Постанова № 50195539, 10.09.2015, Дніпропетровський апеляційний господарський суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10.09.2015 року Справа № 904/1904/15

Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді: Дмитренко Г.К.- доповідач

суддів: Прокопенко А.Є., Крутовських В.І.

при секретарі: Однорог О.В.

За участю прокурора Карпенко О.І., посвідчення № 017866 від 19.06.13 року.

За участю представників сторін:

від позивача-1: Мартинюк О.О., представник, довіреність №1970/15/14-15 від 29.04.15;

від позивача-2: Макаровець І.В., представник, довіреність №1123-НЮ від 19.03.15;

від відповідача: Мовчан О.В., представник, довіреність №8 від 05.01.15;

розглянувши апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Виробнича компанія "Гірничодобувна промисловість" на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 27.05.2015 року у справі № 904/1904/15

за позовом прокурора м. Хмельницького Хмельницької області в інтересах держави в особі органу, уповноваженого державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах - Міністерства інфраструктури України, м. Київ та в особі державного територіально - галузевого об'єднання "Південно - Західна залізниця", м. Київ

до товариства з обмеженою відповідальністю "Виробнича компанія "Гірничодобувна промисловість", м. Дніпропетровськ

про стягнення 102314 грн. 88 коп.,

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 27.05.2015 року (суддя Ніколенко М.О.) з товариства з обмеженою відповідальністю "Виробнича компанія "Гірничодобувна промисловість" на користь державного територіально - галузевого об'єднання "Південно - Західна залізниця" стягнуто 102314 грн. 88 коп. заборгованості. Стягнуто з товариства з обмеженою відповідальністю "Виробнича компанія "Гірничодобувна промисловість" в доход Державного бюджету України 2046 грн. 30 коп. судового збору.

Не погоджуючись з рішенням суду товариство з обмеженою відповідальністю "Виробнича компанія "Гірничодобувна промисловість" звернулось з апеляційною скаргою, в якій просить зазначене рішення скасувати, посилаючись на порушення судом норм матеріального і процесуального права.

Прокуратура м. Хмельницького Хмельницької області та державне територіально - галузеве об'єднання "Південно - Західна залізниця" у відзивах на апеляційну скаргу просять в її задоволенні відмовити, а рішення господарського суду залишити без змін.

Заслухавши пояснення прокурора та представників сторін, обговоривши доводи апеляційної скарги, розглянувши матеріали справи, суд

ВСТАНОВИВ:

23.07.2012 року між державним територіально - галузевим об'єднанням "Південно - Західна залізниця" та товариством з обмеженою відповідальністю "Виробнича компанія "Гірничодобувна промисловість" (вантажовласник) укладено договір №1594 про організацію перевезень вантажів і проведення розрахунків за перевезення та надані залізницею послуги, предметом якого є надання залізницею вантажовласнику послуг, пов'язаних з перевезенням вантажів та проведенням розрахунків за ці послуги (т.1, а.с. 21-22).

Пунктами 3.1, 3.2, 3.3 договору визначено, що вантажовласник здійснює попередню оплату залізниці шляхом перерахування коштів на відповідний рахунок. Одержані кошти залізниця зараховує на особовий рахунок вантажовласника. Розмір попередньої оплати визначається вантажовласником виходячи з очікуваного обсягу перевезень та послуг на підставі діючих тарифів. Залізниця відображає відповідні суми (провізну плату, додаткові збори, плату за користування вагонами (контейнерами), штрафи, пеню) в особовому рахунку вантажовласника на підставі перевізних документів, накопичувальних карток, відомостей плати за користування вагонами (контейнерами) і таке інше, оформлених в паперовому або електронному вигляді.

Відповідно заявки представника вантажовласника - товариства з обмеженою відповідальністю "Виробнича компанія "Гірничодобувна промисловість", поданої 27.05.2014 року начальнику станції Нігин Південно-Західної залізниці, вантажовласник просив вагони, які будуть прибувати до 31.12.2014 року на адресу товариства з обмеженою відповідальністю "Виробнича компанія "Гірничодобувна промисловість" для навантаження/вивантаження, подати на під'їзну колію ПАТ «Подільські товтри». У цій заявці також зазначено, що вантажовласник ознайомлений з умовами договору про експлуатацію під'їзної колії від 02.08.2010 року № 400 між Південно-Західною залізницею і ПАТ «Подільські товтри» та зобов'язується їх виконувати (т.2, а.с. 212).

Пунктом 2 Правил видачі вантажів, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000 року № 644 та зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 24.11.2000 року за № 862/5083, встановлено, що крім повідомлення про прибуття вантажу начальник станції зобов'язаний повідомити одержувача про час подачі вагонів під вивантаження не пізніше ніж за 2 години до подачі. За угодою між одержувачем і станцією подача може здійснюватися і без попереднього повідомлення.

Для запису повідомлень (як про прибуття, так і про подавання вагонів під вивантаження) на станції ведеться книга повідомлень про час подавання вагонів під навантаження або вивантаження (додаток 7 до Правил користування вагонами і контейнерами, затверджених наказом Мінтрансу від 25.02.99 N 113 та зареєстрованих у Міністерстві юстиції 15.03.99 за N 165/3458). У цій книзі зазначаються: одержувач, назва вантажу, номер вагона (контейнера); дата й час передачі та прийняття інформації; прізвища тих працівників вантажовласників і станції, які передали та прийняли повідомлення, а також час, на який планується подача вагонів під вивантаження.

Порядок і терміни повідомлення про подачу вагонів на під'їзні колії передбачаються в договорах про експлуатацію під'їзних колій (договорах про подачу та забирання вагонів).

У відповідності з п.5 договору про експлуатацію залізничної під'їзної колії від 02.08.2010 року № 400, укладеного між державним територіально-галузевим об'єднанням «Південно-Західна залізниця» і ВАТ «Подільські товтри», повідомлення про подачу вагонів на під'їзну колію передається не пізніше ніж за дві години до подачі вагонів (т.2, а.с. 210-211).

Як свідчать матеріали справи, у травні 2014 року на станцію Нігин вантажовласнику прибули вагони, які в подальшому були затримані на вказаній станції.

Згідно Правил видачи вантажів, затвердженими наказом Мінтрансу України від 21.11.2000 №644, залізниця 14.05.2014 року о 19:40 год. повідомила вантажовласника про плановий час подавання вагонів під навантаження або вивантаження о 2:40 год., про що свідчить запис у Книзі повідомлень про час подавання вагонів під навантаження або вивантаження форми ГУ-2, затвердженої наказом Укрзалізниці від 04.06.2003 №147-ц (т.2, а.с. 197-200).

В порушення п.8 Правил видачі вантажів вантажовласник не розкредитував перевізні документи, у зв'язку із чим вагони були затримані на станції з 21:40 год. 14.05.2014, про що свідчить акт загальної форми ГУ-23 від 15.05.2014 №329, підписаний представниками залізниці та вантажовласника (т.1, а.с. 35).

Після розкредитування перевізних документів вантажовласником затримка вагонів закінчилась 17.05.2014 року о 19:30 год., про що свідчить акт загальної форми від 17.05.2014 №341 (т.1, а.с. 36).

Згідно Пам'ятки про подавання вагонів форми ГУ-45 № 290 вагони подані під вивантаження 17.05.2014 року о 19:30 год. (т.1, а.с. 34).

Після повідомлення вантажовласником про закінчення вантажних операцій на під'їзній колії вагони забрані 19.05.2014 року о 19:25 год., про що свідчить Пам'ятка про забирання вагонів № 272 (т.1, а.с. 42).

На підставі вказаних документів станцією складено розрахунок та відомість плати за користування вагонами №20050219 (т.1, а.с. 32), відповідно до якої плата за користування 4 вагонами (акт загальної форми №341), з урахуванням 20% ПДВ, складає 1991 грн. 52 коп. (т.1, а.с. 43). Від підписання відомості плати за користування вагонами № 20050219 вантажовласник відмовився, про що зроблений запис "з нарахуванням не згодні".

Зазначені факти мали місце з іншими вагонами, які подавались відповідачу, про що свідчать відомості плати за користування вагонами та акти загальної форми.

Згідно відомості плати за користування вагонами №20050219 (т.1, а.с. 32) оформлені акти загальної форми, а саме:

№342 за користування 2 вагонами нараховано з ПДВ 65 грн. 28 коп. (т.1, а.с. 38,44);

№345 за користування 3 вагонами нараховано з ПДВ 784 грн. 08 коп.(т.1, а.с. 40,45).

Згідно відомості плати за користування вагонами №21050222 (т.1, а.с. 46,47) оформлені акти загальної форми, а саме:

№352 за користування 1 вагоном нараховано з ПДВ 3 грн. 72 коп. (т.1, а.с. 57,60);

№354 за користування 5 вагонами нараховано з ПДВ 39 грн. 60 коп.(т.1, а.с. 55,61);

№355 за користування 1 вагоном нараховано з ПДВ 524 грн. 16 коп. (т.1, а.с. 52, 62);

№356 за користування 1 вагоном нараховано з ПДВ 603 грн. 12 коп. (т.1, а.с. 51,63);

№357 за користування 4 вагонами нараховано з ПДВ 3410 грн. 88 коп. (т.1, 49, 64).

Згідно відомості плати за користування вагонами №22050225 (т.1, а.с. 65,66) оформлені акти загальної форми, а саме:

№№360, 365 за користування 6 вагонами нараховано з ПДВ 4958 грн. 64 коп. (т.1, а.с. 73 (на звороті), 77, 72);

№№361, 365 за користування 4 вагонами нараховано з ПДВ 1676 грн. 16 коп. (т.1, а.с. 69 (на звороті), 78, 72);

№№362, 364 за користування 3 вагонами нараховано з ПДВ 1454 грн. 40 коп. (т.1, а.с. 69, 70, 79);

№№362, 365 за користування 1 вагоном нараховано з 524 грн. 16 коп. (т.1, а.с. 69, 72, 80).

Згідно відомості плати за користування вагонами №03060250 (т.1, а.с. 81,82) оформлені акти загальної форми, а саме:

№406 за користування 3 вагонами нараховано з ПДВ 981 грн. 36 коп. (т.1, а.с. 85);

№№407, 409 за користування 4 вагонами нараховано з ПДВ 1255 грн. 68 коп. (т.1, а.с. 88, 90).

Згідно відомості плати за користування вагонами №03060252 (т.1, а.с. 93,94) оформлено акт загальної форми, а саме:

№416 за користування 10 вагонами нараховано з ПДВ 8001 грн. 60 коп. (т.1, а.с. 95)

Згідно відомості плати за користування вагонами №04060253 (т.1, а.с. 97,98) оформлені акти загальної форми, а саме:

№№407, 409 за користування 4 вагонами нараховано з ПДВ 1255 грн. 68 коп. (т.1, а.с. 88, 90);

№406 за користування 4 вагонами нараховано з ПДВ 1308 грн. 48 коп. (т.1, а.с. 85).

Згідно відомості плати за користування вагонами №04060254 (т.1, а.с. 109,110) оформлені акти загальної форми, а саме:

№№407, 412, 414, 415 за користування 7 вагонами нараховано з ПДВ 4681 грн. 32 коп. (т.1, а.с. 113, 114, 116, 118);

№418 за користування 6 вагонами нараховано з ПДВ 1805 грн. 04 коп. (т.1, а.с. 123);

№417 за користування 2 вагонами нараховано з ПДВ 1810 грн. 80 коп. (т.1, а.с. 121).

Згідно відомості плати за користування вагонами №05060259 (т.1, а.с. 126, 127) оформлені акти загальної форми, а саме:

№ 428 за користування 4 вагонами нараховано з ПДВ 3200 грн. 64 коп. (т.1, а.с. 130);

№425 за користування 5 вагонами нараховано з ПДВ складає 5972 грн. 40 коп. (т.1, а.с. 132);

№427 за користування 2 вагонами нараховано з ПДВ 1153 грн. 68 коп. (т.1, а.с. 134);

№429 за користування 1 вагоном нараховано з ПДВ 405 грн. 96 коп. (т.1, а.с. 136).

Згідно відомості плати за користування вагонами №06060260 (т.1, а.с. 139, 140) оформлені акти загальної форми, а саме:

№428 за користування 2 вагонами нараховано з ПДВ 1600 грн. 32 коп. (т.1, а.с. 143);

№№431, 434 за користування 4 вагонами нараховано з ПДВ 3621 грн. 60 коп. (т.1, а.с. 148, 150);

№426 за користування 1 вагоном нараховано з ПДВ 1404 грн. 72 коп. (т.1, а.с. 145);

№432 за користування 1 вагоном нараховано з ПДВ 511 грн. 08 коп. (т.1, а.с. 152).

Згідно відомості плати за користування вагонами №07060264 (т.1, а.с. 155, 156) оформлені акти загальної форми, а саме:

№445 за користування 7 вагонами нараховано з ПДВ 8545 грн. 32 коп. (т.1, а.с. 159);

№446 за користування 8 вагонами нараховано з ПДВ 80 грн. 64 коп. (т.1, а.с. 160(на звороті));

№451 за користування 1 вагоном нараховано з ПДВ 1181 грн. 28 коп. (т.1, а.с. 164);

№450 за користування 4 вагонами нараховано з ПДВ 572 грн. 16 коп. (т.1, а.с. 166);

№452 за користування 3 вагонами нараховано з ПДВ 3070 грн. 80 коп. (т.1, а.с. 167);

№449 за користування 4 вагонами нараховано з ПДВ 61 грн. 92 коп. (т.1, а.с. 169);

№448 за користування 4 вагонами нараховано з ПДВ 14 грн. 88 коп. (т.1, а.с. 171).

Згідно відомості плати за користування вагонами №17060285 (т.1, а.с. 174, 175) оформлені акти загальної форми, а саме:

№484 за користування 5 вагонами нараховано з ПДВ 2029 грн. 80 коп. (т.1, а.с. 178);

№483 за користування 4 вагонами нараховано з ПДВ 2044 грн. 32 коп. (т.1, а.с. 180);

№485 за користування 1 вагоном нараховано з ПДВ 222 грн. (т.1, а.с. 181 на звороті).

Згідно відомості плати за користування вагонами №28060308 (т.1, а.с. 184-185, 186) оформлені акти загальної форми, а саме:

№550 за користування 4 вагонами нараховано з ПДВ 1676 грн. 16 коп. (т.1, а.с. 189);

№551 за користування 6 вагонами нараховано з ПДВ 2041 грн. 20 коп. (т.1, а.с. 191);

№№553, 555 за користування 5 вагонами нараховано з ПДВ 2029 грн. 80 коп. (т.1, а.с. 194, 196).

Згідно відомості плати за користування вагонами №29060310(т.1, а.с. 204, 205) оформлені акти загальної форми, а саме:

№557 за користування 14 вагонами нараховано з ПДВ 8258 грн. 88 коп. (т.1, а.с. 208);

№559 за користування 1 вагоном нараховано з ПДВ 616 грн. 20 коп. (т.1, а.с. 211);

№562 за користування 1 вагоном нараховано з ПДВ 879 грн. 12 коп. (т.1, а.с. 215).

Згідно відомості плати за користування вагонами №30060315(т.1, а.с. 217, 218) оформлені акти загальної форми, а саме:

№569 за користування 7 вагонами нараховано з ПДВ 8085 грн. (т.1, а.с. 224);

№№570, 574 за користування 7 вагонами нараховано з ПДВ 3577 грн. 56 коп. (т.1, а.с. 226, 228);

№573 за користування 1 вагоном нараховано з ПДВ 1102 грн. 44 коп. (т.1, а.с. 221);

№575 за користування 1 нараховано з ПДВ 629 грн. 40 коп. (т.1, а.с. 233)

Таким чином, упродовж травня-червня 2014 року позивачем-2 нараховано плату за користування вагонами за відомостями форми ГУ-46 на загальну суму 102314 грн. 88 коп.

Відповідно до положень ч.5 ст. 307 Господарського кодексу України, які кореспондуються із положеннями ч.2 ст.908 та ст.920 Цивільного кодексу України, умови перевезення вантажів окремими видами транспорту, а також відповідальність суб'єктів господарювання за цими перевезеннями визначаються транспортними кодексами, транспортними статутами та іншими нормативно-правовими актами. Сторони можуть передбачити в договорі також інші умови перевезення, що не суперечать законодавству, та додаткову відповідальність за неналежне виконання договірних зобов'язань.

Статтею 71 Статуту залізниць України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 06.04.1998 року №457, визначено, що взаємовідносини залізниці з підприємством, порядок і умови експлуатації залізничних під'їзних колій визначаються договором. Порядок подачі і забирання вагонів і контейнерів на залізничній під'їзній колії встановлюється договором на експлуатацію залізничної колії (договором на подачу та забирання вагонів).

Статтею 119 Статуту залізниць України встановлено, що за користування вагонами і контейнерами залізниці вантажовідправниками, вантажоодержувачами, власниками під'їзних колій, портами, організаціями, установами, громадянами - суб'єктами підприємницької діяльності вноситься плата. Порядок визначення плати за користування вагонами (контейнерами) та звільнення вантажовідправника від зазначеної плати у разі затримки забирання вагонів (контейнерів), що виникла з вини залізниці, встановлюється Правилами. Зазначена плата вноситься також за час затримки вагонів на станціях призначення і на підходах до них в очікуванні подання їх під вивантаження, перевантаження з причин, що залежать від вантажоодержувача, власника залізничної під'їзної колії, порту, підприємства. За час затримки на коліях залізниці вагонів, що належать підприємствам чи орендовані ними, стягується 50 відсотків зазначених розмірів плати.

Згідно п.3 Правил користування вагонами і контейнерами, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 25.02.1999 року №113 (із змінами), облік часу користування вагонами і контейнерами та нарахування плати за користування ними провадиться на станціях відправлення та призначення за Відомістю плати за користування вагонами форми ГУ-46, Відомістю плати за користування контейнерами форми ГУ-46к, які складаються на підставі Пам'яток про подавання/забирання вагонів форми ГУ-45, Пам'яток про видачу/приймання контейнерів форми ГУ-45к, Повідомлення про закінчення вантажних операцій з вагонами, Актів про затримку вагонів форми ГУ-23а, Актів загальної форми ГУ-23.

Пунктом 4 зазначених Правил передбачено, що відомості плати за користування вагонами, контейнерами складаються на вагони, контейнери, що подаються під навантаження та вивантаження, є документами обліку часу перебування вагонів, контейнерів у пунктах навантаження та вивантаження та на під'їзних коліях і містять розрахунки платежів за користування вагонами, контейнерами.

У разі затримки вагонів на станції з причин, які залежать від вантажовласника, складається акт загальної форми, який підписується представниками станції і вантажовласника. В акті вказується час (у годинах та хвилинах) початку та закінчення затримки вагонів і їх номери (п. 8 вищезгаданих Правил).

У відповідності з п. 12 Правил користування вагонами і контейнерами загальний час, за який вноситься вантажовласником плата залізниці за користування вагонами, включає час затримки вагонів з його вини та час перебування їх у безпосередньому розпорядженні вантажовласника. Час до 30 хвилин не враховується, час 30 хвилин і більше враховується як повна година. Причини, які є підставою для нарахування плати за користування вагонами в разі затримки їх на підходах до припортових станцій призначення, зазначаються в актах про затримку вагонів.

Із матеріалів справи вбачається, що за фактом затримки вагонів на станції Нігин залізницею складено акти загальної форми ГУ-23 на віднесення на відповідальність вантажовласника (т.1 а.с.38, 40, 57, 55, 52, 51, 49, 72, 73 (на звороті), 69 (на звороті), 69, 70, 85, 88, 90, 95, 113, 114, 116, 118, 121, 123, 130, 132, 134, 136, 143, 145, 148, 150, 152, 159, 160 (на звороті), 164, 166, 167, 169, 171, 178, 180, 181 (на звороті), 189, 191, 194, 196, 208, 211, 215, 224, 226, 228, 221, 233), які підписані як представником залізниці, так і уповноваженими представниками вантажовласника. Позивачем до матеріалів справи надано довіреності на представників вантажовласника на право підписання ними актів загальної форми, облікових карток, відомостей подачі та забирання вагонів, тощо (т.2, а.с. 194-196). У зазначених актах, як це передбачено п. 8 Правил користування вагонами і контейнерами, зазначено час подачі та закінчення затримки вагонів, їх номери. Акти загальної форми представниками вантажовласника підписано без заперечень, тобто вони тим самим погодились як із фактом затримки вагонів з вини ТОВ "Виробнича компанія "Гірничодобувна промисловість", так і з періодом затримки вагонів. Про час фактичного подавання та забирання вагонів свідчать також надані позивачем пам'ятки про подавання вагонів, пам'ятки про забирання вагонів ф. ГУ-45, повідомлення про закінчення вантажних операцій з вагонами.

Позивачем надано докази повідомлення відповідача про подавання вагонів-витяг з Книги повідомлень про час подавання вагонів під навантаження або вивантаження форми ГУ-2, затвердженої наказом Укрзалізниці від 04.06.03 року № 147ц (т.2, а.с. 197-208), що спростовує доводи відповідача про неотримання від залізниці зазначених повідомлень.

В силу ч. 1 ст. 614 Цивільного кодексу України відсутність своєї вини у порушенні зобов'язання доводить особа, яка порушила зобов'язання.

Належних доказів на підтвердження відсутності своєї вини у затримці спірних вагонів відповідачем не надано.

Викладені вище обставини свідчать про те, що затримка вагонів на станції Нігин мала місце з вини вантажоодержувача через зайнятість фронтів навантаження, несвоєчасність розкредитовування вагонів.

В апеляційній скарзі відповідач вказує на те, що господарським судом не надано належної оцінки тим обставинам, що всі відомості плат за користування вагонами були підписані уповноваженим представником відповідача із запереченням, з підстав зазначення у відомостях номерів актів загальної форми ГУ-23, з якими, як стверджує відповідач, він був ознайомлений вже після підписання відомостей плат. Відтак відповідач стверджує, що не мав змоги належним чином перевірити достовірність та відповідність нарахування сум по наданим позивачем послугам. Крім цього у скарзі позивач посилається на те, що не отримував від позивача жодних претензій, а також про безпідставне відновлення господарським судом строку позовної давності.

Судова колегія не погоджується з такими доводами апелянта виходячи з наступного.

Пунктом 3 Правил користування вагонами і контейнерами передбачено, що облік часу користування вагонами і контейнерами та нарахування плати за користування ними провадиться на станціях відправлення та призначення за Відомістю плати за користування вагонами форми ГУ-46, Відомістю плати за користування контейнерами форми ГУ-46к, які складаються на підставі Пам'яток про подавання/забирання вагонів форми ГУ-45, Пам'яток про видачу/приймання контейнерів форми ГУ-45к, Повідомлення про закінчення вантажних операцій з вагонами, Актів про затримку вагонів форми ГУ-23а, Актів загальної форми ГУ-23.

Пунктом 4 Правил користування вагонами і контейнерами визначено, що Відомості плати за користування вагонами, контейнерами складаються на вагони, контейнери, що подаються під навантаження та вивантаження, є документами обліку часу перебування вагонів, контейнерів у пунктах навантаження та вивантаження та на під'їзних коліях і містять розрахунки платежів за користування вагонами, контейнерами.

Пунктом 8 Правил користування вагонами і контейнерами передбачено, що у разі затримки вагонів на станції з причин, які залежать від вантажовласника, складається акт загальної форми, який підписується представниками станції і вантажовласника. В акті вказується час (у годинах та хвилинах) початку та закінчення затримки вагонів і їх номери.

Керуючись Правилами видачі вантажів, затвердженими наказом Мінтрансу України від 21.11.2000 року № 644, залізниця належним чином повідомила вантажовласника про час подавання вагонів під навантаження або вивантаження, про що свідчить запис у Книзі повідомлень про час подавання вагонів під навантаження або вивантаження форми ГУ-2, затвердженої наказом Укрзалізниці від 04.06.2003 року № 147-ц.

Саме з вини відповідача та в порушення пункту 8 Правил видачі вантажів останній не розкредитував перевізні документи, тому вагони були затримані на станції, про що свідчать всі підписані відповідачем акти загальної форми ГУ-23.

Враховуючи викладене, відомості плат за користування вагонами складались після ознайомлення вантажовласника - товариства з обмеженою відповідальністю "Виробнича компанія "Гірничодобувна промисловість" з Пам'ятками про користування вагонами (контейнерами) форми ГУ-45, Актами про затримку вагонів форми ГУ-23а та Актами загальної форми ГУ-23, та є остаточним розрахунковим документом.

Скаржник вказує на відсутність доказів направлення на його адресу претензій про перерахунок на банківський рахунок залізниці суми боргу.

Однак такі твердження є безпідставними з наступних причин.

Відповідно до ч. 1 ст. 6 Господарського процесуального кодексу України підприємства та організації, що порушили майнові права і законні інтереси інших підприємств та організацій, зобов'язані поновити їх, не чекаючи пред'явлення претензії.

Згідно ч.5 ст. 6 Господарського процесуального кодексу України претензія підписується повноважною особою підприємства, організації або їх представником та надсилається адресатові рекомендованим листом, що було зроблено залізницею.

Так, залізницею рекомендованими листами з повідомленнями про вручення направлено на адресу відповідача претензії від 20.06.2014 року № НЮ-16-160/14п та від 21.07.2014 року № НЮ-16-228/14п, які отримані під розписку представниками товариства з обмеженою відповідальністю "Виробнича компанія "Гірничодобувна промисловість".

Зазначені претензії залишено відповідачем без відповіді та задоволення вказаних у них вимог. До цього часу вантажовласник заборгованість не сплатив.

Підтвердженням направлення рекомендованими листами саме вказаних претензій є зазначення на бланках повідомлень про вручення поштової кореспонденції вихідних номерів документів, за якими залізницею зареєстровано претензії у журналі вихідної кореспонденції.

Також слід зазначити, що у випадку недотримання позивачем вимог щодо надіслання претензій на загальну суму заявлених позовних вимог це не позбавляє його права звернутися до суду шляхом вчинення прямого позову до відповідача (правова позиція Конституційного суду України викладена у рішенні від 09.07.2002 року №15-рп/2002 у справі № 1-2/2002 за конституційним зверненням товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий Дім "Кампус Коттон клаб" щодо офіційного тлумачення положення частини другої статті 124 Конституції України (справа про досудове врегулювання спорів)).

Згідно вказаного рішення Конституційного суду України встановлення Законом або договором досудового врегулювання спору не є обмеженням права на судовий захист.

Відповідач стверджує, що судом безпідставно відновлено строк позовної давності для пред'явлення прокурором позову.

Як вбачається з матеріалів справи, у відзиві на апеляційну скаргу відповідач просив відмовити у позові посилаючись на пропущення шестимісячного строку для пред'явлення позову до нього у відповідності із ч.5 ст.315 Господарського кодексу України та ст. 137 Статуту залізниць України.

У судовому засіданні прокуратурою та представником позивача-2 подано клопотання про відновлення строку позовної давності (т.2, а.с. 125-127, 137-138).

Згідно вимог ст.137 Статуту залізниць України позови залізниць до вантажовідправників, вантажоодержувачів і пасажирів, що випливають із цього Статуту, можуть бути подані відповідно до установленої підвідомчості чи підсудності до суду за місцем знаходження відповідача протягом 6 місяців.

Як вбачається з матеріалів справи, первісно позов від 05.11.2014 року був поданий Хмельницьким прокурором з нагляду за додержанням законів у транспортній сфері у визначений Статутом залізниць шестимісячний строк.

Ухвалою господарського суду від 13.11.2014 року цю позовну заяву було повернуто без розгляду, оскільки прокурором не було надано суду доказів на підтвердження надсилання кожній з сторін позовної заяви з додатками (т.2, а.с. 105, 116-122).

Повторно вищезазначений позов було подано прокурором у грудні 2014 року в межах визначеного Статутом строку позовної давності. Оскільки у поданій вдруге позовній заяві прокурором не було висвітлено в чому саме полягає порушення інтересів держави, не обґрунтовано необхідність їх захисту та не вказано орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах, ухвалою суду від 01.12.2014 року позовну заяву було повернуто прокурору без розгляду (т.2, а.с. 95-96, 107-115).

В подальшому, наказом Генерального прокурора України від 05.12.2014 року №59ш Хмельницьку прокуратуру з нагляду за додержанням законів у транспортній сфері ліквідовано, а всі документи згідно з актом приймання - передачі справ, документів та майна Хмельницької прокуратури з нагляду за додержанням законів у транспортній сфері від 29.12.2014 року передано до прокуратури Хмельницької області (т.2, а.с. 128-135).

Прокуратурою Хмельницької області 22.01.2014 року матеріали щодо невиконання зобов'язань товариством з обмеженою відповідальністю "Виробнича компанія "Гірничодобувна промисловість" перед державним територіально - галузевим об'єднанням "Південно - Західна залізниця" направлено до прокуратури міста Хмельницького для вжиття заходів представницького характеру (т.2, а.с. 136).

За результатами вивчення поданих документів прокуратурою міста Хмельницького подано позовну заяву № 37-15, яка є предметом розгляду у даній справі.

Звертаючись до суду із заявою про захист державних інтересів, прокуратура реалізує конституційну функцію представництва інтересів держави у суді. Прокурор - особливий суб'єкт господарського процесу і його участь у господарському судочинстві викликана необхідністю виконання функції представництва інтересів держави у випадках, передбачених законом (ч. 2 ст. 121 Конституції України, ч. 1 ст. 29 Господарського процесуального кодексу України, ч. 2 ст. 5 Закону України від 05.11.1991 «Про прокуратуру»).

У відповідності з ч.5 ст. 267 Цивільного кодексу України якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту.

Як зазначено у п.2.2 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2013 року № 10 "Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів", питання щодо поважності цих причин, тобто наявності обставин, які з об'єктивних, незалежних від позивача підстав унеможливлювали або істотно утруднювали своєчасне подання позову, вирішується господарським судом у кожному конкретному випадку з урахуванням наявних фактичних даних про такі обставини.

В силу ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Враховуючи викладене, а також те, що Хмельницьку прокуратуру з нагляду за додержанням законів у транспортній сфері ліквідовано, зважаючи на необхідність захисту інтересів держави та державного підприємства, суд першої інстанції обґрунтовано визнав причини пропуску прокурором строку позовної давності поважними для його відновлення та стягнув з відповідача заборгованість у сумі 102314 грн. 88 коп.

Керуючись ст. ст. 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 27.05.2015 року у справі № 904/1904/15 залишити без змін, а скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Виробнича компанія "Гірничодобувна промисловість" без задоволення.

Головуючий суддя Г.К. Дмитренко

Суддя А.Є. Прокопенко

Суддя В.І. Крутовських

повний текст постанови виготовлений 14.09.15р.