Ухвала суду № 50191555, 10.09.2015, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 373/767/15-а Головуючий у 1-й інстанції: Овдієнко К.М. Суддя-доповідач: Хрімлі О.Г.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 вересня 2015 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого Хрімлі О.Г.,

суддів Ганечко О.М.,

Літвіної Н.М.,

розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в м. Переяславі-Хмельницькому та Переяслав-Хмельницькому районі Київської області на постанову Переяслав-Хмельницького міськрайонного суду Київської області від 29 липня 2015 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_3 до Управління Пенсійного фонду України в м. Переяславі-Хмельницькому та Переяслав-Хмельницькому районі Київської області про визнання дій неправомірними та зобов'язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И Л А :

ОСОБА_3 звернувся до Переяслав-Хмельницького міськрайонного суду Київської області з адміністративним позовом до Управління Пенсійного фонду України в м. Переяславі-Хмельницькому та Переяслав-Хмельницькому районі Київської області про визнання неправомірними дій щодо відмови у перерахунку пенсії позивачу; зобов'язання перерахувати позивачу призначену йому пенсію за віком за нормами Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», на підставі поданої ним заяви із заробітної плати за 1983-1987 роки.

Постановою Переяслав-Хмельницького міськрайонного суду Київської області від 29 липня 2015 року адміністративний позов задоволено.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, відповідач звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій посилається на порушення судом норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, та просить скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалити нову, якою в задоволенні адміністративного позову відмовити.

У відповідності до п. 1 ч. 1 ст. 197 КАС України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на основі наявних у ній доказів, у разі відсутності клопотань від усіх осіб, які беруть участь у справі, про розгляд справи за їх участю.

Зважаючи на те, що у справі відсутні клопотання від усіх осіб, які беруть участь у справі, про розгляд справи за їх участю, та з урахуванням можливості вирішення справи на основі наявних у ній доказів, колегія суддів вирішила справу розглянути у порядку письмового провадження.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга необґрунтована та задоволенню не підлягає.

Як вбачається з матеріалів справи та вірно встановлено судом першої інстанції, 20 листопада 2014 року позивач звернувся до відповідача із заявою про перерахунок його пенсії із заробітної плати за період з 1983 по 1987 роки та надав дві довідки про заробітну плату для обчислення пенсії № 37 від 09 грудня 2013 року, видані Відкритим акціонерним товариством «Київське спеціалізоване підприємство 1001», за період з 01 січня 1979 року по 31 грудня 1988 року, а також завірені відомості про нарахування заробітної плати за період з 1983 року по 1987 рік.

Рішенням начальника Управління Пенсійного фонду України в м. Переяславі-Хмельницькому та Переяслав-Хмельницькому районі Київської області № 5519/02 від 28 листопада 2014 року позивачеві відмовлено в перерахунку пенсії. Відповідач посилається на те, що оптимальним періодом для перерахунку пенсії, вибраний програмою АСОПД, за допомогою якої проводиться призначення пенсії, є період з 01 вересня 1983 року по 31 серпня 1988 року. Водночас, у поданих позивачем копіях первинних документів про нарахування заробітної плати за цей період маються розбіжності в написанні по батькові працівника, а саме: у 1983 році - ОСОБА_3; у 1984 році - ОСОБА_3; у 1985-1987 роках - ОСОБА_3; у 1988 році - ОСОБА_3. Окрім цього, при проведенні звірки документів виявлені розбіжності між копіями первинних документів про нарахування заробітної плати та довідками про заробіток для обчислення пенсії за березень 1983 року, листопад 1984 року, червень 1987 року. Ці розбіжності не дають відповідачеві можливості зробити перерахунок пенсії позивача.

Не погоджуючись з такими діями відповідача та вважаючи їх протиправними, позивач звернувся до суду з адміністративним позовом.

Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_3 з 08 вересня 2008 року перебуває на обліку в Управлінні Пенсійного фонду України у м. Переяславі-Хмельницькому та Переяслав-Хмельницькому районі Київської області та отримує пенсію за віком на підставі Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».

Пенсія позивачу призначена відповідно до ч. 1 ст. 40 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» у редакції, в чинній на час призначення пенсії, виходячи зі стажу 39 років 09 місяців 08 днів із заробітної плати за період роботи з 01 квітня 1984 року по 31 березня 1989 року (60 місяців) та за даними СПОВ з 01 липня 2000 року по 10 вересня 2001 року та з 01 грудня 2004 року по 17 травня 2008 року на підставі наданих ним довідок про заробітну плату № 269 від 09 вересня 2008 року та № 264 від 27 липня 2008 року.

У подальшому відповідачем неодноразово проводився перерахунок пенсії позивача відповідно до вимог чинного законодавства, а 26 вересня 2012 року за заявою пенсіонера у зв'язку зі збільшенням трудового стажу до 41 року 07 місяців 18 днів.

З матеріалів справи вбачається, що згідно із записами у трудовій книжці позивача, позивач 03 грудня 1969 року прийнятий на роботу в Київську спеціалізовану автобазу в якості шофера другого класу, згідно із наказом № 327-к від 10 грудня 1969 року. З 14 березня 1973 року йому присвоєно перший клас шофера, а 30 червня 1995 року він звільнений з роботи за власним бажанням, згідно з наказом № 26-К від 31 липня 1995 року.

Із записів у трудовій книжці позивача вбачається факт реорганізації підприємства: «Київська автобаза 0901 Міністерства плодоовочгоспу УРСР» 03 січня 1983 року перейменована в Київське спецавтопідприємство 0901», а 01 квітня 1986 року - в «Київське спеціалізоване автотранспортне підприємство 1001».

Згідно з наказом Регіонального відділення Фонду державного майна України по Київській області № 5-25-71 від 22 січня 1998 Київське державне спеціалізоване автотранспортне підприємство 1001 перетворене у Відкрите акціонерне товариство «Київське спеціалізоване автотранспортне підприємство 1001».

У матеріалах справи наявна довідка, видана ВАТ «Київське спеціалізоване автотранспортне підприємство 1001», за змістом якої підтверджується, що позивач дійсно працював у ВАТ «Київське спеціалізоване автотранспортне підприємство 1001» з 10 грудня 1969 року, згідно з наказом № 327-к від 10 грудня 1969 року, по 31 липня 1995 року (наказ про звільнення № 026-К від 31 липня 1995 року) на посаді водія першого класу.

Як вірно встановлено судом першої інстанції, незважаючи на те, що у відомостях про заробітну плату за 1983-1988 роки містяться розбіжності у по батькові позивача, зокрема, у 1983 році - ОСОБА_3; у 1984 році - ОСОБА_3; у 1985-1987 роках - ОСОБА_3; у 1988 році - ОСОБА_3, проте табельний номер працівника зазначено один і той же 3122.

Перевіряючи обґрунтованість позовних вимог та їх відповідність чинному законодавству, колегія суддів виходить з наступного.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Наведена норма означає, що суб'єкт владних повноважень зобов'язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов`язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.

Відповідно до ч. 1 ст. 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

За змістом з ч. 1 ст. 40 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» передбачено, що для обчислення пенсії враховується заробітна плата (дохід) за весь період страхового стажу починаючи з 1 липня 2000 року. За бажанням пенсіонера та за умови підтвердження довідки про заробітну плату первинними документами у період до 1 січня 2016 року або в разі, якщо страховий стаж починаючи з 1 липня 2000 року становить менше 60 місяців, для обчислення пенсії також враховується заробітна плата (дохід) за будь-які 60 календарних місяців страхового стажу підряд до 1 липня 2000 року незалежно від перерв.

У разі якщо страховий стаж становить менший період, ніж передбачено абзацом першим цієї частини, враховується заробітна плата (дохід) за фактичний страховий стаж.

За вибором особи, яка звернулася за призначенням пенсії, з періоду, за який враховується заробітна плата (дохід) для обчислення пенсії, виключаються періоди до 60 календарних місяців страхового стажу, з урахуванням будь-яких періодів незалежно від перерв, що включаються до страхового стажу згідно з абзацом третім частини першої статті 24 цього Закону, та будь-якого періоду страхового стажу підряд за умови, що зазначені періоди в сумі складають не більш як 10 відсотків тривалості страхового стажу, врахованого в одинарному розмірі.

Заробітна плата (дохід) за період страхового стажу до 1 липня 2000 року враховується для обчислення пенсії на підставі документів про нараховану заробітну плату (дохід), виданих у порядку, встановленому законодавством, а за період страхового стажу починаючи з 1 липня 2000 року - за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку.

Відповідно до ст. 44 вказаного Закону, заява про призначення (перерахунок) пенсії та необхідні документи подаються до територіального органу Пенсійного фонду або до уповноваженого ним органу чи уповноваженій особі в порядку, визначеному правлінням Пенсійного фонду за погодженням із центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сферах трудових відносин, соціального захисту населення, особисто або через представника, який діє на підставі виданої йому довіреності, посвідченої нотаріально.

Заява про призначення пенсії за віком може бути подана застрахованою особою не раніше ніж за місяць до досягнення пенсійного віку.

Органи Пенсійного фонду мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, видані ними для оформлення пенсії, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі та достовірність поданих відомостей про осіб, які підлягають загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню, умови їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством для визначення права на пенсію.

Згідно з п.п. 4.1, 4.2 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України № 22-1 від 25 листопада 2005 року, орган, що призначає пенсію, розглядає питання про призначення пенсії, перерахунок та поновлення виплати раніше призначеної пенсії, а також про переведення з одного виду пенсії на інший при зверненні особи з відповідною заявою (додаток 2).

Заяви про переведення з одного виду пенсії на інший, про перерахунок пенсії й поновлення виплати раніше призначеної пенсії приймаються органом, що призначає пенсію, за наявності в особи всіх необхідних документів.

Заяви осіб про призначення, перерахунок, поновлення, переведення з одного виду пенсії на інший реєструються в журналі реєстрації рішень органу, що призначає пенсію. Особі або посадовій особі органом, що призначає пенсію, видається розписка із зазначенням дати прийняття заяви, а також переліку одержаних і відсутніх документів, які необхідно подати у тримісячний строк з дня прийняття заяви. Копія розписки зберігається в пенсійній справі.

При прийманні документів орган, що призначає пенсію: 1) перевіряє правильність оформлення заяви, відповідність викладених у ній відомостей про особу даним паспорта та документам про стаж; 2) перевіряє зміст і належне оформлення наданих документів; 3) перевіряє копії відповідних документів, фіксує й засвідчує виявлені розбіжності (невідповідності). Орган, що призначає пенсію, має право вимагати від підприємств, установ та організацій, фізичних осіб дооформлення у тримісячний строк з дня подання заяви прийнятих і подання додаткових документів, передбачених законодавством, а також перевіряти обґрунтованість їх видачі; 4) видає пам'ятку пенсіонеру (додаток 3), копія якої зберігається у пенсійній справі.

Згідно з п. 10 Оглядового листа № 1406/100/13-08 від 14 серпня 2008 року «Про практику застосування законодавства з питань пенсійного забезпечення (за результатами справ, розглянутих Вищим адміністративним судом України у касаційному порядку)», за відсутності документів про наявний стаж роботи і неможливість одержання їх внаслідок ліквідації підприємства, установи, організації або відсутності архівних даних трудовий стаж установлюється на підставі показань не менше двох свідків, які б знали заявника по спільній роботі на одному підприємстві, в установі, організації (в тому числі колгоспі) або в одній системі і мали документи про свою роботу за час, стосовно якого вони підтверджують роботу заявника.

Як пояснили допитані судом першої інстанції свідки ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, вони знають позивача по сумісній роботі на Київській спецавтобазі 1001. Інших працівників з прізвищем «Молодкін» на автобазі не було. Свідок ОСОБА_6 зазначив, що він безперервно працював начальником автобази в цей період і підписував шляхові листи ОСОБА_3

Отже, як вбачається з матеріалів справи, позивачем подано достатню кількість документів для перерахунку пенсії за віком за нормами Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», із заробітної плати за період з 1983 по 1987 роки.

Проаналізувавши наведені законодавчі норми, повно та всебічно дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що відповідач, відмовляючи позивачу у перерахунку пенсії, діяв з порушенням наведених норм Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України № 22-1 від 25 листопада 2005 року.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Колегія суддів вважає, що відповідачем не надано достатньо доказів правомірності відмови у проведенні перерахунку пенсії, що підтверджується наявними в матеріалах справи документами та наведеними законодавчими нормами.

З огляду на викладене, суд першої інстанцій дійшов обґрунтованого висновку щодо задоволення позовних вимог та зобов'язання Управління Пенсійного фонду України у м. Переяславі-Хмельницькому та Переяслав-Хмельницькому районі Київської області перерахувати позивачу з 20 листопада 2014 року призначену йому 08 вересня 2008 року пенсію за віком за нормами Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», на підставі поданої ним заяви із заробітної плати за 1983-1987 роки.

Доводи апелянта спростовуються вищенаведеним, матеріалами справи та не відповідають вимогам чинного законодавства.

Згідно зі ст.ст. 198 ч. 1 п. 1, 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі вищевикладеного, колегія суддів дійшла висновку про те, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст. 160, 197, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в м. Переяславі-Хмельницькому та Переяслав-Хмельницькому районі Київської області залишити без задоволення, постанову Переяслав-Хмельницького міськрайонного суду Київської області від 29 липня 2015 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена протягом двадцяти днів після набрання нею законної сили шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя О.Г. Хрімлі

Судді О.М. Ганечко

Н.М. Літвіна

Головуючий суддя Хрімлі О.Г.

Судді: Ганечко О.М.

Літвіна Н. М.