Рішення № 50194368, 09.09.2015, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"09" вересня 2015 р.Справа № 916/2852/15

За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Фідленс Агро"

До відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Соліра"

про стягнення 75362,35 грн.

Суддя Д'яченко Т.Г.

Представники сторін:

Від позивача: Тертичний А.О., представник за довіреністю

Від відповідача: не з'явився

СУТЬ СПОРУ: Позивач - Товариства з обмеженою відповідальністю "Фідленс Агро" звернувся до господарського суду Одеської області з позовною заявою до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Соліра", у якій просив суд стягнути з відповідача 57037, 69 грн. основного боргу, 6813, 41 грн. пені, 2271,14 грн. 20% річних та 9240, 11 грн. інфляційних втрат.

У судовому засіданні, яке відбулось 09 вересня 2015р. присутнім представником позивача суду надано заяву, з якої вбачається, що Товариством з обмеженою відповідальністю "Соліра" здійснено оплату основного боргу у розмірі 57037,69 грн.,що підтверджується доданим до заяви платіжним дорученням №1 від 28.07.2015р., у зв'язку з чим позивач просить в частині стягнення основного боргу провадження у справі припинити на підставі ст. 80 ГПК України, стягнути з відповідача 6813, 41 грн. пені, 2271,14 грн. 20% річних та 9240, 11 грн. інфляційних втрат.

Товариством з обмеженою відповідальністю "Соліра" відзиву на позовну заяву не надано, відповідач свого права на захист не використав, хоч і повідомлявся про час та місце проведення судового засідання належним чином, шляхом надіслання ухвал суду на юридичну адресу, що вбачається з поштового повідомлення про вручення ухвали суду. За наведених обставин, суд вважає можливим розглядати справу за наявними в ній матеріалами в порядку ст. 75 ГПК України.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши в судовому засіданні пояснення представника позивача, суд встановив.

29 вересня 2014 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Фідленс Агро" (Постачальник) та Товариства з обмеженою відповідальністю "Соліра" (Покупець) було укладено Договір поставки Д - 3/1 СВ на умовах товарного кредиту №44-ПД (далі за текстом - Договір), згідно п. п. 1.1, 1.2 якого Постачальник продає, а Покупець купує на умовах даного договору Товар, в кількості, асортименті, цінах та умовах поставки („Інкотермс 2010"), що обумовлюється в додатках або специфікаціях, або видаткових накладних, які невід'ємною частиною цього договору. Товаром згідно з цим договором є кормові добавки, премікси, білкові вітамінно-мінеральні добавки, готові корма, комбікорми, замінники цільного молока, ветеринарні препарати, спеціальні добавки, елементи обладнання, обладнання та інших товар, як власного виробництва так й інших виробників, що буде поставлятися згідно видаткових накладних

З урахуванням п. 2.3 договору сторонами було погоджено, що вартість товару в розмірі 100 (сто) % Покупець оплачує на умовах відстрочення кінцевого розрахунку протягом 30 (тридцяти) календарних днів з дня відвантаження товару зі складу Постачальника, (дата зазначена у видатковій накладній). Датою оплати є день зарахування коштів на рахунок Постачальника в банківській установі.

У відповідності до положень п. 5.2. договору Постачальник здійснює поставку товару на протязі 5 банківських днів (якщо інший строк не зазначений в Специфікації до договору) з моменту надходження від Покупця замовлення на товар.

На виконання умов Договору поставки Д - 3/1 СВ на умовах товарного кредиту №44-ПД від 29 вересня 2014 року відповідачу відповідно до видаткової накладної № ФАГ00001285 від 10.03.2015р. було продано товар на суму 31715, 29 грн. зі строком оплати до 09.04.2015р. та відповідно до видаткової накладної № ФАГ00001354 було продано товар на суму 25322, 40 грн. зі строком оплати до 12.04.2015р., що підтверджується копіями видаткових накладних та довіреностями. Загальна сума боргу за поставлений товар складає 57037,69 грн.

Відповідно до п. 6.2. Договору у разу порушення Покупцем стоків оплати товару, він сплачує на користь Постачальника пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка існувала в період прострочення, за кожний день прострочення платежу та двадцять процентів річних за неправомірне користування грошовими коштами за весь час прострочення.

У зв'язку з простроченням сплати вартості отриманого товару, позивачем здійснено розрахунок пені (розрахунок заборгованості по видатковій накладній №ФАГ00001285 від 10.03.2015р. проведено з 10.04.2015р. по 22.06.2015р., розрахунок заборгованості по видатковій накладній №ФАГ00001354 від 13.03.2015р. проведено з 13.04.2015р. по 22.06.2015р.), розрахунок 20 % річних (розрахунок заборгованості по видатковій накладній №ФАГ00001285 від 10.03.2015р. проведено з 10.04.2015р. по 22.06.2015р., розрахунок заборгованості по видатковій накладній №ФАГ00001354 від 13.03.2015р. проведено з 13.04.2015р. по 22.06.2015р.) та розрахунок інфляційних втрат (розрахунок проведено з квітня по травень 2014 року).Так, відповідно до даних такого розрахунку за відповідачем рахується пеня в сумі 6813,41 грн., 20% річних у сумі 2271,14 грн. та інфляційні у сумі 9240,11 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані несвоєчасним виконанням прийнятих на себе договірних зобов'язань відповідачем та направлені на стягнення з відповідача суми пені у розмірі 6813,41 грн., 20% річних у розмірі 2271,14 грн. та інфляційні у розмірі 9240, 11 грн.

Суд, розглянувши матеріали справи, вислухавши пояснення представника позивача, проаналізувавши норми чинного законодавства, дійшов наступних висновків.

Статтею 193 Господарського Кодексу України та статтею 526 Цивільного Кодексу України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов`язань не допускається, крім випадків, передбачених законом. (ч.ч.1, 7 ст.193 ГК України).

Відповідно до п. 1-1 ст. 80 ГПК України господарський суд припиняє провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Приймаючи до уваги заяву позивача від 09.09.2015р. (вх. №ГСОО 2-4923/15), з якої вбачається, що Товариством з обмеженою відповідальністю "Соліра" здійснено оплату основного боргу у розмірі 57037,69 грн., що підтверджується доданим за заяви платіжним дорученням №1 від 28.07.2015р., провадження в частині стянення основоного боргу підлягає припиненню.

Відповідно до п. 1 ст. 628 Цивільного Кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно вимог ст. 629 Цивільного Кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно з ч.2 ст. 218 Господарського Кодексу України учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов`язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов`язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності.

Відповідно до ст. 230 Господарського Кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно ст. 549 Цивільного Кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Статтею 3 Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" встановлено, що розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Згідно формули розрахунку пені, наведеної в листі Національного банку України №25-011/388-1707 від 12.03.1997р. на виконання Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", сума простроченого платежу помножена на розмір пені за кожен день прострочення у відсотках, розділена на сто та помножена на кількість днів прострочення платежу буде дорівнювати сумі пені за прострочення платежу.

Відповідно до п. 6.2. Договору, у разу порушення Покупцем стоків оплати товару, він сплачує на користь Постачальника пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка існувала в період прострочення, за кожний день прострочення платежу та двадцять процентів річних за неправомірне користування грошовими коштами за весь час прострочення.

Частиною 2 ст. 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Суд, перевіривши розрахунок Позивача щодо сплати Відповідачем пені в сумі 6813,41грн., 20% річних в сумі 2271,14 грн. інфляційних в сумі 9240,11 грн., вважає такий розрахунок вірним, а вимоги про їх стягнення правомірними.

Приймаючи до уваги вищевикладене, суд дійшов висновку про необхідність задоволення уточнених відповідно до заяви від 09.09.2015р. позовних вимог зі стягненням з відповідача 6813,41грн. пені, 2271,14 грн. 20% річних та 9240,11 грн. інфляційних.

На підставі ст. ст. 44, 49 ГПК України витрати по сплаті судового збору в сумі 1827 грн. покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 44, 49, 75, 80, 82-85 ГПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Соліра" (66500, Одеська обл., Любашівський район, смт. Любашівка, вул. Ватутіна, 12, код 34738144, р/р №26003300998119 в АТ „Ощадбанк", МФО 328845) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Фідленс Агро" (17600, Чернігівська обл., Варвинський район, смт. Варва, вул. Шевченка 82, кв. 5; код 39057541, р/р 26001010485626 в ПАТ „ВТБ Банк", МФО 321767) 6813 (шість тисяч вісімсот тринадцять) грн. 41 коп. пені, 2271 (дві тисячі двісті сімдесят одна) грн.14 коп. 20% річних, 9240 (дев'ять тисяч двісті сорок) грн. 11 коп. інфляційних втрат та 1827 (тисяча вісімсот двадцять сім) грн. судового збору.

3. В частині позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "Фідленс Агро" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Соліра" про стягнення 57037,69 грн. основного боргу - провадження у справі припинити.

Повний текст рішення складено14 вересня 2015 р.

Рішення набирає законної сили в порядку ст. 85 ГПК України.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Суддя Т.Г. Д'яченко