Ухвала суду № 50201929, 10.09.2015, Апеляційний суд Кіровоградської області

Апеляційний суд Кіровоградської області

№ провадження 22-ц/781/1826/15 Головуючий у суді І-ї інстанції Гармаш Т. І.

Доповідач Чорнобривець О. С.

УХВАЛА

10.09.2015 року колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Кіровоградської області у складі:

головуючого - Чорнобривець О.С

суддів - Потапенка В.І.,

Черненко В.В.

за участю секретаря - Гончар В.В.

розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Кіровограді цивільну справу за апеляційною скаргою ПАТ «Банк «Фінанси та кредит» на ухвалу Світловодського міськрайонного суду Кіровоградської області від 10 червня 2015 року про відкриття провадження, у справі за позовом ОСОБА_3 до Світловодського відділення №35 АТ «Банк «фінанси та Кредит» про захист прав споживачів, стягнення коштів, процентів за користування депозитними коштами та 3% річних,-

ВСТАНОВИЛА:

У червні 2015 року ОСОБА_3 звернулась до суду з позовом до Світловодського відділення №35 АТ «Банк «Фінанси та кредит», АТ «Банк «Фінанси та кредит» про захист прав споживачів, стягнення коштів (повернення депозиту), процентів за користування депозитними коштами та 3% річних.

Ухвалою Світловодського міськрайонного суду Кіровоградської області від 10 червня 2015 року відкрито провадження у цивільній справі.

В апеляційній скарзі, посилаючись на порушення судом норм процесуального права, банк просить скасувати ухвалу суду з підстав порушенням правил підсудності.

ОСОБА_3 надала до суду заперечення на апеляційну скаргу, де просить апеляційну скаргу відхилити, ухвалу суду першої інстанції залишити без змін, справу розглянути без її участі.

Перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції відповідно ст.303 ЦПК України, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Відкриваючи провадження у даній цивільній справі, суд першої інстанції зазначив, що позовна заява підсудна Світловодському міськрайонному суду.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Чинним цивільним процесуальним законодавством передбачено, що право вибору між судами, яким згідно із правилом загальної підсудності (ст. 109 ЦПК України) і правилом альтернативної підсудності (ст.110 ЦПК України) підсудна справа, належить виключно позивачеві (ч. 14 ст. 110 ЦПК України).

Якщо позивач при пред'явленні позову дотримався правил територіальної чи альтернативної підсудності, суд не має права повернути позивачеві позовну заяву з мотивів непідсудності справи цьому суду.

З матеріалав справи вбачається, що позивач ОСОБА_3, посилаючись на Закон України «Про захист прав споживачів», звернулась до суду з вимогою стягнення з відповідача на її користь коштів (депозиту), процентів за користування депозитними коштами та 3% річних.

29 травня 2014 року між позивачем та відділенням № 35 АТ "Банк "Фінанси та Кредит" укладено Договір про банківський строковий вклад (депозит) "Вільні гроші" (а.с.6).

Відповідно до ч. 2 ст. 110 ЦПК України позови до юридичних осіб пред'являються в суд за їхнім місцезнаходженням.

Однак, суди при вирішенні питання про відкриття провадження повинні дотримуватися правил визначення підсудності, що передбачені ЦПК України, враховувати особливості спірних правовідносин, а також приймати до уваги роз'яснення Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних і кримінальних справ, що містяться в Постанові Пленуму «Про деякі питання юрисдикції загальних судів та визначення підсудності цивільних справ» № 3 від 01 березня 2013 року.

Згідно із п. 22 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про захист прав споживачів» споживач - фізична особа, яка придбаває, замовляє, використовує або має намір придбати чи замовити продукцію для особистих потреб, безпосередньо не пов'язаних з підприємницькою діяльністю або виконанням обов'язків найманого працівника.

При вирішені позовів, пов'язаних із захистом прав споживачів, суди повинні враховувати роз'яснення Верховного Суду України, що містяться в Постанові Пленуму «Про практику розгляду цивільних справ за позовами про захист прав споживачів» № 5 від 12 квітня 1996 року.

Як вбачається з п. 1 вказаної Постанови Пленуму Закон України «Про захист прав споживачів» регулює відносини споживача з підприємством, установою, організацією чи громадянином-підприємцем, які виготовляють та продають товари, виконують роботи і надають послуги, незалежно від форм власності та організаційних форм підприємства.

Оскільки Законом не визначено певних меж його дії, то судам слід враховувати, що до відносин, які ним регулюються, належать і ті, що виникають із договорів про надання фінансово-кредитних послуг для задоволення побутових потреб громадян (у тому числі про надання кредитів, відкриття й ведення рахунків, проведення розрахункових операції, приймання і зберігання цінних паперів, надання консультаційних послуг).

В даному випадку спір між сторонами виник стосовно укладеного договору банківського вкладу, відповідно банківський вклад - є однією із послуг банку, яка спрямована на надання вкладнику (фізичній особі) матеріальних благ у вигляді отримання відсотків за користування банком його коштами.

Відповідно до ст. 2 Закону України «Про банки та банківську діяльність» №2121-ІІІ від 07 грудня 2000 року, вклад - це кошти в готівковій або у безготівковій формі, у валюті України або в іноземній валюті, які розміщені клієнтами на їх іменних рахунках у банку на договірних засадах на визначений строк зберігання або без зазначення такого строку і підлягають виплаті вкладнику відповідно до законодавства України та умов договору.

Крім того, характер фінансово-кредитних відносин, стороною в яких є фізична особа, а також використані у Законі України «Про захист прав споживачів» терміни «споживчий кредит», «фінансова установа», «фінансова послуга» дають підстави вважати, що правовідносини, які виникають із кредитних договорів, договорів банківського вкладу, договорів страхування, підпадають під дію цього Закону.

Таким чином, укладення між сторонами договору про банківський строковий вклад є банківською та фінансовою послугою, яку надає Банк, а позивач є споживачем зазначеної послуги, тому на зазначені правовідносини розповсюджується дія Закону України «Про захист прав споживачів», у частині, що не суперечить ЦК України.

Відповідно до ч. 5 ст. 110 ЦПК України позови про захист прав споживачів можуть пред'являтися також за зареєстрованим місцем проживання чи перебування споживача.

Згідно відмітки у паспорті позивача, копія якого долучена до матеріалів справи, зареєстрованим місцем її проживання є АДРЕСА_1 (а.с. 9 на звороті).

Таким чином, відповідно до ч.5 ст. 110 ЦПК України у позивача є право на звернення до суду за її вибором.

Згідно п.1 ч.1 ст.312 ЦПК України розглянувши скаргу на ухвалу суду першої інстанції апеляційний суд відхиляє скаргу і залишає ухвалу без змін, якщо судом першої інстанції постановлено ухвалу з додержанням вимог закону.

Колегія суддів дійшла висновку, що ухвала суду першої інстанції постановлена з додержанням норм процесуального права, а тому не підлягає скасуванню.

Керуючись ст. 303, п.1 ст. 312, ст.ст. 313-315, 319 ЦПК України, колегія суддів,-

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Банк "Фінанси та Кредит" - відхилити.

Ухвалу Світловодського міськрайонного суду Кіровоградської області від 10 червня 2015року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя:

Судді: