Ухвала суду № 50194079, 07.09.2015, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

01032, м. Київ, вул. С. Петлюри (Комінтерну), 16 тел. 235-24-26

У Х В А Л А

"07" вересня 2015 р. Справа № 911/1552/15

Господарський суд Київської області у складі колегії суддів: Лутак Т.В. - головуючий суддя, суддів Горбасенка П.В., Кошика А.Ю., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Першого заступника прокурора Київської області в інтересах держави в особі Фонду державного майна України

до Державного підприємства «Укрриба» та Приватного сільськогосподарського підприємства «Агрофірма «Світанок»

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача 1 - Державне агентство рибного господарства України

про визнання недійсним договору та зобов'язання повернути майно

представники:

від прокуратури: Літковець Ю.А.

від позивача: Скрипка М.Д.

від відповідача 1: Гавлодський Н.В.

від відповідача 2: Мартиновський О.В.

від третьої особи: не з'явилися

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Перший заступник прокурора Київської області звернувся до господарського суду Київської області в інтересах держави в особі Фонду державного майна України з позовом про визнання недійсним договору зберігання державного майна № 47/12 від 06.07.2012, укладеного між Державним підприємством «Укрриба» і Приватним сільськогосподарським підприємством «Агрофірма «Світанок», та зобов'язання Приватного сільськогосподарського підприємства «Агрофірма «Світанок» повернути орендоване майно Державному підприємству «Укрриба», а саме: державне нерухоме майно вартістю 281 491, 98 грн., зазначене в акті приймання-передачі гідротехнічних споруд (додаток № 1 до договору зберігання № 47/12 від 06.07.2012).

В обґрунтування позовних вимог, перший заступник прокурора Київської області посилається на те, що договір зберігання державного майна № 47/12 від 06.07.2012 є удаваним правочином, який укладений з метою приховування договору оренди державного майна, з порушенням вимог чинного законодавства та без дозволу Фонду державного майна України.

Ухвалою господарського суду Київської області від 09.04.2015 порушено провадження у даній справі та призначено її розгляд у судовому засіданні на 18.05.2015.

До господарського суду Київської області від позивача надійшли письмові пояснення по справі № 10-25-8958 від 14.05.2015 (вх. № 11330/15 від 15.05.2015), до яких додано документи по справі.

Ухвалою господарського суду Київської області від 18.05.2015, за клопотанням представника прокуратури, продовжено строк розгляду спору у справі № 911/1552/15 на п'ятнадцять днів та відкладено розгляд справи на 11.06.2015 у зв'язку нез'явленням у судове засідання представника відповідача 1 і неналежним виконанням сторонами та прокуратурою вимог суду.

11.06.2015 через канцелярію господарського суду Київської області від прокуратури надійшов супровідний лист б/н б/д (вх. № 13785/15 від 11.06.2015), до якого додано докази направлення на юридичну адресу відповідача 2 копії позовної заяви з доданими до неї документами.

Ухвалою господарського суду Київської області від 11.06.2015 розгляд справи відкладено на 22.06.2015 у зв'язку з нез'явленням у судове засідання представника відповідача 1 та неналежним виконанням сторонами вимог суду.

До господарського суду Київської області від відповідача 2 надійшов відзив на позов б/н б/д (вх. № 14728/15 від 22.06.2015), у якому останній заперечує проти задоволення позову.

22.06.2015 через канцелярію господарського суду Київської області від відповідача 1 надійшла телеграма № 1245 від 22.06.2015 (вх. № 52/15 від 22.06.2015), у якій він просить суд перенести розгляд справи на іншу дату.

Присутній у судовому засіданні 22.06.2015 представник позивача надав суду документи по справі (вх. № 14820/15 від 22.06.2015).

Ухвалою господарського суду Київської області від 22.06.2015 призначено колегіальний розгляд справи № 911/1552/15.

Згідно автоматизованої системи документообігу суду призначено колегію суддів з розгляду справи № 911/1552/15 у складі: головуючий суддя Лутак Т.В., судді Горбасенко П.В. та Кошик А.Ю.

Ухвалою господарського суду Київської області від 24.06.2015 справу № 911/1552/15 прийнято до провадження колегією суддів: головуючий суддя Лутак Т.В., судді Горбасенко П.В., Кошик А.Ю., призначено її розгляд у судовому засіданні на 03.08.2015 та зобов'язано прокуратуру і сторін надати суду певні документи.

07.07.2015 через канцелярію господарського суду Київської області від прокуратури надійшли письмові пояснення по справі № 05/2-1003вих-15 від 24.06.2015 (вх. № 15937/15 від 07.07.2015).

До господарського суду Київської області від відповідача 1 надійшло клопотання № 11-09/43 від 04.08.2015 (вх. № 18143/15 від 05.08.2015) про перенесення розгляду справи на іншу дату у зв'язку з відпусткою юриста Державного підприємства «Укрриба» та необхідність подання додаткових документів.

06.08.2015 через канцелярію господарського суду Київської області від прокуратури надійшли письмові пояснення та документи по справі б/н б/д (вх. № 18147/15 від 06.08.2015).

Ухвалою господарського суду Київської області від 06.08.2015, за клопотанням представників прокуратури та відповідача 2, продовжено строк розгляду спору у справі № 911/1552/15 на п'ятнадцять днів, залучено до участі у розгляді даної справи третьою особою, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача 1 - Державне агентство рибного господарства України та відкладено розгляд справи на 03.09.2015 у зв'язку з нез'явленням у судове засідання представника відповідача 1 і невиконанням відповідачами вимог суду.

Окремою ухвалою господарського суду Київської області від 06.08.2015 зобов'язано директора Державного підприємства «Укрриба» вжити заходів щодо усунення порушення законності та недоліків в діяльності працівників Державного підприємства «Укрриба», виявлених у справі № 911/1552/15 щодо своєчасного та належного виконання вимог ухвал суду та попередження в майбутньому порушень норм Господарського процесуального кодексу України, а також зобов'язано директора Державного підприємства «Укрриба» виконати до 01.09.2015 вимоги ухвали суду від 06.08.2015 у справі № 911/1552/15 щодо надання витребуваних судом документів та повідомити господарський суд Київської області до 01.09.2015 про результати розгляду даної окремої ухвали і вжитті заходи.

До господарського суду Київської області від відповідача 1 надійшов супровідний лист № 11-09/52 від 28.08.2015 (вх. № 20031/15 від 28.08.2015), до якого додано документи по справі.

02.09.2015 через канцелярію господарського суду Київської області від прокуратури надійшов супровідний лист № 05/2-1983вих-15 від 28.08.2015 (вх. № 20374/15 від 02.09.2015), до якого додано докази направлення копій позовної заяви та додатків до неї Державному агентству рибного господарства України.

До господарського суду Київської області від відповідача 1 надійшло клопотання № 11-09/53 від 03.09.2015 (вх. № 20541/15 від 03.09.2015) про припинення провадження у даній справі у зв'язку з відсутністю предмету спору.

Ухвалою господарського суду Київської області від 03.09.2015 розгляд справи відкладено на 07.09.2015 у зв'язку з нез'явленням у судове засідання представника третьої особи та невиконанням ним вимог суду.

07.09.2015 через канцелярію господарського суду Київської області від відповідача 1 надійшов відзив на позов № 11-09/55 від 07.09.2015 (вх. № 20700/15 від 07.09.2015), у якому він заперечує проти задоволення позову та просить суд припинити провадження у даній справі.

Представник третьої особи, належним чином повідомлений про час, дату та місце розгляду справи, у судове засідання 07.09.2015 не з'явився, причин неявки суду не повідомив, вимог суду не виконав.

Присутні у судовому засіданні 07.09.2015 представники прокуратури та позивача підтримали заявлені позовні вимоги.

Представники відповідачів у судовому засіданні 07.09.2015 заперечили проти задоволення позовних вимог та просили суд припинити провадження у даній справі у зв'язку з відсутністю предмету спору.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників прокуратури та сторін, присутніх у судовому засіданні, дослідивши докази та оцінивши їх в сукупності, суд зазначає наступне.

06.07.2012 між Державним підприємством «Укрриба» (поклажодавець - відповідач 1) та Приватним сільськогосподарським підприємством «Агрофірма «Світанок» (зберігач - відповідач 2) укладено договір зберігання державного майна № 47/12, за умовами якого відповідач 1 за участю уповноважених представників сторін зобов'язався передати, а відповідач 2 - прийняти на відповідальне зберігання згідно з актом приймання-передачі нерухоме державне майно - гідротехнічні споруди рибницьких ставів, які обліковуються на балансі відповідача 1 і передані йому на підставі спільного наказу Міністерства аграрної політики України та Фонду державного майна України «Про передачу гідротехнічних споруд» № 126/752 від 06.05.2003.

Пунктом 6.1 договору передбачено, що цей договір набуває чинності з дня його підписання і діє протягом десяти років з 06.07.2012 по 06.07.2022.

На виконання договору зберігання державного майна № 47/12 від 06.07.2012 відповідач 1 передав, а відповідач 2 прийняв на відповідальне зберігання державне нерухоме майно - гідротехнічні споруди ставу «Ковалівка», балансовою вартістю 281 491, 98 грн., яке розташоване за адресою: Київська область, Васильківський район, с. Ковалівка, про що вони склали акт приймання-передачі гідротехнічних споруд, які передаються на зберігання від 06.07.2012.

Статтею 626 Цивільного кодексу України передбачено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ст. 627 Цивільного кодексу України).

Частиною 1 ст. 759 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Згідно приписів ч. 1 ст. 936 Цивільного кодексу України за договором зберігання одна сторона (зберігач) зобов'язується зберігати річ, яка передана їй другою стороною (поклажодавцем) і повернути її поклажодавцеві у схоронності.

Відповідно до ст. 944 Цивільного кодексу України зберігач не має права без згоди поклажодавця користуватися річчю, переданою йому на зберігання, а також передавати її у користування іншій особі.

Таким чином, аналіз норм чинного законодавства свідчить про те, що, як правило, договір зберігання укладається без права користування річчю, адже правовою метою такого договору є забезпечення збереження речі та повернення її непошкодженою, оскільки така річ перебуває у володінні зберігача, але не у користуванні. Право користування річчю зберігач може отримати за попередньою згодою поклажодавця, і в такому разі виникають правовідносини найму. Договір зберігання за загальним правилом є оплатним, якщо інше не встановлено договором, або законом.

Згідно з ч. 5 ст. 626 Цивільного кодексу України договір є відплатним, якщо інше не передбачено договором, законом чи не випливає із суті договору.

У статті 946 Цивільного кодексу України також передбачається, що плата за зберігання та строки її внесення встановлюються договором зберігання.

Як слідує із умов оспорюваного договору та додаткових угод до нього поклажодавець передає, а зберігач приймає згідно з актом приймання-передачі на відповідальне зберігання нерухоме державне майно з правом користування.

Додатковими угодами від 09.07.2012 та від 01.10.2014, які є невід'ємними частинами оспорюваного договору, встановлено, що зберігач зобов'язується проводити плату за користування державним майном, зазначеним в акті приймання-передачі, щомісячно на розрахунковий рахунок замовника не пізніше 14 числа місяця, наступного за звітним. Розмір щомісячної плати за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування розміру місячної плати за попередній місяць на індекс інфляції за поточний місяць.

Протоколом про договірну ціну за користування державним майном (додаток № 1 до додаткової угоди від 01.10.2014 до договору зберігання державного майна № 47/12 від 06.07.2012) сторони визначили, що місячна ціна за договором зберігання державного майна, за користування гідротехнічними спорудами складає 8 500, 00 грн., в тому числі ПДВ, із врахуванням щомісячного індексу інфляції.

Крім того, пунктом 1.4 додаткової угоди від 09.07.2012 до оспорюваного договору передбачено, що у разі затримки оплати за використання майна, переданого для зберігання, зберігач сплачує поклажодавцю пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожний день прострочення включаючи день оплати.

Зберігальне зобов'язання може бути як самостійним предметом договірного зобов'язання так і додатковим обов'язком іншого зобов'язання. Дійсна правова природа зберігання з наданням зберігачеві права користування полягає у спрямуванні волі і волевиявленні сторін на зберігання речі, при цьому послугу надає зберігач, а оплачує поклажодавець (власник чи інший титульний володілець майна), а у договорі майнового найму послугу оплачує наймач, який користується майном. Якщо ж сторони оформлюють договором зберігання відносини оренди, слід застосувати положення про удаваний правочин.

Відповідно до ст. 235 Цивільного кодексу України удаваним є правочин, який вчинено сторонами для приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили. Якщо буде встановлено, що правочин був вчинений сторонами для приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили, відносини сторін регулюються правилами щодо правочину, який сторони насправді вчинили.

Отже, зі змісту приписів цивільного законодавства вбачається, що оскільки при вчиненні удаваного правочину настання його мети - приховати інший правочин, бажають досягти обидві сторони, то до відносин цих сторін застосовуються правила того правочину, якому відповідала внутрішня воля сторін і який вони насправді вчинили.

Проаналізувавши умови оспорюваного договору зберігання з правом користування, суд дійшов висновку, що договір зберігання державного майна № 47/12 від 06.07.2012 є удаваним правочином, оскільки за своєю суттю є договором оренди майна, виходячи з того, що основною ознакою оспорюваного договору є користування майном за плату, а плата за користування майном є неспіврозмірною з платою за послуги зберігання за даним договором.

Приписами ст. 287 Господарського кодексу України та ст. 5 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» передбачено, що єдиними орендодавцями державного майна - майна цілісних майнових комплексів підприємств, їх структурних підрозділів та нерухомого майна, що є державною власністю, є Фонд державного майна України, його регіональні відділення і представництва.

Разом з тим, з матеріалів справи вбачається, що передача спірного державного майна відбулась на підставі угоди, укладеної без участі Фонду державного майна України та без його дозволу, а тому суд вважає, що оспорюваний договір укладено з порушенням вимог чинного законодавства, оскільки Державне підприємство «Укрриба» при укладенні оспорюваного договору перевищено свою компетенцію, як балансоутримувача майна, так як правомочною особою на укладення договору оренди державного майна є Фонд державного майна України.

Водночас, судом встановлено, що 01.09.2015 між Державним підприємством «Укрриба» (поклажодавець - відповідач 1) та Приватним сільськогосподарським підприємством «Агрофірма «Світанок» (зберігач - відповідач 2) укладено додаткову угоду до договору зберігання державного майна № 47/12 від 06.07.2012, якою сторонами за взаємною згодою достроково розірвано договір зберігання державного майна № 47/12 від 06.07.2012 (в тому числі всі додаткові угоди та додатки до нього) та припинено його дію з 01.09.2015.

Відповідно до акту приймання-передачі гідротехнічних споруд, які передавалися на зберігання від 01.09.2015 відповідач 2 повернув з свого відповідального зберігання, а відповідач 1 прийняв державне майно: гідротехнічні споруди ставку «Ковалівка», балансовою вартістю 281 491, 98 грн., яке розташоване за адресою: Київська область, Васильківський район, с. Ковалівка.

Таким чином, з вищезазначеного вбачається, що оспорюваний договір є припиненим шляхом його розірвання за згодою сторін з 01.09.2015, а майно, що передавалося відповідачу 2 за вказаним договором повернуто відповідачу 1.

Згідно з ч. 2 ст. 4 Господарського кодексу України особливості регулювання майнових відносин суб'єктів господарювання визначаються цим Кодексом.

Відповідно до ч. 7 ст. 179 Господарського кодексу України господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Отже, при розгляді питання недійсності господарських договорів необхідно керуватись нормами Господарського кодексу України, які стосуються особливостей правового регулювання господарських договорів, відповідними нормами Цивільного кодексу України й інших законів.

Частиною 1 ст. 207 Господарського кодексу України передбачено, що господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Тобто, в даному випадку, позивач, вважаючи себе особою, права та охоронювані законом інтереси якого порушуються укладеним між відповідачами договором оренди, не позбавлений права та можливості звернутись до суду з позов про визнання договору, який, на його думку, суперечить вимогам закону, недійсним.

Разом з тим, суд звертає увагу, що розглядаючи спори про визнання недійсними договорів потрібно враховувати правову природу договірних відносин, які склалися між сторонами.

Так, відповідно до ч. 1 ст. 216 Цивільного кодексу України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.

У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема, тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

Частиною 3 ст. 216 Цивільного кодексу України встановлено, що правові наслідки, передбачені, зокрема, частиною 1 вказаної статті, застосовуються, якщо законом не встановлені особливі умови їх застосування або особливі правові наслідки окремих видів недійсних правочинів.

Отже, застосування зазначених правових наслідків засвідчує факт повернення сторін у первісний стан, який мав місце до вчинення недійсного правочину.

Згідно з ч. 1 ст. 236 Цивільного кодексу України нікчемний правочин або правочин, визнаний судом недійсним, вважається таким з моменту його вчинення.

Відповідно до ч. 3 ст. 207 Господарського кодексу України виконання господарського зобов'язання, визнаного судом недійсним повністю або в частині, припиняється повністю або в частині з дня набрання рішенням суду законної сили як таке, що вважається недійсним з моменту його виникнення. У разі якщо за змістом зобов'язання воно може бути припинено лише на майбутнє, таке зобов'язання визнається недійсним і припиняється на майбутнє.

Фактичне користування майном на підставі договору оренди унеможливлює у разі його недійсності проведення між сторонами двосторонньої реституції, тому такий договір повинен визнаватися судом недійсним і припинятися лише на майбутнє, а не з моменту укладення.

Аналогічна правова позиція викладена у п. 2.12 постанови пленуму Вищого господарського суду України № 12 від 29.05.2013 «Про деякі питання практики застосування законодавства про оренду (найм) майна», п. 2.7 постанови пленуму Вищого господарського суду України № 11 від 29.05.2013 «Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними», постанові Верховного Суду України від 13.01.2004 у справі № 7/85/4/68-81.

Таким чином, з вищезазначеного вбачається, що оспорюваний договір за своєю суттю є договором оренди майна та може бути припинено лише на майбутнє.

Разом з тим, враховуючи те, що оспорюваний договір є припиненим шляхом його розірвання за згодою сторін з 01.09.2015 та не існує на момент розгляду справи, а тому визнавати його недійсним на майбутнє немає підстав.

Аналогічної правової позиції дотримується Верховний Суд України у постанові від 01.07.2015 у справі № 3-195гс15, а також Вищий господарський суд України у постановах від 24.03.2010 у справі № 24/89, від 18.11.2009 у справі № 12/55-Д та від 30.08.2006 у справі № 4/534.

Пунктом 1-1 ч. 1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд припиняє провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Господарський суд припиняє провадження у справі у зв'язку з відсутністю предмета спору (п. 1-1 ч. 1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України), зокрема, у випадку припинення існування предмета спору (наприклад, сплата суми боргу, знищення спірного майна, скасування оспорюваного акта державного чи іншого органу тощо), якщо між сторонами у зв'язку з цим не залишилося неврегульованих питань (п. 4.4 постанови пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції»).

Таким чином, зважаючи на те, що відповідачами після звернення першого заступника прокурора Київської області до суду з даним позовом розірвано договір зберігання державного майна № 47/12 від 06.07.2012 за взаємною згодою сторін та повернено за актом приймання-передачі державне майно: гідротехнічні споруди ставку «Ковалівка», балансовою вартістю 281 491, 98 грн., яке розташоване за адресою: Київська область, Васильківський район, с. Ковалівка, суд дійшов висновку про наявність підстав для припинення провадження у даній справі на підставі п. 1-1 ч. 1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України за відсутністю предмету спору.

Частиною 3 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що про припинення провадження у справі виноситься ухвала, в якій мають бути вирішені питання про розподіл між сторонами господарських витрат, про повернення судового збору з бюджету, а також можуть бути розв'язані питання про стягнення штрафів, передбачених у пунктах 4 і 5 частини другої статті 83 цього Кодексу.

Оскільки спір у даній справі виник внаслідок неправомірних дій відповідачів, то судовий збір, відповідно приписів ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, покладається судом на відповідачів та підлягає стягненню в дохід Державного бюджету України.

Враховуючи вищенаведене та керуючись статтями 49, 80, 86 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

1. Провадження у справі № 911/1552/15 за позовом першого заступника прокурора Київської області в інтересах держави в особі Фонду державного майна України до Державного підприємства «Укрриба» та Приватного сільськогосподарського підприємства «Агрофірма «Світанок», за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача 1 - Державного агентства рибного господарства України, про визнання недійсним договору та зобов'язання повернути майно припинити.

2. Стягнути з Приватного сільськогосподарського підприємства «Агрофірма «Світанок» (08652, Київська область, Васильківський район, село Ковалівка, вулиця Леніна, будинок 1, ідентифікаційний код - 03754024) в доход Державного бюджету України 1 218 (одна тисяча двісті вісімнадцять) грн. 00 коп. судового збору.

3. Стягнути з Державного підприємства «Укрриба» (04050, місто Київ, Шевченківський район, вулиця Тургенєвська, будинок 82-А, ідентифікаційний код - 25592421) в доход Державного бюджету України 1 218 (одна тисяча двісті вісімнадцять) грн. 00 коп. судового збору.

4. Видати накази після набрання ухвалою законної сили.

5. Примірники даної ухвали направити прокуратурі, сторонам та третій особі.

Головуючий суддя Т.В. Лутак

Суддя П.В. Горбасенко

Суддя А.Ю. Кошик

Суддя Т.В. Лутак