Ухвала суду № 50191797, 08.09.2015, Донецький апеляційний адміністративний суд

Головуючий у 1 інстанції - Голубова Л.Б.

Суддя-доповідач - Гаврищук Т.Г.

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 вересня 2015 року справа №805/2661/15-а

приміщення суду за адресою: 84301, м. Краматорськ вул. Марата, 15

Донецький апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Гаврищук Т.Г.

суддів: Компанієць І.Д.

Сухарька М.Г.

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Донецьку Міжрегіонального головного управління Міндоходів на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 22 липня 2015 року у справі № 805/2661/15-а (головуючий І інстанції Голубова Л.Б.) за позовом Приватного акціонерного товариства «Виробниче об'єднання «КОНТІ» до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Донецьку Міжрегіонального головного управління Міндоходівпро визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення від 18.06.2015 року №0000264700/3861/10/28-03-47,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовом до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Донецьку про скасування податкового повідомлення - рішення від 18 червня 2015 року № 0000264700/3861/10/28-03-47.

Постановою Донецького окружного адміністративного від 22 липня 2015 року позов задоволено, внаслідок чого скасовано податкове повідомлення - рішення від 18 червня 2015 року № 0000264700/3861/10/28-03-47.

В апеляційній скарзі відповідач просить скасувати рішення суду першої інстанції в частині задоволення позову та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позову в повному обсязі.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги відповідач посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права. Відповідач зазначив, що ним правомірно було прийнято спірне податкове повідомлення-рішення, оскільки при здійсненні перевірки було встановлено порушення позивачем вимог п. 198.1, 198.6 ст. 198, п. 200.1, 200.2 ст. 200, п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України. Відповідач також зазначив, що виходячи з приписів п.201.6 ст.201 Податкового кодексу України податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця. Тобто, у разі не відображення даних податкової накладної в податкових зобов'язаннях продавця, така податкова накладна не є податковим документом та не дає покупцю права на податковий кредит.

Позивачем на адресу Донецького апеляційного адміністративного суду надіслано клопотання про розгляд справи за його відсутністю.

Особи, які беруть участь у справі, у судове засідання не з'явились, про дату, час і місце апеляційного розгляду були повідомленні належним чином, а тому згідно до вимог п.п. 1, 2 ч. 1 ст. 197 КАС України справу було розглянуто в порядку письмового провадження.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, заперечення на скаргу, дійшла висновку про те, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає виходячи з наступного.

Судом першої інстанції та під час апеляційного провадження встановлено, що відповідачем проведено камеральну перевірку даних, задекларованих позивачем у податковій звітності з податку на додану вартість за березень 2015 року, за результатами якої складено акт від 20 травня 2015 року № 195/28-03-47/25112243 та прийнято податкове повідомлення-рішення від 18 червня 2015 року № 0000264700/3861/10/28-03-47 яким позивачеві збільшено суму грошового зобов'язання з ПДВ у розмірі 55572,00 гривень та застосовано штрафні (фінансові) санкції в розмірі 27786,00 гривень.

Підставою для прийняття спірного рішення послужив висновок податкового органу про порушення позивачем вимог п. 198.1, 198.6 ст. 198, п. 200.1, 200.2 ст. 200, п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту на суму ПДВ та податок на додану вартість, який підлягає нарахуванню за підсумками поточного звітного (податкового) періоду за березень 2015 року на суму 55572,20 грн..

При здійсненні перевірки встановлено, що відповідно до додатку № 5 до декларації та Єдиного реєстру податкових накладних до податкової декларації за березень 2015 року включено до складу податкового кредиту суму ПДВ по податковим накладним, отриманих від ДП «Донецька залізниця» на суму 46666,65 грн. та від ПАТ по газопостачанню та газифікації «Донецькоблгаз» на суму 8905,55 грн.

Однак, згідно податкової інформації сума податкових зобов'язань Донецької залізниці та ПАТ по газопостачанню та газифікації «Донецькоблгаз» за березень 2015 року становить 0 грн., оскільки ними не надано податкові декларації з ПДВ за березень 2015 року та не задекларовано свої податкові зобов'язання.

Відповідачем не оспорюється факт отримання позивачем спірних податкових накладних від ДП «Донецька залізниця та від ПАТ по газопостачанню та газифікації «Донецькоблгаз», які було включено до складу податкового кредиту у березні 2015 року. В акті перевірки не зазначено, що наведеними постачальником послуг порушено порядок заповнення податкових накладних чи вони не зареєстровані в ЄРПН.

Відповідач фактично виключив зі складу податкового кредиту позивача за березень 2015 року суми ПДВ з причин не декларування та несплати контрагентом його податкових зобов'язань, про що прямо зазначив у акті.

В матеріалах справи наявні сертифікати (висновки) Торгово-промислової палати про настання обставин непереборної сили № 1360 та № 1361 від 14 жовтня 2014 року стосовно ДП «Донецька залізниця» про настання форс-мажорних обставин з 01 серпня 2014 року та № 2059/05-4 стосовно ПАТ по газопостачанню та газифікації «Донецькоблгаз» про настання форс-мажорних обставин з 01 липня 2014 року. Вказані сертифікати звільняють платників податків від відповідальності за невиконання обов'язків, встановлених ПК України.

Відповідно до підпункту 14.1.18 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України бюджетним відшкодуванням є відшкодування від'ємного значення податку на додану вартість на підставі підтвердження правомірності сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість за результатами перевірки платника, у тому числі автоматичне бюджетне відшкодування у порядку та за критеріями, визначеними у розділі V цього Кодексу.

Згідно п.п. 198.1 ст.198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій, зокрема, з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною ( п.198.2 ст.198 цього Кодексу).

Відповідно до п.198.3 ст.198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

У п.198.6 наведеної норми визначено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Згідно до п.201.10 ст.201 Податкового кодексу України при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою. Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Як вбачається з матеріалів справи, на підтвердження здійснення господарських операцій з ДП «Донецька залізниця та ПАТ по газопостачанню та газифікації «Донецькоблгаз» позивачем надано відповідні документи первинного бухгалтерського обліку, а саме податкові накладні, акти виконаних робіт, рахунки-фактури, платіжні доручення,що знаходяться в матеріалах справи.

Суми податку на додану вартість по вищезазначених податкових накладних було включено до складу податкового кредиту у березі 2015 року та відображено у реєстрі отриманих податкових накладних.

Відповідачем не оспорюється факт отримання позивачем наведених податкових накладних чи порушення порядку їх заповнення та реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних. Висновки акту перевірки ґрунтуються виключно на даних податкової інформації про те, що сума податкових зобов'язань контрагентів позивача становить 0 грн. оскільки податкові декларації останніми не надані. Спірні податкові накладні не визнані відповідачем податковими документами з посиланням на пункт 198.6 статті 198 ПК України саме через не декларування контрагентом позивача його податкових зобов'язань.

Колегія суддів погоджує висновок суду першої інстанції про те, що податкове законодавство не ставить в залежність право платника податків на податковий кредит від факту декларування та сплати контрагентом його зобов'язань. Податкові накладні, на підставі яких позивач сформував податковий кредит, виписані контрагентом, який на момент спірних правовідносин був зареєстрований платником ПДВ, що не спростовано відповідачем.

Колегія суддів зазначає, що порушення норм податкового законодавства контрагентами позивача породжує негативні наслідки саме для цих підприємств і не може впливати на право позивача на податковий кредит. Податковий кодекс України не містить у собі норми, яка б покладала відповідальність на платника податку - покупця товару (послуг) за правильність визначення платником податку - продавцем об'єктів оподаткування, правильність відображення їх у податковому обліку та інше.

Відповідно до статті 61 Конституції України юридична відповідальність особи має індивідуальний характер. Законодавством України не передбачена відповідальність юридичної особи за зобов'язаннями іншої юридичної особи, в тому числі за податковими зобов'язаннями.

З урахуванням викладеного, суд апеляційної інстанції погоджує висновок суду першої інстанції про недоведеність відповідачем порушення позивачем вимог п.п.14.1.18 п.14.1 ст.14,п.198.6 ст.198, п.200.1,200.3, 200.4 ст.200 Податкового кодексу України, а тому правомірно скасовано спірне податкове повідомлення-рішення.

Частиною 2 ст.8 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Неприпустимість притягнення до відповідальності одного платника податків, у випадку за неправомірні дії іншого платника податків підтверджується практикою Європейського суду з прав людини. Так, в п. 71 рішення у справі «Булвес» АД проти Болгарії» Європейський суд з прав людини дійшов такого висновку: «Суд вважає, що компанія-заявник не повинна нести відповідальність за наслідки невиконання постачальником його обов'язків щодо своєчасного декларування податку на додану вартість і, як наслідок, сплачувати податок на додану вартість повторно разом із пенею. Суд вважає, що такі вимоги прирівнюються до надзвичайного обтяження для компанії-заявника, що порушило справедливий баланс, який повинен був підтримуватися між вимогами загальних інтересів та вимогами захисту права власності».

Європейський суд з прав людини визначає правило індивідуальної відповідальності платника податків. Тобто, добросовісний платник податків не має зазнавати негативних наслідків через порушення з боку його контрагентом.

З урахуванням вищевикладеного, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Відповідно до вимог Кодексу адміністративного судочинства України підставами для скасування рішення є порушення судом норм матеріального чи процесуального права.

Доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про те, що при розгляді справи судом першої інстанції було допущено неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.

У п.201.6 ст.201 Податкового кодексу України (чинної до 01.01.2015р.), на яку посилається відповідач, встановлено, що податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

Контролюючі органи за даними реєстрів виданих та отриманих податкових накладних, наданих в електронному вигляді, повідомляють платника податку про наявність у такому реєстрі розбіжностей з даними контрагентів. При цьому платник податку протягом 10 днів після отримання такого повідомлення має право уточнити податкові зобов'язання без застосування штрафних санкцій, передбачених розділом II цього Кодексу.

Наведена норма не містила в собі заборони на формування платником податків податкового кредиту у разі недекларування контрагентом податкових зобов'язань, а тому доводи апеляційної скарги колегією суддів не прийняті до уваги.

Судова колегія дійшла висновку про те, що підстави для скасування рішення суду першої інстанції відсутні, а тому відхиляє апеляційну скаргу і залишає судове рішення без змін.

Керуючись статтями 24, 184, 195, 196, 198, 200, 205, 207, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Донецьку Міжрегіонального головного управління Міндоходів на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 22 липня 2015 року у справі №805/2661/15-а - залишити без задоволення.

Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 22 липня 2015 року у справі № 805/2661/15-а - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь в справі, та може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції.

Головуючий: Гаврищук Т.Г.

Судді: Компанієць І.Д.

Сухарьок М.Г.