Постанова № 50188050, 13.08.2015, Миколаївський окружний адміністративний суд

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13.08.2015 р. Справа № 814/1440/15

м. Миколаїв

Суддя Миколаївського окружного адміністративного суду Середа О.Ф., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовом: Суб"єкта підприємницької діяльності ОСОБА_1, с. Ленінка, Березанського району, Миколаївської області

до відповідача 1: Державної податкової інспекції у Березанському районі Миколаївської області, смт. Березанка

до відповідача 2: Державної податкової адміністрації України в Миколаївській області, м. Миколаїв

до відповідача 3: Головного держподатревізор - інспектора Крамара Геннадія Зіновійовича, м. Миколаїв

до відповідача 4: Головного держподатревізор - інспектора Федоровича Олександра Олександровича, м. Миколаїв

Суть спору: скасування рішення від 06.08.2010 року,

в с т а н о в и в:

Суб"єкт підприємницької діяльності ОСОБА_1 (надалі - позивач) звернувся до суду із позовом до Державної податкової інспекції у Березанському районі Миколаївської області (надалі - відповідач 1), Державної податкової адміністрації України в Миколаївській області (надалі - відповідач 2), Головного держподатревізор - інспектора Крамара Геннадія Зіновійовича (надалі - відповідач 3), Головного держподатревізор - інспектора Федоровича Олександра Олександровича (надалі - відповідач 4) про скасування рішення від 06.08.2010 року.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на те, що 12.07.2010 р. посадовими особами ДПА України і у Миколаївської області державними податковими ревізорами ОСОБА_2 та ОСОБА_3 в магазині -кафетерії "ІНФОРМАЦІЯ_1" була здійснена перевірка діяльності ФОП ОСОБА_1 з питань дотримання суб'єктом господарювання порядку проведення розрахунків за товари, вимог з регулювання обігу готівки, наявності торгових патентів і ліцензій.

Позивач вважає, що посадові особи не мали права проводити другу планову виїзну перевірку його господарської діяльності, оскільки 17.06.2010 року вже була проведена аналогічна планова виїзна перевірка. В порушення вимог ст.11-1 Закону України "Про державну податкову службу"про перевірку позивача не було повідомлено за 10 діб як це вимагає Закон. Позивач вважає що під час здійснення перевірки держподатревізори ОСОБА_2, та ОСОБА_3 перевищили свої службові повноваження, оскільки одночасно діяли як перевіряючи та як споживачі, про це свідчить те,що перевіряючи за власні кошти, задля власних потреб, здійснили покупку товару у суб'єкта господарювання. А згодом факт цієї покупки відобразили в акті перевірки як факт контрольної закупки та порушення. Окрім того, перевірка здійснювалася в нічний час о 22 годині 16 хв., в магазині в такий час знаходився тільки продавець, тому відображення в акті перевірки того, що ФОП ОСОБА_1 не має книги Форми 10 ( книга обліку товару ) не відповідає дійсності. Також незаконними є дії держподатревізоров ОСОБА_2, та ОСОБА_3 по складанню опису фактичної наявності товарів за місцем їх реалізації, оскільки перевірка діяльності застосування РРО, яка проводилася, не передбачала перевірку з питання обліку товарних запасів. Окрім того при проведенні опису залишків товарних запасів, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 не знімали залишки товару в тарі, а проводили опис товарних запасів виключно за манкіровкою вмісту тари, а від так висновки до яких вони прийшли не відповідають дійсності. Позивач зазначає що відсутність за місцем реалізації деяких первинних документів на товар, в нічний час, не може бути підставою застосування штрафних (фінансових ) санкцій передбачених ст. 21 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг"(далі по тексту Закону № 265/65-РВ). Окрім того сума штрафної санкції, що зазначена у Рішенні ДПІ, не відповідає сумі облікованих описом товарів плюс сума не проведеної розрахункової операції через РРО- 28,50 грн. при підрахуванні є розбіжність у 10 грн.

Відповідач 1 та відповідач 2 проти позову заперечують з підстав викладених в запереченнях.

Сторони подали клопотання про розгляд справи за їх відсутності, в порядку письмового провадження.

Відповідно до ч. 4 ст. 122 КАС України особа, яка бере участь у справі, має право заявити клопотання про розгляд справи за її відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі особи, які беруть участь у справі, судовий розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Дослідивши всі матеріали справи, оцінивши наявні докази в їх сукупності, суд встановив наступне.

Наказом ДПА у Миколаївській області № 121 від 11.05.2010 року було оголошено про проведення профілактичної операції "Курорт-2010". Пунктом 8, цього Наказу керівнику оперативного штабу надано право залучати до тимчасової мобільної групи фахівців державних податкових інспекцій Миколаївської області. Пунктом 12.1. Наказу, передбачено, що у разі створення тимчасової мобільної групи, начальник фінансового відділу ДПА України у Миколаївській області повинен забезпечувати мобільну групу готівковими коштами для проведення контролю розрахунків через РРО в ході контрольно-перевірочних заходів в курортних зонах по заявці керівника мобільної групи. Так на виконання Наказу ДПА у Миколаївській області 08.07.2010 р. Наказом № 200 п.1, п.п.1.1., 1.2 державних податкових інспекторів Крамара Г.З. та Федоровича О.О. було відряджено до ДПІ у Березанському районі в складі мобільної групи, з метою виконання завдань поставлених операцією "Курорт 2010".

Направлення на проведення перевірки № 481/23-039 та № 482/23-039 від 10.06.2010 року ПП ОСОБА_1 членам мобільної групи ОСОБА_2 та ОСОБА_3 було надано ДПІ у Березанському районі Миколаївської області.

Судом встановлено що ДПА у Миколаївської області не призначалася перевірка СПД ОСОБА_1 та не проводилася ця перевірка, направлення на перевірку виписано ДПІ у Березанському районі Миколаївської області, та перевіряючі ОСОБА_4 та ОСОБА_3 будучи відряджені до ДПІ у Березанському районі діяли від імені ДПІ у Беезанському районі, як співробітники цього підрозділу ДПА у Миколаївській області.

Під час цієї перевірки податковим органом було виявлено порушення позивачем порядку обліку товарних запасів у зв`язку з відсутністю первинних документів на товар, який знаходиться у реалізації, на загальну суму 16555 грн., а також здійснення СПД ОСОБА_1 розрахункової операції на суму 28,50 грн. без використання РРО та без видачі розрахункового документа установленого зразка.

За результатами перевірки, перевіряючими було складено Акт перевірки від 12.07.2010 року.

Відповідно до акту перевірки податківцями зафіксовано факт реалізації товару на суму 16 535, 00 грн. не облікованого у встановленому законом порядку.

Наведені обставини стали підставою для прийняття Інспекцією рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 06.08.2010 № 0000942303, згідно з яким позивача зобов'язано сплатити штраф у розмірі 33 262,50 грн.

Відповідно до вимог пункту 12 статті 3 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" суб'єкти підприємницької діяльності, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, зобов'язані вести у порядку, встановленому законодавством, облік товарних запасів на складах та/або за місцем їх реалізації, здійснювати продаж лише тих товарів, які відображені в такому обліку, за винятком продажу товарів особами, які відповідно до законодавства оподатковуються за правилами, що не передбачають ведення обліку обсягів реалізованих товарів (наданих послуг).

Згідно зі статтею 6 зазначеного Закону облік товарних запасів фізичною особою-суб'єктом підприємницької діяльності ведеться у порядку, визначеному чинним законодавством, а юридичною особою (її філією, відділенням, іншим відокремленим підрозділом) - у порядку, визначеному відповідним національним положенням (стандартом) бухгалтерського обліку. Облік ведеться з урахуванням особливостей, встановлених для суб'єктів малого підприємництва. Обов'язок із ведення обліку товарних запасів не застосовується до осіб, які відповідно до законодавства оподатковуються за правилами, що не передбачають ведення обліку придбаних або проданих товарів.

Аналіз наведених вище норм дає підстави вважати, що обов'язок ведення обліку товарних запасів не міг бути покладений на фізичних осіб-суб'єктів підприємницької діяльності, які здійснювали підприємницьку діяльність за спрощеною системою оподаткування відповідно до Указу Президента України від 3 липня 1998 року № 727/98 "Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва" (чинного на час виникнення спірних відносин).

Натомість фізичні особи-суб'єкти підприємницької діяльності, які перебували на загальній системі оподаткування, відповідно до вимог пункту 12 статті 3 та статті 6 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" були зобов'язані вести облік товарних запасів у порядку, визначеному чинним законодавством.

Згідно з пунктом 1 Порядку видачі свідоцтва про сплату єдиного податку, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 29.10.1999 № 599, відповідно до Указу Президента України "Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва" в редакції від 28.06.1999 № 746/99 суб'єкти підприємницької діяльності - фізичні особи, які займаються підприємницькою діяльністю без створення юридичної особи і у трудових відносинах з якими, включаючи членів їх сімей, протягом календарного року перебуває не більше 10 осіб та обсяг виручки яких від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) за календарний рік не перевищує 500 тис. гривень, мають право обрати спосіб оподаткування доходів за єдиним податком шляхом отримання свідоцтва про сплату єдиного податку за встановленою формою.

Таким чином, факт перебування суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи на спрощеній системі оподаткування має бути підтверджений свідоцтвом про сплату єдиного податку, виданим такій особі.

В матеріалах справи відповідне свідоцтво, яке б засвідчило сплату позивачем єдиного податку на момент перевірки, відсутнє.

Позивачем проігноровано вимогу суду надати на підтвердження обгрунтування позову свідоцтвом про сплату єдиного податку.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого вирішує справи відповідно до Конституції України та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

За приписами частини 2 статті 19 Конституції України органи державно влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними до суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно частини 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта суб'єктів владних повноважень, обов'язок доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

З огляду на викладене, суд прийшов до висновку про необґрунтованість адміністративного позову.

Керуючись статтями 11, 71, 94, 158-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

П О С Т А Н О В И В:

В задоволенні позову Суб"єкта підприємницької діяльності ОСОБА_1 - відмовити у повному обсязі.

Постанова набирає законної сили після закінчення 10-денного строку з дня проголошення/отримання постанови, якщо протягом цього часу не буде подано апеляційної скарги.

У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили постанови за наслідками апеляційного провадження.

Порядок та строки апеляційного оскарження визначені ст. 186 КАС України.

Апеляційна скарга подається до Одеського апеляційного адміністративного суду через Миколаївський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Одеського апеляційного адміністративного суду.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Апеляційна скарга, подана після закінчення встановлених строків залишається без розгляду, якщо суд апеляційної інстанції за заявою особи, яка її подала, не знайде підстав для поновлення строку

Головуючий суддя О.Ф. Середа