Рішення № 50198666, 10.09.2015, Павлоградський міськрайонний суд Дніпропетровської області

Справа № 185/7895/15-ц

Провадження № 2/185/4229/15

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 вересня 2015 року м.Павлоград

Павлоградський міськрайонний суд Дніпропетровської області у складі головуючого - судді Врони А.О., за участю секретаря - Константінової К.Г., за участю позивача - ОСОБА_1, розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Павлоградської міської ради Дніпропетровської області, третя особа: відділ державної реєстрації речових прав на нерухоме майно реєстраційної служби Павлоградського міськрайонного управління юстиції Дніпропетровської області, про визнання права власності, -

В С Т А Н О В И В :

16 липня 2015 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Павлоградської міської ради Дніпропетровської області, третя особа: відділ державної реєстрації речових прав на нерухоме майно реєстраційної служби Павлоградського міськрайонного управління юстиції Дніпропетровської області, в якому просив визнати право власності на будинок незавершений будівництвом №44, який розташовано на приватизованій земельній ділянці по АДРЕСА_1, що складається з будинок «А» - готовністю 60%, «Б»- гараж, «В» - літня кухня, «Г - убиральня», «Д» та «Е» - погріб, №1 - колонка питна.

Позовна заява мотивована тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер дідусь позивача, ОСОБА_2. На момент смерті за дідусем рахувалось нерухоме майно на праві приватної власності, а саме будинок незавершений будівництвом, готовністю 60%, №44, який розташовано на приватизованій земельній ділянці по АДРЕСА_1, що підтверджується договором купівлі-продажу вказаного майна від 03.03.2012 року. 05.03.2012 року ОСОБА_2 склав заповіт, згідно якого все належне йому майно заповів позивачу. Позивач звернувся до Першої Павлоградської державної нотаріальної контори Дніпропетровської області із заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину, однак йому було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину у зв'язку з тим, що право власності на будинок незавершений будівництвом, готовністю 60%, №44, який розташовано на приватизованій земельній ділянці по АДРЕСА_1, зареєстровано за ОСОБА_3, з якою померлим було укладено договір купівлі-продажу.

В судовому засіданні позивач позов підтримав, просив його задовольнити на підставі доводів позовної заяви.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, надав суду письмову заяву про розгляд справи за його відсутності, у вирішенні справи покладався на розсуд суду.

Представник третьої особи в судове засідання не з'явився, надав суду письмову заяву про розгляд справи за його відсутності, у вирішенні справи покладався на розсуд суду.

Заслухавши позивача та дослідивши письмові докази, які містяться в матеріалах справи, суд приходить до висновку про необхідність відмови в задоволенні позовних вимог.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_2.

Згідно заповіту від 05 березня 2012 року ОСОБА_2 на випадок своєї смерті зробив розпорядження, заповів ОСОБА_1 житловий будинок АДРЕСА_1, та приватизовану земельну ділянку за тією ж адресою, а також все майно, де б воно не знаходилось, з чого б не складалось, всі майнові права та обов'язки, які належать на день складання заповіту, а також всі майнові права та обов'язки, які належатимуть на день смерті.

Позивач звернувся до Першої Павлоградської державної нотаріальної контори Дніпропетровської області з заявою про прийняття спадщини за заповітом після смерті ОСОБА_2.

Згідно листа Першої Павлоградської державної нотаріальної контори Дніпропетровської області від 26 червня 2015 року ОСОБА_1 відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом у зв'язку з тим, що право власності на будинок незавершений будівництвом, готовністю 60%, АДРЕСА_1, зареєстровано за ОСОБА_3, з якою померлим було укладено 03.03.2012 року договір купівлі-продажу, за життя ОСОБА_2 не зареєстрував вказаний документ в Державному реєстрі прав.

Відповідно до ст.ст.1216,1217 Цивільного кодексу України спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

Статтею 1218 ЦК України передбачено, що до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Згідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно станом на 27.08.2015 року, право власності на земельну ділянку, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1, зареєстровано за ОСОБА_1, право власності на будинок незавершений будівництвом, готовністю 60%, АДРЕСА_1 зареєстровано за ОСОБА_3.

Згідно довідки КП «Павлоградське міжміське бюро технічної інвентаризації» від 25.08.2015 року за даними архівної справи право власності на будинок незавершений будівництвом, готовністю 60%, АДРЕСА_1 зареєстровано за ОСОБА_3, а матеріалах архівної справи мається договір купівлі-продажу, посвідчений 03.03.2012 року Першою Павлоградською державною нотаріальною конторою Дніпропетровської області, відповідно до якого ОСОБА_3 продала даний будинок ОСОБА_2 Право власності на даний будинок не зареєстровано в Реєстрі прав власності на нерухоме майно, оскільки будинок є недобудованим.

За змістом частини першої статті 316 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Предметами права власності може бути лише майно, яке складається з речей (стаття 179 ЦК України), сукупності речей та майнових прав (стаття 190 ЦК України).

До речей як складової поняття майна, зокрема нерухомих, відповідно до положень статті 181 ЦК України належать земельні ділянки, а також об'єкти, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких є неможливим без їх знецінення та зміни їх призначення.

Права та інші речові права на нерухомі речі, обтяження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації (стаття 182 частина перша ЦК України)

Відповідно до статті 331 ЦК України право власності на нову річ, яка виготовлена (створена) особою, набувається нею, якщо інше не встановлено договором або законом. Особа, яка виготовила (створила) річ зі своїх матеріалів на підставі договору, є власником цієї речі. Право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди тощо) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна). Якщо договором або законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, право власності виникає з моменту його прийняття до експлуатації. Якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації. До завершення будівництва (створення майна) особа вважається власником матеріалів, обладнання тощо, які були використані в процесі цього будівництва (створення майна). У разі необхідності особа, зазначена в абзаці першому цієї частини, може укласти договір щодо об'єкта незавершеного будівництва, право власності на який реєструється органом, що здійснює державну реєстрацію прав на нерухоме майно на підставі документів, що підтверджують право власності або користування земельною ділянкою для створення об'єкта нерухомого майна, проектно-кошторисної документації, а також документів, що містять опис об'єкта незавершеного будівництва.

Порядок прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів визначається постановою Кабінету Міністрів України №461 від 13 квітня 2011 року та іншими нормативними актами Кабінету Міністрів України та Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України.

За змістом зазначених норм матеріального права особа (фізична або юридична), яка набула право на майно від іншої особи, є власником новоствореного нерухомого майна як об'єкта цивільного обороту лише у разі, коли їй було передано прийняте до експлуатації в порядку, визначеному законодавством, новостворене нерухоме майно, а у разі необхідності його реєстрації також майно, яке зареєстроване за цією особою як нерухоме майно. В іншому випадку особа може передати іншій особі лише матеріали, обладнання, які були використані в процесі цього будівництва (створення майна).

Вирішуючи питання про законність набуття права власності на об'єкти нерухомого майна, за положенням статті 376 ЦК України треба враховувати те, що право власності на нерухоме майно може бути визнано за особою лише за умови, що таке будівництво не є самочинним у розумінні статті 376 ЦК України та статті 38 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності».

Таким чином, в задоволенні позову необхідно відмовити, оскільки до прийняття об'єкта новоствореного нерухомого майна до експлуатації в установленому законом порядку та його державної реєстрації право власності на нього не виникає, що виключає перехід права власності на таке майно в порядку спадкування.

Керуючись ст.ст.10,11,209,212,214-215,218 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В :

Позов ОСОБА_1 до Павлоградської міської ради Дніпропетровської області, третя особа: відділ державної реєстрації речових прав на нерухоме майно реєстраційної служби Павлоградського міськрайонного управління юстиції Дніпропетровської області, про визнання права власності - залишити без задоволення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана апеляційному суду Дніпропетровської області через Павлоградський міськрайонний суд Дніпропетровської області протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Рішення в повному обсязі складено 14 вересня 2015 року.

Суддя А. О. Врона