Постанова № 50187994, 29.07.2015, Миколаївський окружний адміністративний суд

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Миколаїв

29.07.2015 р. № 814/2255/15

Миколаївський окружний адміністративний суд, у складі судді Лісовської Н.В., розглянувши в письмовому провадженні адміністративну справу

за позовом

ПАТ по газифікації та газопостачанню "Миколаївгаз",

вул. Чигрина, 159, м. Миколаїв, 54008

до

СДПІ по роботі з великими платниками податків

в м. Миколаєві, вул. Чкалова, 20, Миколаїв, 54009

про

скасування податкових повідомлень - рішень від 27.12.2007 р. № 00014639/1, № 00014739/0, № 00014839/0, № 0001439/0, № 00015039/0, № 00015139/0, № 00015239/0, № 00015339/0, № 00015439/0,

ВСТАНОВИВ:

Позивач – відкрите акціонерне товариство по газифікації та газопостачанню "Миколаївгаз" (правонаступником якого є публічне акціонерне товариство по газифікації та газопостачанню "Миколаївгаз", далі – позивач), у 2008 році звернувся з адміністративним позовом до спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Миколаєві (далі – відповідач) про скасування податкових повідомлень-рішень від 27.12.2007 р. № 00014639/0, № 00014739/0, № 00014839/0, № 00014939/0, № 00015039/0, № 00015139/0, № 00015239/0, № 00015339/0 і № 00015439/0.

Справа розглядалася судами неодноразово та відповідно до ухвали Вищого адміністративного суду України від 22.06.2015 року справу направлено до суду першої інстанції на новий розгляд.

Обґрунтовуючи свої вимоги, позивач зазначає, що відповідачем порушено порядок оформлення невиїзних перевірок платника податків, а саме: замість одного Акту перевірки Відповідачем складено дев’ять актів перевірки та як наслідок винесено дев’ять податкових повідомлень-рішень. А також Позивач зазначає, що у податкового органу відсутні повноваження на зміну цільового призначення здійснений платником податків платежів. А відтак, позивач вважає, що оскільки ним сплачено податки за певний період з зазначенням призначення платежу за який саме період своєчасно без порушення граничного терміну сплати, відповідач неправомірно застосував до нього штрафні фінансові санкції за порушення граничного строку сплати узгодженого податкового зобов’язання та виніс податкові повідомлення-рішення. Просить суд скасувати податкові повідомлення-рішення.

Відповідач позов не визнав, свої заперечення обґрунтував тим, що матеріалами справи підтверджений факт прострочення позивачем строків погашення податкових зобов'язань на суму 1 439 622,65 грн. А відтак ДПІ правомірно винесено оскаржувані податкові повідомлення-рішення.

Сторони подали клопотання про розгляд справи за їх відсутності, в порядку письмового провадження.

Відповідно до ч. 4 ст. 122 КАС України особа, яка бере участь у справі, має право заявити клопотання про розгляд справи за її відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі особи, які беруть участь у справі, судовий розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

З'ясувавши усі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, дослідивши матеріали, що містяться у справі, суд дійшов висновку, що позов належить задоволенню частково, виходячи з наступного:

21.12.2007 р. відповідачем були проведені перевірки своєчасності сплати позивачем податкових зобов'язань з податку на додану вартість, за результатами яких складені акти № 1009/39/05410263; № 1010/39/05410263; № 1011/39/05410263, № 1012/39/05410263; № 1013/39/05410263, № 1014/39/05410263; № 1015/39/05410263, № 1016/39/05410263 і № 1017/39/05410263.

На підставі цих актів перевірки відповідачем прийняті оскаржувані податкові повідомлення-рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій на підставі п.п. 17.1.7 п. 17.1 ст. 17 Закону України "Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" (далі – Закон № 2181) за прострочення граничних строків сплати узгодженого податкового зобов'язання з податку на додану вартість.

Позиція позивача у спорі, який виник між сторонами, зводиться до того, чи відповідач мав повноваження на зміну призначення платежу при перерахуванні позивачем коштів за поточними зобов’язаннями при наявності боргу за попередні періоди та як наслідок зарахування цих коштів на заборгованість попередніх періодів .

Виходячи зі змісту пп. 4.1.1. п. 4.1 ст. 4, пп. 5.3.1 п. 5.3 ст. 5 Закону № 2181 (в редакції на час виникнення спірних правовідносин) платник податків самостійно обчислює суму податкового зобов'язання, яку зазначає у податковій декларації, та зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації.

Перерахування податку платником на підставі платіжного документу, є виконанням зобов'язання зі сплати цього податку за визначений ним період, що виключає можливість застосування до нього штрафних санкцій на підставі пп. 17.1.7 п. 17.1 ст. 17 Закону № 2181.

Таким чином, податковий орган не має права самостійно змінювати призначення платежу визначеного платником податків при здійсненні розрахунків зі сплати податків, зокрема, з метою погашення податкового боргу змінювати період, за який сплачується податкове зобов'язання.

Пунктом 7.7 ст. 7 Закону № 2181 визначена рівність бюджетних інтересів. З цією метою визначено, що податковий борг погашається попередньо погашенню податкових зобов'язань, які не є податковим боргом, у порядку календарної черговості його виникнення, а в разі одночасного його виникнення за різними податками, зборами (обов'язковими платежами) - у рівних пропорціях.

Законом № 2181, який є спеціальним законом з питань оподаткування і встановлює порядок погашення зобов'язань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обов'язкових платежів), нарахування і сплати пені та штрафних санкцій, що застосовуються до платників податків, визначені заходи, які вживаються контролюючим органом з метою погашення платниками податків податкового боргу і серед таких заходів немає зміни призначення платежу, самостійно визначеного платником податків.

Позивач надав суду реєстри проведених перерахувань сум податку до бюджету, які суд вважає доказами своєчасної сплати позивачем своїх зобов’язань за поданими деклараціями та податковим повідомленням-рішенням. Так, у призначенні платежу вказано період, за який здійснено перерахування податку на додану вартість, що дає можливість податковому органу ідентифікувати оплату саме поточних зобов’язань, а не податку взагалі без визначення періоду.

Так:

- Податкове повідомлення-рішення № 00014739/0 винесено Відповідачем про застосування штрафу у розмірі 10 % від сплаченої несвоєчасно суми податкового зобов’язання, на суму 25 647,51 грн. (т. 1 а. с. 41). Виходячи з відповідного акту перевірки (т. 1 а. с. 36-39), сума платежу буда сплачена Позивачем за червень 2007 року по декларації, яка продана ним 19.07.2007 року, граничний термін по сплаті цієї суми узгодженого податкового зобов’язання настає 30.07.2007 року. Відповідно до надано суду Позивачем реєстру платіжних доручень сума ПДВ про декларації на червень 2007 року була фактично перерахована до бюджету 30.07.2007 року, тобто в межах граничного строку сплати, визначеного законом. винесено Відповідачем про застосування штрафу у розмірі 10 % від сплаченої несвоєчасно суми податкового зобов’язання, на суму 25 647,51 грн. ( т.1 а. с. 41) .

- Податкове рішення повідомлення № 00014939/0 винесено Відповідачем про застосування штрафу у розмірі 10 % від сплаченої несвоєчасно суми податкового зобов’язання, на суму 35 921,21 грн. ( т. 1 а. с. 43). Виходячи з відповідного акту перевірки (т. 1 а. с. 30-34), сума платежу буда сплачена Позивачем за серпень 2007 року по декларації яка продана ним 20.09.2007 року, граничний термін по сплаті цієї суми узгодженого податкового зобов’язання настає 01.10.2007 року. Відповідно до наданого суду Позивачем реєстру платіжних доручень сума ПДВ про декларації на серпень 2007 року була фактично перерахована до бюджету 25.09.2007 та 28.09.2007 року, тобто в межах граничного строку сплати, визначеним законом.

- Податкове рішення повідомлення № 00015139/0 винесено Відповідачем про застосування штрафу у розмірі 10 % від сплаченої несвоєчасно суми податкового зобов’язання, на суму 34 941,67 грн. ( т. 1 а. с. 45). Виходячи з відповідного акту перевірки (т. 1 а. с. 23-26), сума платежу буда сплачена Позивачем за вересень 2007 року по декларації яка продана ним 22.10.2007 року, граничний термін по сплаті цієї суми узгодженого податкового зобов’язання настає 30.10.2007 року. Відповідно до наданого суду Позивачем реєстру платіжних доручень сума ПДВ про декларації на вересень 2007 року була фактично перерахована до бюджету 29.10.2007 року, тобто в межах граничного строку сплати, визначеним законом.

- Податкове рішення повідомлення № 00015339/0 винесено Відповідачем про застосування штрафу у розмірі 10 % від сплаченої несвоєчасно суми податкового зобов’язання, на суму 26 583,01 грн. ( т. 1 а. с. 47). Виходячи з відповідного акту перевірки (т. 1 а. с. 17-19), сума платежу буда сплачена Позивачем за жовтень 2007 року по декларації яка продана ним 20.11.2007 року, граничний термін по сплаті цієї суми узгодженого податкового зобов’язання настає 30.11.2007 року. Відповідно до надано суду Позивачем реєстру платіжних доручень сума ПДВ про декларації на жовтень 2007 року була фактично перерахована до бюджету 23.11.2007 року, тобто в межах граничного строку сплати, визначеним законом.

- Податкове рішення повідомлення № 00015239/0 винесено Відповідачем про застосування штрафу у розмірі 10 % від сплаченої несвоєчасно суми податкового зобов’язання, на суму 25 647,518 447 грн. ( т. 1 а. с. 46). Виходячи з відповідного акту перевірки (т. 1 а. с. 20-23), сума платежу буда сплачена Позивачем по податковому повідомленню рішенню від 31.10.2007 року, граничний термін по сплаті цієї суми узгодженого податкового зобов’язання настає 12.11.2007 року. Відповідно до надано суду Позивачем реєстру платіжних доручень сума по сплаті узгодженого податкового боргу по ПРП була фактично перерахована до бюджету 12.11.2007 року, тобто в межах граничного строку сплати, визначеним законом.

Таким чином, виходячи з фактичних обставин та матеріалів справи, вище переліченні податкові рішення повідомлення належать скасуванню, оскільки позиція Відповідача про наявність здійснення платежів поза межам граничного терміну сплати спростовується матеріалами справи.

Окрім того, слід зазначити, що відповідачем не доведено існування у Позивача несплаченого узгодженого податкового боргу на момент здійснення кожного платежу окремо платником податків.

Також, суд звертає увагу сторін на те, що Позивачем не доведено, в матеріалах справи відсутні будь які підтверджуючі документи, що при зарахуванні сплачених платежів СДПІ змінювала визначене Позивачем призначення платежу.

Беручи до уваги ухвалу Вищого адміністративного суду України, суд першої інстанції при розгляді даної справи повинен з’ясувати питання правомірності нарахування платнику податків штрафних санкцій за порушення строків сплати узгоджених податкових зобов’язань, підлягають встановленню обставини щодо виникнення у платника податків узгодженого податкового зобов’язання та факт його сплати, а також встановлення факт зазначення платником податків під час перерахування коштів призначення платежу.

Дослідив всі викладенні в ухвалі ВАСУ обставини та факти суд прийшов висновку, що платником податків не порушенні граничні строки сплати узгоджених податкових зобов’язань по ПДВ за періоди червень 2007, серпень 2007, вересень 2007, жовтень 2007 та сплати нарахованої суми по податковому рішенню повідомленню № 00010939/0 від 31.10.2007 р. А відтак податкові повідомлення-рішення № 00014739/0; № 00014939/0; № 00015139/0; № 00015339/0; № 00015239/0 – належать скасуванню.

Щодо податкового повідомлення-рішення № 00014639/0 (т. 1 а. с. 40), слід зазначити Позивачем ані в позовній заяві, ані в додаткових поясненнях не наведено жодних аргументів та підстав з яких він вважає, що це податкове рішення повідомлення належить скасуванню. Окрім того, в матеріалах справи відсутні будь-які докази фактичної сплати цих платежів за комунальні послуги та в які терміни з яким призначенням платежу вони були здійсненні.

Стосовно податкових повідомлень-рішень № 00015039/0 (т. 1 а. с. 44), № 00015439/0, (т. 1 а. с. 48), № 00014839/0 (т. 1 а. с. 42), суд зазначає, що у зв’язку з відсутністю в матеріалах справи будь-яких документів, які б підтверджували сплату цих платежів Позивачем та з яким зазначенням призначення платежу вони були здійсненні, суд вважає, що позиція Позивача щодо неправомірності винесення Відповідачем цих податних рішень є недоведеною.

Згідно ст. 86 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили.

На підставі викладеного, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог в частині скасування податкових повідомлень-рішень від 27.12.2007 р. № 00014739/0, № 00014939/0, № 00015139/0, № 00015239/0 і № 00015339/0.

Решта позовних вимог задоволенню не підлягають, оскільки позивач не довів факту зазначення під час перерахування коштів призначення платежу по зобов’язанням, за прострочення яких відповідачем нараховано штраф, визначений у решті оскаржуваних податкових повідомлень-рішень.

Розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведеності перед судом їх переконливості (ч. 1 ст. 11 КАС України).

Згідно ст. 71 ч. 2 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до ч. 3 ст. 94 КАС України, якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог, а відповідачу - відповідно до тієї частини вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено. Враховуючи загальний розмір позовних вимог у сумі 144401,88 грн. та частку задоволених вимог у сумі 124938,10 грн., відшкодуванню з Державного бюджету України підлягають судові витрати в сумі 2,94 грн.

Керуючись ст. 2, 7, 17, 94, 158, ч.3 ст. 160, 161, 162, 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

П О С Т А Н О В И В:

1. Адміністративний позов задовольнити частково.

2. Скасувати податкові повідомлення-рішення спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Миколаєві від 27.12.2007 р. № 00014739/0, № 00014939/0, № 00015139/0, № 00015239/0 і № 00015339/0.

3. У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

4. Повернути публічному акціонерному товариству по газифікації та газопостачанню "Миколаївгаз" (ідентифікаційний код 05410263) судовий збір у сумі 2,94 грн. з Державного бюджету України.

Постанова суду першої інстанції набирає чинності з моменту закінчення десятиденного строку на апеляційне оскарження.

Постанова суду може бути оскаржена до Одеського апеляційного адміністративного суду через Миколаївський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Порядок та строки апеляційного оскарження визначені ст. 186 КАС України.

Суддя Н. В. Лісовська