Рішення № 50193967, 03.09.2015, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Київської області

01032, м. Київ - 32, вул. С.Петлюри, 16тел. 239-72-81

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"03" вересня 2015 р. Справа № 911/3057/15

Господарський суд Київської області у складі судді Рябцевої О.О., розглянувши справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Компані "Плазма", м. Харків

до Державного спеціалізованого підприємства "Чорнобильська АЕС", Київська обл., м. Славутич

про стягнення 149077,02 грн.

за участю представників:

від позивача: Кутовий Г.І. (дов. від 12.08.2015 р.);

від відповідача: Гарнага П.А. (дов. № 5-ЮВ від 12.01.2015 р.);

Обставини справи:

товариство з обмеженою відповідальністю "Компані "Плазма" (далі - позивач) звернулось до господарського суду Київської області з позовом до Державного спеціалізованого підприємства "Чорнобильська АЕС" (далі - відповідач) про стягнення 149077,02 грн., з яких 103115,16 грн. заборгованості за договором поставки товару № 14-0212-2 від 22.10.2014 р., 1707,13 грн. 3 % річних та 44254,73 грн. інфляційних втрат.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач посилається на порушення відповідачем умов договору поставки товару № 14-0212-2 від 22.10.2014 р. в частині зобов'язання з оплати вартості поставленого товару, у зв'язку з чим за ним утворилася заборгованість у сумі 103115,16 грн. В зв'язку з наявністю вказаної заборгованості позивачем на підставі ст. 625 ЦК України нараховано відповідачу 1707,13 грн. 3 % річних та 44254,73 грн. інфляційних втрат.

03.08.2015 р. до господарського суду Київської області разом з супровідним листом № 2867/39/3-378 від 31.07.2015 р. надійшов відзив № 2866/39/3-377 від 31.07.2015 р., в якому відповідач факт укладення договору поставки товару № 14-0212-2 від 22.10.2014 р. та отримання за ним товару визнає, проте зазначає, що договір поставки товару № 14-0212-2 від 22.10.2014 р. був укладений за результатами здійснення процедури державної закупівлі № 2-018/1-14 згідно з Законом України «Про здійснення державних закупівель». Як зазначає відповідач, відповідно до статуту ДСП "Чорнобильська АЕС" є юридичною особою з цільовим бюджетним фінансуванням. За твердженням відповідача, оскільки в період з 17.11.2014 р. і по теперішній час у ДСП "Чорнобильська АЕС" відсутні кошти на реєстраційному (розрахунковому) рахунку, то відповідно до п. 4.1. договору поставки товару № 14-0212-2 від 22.10.2014 р. оплата може бути здійснена тільки після надходження бюджетних коштів, виділених під оплату даного бюджетного зобов'язання. На думку відповідача, покупець повинен здійснити оплату постачальнику в міру надходження бюджетних коштів на його реєстраційний рахунок, а термін оплати по договору поставки товару № 14-0212-2 від 22.10.2014 р. настане після надходження грошових коштів на реєстраційний рахунок ДСП "Чорнобильська АЕС" на оплату даного бюджетного зобов'язання. Крім того, на думку відповідача, оскільки прострочення боргового зобов'язання, визначеного умовами договору, не відбулося, то застосування вимог ч. 2 ст. 625 ЦК України є неправомірними, а вимоги про стягнення інфляційних втрат та 3 % річних - безпідставні.

Представник позивача в судових засіданнях 03.08.2015 р. та 03.09.2015 р. підтримав позовні вимоги з підстав, викладених у позовній заяві.

Представник відповідача в судових засіданнях 03.08.2015 р. та 03.09.2015 р. проти позову заперечував з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши докази та оцінивши їх в сукупності, заслухавши пояснення представників сторін, суд

ВСТАНОВИВ:

22.10.2014 р. між державним спеціалізованим підприємством "Чорнобильська АЕС" (покупець) та товариством з обмеженою відповідальністю "Компані "Плазма" (постачальник) було укладено договір поставки товару № 14-0212-2 (договір).

Відповідно до п. 1.1. договору постачальник зобов'язується передати (поставити) у встановлені умовами договору строки (строк) покупцеві товар, а покупець зобов'язується прийняти товар, поставка якого є предметом цього договору, і спалити за нього грошову суму в розмірі та на умовах, встановлених цим договором.

Згідно з п. 1.2. договору предметом поставки є товар - матеріали неткані та вироби з нетканих матеріалів, крім одягу (полотно неткане) (код ДК 016-2010: 13.95.1).

Відповідно до п. 1.3. договору основні вимоги до товару: його назва, одиниці виміру, вартість, в тому числі за одиницю, строк поставки, вимоги щодо кількості, якості, року (дати) виготовлення, гарантійних зобов'язань постачальника, терміну придатності, технічні вимоги тощо - зазначені в специфікації (додаток № 1 до даного договору).

Згідно з п. 3.1. договору планова (гранична) ціна даного договору становить 103115,16 грн., в тому числі податок на додану вартість 17185,86 грн.

Ціна за одиницю товару та загальна вартість за номенклатурою зазначена в специфікації (п. 3.2. договору).

Відповідно до п. 4.1. договору розрахунки за даним договором проводяться шляхом безготівкового перерахування коштів на розрахунковий рахунок постачальника протягом 20 банківських днів з дати переходу права власності на товар, відповідно до п. 5.12. даного договору. У випадку відсутності в зазначеному періоді коштів на реєстраційному (розрахунковому) рахунку покупця в установах Державного казначейства України, оплата здійснюється в міру надходження коштів, виділених під оплату зобов'язання за даним договором.

Згідно з п. 5.2. договору товар вважається переданим постачальником покупцеві для його приймання за кількістю та якістю, якщо він фактично доставлений у місце поставки разом із приналежностями та документами, перелік яких (вимоги до яких) зазначений в специфікації (додаток № 1 до даного договору). Підписання покупцем видаткової накладної підтверджує факт постачання.

Право власності на товар та ризик випадкового знищення або пошкодження товару переходить до покупця після затвердження актів приймання товарів за кількістю та якістю відповідно до п. 5.6. цього договору (п. 5.12. договору).

Відповідно до п.п. 7.1.2. договору покупець зобов'язаний здійснювати оплату за прийнятий товар відповідно до умов цього договору.

Згідно з п. 7.4.1. договору постачальник має право своєчасно та в повному обсязі отримувати плату за прийняті товари.

Даний договір вважається укладеним після підписання сторонами та скріплення печатками, з дати підписання останньою стороною і діє до 20.12.2014 р., в частині фінансових зобов'язань - до повного їх виконання сторонами (п. 11.1. договору).

Сторонами підписано специфікацію (додаток № 1 до договору поставки товару № 14-0212-2 від 22.10.2014 р.) матеріалів нетканих та виробів з нетканих матеріалів, крім одягу (полотно неткане) (код ДК 016-2010: 13.95.1).

На виконання умов договору позивачем за період з 27.10.2014 р. по 11.11.2014 р. було поставлено, а відповідачем прийнято товар на загальну суму 103115,16 грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи видатковими накладними № 1901 від 27.10.2014 р. на суму 54000,00 грн. та № 2013 від 11.11.2014 р. на суму 49115,16 грн., підписаними представниками сторін.

Для отримання зазначеного товару відповідачем видано довіреність № 60 від 24.10.2014 р. на ім'я Надьожина Володимира Юрійовича.

Право власності на товар, відповідно до п. 5.12. договору, за видатковою накладною № 1901 від 27.10.2014 р. на суму 54000,00 грн. перейшло до відповідача після підписання акта прийому товару по кількості № 11 від 28.10.2014 р. та акта прийому товару по якості № 11 від 13.11.2014 р., тобто 13.11.2014 р.

Право власності на товар, відповідно до п. 5.12. договору, за видатковою накладною № 2013 від 11.11.2014 р. на суму 49115,16 грн. перейшло до відповідача після підписання акта прийому товару по кількості № 24 від 18.11.2014 р. та акта прийому товару по якості № 24 від 01.12.2014 р., тобто 01.12.2014 р.

Проте відповідач у строк, передбачений п. 4.1. договору, взагалі не розрахувався за товар, поставлений за видатковими накладними № 1901 від 27.10.2014 р. на суму 54000,00 грн. та № 2013 від 11.11.2014 р. на суму 49115,16 грн.

З листа № 736/52/3-0191 від 25.02.2015 р. ДСП «Чорнобильська АЕС» вбачається, що відповідач підтверджує наявність заборгованості за договором № 14-0212-2 від 22.10.2014 р., та зазначає, що ДСП ЧАЕС в 2014 році не дофінансоване з Державного бюджету України, що і стало причиною виникнення кредиторської заборгованості по цьому договору.

Таким чином, відповідач в порушення п. 4.1. договору станом на час звернення позивача до суду із даним позовом за отриманий товар взагалі не розрахувався, в зв'язку з чим за ним утворилась заборгованість у сумі 103115,16 грн.

Заперечуючи проти позову, відповідач посилається на те, що оскільки в період з 17.11.2014 р. і по теперішній час у ДСП "Чорнобильська АЕС" відсутні кошти на реєстраційному (розрахунковому) рахунку, то відповідно до п. 4.1. договору поставки товару № 14-0212-2 від 22.10.2014 р. оплата може бути здійснена тільки після надходження бюджетних коштів, виділених під оплату даного бюджетного зобов'язання. На думку відповідача, покупець повинен здійснити оплату товару постачальнику в міру надходження бюджетних коштів на його реєстраційний рахунок, а термін оплати по договору поставки товару № 14-0212-2 від 22.10.2014 р. настане після надходження грошових коштів на реєстраційний рахунок ДСП "Чорнобильська АЕС" на оплату даного бюджетного зобов'язання.

Відповідно до ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Відповідно до ч. 1 ст. 96 Цивільного кодексу України юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов'язаннями.

Згідно з приписами статей 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 617 Цивільного кодексу України передбачено, що особа, яка порушила зобов'язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили. Не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх обов'язків контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов'язання, відсутність у боржника необхідних коштів.

Відповідно до ч. 2 ст. 218 Господарського кодексу України учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов'язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності. Не вважаються такими обставинами, зокрема, порушення зобов'язань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для виконання зобов'язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів.

Отже, заперечення відповідача щодо неоплати товару за відсутності бюджетних коштів та посилання на те, що термін оплати по договору поставки товару № 14-0212-2 від 22.10.2014 р. настає після надходження грошових коштів на реєстраційний рахунок ДСП "Чорнобильська АЕС" на оплату даного бюджетного зобов'язання не приймаються судом до уваги, оскільки на підставі ч. 2 ст. 617 ЦК України, ч. 2 ст. 218 ГК України та рішення Європейського суду з прав людини у справі «Терем ЛТД, Чечеткін та Оліус проти України» від 18.10.2005 р. відсутність бюджетних коштів не є підставою для звільнення від відповідальності за порушення зобов'язання.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного суду України від 15.05.2012 р. у справі № 3-28гс12.

Таким чином, оскільки заборгованість відповідача перед позивачем у сумі 103115,16 грн. за товар, отриманий на підставі договору поставки товару № 14-0212-2 від 22.10.2014 р., на час прийняття рішення не погашена, розмір вказаної заборгованості відповідає фактичним обставинам справи та факт поставки товару визнається відповідачем, то вимога позивача про стягнення з відповідача 103115,16 грн. заборгованості підлягає задоволенню.

Крім того, позивач просить суд стягнути з відповідача 44254,73 грн. інфляційних втрат та 1707,13 грн. 3% річних.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивач просить суд стягнути з відповідача 44254,73 грн. інфляційних втрат, що нараховані за грудень 2014 р. на прострочену заборгованість за видатковою накладною № 1901 від 27.10.2014 р. на суму 54000,00 грн. та за період січень-червень 2015 р. на прострочену заборгованість за видатковими накладними № 1901 від 27.10.2014 р. на суму 54000,00 грн. та № 2013 від 11.11.2014 р. на суму 49115,16 грн.

Однак, наданий позивачем розрахунок інфляційних втрат є невірним, оскільки позивачем неправомірно нараховано інфляційні втрати на суму боргу з урахуванням інфляційних нарахувань та за період, прострочена заборгованість відповідача в якому існувала менше місяця.

Відповідно до п. 4.1. договору розрахунки за даним договором проводяться шляхом безготівкового перерахування коштів на розрахунковий рахунок постачальника протягом 20 банківських днів з дати переходу права власності на товар, відповідно до п. 5.12. даного договору.

Як вже зазначалось, право власності на товар відповідно до п. 5.12. договору за видатковою накладною № 1901 від 27.10.2014 р. на суму 54000,00 грн. перейшло до відповідача 13.11.2014 р., а за видатковою накладною № 2013 від 11.11.2014 р. на суму 49115,16 грн. - 01.12.2014 р.

Таким чином, прострочення виконання зобов'язання з оплати товару за видатковою накладною № 1901 від 27.10.2014 р. на суму 54000,00 грн. починається з 11.12.2014 р., а за видатковою накладною № 2013 від 11.11.2014 р. на суму 49115,16 грн. - з 29.12.2014 р.

Відповідно до абзаців 2, 3 п. 3.2. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 14 від 17.12.2013 р. "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць.

Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

Таким чином, відповідно до вірного розрахунку, здійсненого судом за загальний період січень-червень 2015 р. на прострочену заборгованість за видатковими накладними № 1901 від 27.10.2014 р. на суму 54000,00 грн. та № 2013 від 11.11.2014 р. на суму 49115,16 грн., інфляційні втрати становлять 36915,22 грн., які підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.

Позивач просить суд стягнути з відповідача 1707,13 грн. 3% річних, нарахованих на прострочену заборгованість відповідача за видатковою накладною № 1901 від 27.10.2014 р. на суму 54000,00 грн. за період з 12.12.2014 р. по 09.07.2015 р. та за видатковою накладною № 2013 від 11.11.2014 р. на суму 49115,16 грн. за період з 30.12.2014 р. по 09.07.2015 р.

Враховуючи те, що наданий позивачем розрахунок 3% річних є арифметично вірним, позовна вимога про стягнення з відповідача 1707,13 грн. 3% річних підлягає задоволенню.

Судовий збір відповідно до ст.ст. 44, 49 ГПК України покладається судом на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. 124 Конституції України, ст.ст. 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

Стягнути з державного спеціалізованого підприємства "Чорнобильська АЕС" (07100, Київська обл., м. Славутич, вул. 77-ї Гвардійської дивізії, 7/1, код 14310862) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Компані "Плазма" (61108, м. Харків, пр. Академіка Курчатова, 12, кв. 132, код 36226451) 103115,16 грн. (сто три тисячі сто п'ятнадцять грн. 16 коп.) заборгованості, 36915,22 грн. (тридцять шість тисяч дев'ятсот п'ятнадцять грн. 22 коп.) інфляційних втрат, 1707,13 грн. (одну тисячу сімсот сім грн. 13 коп.) 3% річних та 2834,75 грн. (дві тисячі вісімсот тридцять чотири грн. 75 коп.) судового збору.

2. В іншій частині позову відмовити.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Суддя О.О. Рябцева

Рішення підписано 14.09.2015 р.