Ухвала суду № 50188990, 30.10.2014, Полтавський окружний адміністративний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

30 жовтня 2014 року м. ПолтаваСправа № 816/3263/14

Полтавський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Сич С.С.,

за участю:

секретаря судового засідання - Панькіної А.С.,

прокурора - Лисенко Н.М.,

представників відповідача - Балали О.М., Осипової Є.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання представника відповідача про закриття провадження у справі за адміністративним позовом Заступника прокурора Полтавської області в інтересах держави в особі Державної інспекції України з контролю за цінами до Публічного акціонерного товариства "Полтавська птахофабрика" про стягнення адміністративно-господарських санкцій, -

В С Т А Н О В И В:

Заступник прокурора Полтавської області в інтересах держави в особі Державної інспекції України з контролю за цінами звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Публічного акціонерного товариства "Полтавська птахофабрика" про стягнення з Публічного акціонерного товариства "Полтавська птахофабрика" штрафу в сумі 508203 грн. 72 коп. та суми необґрунтовано отриманої виручки в розмірі 508203 грн. 72 коп.

Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 18 серпня 2014 року відкрито провадження у даній справі.

29 жовтня 2014 року до суду надійшло клопотання представника відповідача про закриття провадження у справі № 816/3263/14.

В обґрунтування заявленого клопотання зазначено, що вказану справу не належить розглядати у порядку адміністративного судочинства, оскільки даний спір підлягає розгляду господарським судом у порядку господарського судочинства.

Представники відповідача у судовому засіданні підтримали заявлене клопотання та просили його задовольнити.

Прокурор у судовому засіданні заперечував проти задоволення клопотання про закриття провадження у справі.

Суд, заслухавши думку осіб, які беруть участь у справі, дослідивши матеріали клопотання, дійшов наступних висновків.

Положеннями статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що справа адміністративної юрисдикції (далі - адміністративна справа) - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень; суб'єкт владних повноважень - орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень; позивач - особа, на захист прав, свобод та інтересів якої подано адміністративний позов до адміністративного суду, а також суб'єкт владних повноважень, на виконання повноважень якого подана позовна заява до адміністративного суду; відповідач - суб'єкт владних повноважень, а у випадках, передбачених законом, й інші особи, до яких звернена вимога позивача.

Статтею 4 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що правосуддя в адміністративних справах здійснюється адміністративними судами. Юрисдикція адміністративних судів поширюється на всі публічно-правові спори, крім спорів, для яких законом встановлений інший порядок судового вирішення.

Відповідно до пункту 5 частини 2 статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори за зверненням суб'єкта владних повноважень у випадках, встановлених Конституцією та законами України.

Пунктом 5 частини 4 статті 50 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що громадяни України, іноземці чи особи без громадянства, їх об'єднання, юридичні особи, які не є суб'єктами владних повноважень, можуть бути відповідачами лише за адміністративним позовом суб'єкта владних повноважень в інших випадках, встановлених законом.

Стаття 121 Конституції України уповноважує прокуратуру здійснювати функцію представництва інтересів громадянина або держави в суді у випадках, визначених законом.

Відповідно до частини 2 статті 60 Кодексу адміністративного судочинства України з метою представництва інтересів громадянина або держави в адміністративному суді прокурор в межах повноважень, визначених законом, звертається до суду з адміністративним позовом (поданням), бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження в якій відкрито за адміністративним позовом інших осіб, на будь-якій стадії її розгляду, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення Верховним Судом України, про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами для представництва інтересів громадянина або держави. При цьому прокурор повинен надати адміністративному суду докази, які підтверджують неможливість громадянина самостійно здійснювати представництво своїх інтересів.

Прокурор, який звертається до адміністративного суду в інтересах держави, в позовній заяві (поданні) самостійно визначає, в чому полягає порушення інтересів держави, та обґрунтовує необхідність їх захисту, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до адміністративного суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі прокурор набуває статусу позивача.

Із врахуванням того, що "інтереси держави" є оціночним поняттям, прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах (Рішення Конституційного Суду України від 08.04.1999 р. N 3-рп/99 по справі N 1-1/99 (справа про представництво прокуратурою України інтересів держави в арбітражному суді).

Поняття "орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах" означає орган, на який державою покладено обов'язок щодо здійснення конкретної діяльності у відповідних правовідносинах, спрямованої на захист інтересів держави. Таким органом може виступати орган державної влади чи орган місцевого самоврядування, якому законом надано повноваження органу виконавчої влади.

Згідно частини 1 статті 16 Закону України "Про ціни і ціноутворення" органами державного контролю (нагляду) та спостереження у сфері ціноутворення (далі - уповноважені органи) є: центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику з контролю за цінами; інші органи, визначені законом.

Пунктом 1 Положення про Державну інспекцію України з контролю за цінами, затвердженого Указом Президента України від 30.03.2012 № 236/2012, встановлено, що Державна інспекція України з контролю за цінами (Держцінінспекція України) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра економічного розвитку і торгівлі України (далі - Міністр). Держцінінспекція України входить до системи органів виконавчої влади і реалізує державну політику з контролю за цінами.

Відповідно до пункту 8 частини 1 статті 18 Закону України "Про ціни і ціноутворення" уповноважені органи мають право звертатися до суду з позовами про стягнення до бюджету коштів у разі прийняття рішення про порушення вимог щодо формування, встановлення та застосування державних регульованих цін.

З огляду на вищевикладене, Державна інспекція України з контролю за цінами є центральним органом виконавчої влади, який реалізує державну політику з контролю за цінами та право звернення якого до суду з позовами про стягнення до бюджету коштів у разі прийняття рішення про порушення вимог щодо формування, встановлення та застосування державних регульованих цін встановлено статтею 18 Закону України "Про ціни і ціноутворення".

З огляду на вищевикладене, суд приходить до висновку, що даний спір є публічно-правовим та підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства.

Таким чином, клопотання представника відповідача про закриття провадження у справі необґрунтоване та задоволенню не підлягає.

На підставі викладеного, керуючись статтями 3, 4, 17, 50, 160, 165 Кодексу адміністративного судочинства України, -

У Х В А Л И В:

У задоволенні клопотання представника відповідача про закриття провадження у справі - відмовити.

Ухвала оскарженню не підлягає і набирає законної сили з моменту постановлення.

Повний текст ухвали складено 04 листопада 2014 року.

Суддя С.С. Сич