати.

Пояснив, що сварка тривала близько 2-3 хвилини. При цьому ОСОБА_3 агресію не виявляв, лише тихо попросив - не кричати. Спричиняючи йому тілесні ушкодження, розумів, що наслідки можуть бути тяжкими, але не думав, що потерпілий помре, так як весь час після нанесення тілесних ушкоджень і до смерті ОСОБА_3 був у свідомості, ходив з матір'ю на підробітки. Зі слів матері потерпілий скаржився на біль в боку, але як часто, не знає, оскільки рано йшов на роботу, а приходив пізно, коли батьки вже спали. Особисто пропонував ОСОБА_3 звернутися до лікарні.

Вказав, що зловживав спиртними напоями, як і ОСОБА_3 Кожного дня на обід і на вечерю разом вживали горілку, конкретно він випивав по 1,5-2 чарки. Мати робила з цього приводу зауваження, але випивала разом з ними, все ж таки одна сім'я.

Заявив, що на даний час усвідомив протиправність своєї поведінки, а також тяжкість наслідків вчиненого злочину. Розуміє, що винуватий та повинен нести відповідне покарання.

Крім повного визнання своєї вини, винуватість обвинуваченого ОСОБА_2 у вчиненні умисного тяжкого тілесного ушкодження, що спричинило смерть потерпілого, підтверджується дослідженими в судовому засіданні доказами.

Потерпіла ОСОБА_1 в судовому засіданні пояснила, що дійсно мала на праві приватної власності квартиру в м. Харкові, але весь час хотіла проживати в селі, тому умовила ОСОБА_3 продати квартиру та переїхати до села. На той час син навчався у 8-му класі, тому його згоди ніхто не запитував. Гроші від продажу квартири використали поступово на необхідні побутові потреби. Не замічала, щоб син був не вдоволений продажем квартири та переїздом до села. До армії жив з ними, а потім вернувся після розлучення та проживав з нею і ОСОБА_3 в с. Трохимівка приблизно 3 роки.

31.03.2015 року прийшла втомлена пізно з роботи додому та лягла відпочивати. Прокинулася від грохоту, а саме гучного звуку від удару тіла об софу. Коли вийшла в кімнату, то ОСОБА_3 вже лежав на софі. На запитання до сина, що він робить, останній виразився нецензурними словами та пішов спати, а ОСОБА_3 попросив її помовчати, поки син засне.

Наступного дня ОСОБА_3 розповів, що ОСОБА_2 вдарив його з ноги в область ребер. Після розмови разом пішли поратися до городу. На протязі двох тижнів ОСОБА_3 скаржився на біль в лівій стороні боку в області талії, що супроводжувалось хрустом. Говорив, що більше нічого не болить. Думала, що можливо ОСОБА_3 ще десь падав, або пошкодив ребра, коли носив дрова, оскільки він перестав ходити на підробітки та залишався сам дома, щоб виконувати домашню роботу.

ІНФОРМАЦІЯ_2 року викликала медичну допомогу, тому що зрозуміла, що чоловік помер, а раніше не викликала, оскільки ОСОБА_3 казав, що відлежиться і біль сама пройде. Коли дізналася, які тілесні ушкодження спричинені ОСОБА_3, зрозуміла, що їх міг завдати тільки ОСОБА_2

Вказала, що стосунки між сином і вітчимом були доброзичливі, але приблизно раз на місяць між ними виникали сварки, причини яких вона не знає, але таких серйозних - не було. Неодноразово робила сину зауваження, щоб не зривав свою злість. На даний час син виправився, веде себе гарно, допомагає людям, заробляє гроші, які приносить додому. Посилаючись на те, що без сина буде важко зимувати, просила призначити міру покарання в мінімальних межах.

Суд визнає достовірними показання потерпілої ОСОБА_1, оскільки вони підтверджуються іншими дослідженими в судовому засіданні доказами.

В ході огляду місця події 12.04.2015 року встановлено, що в залі кімнати будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_2, з лівої сторони в дальньому кутку знаходиться ліжко, на якому на момент огляду лежить труп ОСОБА_3, на якому видимих тілесних ушкоджень не виявлено, на обличчі зліва виявлено синець фіолетового кольору. На момент огляду у всіх кімнатах будинку речі розкидані в хаотичному вигляді, підлога брудна, електроенергія до будинку не підведена, штори на вікнах відсутні. (а.с.25-27)

Під час проведення слідчого експерименту 11.06.2015 року обвинувачений ОСОБА_2 в присутності понятих давав аналогічні показання, як вони викладені вище. Вказав, що наносив удари ОСОБА_3 передпліччям правої руки в обличчя, а потім правою ногою, взутою в гумові чоботи, в область ребер з лівого та правового боків, після чого схопив останнього обома руками і кинув на диван. При цьому обвинувачений розказав і показав механізм і спосіб спричинення тілесних ушкоджень. (а.с.28-36)

Згідно висновку судово-медичної експертизи № 71/44-Ват/15 ХОБСМЕ від 12.06.2015 року у трупа ОСОБА_3 встановлено наступні тілесні ушкодження:

- голови: синець в лівій виличній області;

- грудної клітини: переломи 8-10 ребер справа по лопатковій лінії, 8-10 ребер зліва по задній пахвовій лінії, 9-го ребра по лопатковій лінії; переломи, що зростаються, на 3,4,6-9 ребрах зліва по передній пахвовій лінії.

Причиною смерті ОСОБА_3 стала закрита тупа травма грудної клітини у вигляді прямих переломів 8-10 ребер справа по лопатковій лінії, 8-10 ребра зліва по задній пахвовій лінії, 9-го ребра зліва по лопатковій лінії, з подальшим розвитком запалення легень, що призвело до гострої легенево-серцевої недостатності та стало безпосередньою причиною смерті.

Дата травма утворилась від травмуючої дії тупим предметом (предметами), можливо з обмеженою впливовою поверхністю, в строк не менше ніж за 7-10 діб до настання смерті ОСОБА_3, із застосуванням сили, достатньої для їх утворення в напрямку перпендикулярно плоскості локалізації переломів, могла утворитися в строк і за обставин, на які вказує обвинувачений ОСОБА_2 щодо відповідності механізму утворення тілесних ушкоджень.

Таким чином, існує причинний зв'язок між закритою тупою травмою грудної клітки та настанням смерті ОСОБА_3 внаслідок гострої легенево-серцевої недостатності. За ступенем тяжкості тілесних ушкоджень дана травма грудної клітини: переломи 8-10 ребер справа по лопатковій лінії, 8-10 ребер зліва по задній пахвовій лінії, 9-го ребра по лопатковій лінії, відноситься до тяжкого тілесного ушкодження за критерієм небезпеки для життя.

Переломи 3,4,6-9 ребер зліва по передній пахвовій лінії у ОСОБА_3 утворились за життя, задовго до настання смерті, внаслідок травматичної дії тупими предметами, індивідуальні особливості травмуючи поверхонь яких виявити не представляється можливим, внаслідок давності утворення та ступеня загоєння. Дані ушкодження безпосереднього впливу на настання смерті не мають та носять ознаки тілесних ушкоджень середньої тяжкості за критерієм довготривалості розладу здоров'я.

Синець в лівій виличній області утворився за життя, незадовго до настання смерті, внаслідок дії тупого предмету, який не відобразив особливостей своєї травмуючої поверхні в пошкодженні та безпосереднього впливу на настання смерті ОСОБА_3 не має та носить ознаки легкого тілесного ушкодження за критерієм довготривалості розладу здоров'я.

Громадянин ОСОБА_3 після спричинення йому закритою тупої травми грудної клітини, міг здійснювати ціле направлені самостійні дії в обмеженому обсязі.

Будь-яких тілесних ушкоджень, які могли б утворитися в ході самооборони, при судово-медичній експертизі трупу громадянина ОСОБА_3 не знайдено. (а.с.37-41)

Аналізуючи приведені докази, суд вважає доведеною винуватість ОСОБА_2 у вчиненні інкримінованого йому злочину усіма дослідженими в судовому засіданні доказами, як окремо, так і в їх сукупності.

Дії ОСОБА_2, які виразилися в умисному тяжкому тілесному ушкодженні, що спричинило смерть потерпілого, суд кваліфікує за ч.2 ст.121 КК України.

Судом досліджено дані про особу обвинуваченого ОСОБА_2 та встановлено, що він за місцем проживання характеризується негативно, зловживає спиртними напоями, не одружений, тимчасово не працює, веде антисуспільний спосіб життя, участі в громадському житті селища не бере, не судимий, на обліку у лікарів нарколога і психіатра не перебуває.

В якості обставин, які пом'якшують покарання, у відповідності до положень ст.66 КК України суд враховує визнання обвинуваченим своєї вини, щире каяття у вчиненому.

Обставинами, які обтяжують ОСОБА_2 покарання, суд відповідно до ст.67 КК України визнає вчинення злочину особою, яка перебуває в стані алкогольного сп'яніння.

При призначенні виду та міри покарання, суд, виходячи з вимог ст.65 КК України, враховує ступінь тяжкості та характер вчиненого ОСОБА_2 злочину, який відноситься у відповідності до ст.12 КК України до тяжких злочинів, мету і мотиви, якими керувався обвинувачений при вчиненні злочину, а також наведені вище дані про його особу, думку потерпілої про можливість призначення покарання в мінімальних межах, та приходить до висновку про необхідність призначення ОСОБА_2 покарання у виді позбавлення волі в мінімальних межах, передбачених санкцією ч.2 ст.121 КК України.

Цивільний позов у кримінальному провадженні не заявлявся.

Речові докази і судові витрати в кримінальному провадженні відсутні.

Як вбачається із матеріалів кримінального провадження ухвалою слідчого судді від 14.04.2015 року відносно ОСОБА_2 було застосовано запобіжний захід у виді домашнього арешту строком до 14.06.2015 року. Клопотань про продовження, зміну чи скасування запобіжного заходу відносно ОСОБА_2 в ході судового розгляду не надходило.

Відповідно до вимог ст.374 КПК України суд зобов'язаний при ухваленні вироку прийняти рішення щодо заходів забезпечення кримінального провадження, в тому числі рішення про запобіжний захід до набрання вироком законної сили.

Враховуючи визначену обвинуваченому ОСОБА_2 міру покарання, суд вважає необхідним до набрання вироком законної сили застосувати відносно нього запобіжний захід у виді домашнього арешту.

Керуючись ст.ст. 368, 370, 371, 373-374, 376 КПК України, суд

У Х В А Л И В:

ОСОБА_2 визнати винним у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст.121 КК України, та призначити йому покарання у виді 7 (семи) років позбавлення волі.

До набрання вироком законної сили щодо обвинуваченого ОСОБА_2 застосувати запобіжний захід у виді домашнього арешту.

Строк відбування покарання ОСОБА_2 рахувати з дня його фактичного затримання.

Вирок може бути оскаржений до апеляційного суду Харківської області через Валківський районний суд Харківської області протягом 30 днів з дня його проголошення.

Копія вироку негайно після проголошення вручається обвинуваченому і прокурору. Інші учасники судового провадження мають право отримати копію вироку в суді.

Суддя: Токмакова А. П.