Рішення № 50193973, 10.09.2015, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10.09.2015Справа №910/16905/15За позовом Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Українська страхова група»

до Приватного акціонерного товариства «Європейський страховий альянс»

про стягнення 10 602 грн 90 коп.

Суддя В.О. Демидов

Представники сторін:

від позивача - Гоголь О.Я (довіреність №0115-60 від 16.03.15);

від відповідача - Рибак С.В. (довіреність №124/2015 від 02.01.2015).

встановив :

01.07.2015 Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «Українська страхова група» звернулось до господарського суду м. Києва з позовом про стягнення з Приватного акціонерного товариства «Європейський страховий альянс» заборгованості в порядку регресу в розмірі 10 602 грн 90 коп.

Позовні вимоги мотивовані тим, що позивач на підставі договору добровільного страхування наземних транспортних засобів, цивільно-правової відповідальності водія та від нещасного випадку з водієм та пасажирами на транспорті № 28-1309-14-00006 від 15.01.2014 внаслідок настання страхової події - дорожньо-транспортної пригоди виплатив страхове відшкодування, а тому відповідно до положень ст. 27 Закону України «Про страхування» та ст. ст. 993, 1191 Цивільного кодексу України отримав право зворотної вимоги до особи, відповідальної за завдану шкоду. Оскільки цивільна відповідальність власника транспортного засобу, з вини якого трапилась дорожньо-транспортна пригода (далі за текстом - ДТП), що підтверджується постановою суду, була застрахована відповідачем, позивач просить стягнути з останнього шкоду в порядку регресу у розмірі 10 602 грн 90 коп., яка складається з 5 820,16 грн. - страхового відшкодування, 4 400,04 грн. - інфляційних втрат та 382,70 грн. - 3% річних.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 01.07.2015 порушено провадження у справі № 910/16905/15 та вказану справу призначено до розгляду в судовому засіданні на 16.07.2015.

13.07.2015 через загальний відділ канцелярії господарського суду м. Києва надійшов лист МТСБУ № 77/2-28/19430 від 09.07.2015 щодо інформації відповідно до страхового полісу № АС/6917847.

14.07.2015 через загальний відділ канцелярії господарського суду м. Києва відповідач подав заяву про призначення автотоварознавчої експертизи для визначення розміру матеріальної шкоди (з урахуванням КФЗ та без врахування ВТВ), завданої власнику автомобіля «Mitsubishi», державний реєстраційний номер НОМЕР_1, внаслідок ДТП, станом на дату ДТП - 15.03.2014. Крім того відповідач заперечував проти задоволення позову, оскільки позивачу вже сплачено 6 319,64 грн. завданого збитку.

Розгляд справи 16.07.2015 не відбувся у зв'язку із перебуванням судді Демидова В.О. на лікарняному.

Ухвалою господарського суду м. Києва від 27.07.2015 розгляд справи призначено на 11.08.2015.

Ухвалою господарського суду м. Києва від 25.08.2015 продовжено розгляд справи на п'ятнадцять днів та відкладено розгляд справи на 10.09.2015.

10.09.2015 через загальний відділ канцелярії господарського суду м. Києва надійшло клопотання представника позивача про долучення документів до справи.

В судове засідання 10.09.2015 представники сторін не з'явилися, про причини неявки суд не повідомили, хоча про час та місце розгляду справи були належним чином повідомлені.

Розглянувши у судовому засіданні клопотання відповідача про призначення автотоварознавчої експертизи, суд відмовляє у його задоволенні у зв'язку з необґрунтованістю.

З урахуванням фактичних обставин справи, суд вважає за можливим розглянути справи за наявними матеріалами у даному судовому засіданні з урахуванням положення ст. 75 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши подані документи і матеріали, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов та оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва встановив такі фактичні обставини справи.

15.01.2014 між Приватним акціонерним товариством «Страхова компанія «Українська страхова група» та ОСОБА_3 укладено договір добровільного страхування наземних транспортних засобів, цивільно-правової відповідальності водія та від нещасного випадку з водієм та пасажирами на транспорті № 28-1309-14-00006 (далі за текстом - договір), предметом якого є майнова відповідальність за пошкодження транспортного засобу «Mitsubishi», державний номерний знак НОМЕР_1.

Договором визначено, що до страхових випадків відноситься, зокрема, ДТП, та вигодонабувачем є страхувальник.

Строк дії даного договору з 28.01.2014 до 27.01.2015.

15.03.2014 о 12 год. 45 хв. по вул. Липинського - пр. Чорновола в м. Львові, водій ОСОБА_4, керуючи автомобілем «Renault», державний номерний знак НОМЕР_2, з напівпричепом, при зміні напрямку руху не переконався, що це буде безпечно, внаслідок чого здійснив зіткнення з автомобілем марки «Mitsubishi», державний номерний знак НОМЕР_1, чим порушив п. 10.1 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 1306 від 10.10.2001, внаслідок чого автомобілі отримали механічні пошкодження.

В результаті ДТП автомобіль «Mitsubishi», державний номерний знак НОМЕР_1, було пошкоджено, що підтверджується розширеною довідкою № 9361826 про дорожньо-транспортну, виданою ВДАІ міського управління ГУМВС України у Львівській області.

Згідно з постановами Перемишлянського районного суду Львівської області від 23.05.2014 у справі № 449/361/14-пІ (належним чином засвідчені копії постанов містяться в матеріалах справи), дорожньо-транспортна пригода відбулась внаслідок порушенням водієм ОСОБА_4 Правил дорожнього руху, в результаті чого останнього визнано винним у скоєні правопорушення, що причинило пошкодження зазначених транспортних засобів.

В матеріалах справи міститься заява про настання страхового випадку та виплату страхового відшкодування від 17.03.2014, відповідно до якої страхувальник повідомив страховика про настання страхового випадку у вигляді ДТП, що сталась 15.03.2014 та просив виплатити страхове відшкодування на рахунок СТО для здійснення ремонту.

Відповідно до рахунку ТОВ «Ніко-Захід» № 216 від 17.03.2014 виданого на ім'я ОСОБА_3, розмір відновлювального ремонту застрахованого позивачем автомобіля складає 13 024,80 грн.

Матеріали справи містять ремонтну калькуляцію № ЗСКА-3299 від 17.03.2014 відновлювального ремонту транспортного засобу «Mitsubishi», державний номерний знак НОМЕР_1, з визначеною вартістю такого ремонту у розмірі 14 278,04 грн.

Відповідно до страхового акту № ЗСКА-3299 від 18.03.2014 та розрахунку суми страхового відшкодування, позивачем узгоджена сума страхового відшкодування на відновлювальний ремонт транспортного засобу «Mitsubishi», державний номерний знак НОМЕР_1 в розмірі 12 139,80 грн.

Відповідно до заяви про настання страхового випадку та виплату страхового відшкодування від 17.03.2014, страхувальник повідомив страховика про настання страхового випадку у вигляді ДТП, що сталась 15.03.2014 та просив виплатити страхове відшкодування на рахунок СТО для здійснення ремонту.

На виконання умов договору, позивачем відповідно до страхового акту № ЗСКА-3299 від 18.03.2014, була здійснена виплата страхового відшкодування в розмірі 12 139,80 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 7464 від 21.03.2014 (належним чином засвідчена копія міститься в матеріалах справи).

Оскільки цивільно-правова відповідальність водія автомобіля «Renault», державний номерний знак НОМЕР_2, була застрахована Приватним акціонерним товариством «Європейський страховий альянс» згідно полісу № АС/6917847, ліміт відповідальності по майну становить 50000 грн., франшиза - 0 грн., що підтверджено довідкою МТСБУ, наявною у справі, позивач звернувся до відповідача з письмовою вимогою про відшкодування збитків в порядку регресу № 39 УСГ від 21.04.2013.

Матеріали справи містять платіжне доручення № 682 від 02.02.2015, згідно якого відповідача перерахував на рахунок позивача відшкодування за регресної вимогою № 39 УСГ у розмірі 6 319,64 грн.

Внаслідок часткового відшкодування відповідачем регресу, позивач звернувся до суду з даним позовом та просив стягнути з останнього суму недоплаченого страхового відшкодування у розмірі 5 820,16 грн., а також 4 400,04 грн. - інфляційних втрат та 382,70 грн. - 3% річних.

Оцінивши наявні в матеріалах справи документи та дослідивши в судовому засіданні докази, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог та необхідність часткового задоволення позову з таких підстав.

У відповідності з приписами ст. ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень; докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Згідно ст. 43 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

На підставі ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Положеннями ст.11 Цивільного кодексу України встановлено, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства.

Таким актом є Закон України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (далі за текстом - Закон), який містить спеціальні норми щодо регулювання правовідносин з відшкодування шкоди, заподіяної з вини власника транспортного засобу, який застрахував свою цивільно-правову відповідальність.

У відповідності до ст. 5 Закону об'єктом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності є майнові інтереси, що не суперечать законодавству України, пов'язані з відшкодуванням особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, шкоди, заподіяної життю, здоров'ю, майну потерпілих внаслідок експлуатації забезпеченого транспортного засобу.

Відповідно до ст. 22 Закону при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності відшкодовує оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті ДТП майну третьої особи.

Статтею 29 Закону передбачено, що у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством.

Ст. 1191 Цивільного кодексу України та п.38.2.1 ст.38 Закону передбачено, що особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування.

Згідно ст. 257, ч. 6 ст. 261 Цивільного кодексу України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у 3 роки, а за регресними зобов'язаннями, перебіг позовної давності починається від дня виконання основного зобов'язання.

Згідно ч.1 ст. 1187 Цивільного кодексу України джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання.

Частиною 2 ст. 1187 Цивільного кодексу України встановлено, що шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Згідно з положеннями статті 993 Цивільного кодексу України до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.

За ст. 27 Закону України «Про страхування» до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Згідно з постановами Перемишлянського районного суду Львівської області від 23.05.2014 у справі № 449/361/14-пІ (належним чином засвідчені копії постанов містяться в матеріалах справи), дорожньо-транспортна пригода відбулась внаслідок порушенням водієм ОСОБА_4 Правил дорожнього руху, в результаті чого останнього визнано винним у скоєні правопорушення, що причинило пошкодження зазначених транспортних засобів.

Судом встановлено, що за наслідками вказаної дорожньо-транспортної пригоди позивачем перераховано, відповідно до заяви про настання страхового випадку та виплату страхового відшкодування від 17.03.2014, на користь ТОВ «Ніко Захід» страхове відшкодування в розмірі 12 139,80 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 7464 від 21.03.2014 на зазначену суму.

Таким чином, на підставі зазначених вище обставин справи, наведених норм закону та у зв'язку з укладенням відповідачем полісу страхування цивільно-правової відповідальності №АС/6917847 на відповідача покладений обов'язок відшкодовувати шкоду, заподіяну майну третіх осіб внаслідок експлуатації транспортного засобу автомобіль «Renault», державний номерний знак НОМЕР_2.

Згідно страхового акту № ЗСКА-3299 від 18.03.2014, виставленого позивачем, вартість відновлювальних робіт застрахованого ним автомобіля «Mitsubishi», державний номерний знак НОМЕР_1, склала 12 139,80 грн.

Щодо заяви відповідача про призначення експертизи, суд зазначає, що статтею 29 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільної відповідальності власників транспортних засобів" у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством.

При цьому п. 22.1 ст. 22 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

Суд зазначає, що за вказаними нормами врегульовано правовідносини, пов'язані у тому числі із визначенням розміру збитків у правовідносинах у сфері обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.

Як було встановлено судом, правовідносини позивача - Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Українська страхова група» та страхувальника - ОСОБА_3, виникли на підставі договору добровільного страхування наземних транспортних засобів, цивільно-правової відповідальності водія та від нещасного випадку з водієм та пасажирами на транспорті № 28-1309-14-00006 від 15.01.2014, отже добровільним страхуванням. Вказані правовідносини не регулюються нормами Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів".

Добровільним же страхуванням, згідно з ч. 1 ст. 6 Закону України "Про страхування" - це страхування, яке здійснюється на основі договору між страхувальником і страховиком. Загальні умови і порядок здійснення добровільного страхування визначаються правилами страхування, що встановлюються страховиком самостійно відповідно до вимог цього Закону. Конкретні умови страхування визначаються при укладенні договору страхування відповідно до законодавства.

Суд звертає увагу на норми ст. 25 Закону України "Про страхування", якими визначено, що здійснення страхових виплат і виплата страхового відшкодування проводиться страховиком згідно з договором страхування на підставі заяви страхувальника (його правонаступника або третіх осіб, визначених умовами страхування) і страхового акта (аварійного сертифіката), який складається страховиком або уповноваженою ним особою (аварійним комісаром) у формі, що визначається страховиком.

Отже, Закон України "Про страхування" не містить положень, які б зобов'язували страховика за договором добровільного страхування визначити розмір страхового відшкодування з урахуванням лише автотоварознавчої експертизи, а також лише на підставі звіту про оцінку колісного транспортного засобу.

Суд зазначає, що ремонтна калькуляція відновлювального ремонту є лише оціночним документом, в якому зазначається про можливу, але не фактичну суму, яка необхідна для відновлення транспортного засобу.

Позивач надав суду рахунок ТОВ «Ніко-Захід» № 216 від 17.03.2014, в якому зазначено фактичний розмір відновлювального ремонту застрахованого позивачем автомобілю в сумі 13 024,80 грн., на підставі якого позивач здійснив страхове відшкодування.

Відповідно до ст. 27 Закону України "Про страхування" та ст. 993 Цивільного кодексу України до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Таким чином, розмір відшкодування, право вимоги виплати якого відповідачем виникло у позивача, обмежений лише фактичними витратами (платежами) страховика (позивача), здійсненими на користь страхувальника.

Відповідно до ст. 12.1 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, розрахованої за правилами цього підпункту.

Полісом №АС/6917847 встановлено ліміт відповідальності за шкоду заподіяну майну в розмірі 50 000 грн., франшиза за даним полісом - 0 грн.

Звертаючись до суду з цим позовом, позивач просив стягнути з відповідача на його користь суму страхового відшкодування у розмірі 5 820,16 грн. (12 139,80 грн. (виплачене позивачем страхове відшкодування) - 6 319,64 грн. (перераховане відповідачем відшкодування за регресної вимогою № 39 УСГ) - 0 грн. франшиза), а тому відповідач зобов'язаний відшкодувати позивачу витрати у вказаному розмірі.

Також позивач, керуючись статтею 625 ЦК України, просить суд стягнути з відповідача на свою користь: 4 400,04 грн. - інфляційних втрат та 382,70 грн. - 3% річних.

Відповідно до ч.1 ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Згідно ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до пунктів 3.1. та 3.2. Постанови Пленуму Вищого Господарського Суду України від 17 грудня 2013 року №14 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань», інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 ЦК України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті. Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання. Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць.

Згідно з п. 4.1. Постанови Пленуму Вищого Господарського Суду України від 17 грудня 2013 року №14 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань», сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом), так само як й інфляційні нарахування, не мають характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок інфляційних втрат, суд дійшов висновку, що вимоги в цій частині підлягають частковому задоволенню, за розрахунком суду, в сумі 3 270,93 грн. за період з серпня 2014 року по травень 2015 року.

Разом з тим, суд відмовляє у задоволенні позовних вимог в частині стягнення з відповідача 3 % річних, у зв'язку з невизначеністю позивачем періоду, за який ним нараховано та заявлено до стягнення 3 % річних. При цьому ухвалою господарського суду м. Києва від 25.08.2015 позивача було зобов'язано окремо зазначити суму заборгованості та 3 % річних, вказавши календарні дати початку та кінця періоду прострочення.

Враховуючи вищевикладене, позовні вимоги позивача підлягають частковому задоволенню.

Судові витрати позивача по сплаті судового збору пропорційно розміру задоволених вимог відповідно до положень статті 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача.

Керуючись ст. ст. 33, 49, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Європейський страховий альянс» (04050, м. Київ, вул. Глибочицька, буд. 33-37, код 19411125) на користь Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Українська страхова група» (03038, м. Київ, вул. І. Федорова, 32-А, код 30859524) страхове відшкодування у розмірі 5 820 (п'ять тисяч вісімсот двадцять) грн. 16 коп., інфляційні втрати у розмірі 3 270 (три тисячі двісті сімдесят) грн. 93 коп. та 1 566 (одна тисяча п'ятсот шістдесят шість) грн. 50 коп. судового збору. Видати наказ позивачу після набрання рішенням законної сили.

3. В іншій частині позовних вимог - відмовити.

В судовому засіданні 10.09.2015 відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Рішення набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 85 Господарського процесуального кодексу України. Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку у строки, встановлені ст. 93 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складене та підписане 14.09.2015.

Суддя В.О. Демидов