Рішення № 50201380, 10.09.2015, Апеляційний суд Івано-Франківської області

Справа № 344/3069/15-ц

Провадження № 22-ц/779/1902/2015

Категорія 27

Головуючий у 1 інстанції Польська М. В.

Суддя-доповідач Девляшевський В.А.

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 вересня 2015 року м. Івано-Франківськ

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду Івано-Франківської області в складі:

головуючого Девляшевського В.А.,

суддів: Васильковського В.М., Малєєва А.Ю.,

секретаря: Мельник О.В.,

з участю: позивача - ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_2 до ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» про повернення суми банківського вкладу, за апеляційною скаргою ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» на рішення Івано-Франківського міського суду від 18 травня 2015 року, -

в с т а н о в и л а :

У березні 2015 року ОСОБА_2 пред'явила до ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» вищезазначений позов, обґрунтовуючи позовні вимоги тим, що Банк в добровільному порядку відмовився повертати їй вкладені нею кошти згідно договору про банківський строковий вклад №336235/1559/370-14 від 05.02.2014 року. Посилаючись на вищенаведене, просила стягнути в її користь 45800 грн неповерненого вкладу, зобов'язати в день фактичного повернення вкладу стягнути 21,5% річних на суму неповерненого вкладу, починаючи з 10.02.2015 року, суму індексу інфляції за весь час прострочення та 3% річних від простроченої суми.

Заочним рішенням Івано-Франківського міського суду від 18 травня 2015 року позов ОСОБА_2 задоволено. Постановлено стягнути з ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» на користь ОСОБА_2 45800 грн банківського вкладу та зобов'язати відповідача нарахувати та виплатити ОСОБА_2 21,5% річних на суму неповерненого вкладу, суму індексу інфляції та 3% річних від простроченої суми, починаючи з 10.02.2015 року по день фактичного повернення вкладу. Також постановлено стягнути з ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» в дохід держави 701,60 грн судового збору.

Не погоджуючись із даним рішенням, представник ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» подав апеляційну скаргу, у якій посилається на неналежне дослідження судом доказів, які мають значення по справі. Зокрема, зазначає, що суд прийняв до уваги лише розрахунки, подані позивачем. Представник апелянта не погоджується із рішенням суду в частині зобов'язання відповідача нарахувати та сплатити позивачу 21,5% річних на суму неповернутого вкладу з 10.02.2015 року по день фактичного розрахунку, оскільки вищезазначені відсотки згідно з п.1 Договору нараховуються протягом строку дії договору, тобто з 05.02.2014 року по 10.02.2015 року. При цьому, зауважив, що позивач не скористався своїм правом на продовження дії договору. Крім того, апелянт вказав, що суд, зобов'язав відповідача сплатити суму індексу інфляції та 3% річних, не навівши при цьому жодних розрахунків. Посилаючись на незаконність рішення суду, просить його скасувати та ухвалити нове рішення по суті позовних вимог.

В засідання апеляційного суду представник ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» не з'явився з невідомих причин, хоч судове повідомлення було вручено у встановленому законом порядку завчасно. Отже, є правові підстави для розгляду справи у його відсутності.

ОСОБА_2 доводи апеляційної скарги заперечила, вважаючи рішення суду першої інстанції законним та обґрунтованим. Просить залишити його без змін.

Вислухавши суддю-доповідача, пояснення позивача, дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення з наступних підстав.

Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_2, суд першої інстанції прийшов до висновку, що Банком було порушено умови договору банківського вкладу щодо повернення депозитних коштів із процентами на вимогу вкладника, а тому він повинен виплатити суму банківського вкладу, проценти, 3% річних за несвоєчасне виконання грошового зобов'язання та суму відповідно до індексу інфляції до дня фактичного розрахунку з вкладником. Колегія суддів погоджується із таким висновком тільки в частині стягнення суми банківського вкладу, та із зобов'язанням відповідача до нарахування і виплати 3% річних, індексу інфляції на підставі наступного.

З наявних матеріалів справи вбачається, що 05.02.2014 року сторони уклали договір про банківський строковий вклад (депозит) «Класік» на суму 53800 грн, на строк до 10.02.2015 року із нарахуванням 21,5% річних (а.с.4).

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст.509 ЦК України зобов'язанням є правовідносини, в яких одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно із ст. 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно із ч.2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до частини першої статті 631 ЦК України строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов'язки відповідно до договору.

Згідно із частиною першою статті 1058 ЦК України за договором банківського вкладу (депозиту) одна сторона (банк), що прийняла від другої сторони (вкладника) або для неї грошову суму (вклад), що надійшла, зобов'язується виплачувати вкладникові таку суму та проценти на неї або дохід в іншій формі на умовах та в порядку, встановлених договором.

Відповідно до ст. 2 Закону України «Про банки і банківську діяльність» вклад (депозит) - це кошти в готівковій або у безготівковій формі, у валюті України або в іноземній валюті, які розміщені клієнтами на їх іменних рахунках у банку на договірних засадах на визначений строк зберігання або без зазначення такого строку і підлягають виплаті вкладнику відповідно до законодавства України та умов договору.

Згідно із ч.1 ст. 1060 ЦК України договір банківського вкладу укладається на умовах видачі вкладу на першу вимогу (вклад на вимогу) або на умовах повернення вкладу зі спливом встановленого договором строку (строковий вклад).

За умовами п.1 укладеного між сторонами договору банківського вкладу строк дії вкладу складав 370 днів від дати внесення вкладу на відповідний рахунок, тобто до 10.02.2015 року.

Судом встановлено, що по закінченню строку дії договору, ОСОБА_2 звернулася до Банку із заявою про повернення банківського вкладу та сплати процентів, чим засвідчила свій намір припинити дію договору (а.с.6).

У зв'язку з цим Банк був зобов'язаний повернути позивачу депозитні кошти з процентами в строк закінчення дії договору - 10.02.2015 року. Проте, ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» повернув позивачу лише відсотки, нараховані на вклад, та частково депозитні кошти у розмірі 8000 грн, чим порушив свої грошові зобов'язання.

За таких обставин суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що з Банку на користь позивача необхідно стягнути розмір невиплаченого банківського вкладу, а також 3% річних та суму відповідно до індексу інфляції за несвоєчасне виконання грошового зобов'язання на підставі ч.5 ст. 1061, ч.2 ст. 625 ЦК України.

Посилання апелянта на те, що розмір неповернутого вкладу судом визначений неточно, не може бути прийнято до уваги, оскільки висновок про розмір неповернутої частини вкладу, зазначений у судовому рішенні, відповідачем ніякими належними і допустимими доказами не спростовано.

Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правильно зобов'язав Банк нарахувати і виплатити позивачу 3% річних невиплаченого вкладу та суму індексу інфляції за весь час неповернення вкладу, не визначаючи при цьому остаточно суму до стягнення, оскільки такий спосіб захисту порушеного права обрано позивачем. Крім того, при ухваленні рішення залишалось невідомим, коли саме Банком буде повернуто вклад.

Відповідно до ч.5 ст. 1061 ЦК України відсотки на банківський вклад нараховуються від дня, наступного за днем надходження вкладу у банк, до дня, який передує його поверненню вкладникові або списанню з рахунка вкладника з інших підстав.

У справі , яка переглядається, умовами п.2 договору про банківський строковий вклад (депозит) «Класік» від 05 лютого 2014 року передбачено, що за час користування коштами вкладу протягом визначеного договором строку, тобто з 05.02.2014 року по 10.02.2015 року Банк нараховує і виплачує вкладникові відсотки за ставкою 21,5% річних.

Як випливає із змісту укладеного між ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» і ОСОБА_2 договору, його автоматична пролонгація (без додаткового погодження між сторонами) та зміна умов в односторонньому порядку не передбачена. Відповідно, оскільки безпосередньо в договорі встановлено строк його дії, то по настанню визначеної в договорі дати повернення вкладу (10.02.2015 року), закінчується і дія укладеного між сторонами договору.

Отже, аналіз зазначених вище правових норм та умов договору банківського вкладу від 05.02.2014 року дає підстави для висновку про те, що відповідно до ст.598 ЦК України зобов'язання банку перед ОСОБА_2 за договором банківського вкладу, зокрема щодо нарахування відсотків, припинились у строк, визначений цим договором.

Закінчення строку дії договору і невиконання зобов'язань не припиняє зобов'язальні правовідносини, а трансформує їх в охоронні, що містять обов'язок відшкодувати заподіяні збитки, встановлені договором чи законом.

Така правова позиція висловлена в постанові Верховного Суду України від 10 червня 2015 року, яка, на відміну від іншої правової позиції, наведеної в постанові ВСУ від 28.01.2015 року, в повній мірі враховує зміст договірних відносин щодо банківського вкладу та відповідних правових норм чинного цивільного законодавства України, зокрема ст.1061 ЦК України.

Ухвалюючи рішення про зобов'язання Банку до нарахування відсотків за договором банківського вкладу за період від дня закінчення цього договору до дня фактичного повернення вкладу, суд першої інстанції зазначені положення норм матеріального права до уваги не прийняв, положення ч.1 ст.1058 та ст.1061 ЦК України у спірних правовідносинах застосував неправильно. Тому рішення суду в зазначеній частині не може бути залишено в силі.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст.218, 307, 309, 313, 314, 316, 317; 319; 324; 325 ЦПК України, колегія суддів -

в и р і ш и л а :

Апеляційну скаргу ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» задовольнити частково.

Рішення Івано-Франківського міського суду від 18 травня 2015 року в даній справі в частині зобов'язання ПАТ "Банк "Фінанси та Кредит" нарахувати та виплатити ОСОБА_2 21,5% річних на суму неповерненого вкладу, починаючи з 10.02.2015 року по день фактичного повернення вкладу скасувати та в задоволенні даної позовної вимоги відмовити.

В решті рішення суду залишити без змін.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення, однак може бути оскаржене в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого Суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили.

Головуючий: В.А. Девляшевський

Судді: В.М. Васильковський

А.Ю. Малєєв