Постанова № 50191565, 10.09.2015, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 823/406/15 Головуючий у 1-й інстанції: Гарань С.М.

Суддя-доповідач: Хрімлі О.Г.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 вересня 2015 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого Хрімлі О.Г.,

суддів Ганечко О.М.,

Літвіної Н.М.,

при секретарі Архіповій Л.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_3 на постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 25 червня 2015 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_3 до Управління Державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Черкаській області, третя особа, яка не заявляє самостійні вимоги на предмет спору: Золотоніське управління Державної казначейської служби України Черкаської області, про визнання незаконною та скасування постанови, зобов'язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И Л А :

ОСОБА_3 звернувся до Черкаського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до управління Державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Черкаській області про визнання незаконною та скасування постанови головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень управління Державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Черкаській області Яжук С.С. від 05 грудня 2014 року про відмову у відкритті ВП № 45720233, за виконавчим листом Черкаського окружного адміністративного суду від 25 листопада 2014 року з примусового виконання постанови від 18 червня 2014 року у справі № 823/1582/14; зобов'язання прийняти на примусове виконання виконавчий лист Черкаського окружного адміністративного суду від 25 листопада 2014 року з примусового виконання постанови від 18 червня 2014 року у справі № 823/1582/14.

Постановою Черкаського окружного адміністративного суду від 25 червня 2015 року у задоволенні адміністративного позову відмовлено.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, позивач звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій посилається на порушення судом норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, та просить скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалити нову, якою адміністративний позов задовольнити у повному обсязі.

Сторони, будучи належним чином повідомлені про дату, час та місце апеляційного розгляду справи, в судове засідання не з'явились.

Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо письмових доказів для правильного вирішення апеляційної скарги, а особиста участь сторін в судовому засіданні - необов'язкова, колегія суддів, у відповідності до ч. 4 ст. 196 КАС України, визнала за можливе проводити апеляційний розгляд справи за відсутності представників сторін.

Згідно зі ст. 41 КАС України, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково.

Як вбачається з матеріалів справи, постановою Автозаводського районного суду міста Кременчука Полтавської області від 23 вересня 2013 року у справі № 524/4270/13-а стягнуто з відділу ДВС Золотоніського МУЮ на користь позивача 34,40 грн. понесених судових витрат.

07 травня 2014 року Автозаводським районним судом м. Кременчука Полтавської області на примусове виконання вищевказаного судового рішення видано виконавчий лист про стягнення з відділу ДВС Золотоніського МУЮ на користь позивача 34,40 грн. понесених судових витрат.

13 травня 2014 року позивач направив виконавчий лист на примусове виконання до Золотоніського управління Державної казначейської служби України Черкаської області.

Листом від 16 травня 2014 року Золотоніське управління ДКСУ Черкаської області повернуло позивачеві виконавчий лист, з посиланням на відсутність в останнього рахунків ДВС Золотоніського МУЮ, з яких можливо списати кошти в порядку виконання судового рішення.

Постановою Черкаського окружного адміністративного суду від 18 червня 2014 року у справі № 823/1582/14 за позовом ОСОБА_3 до Золотоніського управління ДКСУ Черкаської області, третя особа: відділ ДВС Золотоніського МУЮ, про визнання дій неправомірними та зобов'язання вчинити дії - адміністративний позов задоволено частково: визнано протиправними дії Золотоніського управління ДКСУ Черкаської області в частині повернення без виконання виконавчого листа Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 07 травня 2014 року по справі № 524/4270/13-а та зобов'язано Золотоніське управління ДКСУ Черкаської області повторно розглянути заяву позивача від 13 травня 2014 року про стягнення з відділу ДВС Золотоніського МУЮ на користь позивача 34,40 грн.

У зв'язку з невиконанням рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 18 червня 2014 року у справі № 823/1582/14 в добровільному порядку, 27 листопада 2014 року позивачем пред'явлено отриманий виконавчий лист на примусове виконання зазначеного рішення суду до відділу примусового виконання рішень управління ДВС ГУЮ у Черкаській області, в частині зобов'язання Золотоніського управління ДКСУ Черкаської області повторно розглянути заяву ОСОБА_3 від 13 травня 2014 року.

Постановою головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень управління ДВС ГУЮ у Черкаській області Яжук С.С. від 05 грудня 2014 року позивачеві відмовлено у відкритті ВП № 45720233 на підставі п. 4 ч. 1 ст. 26 Закону України «Про виконавче провадження».

Не погоджуючись з прийнятою відповідачем постановою та вважаючи її протиправною, позивач звернувся до суду з адміністративним позовом.

Перевіряючи обґрунтованість позовних вимог та їх відповідність чинному законодавству, колегія суддів виходить з наступного.

Згідно зі ст. 1 Закону України «Про виконавче провадження», виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 вказаного Закону, примусове виконання рішень покладається на державну виконавчу службу, яка входить до системи органів Міністерства юстиції України.

Згідно зі ст. 3 вказаного Закону, у випадках, передбачених законом, рішення судів та інших органів щодо стягнення коштів виконуються органами доходів і зборів, банками та іншими фінансовими установами. Рішення зазначених органів можуть виконуватися відповідно до закону також іншими органами, установами, організаціями, посадовими особами та громадянами.

Рішення про стягнення коштів з державних органів, державного та місцевих бюджетів або бюджетних установ виконуються органами, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів.

Органи, установи, організації та особи, зазначені в частинах першій і другій цієї статті, не є органами примусового виконання, крім органів та посадових осіб, які виконують рішення про притягнення до кримінальної або адміністративної відповідальності.

За змістом ч. 1 ст. 5 Закону України «Про виконавче провадження», вимоги державного виконавця щодо виконання рішень обов'язкові для всіх органів, організацій, посадових осіб, фізичних і юридичних осіб на території України.

Згідно зі ст. 6 вказаного Закону, державний виконавець зобов'язаний використовувати надані йому права відповідно до закону і не допускати у своїй діяльності порушення прав та законних інтересів фізичних і юридичних осіб.

Державний виконавець роз'яснює особам, які беруть участь у виконавчому провадженні або залучаються до проведення виконавчих дій, їхні права згідно з вимогами цього Закону.

Рішення, дії або бездіяльність державного виконавця можуть бути оскаржені в порядку, встановленому цим Законом.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 11 Закону України «Про виконавче провадження», державний виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Державний виконавець: здійснює заходи, необхідні для своєчасного і в повному обсязі виконання рішення, зазначеного в документі на примусове виконання рішення (далі - виконавчий документ), у спосіб та в порядку, встановленому виконавчим документом і цим Законом; надає сторонам виконавчого провадження та їх представникам можливість ознайомитися з матеріалами виконавчого провадження; розглядає заяви сторін та інших учасників виконавчого провадження і їхні клопотання; заявляє в установленому порядку про самовідвід за наявності обставин, передбачених цим Законом; роз'яснює сторонам їхні права і обов'язки.

Згідно зі ст. 17 вказаного Закону, примусове виконання рішень здійснюється державною виконавчою службою на підставі виконавчих документів, визначених цим Законом.

Відповідно до цього Закону підлягають виконанню державною виконавчою службою такі виконавчі документи: 1) виконавчі листи, що видаються судами, і накази господарських судів, у тому числі на підставі рішень третейського суду та рішень Міжнародного комерційного арбітражного суду при Торгово-промисловій палаті і Морської арбітражної комісії при Торгово-промисловій палаті; 2) ухвали, постанови судів у цивільних, господарських, адміністративних справах, кримінальних провадженнях та справах про адміністративні правопорушення у випадках, передбачених законом; 3) судові накази; 4) виконавчі написи нотаріусів; 5) посвідчення комісій по трудових спорах, що видаються на підставі відповідних рішень таких комісій; 6) постанови органів (посадових осіб), уповноважених розглядати справи про адміністративні правопорушення у випадках, передбачених законом; 7) постанови державного виконавця про стягнення виконавчого збору, витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій і накладенням штрафу; 8) рішення інших органів державної влади, якщо їх виконання за законом покладено на державну виконавчу службу; 9) рішення Європейського суду з прав людини з урахуванням особливостей, передбачених Законом України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»; 10) рішення (постанови) суб'єктів державного фінансового моніторингу (їх уповноважених посадових осіб), якщо їх виконання за законом покладено на державну виконавчу службу; 11) рішення Національного банку України про застосування до банку, філії іноземного банку заходу впливу у вигляді накладення штрафу.

Згідно з ч. 2 ст. 21 вказаного Закону, на відділ примусового виконання рішень управлінь державної виконавчої служби Головного управління юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим, головного управління юстиції в області, містах Києві та Севастополі покладається виконання рішень, за якими: 1) боржниками є територіальні підрозділи центральних органів виконавчої влади, місцеві суди, міські, районні або селищні ради чи районні державні адміністрації та їх структурні підрозділи, місцеві прокуратури, інші територіальні підрозділи органів державної влади та їх посадові особи; 2) сума зобов'язання становить від трьох до десяти мільйонів гривень або еквівалентну суму в іноземній валюті.

Згідно з п. 4 ч. 1 ст. 26 Закону України «Про виконавче провадження», державний виконавець відмовляє у відкритті виконавчого провадження у разі: пред'явлення виконавчого документа до органу державної виконавчої служби не за місцем або не за підвідомчістю виконання рішення.

Як вбачається з матеріалів справи, постановою головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень управління ДВС ГУЮ у Черкаській області Яжук С.С. від 05 грудня 2014 року позивачеві відмовлено у відкритті ВП № 45720233 з виконання виконавчого листа № 823/1582/14, виданого 25 листопада 2014 року Черкаським окружним адміністративним судом, про зобов'язання Золотоніського управління ДКСУ Черкаської області повторно розглянути заяву ОСОБА_3 від 13 травня 2014 року про стягнення з відділу ДВС Золотоніського міськрайонного управління юстиції на користь позивача 34,40 грн.

Отже, боржником у ВП № 45720233 є Золотоніське управління ДКСУ Черкаської області.

Згідно з п. 1 Положення про Державну казначейську службу України, затвердженого Указом Президента України № 460/2011 від 13 квітня 2011 року, Державна казначейська служба України (Казначейство України) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра фінансів України (далі - Міністр).

Казначейство України входить до системи органів виконавчої влади та утворюється для реалізації державної політики у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів.

Відповідно до п. 7 вказаного Положення, Казначейство України здійснює свої повноваження безпосередньо та через свої територіальні органи в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, районах, районах у містах, містах обласного, республіканського (Автономної Республіки Крим) значення (у разі їх утворення).

Таким чином, колегія суддів зазначає, що оскільки боржником у ВП № 45720233 є Золотоніське управління ДКСУ Черкаської області, яке є територіальним органом центрального органу виконавчої влади - Державної казначейської служби України, то відповідно до ч. 2 ст. 21 Закону України «Про виконавче провадження», виконання виконавчого листа № 823/1582/14, виданого 25 листопада 2014 року Черкаським окружним адміністративним судом, про зобов'язання Золотоніського управління ДКСУ Черкаської області повторно розглянути заяву ОСОБА_3 від 13 травня 2014 року про стягнення з відділу ДВС Золотоніського міськрайонного управління юстиції на користь позивача 34,40 грн., покладається на відділ примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Черкаській області.

Колегія суддів зазначає, що до спірних правовідносин не підлягає застосуванню ч. 2 ст. 3 Закону України «Про виконавче провадження», за змістом якої рішення про стягнення коштів з державних органів, державного та місцевих бюджетів або бюджетних установ виконуються органами, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів, оскільки оскаржувана постанова від 05 грудня 2014 року про відмову у відкритті ВП № 45720233, стосується виконавчого листа про зобов'язання повторно розглянути заяву позивача від 13 травня 2014 року про стягнення з відділу ДВС Золотоніського МУЮ на користь позивача 34,40 грн., а не про безпосереднє стягнення коштів з державних органів, державного та місцевих бюджетів або бюджетних установ.

Проаналізувавши наведені законодавчі норми, повно та всебічно дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що відповідач, приймаючи постанову від 05 грудня 2014 року про відмову у відкритті ВП № 45720233, за виконавчим листом Черкаського окружного адміністративного суду від 25 листопада 2014 року з примусового виконання постанови від 18 червня 2014 року у справі № 823/1582/14, діяв з порушенням наведених норм Закону України «Про виконавче провадження».

За змістом ч. 1 ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Колегія суддів вважає, що відповідачем не надано достатньо доказів правомірності прийнятої постанови про відмову у відкритті виконавчого провадження від 05 грудня 2014 року, що підтверджується наявними в матеріалах справи документами.

З приводу позовної вимоги про зобов'язання Управління Державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Черкаській області прийняти на примусове виконання виконавчий лист Черкаського окружного адміністративного суду від 25 листопада 2014 року з примусового виконання постанови від 18 червня 2014 року у справі № 823/1582/14, колегія суддів зазначає наступне.

Згідно з Рекомендацією Комітету Міністрів Ради Європи № R(80)2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, яка прийнята Комітетом Міністрів 11 березня 1980 року на 316-й нараді, під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.

Колегія суддів зазначає, що під дискреційним повноваженням слід розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.

Доцільно відзначити, що здійснення дискреційних повноважень може в деяких випадках передбачати вибір між здійсненням певних дій і нездійсненням дії.

Акт, прийнятий у ході здійснення дискреційних повноважень, підлягає контролю відносно його законності з боку суду або іншого незалежного органу. Адміністративний суд, перевіряючи рішення, дію чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень на відповідність закріпленим ч. 3 ст. 2 КАС України критеріям, не втручається у дискрецію (вільний розсуд) суб'єкта владних повноважень поза межами перевірки за названими критеріями. Завдання адміністративного судочинства полягає не у забезпеченні ефективності державного управління, а в гарантуванні дотримання вимог права, інакше було б порушено принцип розподілу влади.

Принцип розподілу влади заперечує надання адміністративному суду адміністративно - дискреційних повноважень - єдиним критерієм здійснення правосуддя є право. Тому завданням адміністративного судочинства завжди є контроль легальності. Перевірка доцільності перевищує компетенцію адміністративного суду та виходить за межі завдання адміністративного судочинства.

Іншими словами, під дискреційним повноваженням розуміють таке повноваження, яке надає певний ступінь свободи адміністративному органу при прийнятті рішення, тобто, коли у межах, які визначені законом, адміністративний орган має можливість самостійно (на власний розсуд) вибрати один з кількох варіантів рішення.

Таким чином, за своєю правовою природою, відповідно до норм чинного законодавства, повноваження відповідача щодо прийняття на примусове виконання виконавчого листа є дискреційними повноваженням та виключною компетенцією уповноваженого органу.

З метою забезпечення прав та законних інтересів позивача та керуючись завданнями та принципами здійснення адміністративного судочинства, колегія суддів вважає за необхідне вийти за межі позовних вимог та зобов'язати управління Державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Черкаській області вирішити питання щодо прийняття на примусове виконання виконавчого листа Черкаського окружного адміністративного суду від 25 листопада 2014 року з примусового виконання постанови від 18 червня 2014 року у справі № 823/1582/14.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Згідно з ч. 1 ст. 9 КАС України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого:

1) суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України;

2) суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 2 ст. 11 КАС України, суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, і не може виходити за межі позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог тільки в разі, якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб, про захист яких вони просять.

З огляду на вищевикладене, позовні вимоги ОСОБА_3 до Управління Державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Черкаській області про визнання незаконною та скасування постанови, зобов'язання вчинити певні дії підлягають задоволенню частково.

Згідно зі ст.ст. 198 ч. 1 п. 3, 202 ч. 1 п. 4 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції скасовує її та ухвалює нове рішення, якщо визнає, що судом першої інстанції порушено норми матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції невірно застосував норми матеріального та процесуального права, у зв'язку з чим постанова підлягає скасуванню, з ухваленням нової про задоволення адміністративного позову частково.

Керуючись ст. ст. 41, 160, 196, 198, 202, 205, 207, 212, 254 КАС України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А :

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити частково.

Постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 25 червня 2015 року - скасувати та ухвалити нову.

Адміністративний позов ОСОБА_3 задовольнити частково.

Визнати незаконною та скасувати постанову головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень управління Державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Черкаській області Яжук С.С. від 05 грудня 2014 року про відмову у відкритті ВП № 45720233, за виконавчим листом Черкаського окружного адміністративного суду від 25 листопада 2014 року з примусового виконання постанови від 18 червня 2014 року у справі № 823/1582/14.

Зобов'язати управління Державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Черкаській області вирішити питання щодо прийняття на примусове виконання виконавчого листа Черкаського окружного адміністративного суду від 25 листопада 2014 року з примусового виконання постанови від 18 червня 2014 року у справі № 823/1582/14.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя О.Г. Хрімлі

Судді О.М. Ганечко

Н.М. Літвіна

Головуючий суддя Хрімлі О.Г.

Судді: Літвіна Н. М.

Ганечко О.М.