Постанова № 50187971, 27.07.2015, Миколаївський окружний адміністративний суд

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27.07.2015 р. Справа № 814/1296/15

м. Миколаїв

Суддя Миколаївського окружного адміністративного суду Середа О.Ф., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю Виробничо -комерційного підприємства “ДОМОВИТ. ДИЗАЙН - ЦЕНТР», м. Миколаїв

до відповідача: Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Миколаєва головного управління ДФС у Миколаївській області, м. Миколаїв

Суть спору: визнання недійсною та скасування податкової консультації,

в с т а н о в и в:

Товариство з обмеженою відповідальністю Виробничо -комерційного підприємства “ДОМОВИТ. ДИЗАЙН - ЦЕНТР» (надалі - позивач) звернулась до суду із позовом до Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Миколаєва головного управління ДФС у Миколаївській області про визнання недійсною та скасування податкової консультації.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на те, що податкова консультація суперечить нормам діючого законодавства.

Відповідач надав заперечення проти позову, в яких зазначив, що Податковим кодексом України стосовно оподаткування нерухомого майна, відмінного від земельної ділянки, не визнано нечинним чи неконституційним та не зупинено його дію, тому подакткова консультація відповідає чинному законодавству та є правомірною.

Представник позивача в судове засідання не з»явився, про дату, час та місце судового засідання повідомлений належним чином, про причини неявки суд не повідом, заяв чи клопотань до суду не надав.

Представник відповідача наддав клопотання про розгляд справи в порядку письмового провадження.

У разі неприбуття позивача в судове засідання, належним чином повідомленого про дату, час і місце судового розгляду, без поважних причин та від нього не надійшло клопотання про розгляд справи за його відсутності відповідно до частини 2 статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд справи може не відкладатися і справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів.

Дослідивши всі матеріали справи, оцінивши наявні докази в їх сукупності, суд встановив наступне.

27 лютого 2015 року ДПІ у Ленінському районі м. Миколаєва ГУ ДФС Миколаївської області було надано позивачу податкову консультацію від 27.02.2015 року № 1460/10/14-02-17-04-18 від 27.02.2015 року.

Нормативно-правовим актом, який регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів та, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов’язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства, є Податковий кодекс України.

Відповідно до пп.14.1.172 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України податкова консультація - допомога контролюючого органу конкретному платнику податків стосовно практичного використання конкретної норми закону або нормативно-правового акта з питань адміністрування нарахування та сплати податків чи зборів, контроль за справлянням яких покладено на такий контролюючий орган.

Згідно п.52.1 ст.52 Податкового кодексу України за зверненням платників податків контролюючі органи надають безоплатно консультації з питань практичного використання окремих норм податкового законодавства протягом ЗО календарних днів, що настають за днем отримання такого звернення даним контролюючим органом.

Приписами п.п.52.4,52.5 сг.52 Податкового кодексу України передбачено, що консультації надаються контролюючими органами. Контролюючі органи мають право надавати консультації виключно з тих питань, що належать до їх повноважень.

Законом № 71 внесено зміни до Податкового кодексу України щодо оподаткування нерухомого майна, відмінного від земельної ділянки, зокрема, розширено базу оподаткування податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки шляхом оподаткування нежитлової нерухомості, які набрали чинності з 01.01.2015 р.

Пунктом 4 розділу II "Прикінцеві положення" Закону № 71 органам місцевого самоврядування рекомендовано: у місячний термін з дня опублікування цього Закону переглянути рішення щодо встановлення на 2015 рік податку на майно (в частині податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки) для об'єктів житлової нерухомості, а також прийняти та оприлюднити рішення щодо встановлення у 2015 році податку на майно (в частині податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки) для об'єктів нежитлової нерухомості, податку на майно (в частині транспортного податку) та акцизного податку з реалізації суб'єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів. Також установлено, що в 2015 році до рішень місцевих рад про встановлення місцевих податків на 2015 рік не застосовуються вимоги, встановлені Законом України "Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності".

Згідно Закону № 71 з 01.01.2015 р. викладено в новій редакції ст.ст.265,266 Податкового кодексу України. Зокрема, пп.266.1.1 п.266.1 ст.266 Податкового кодексу України визначено, що платниками податку є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які є власниками об’єктів житлової та/або нежитлової нерухомості.

Відповідно до пп.266.2.1 п.266.2 ст.266 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування є об'єкт житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його частка.

Приписами пп.266.3.1, пп.266.3.3 п.266.3 ст.266 Податкового кодексу України передбачено, що базою оподаткування є загальна площа об'єкта житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його часток. База оподаткування об'єктів житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі їх часток, що перебувають у власності юридичних осіб, обчислюється такими особами самостійно виходячи із загальної площі кожного окремого об'єкта оподаткування на підставі документів, що підтверджують право власності на такий об'єкт.

Ставки податку для об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, що перебувають у власності фізичних та юридичних осіб, встановлюються за рішенням сільської, селищної або міської ради в залежності від місця розташування (зональності) та типів таких об'єктів нерухомості у розмірі, що не перевищує 2 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року, за 1 кв. метр бази оподаткування (пп.266.5.1п.266.5 ст.266 Податкового кодексу України).

При цьому, пунктом 33 підрозділу 10 розділу XX Податкового кодексу України встановлено, що на 2015 рік ставки податку для об'єктів нежитлової нерухомості, що перебувають у власності фізичних та юридичних осіб, визначеніпп.266.5.1 цього Кодексу, не можуть перевищувати 1 відсоток мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року за 1 кв. метр для об’єктів нежитлової нерухомості.

Відповідно до пп.266.6.1 п.266.6 ст.266 Податкового кодексу України базовий податковий (звітний) період дорівнює календарному року.

Згідно пп.266.7.5 п.266.7 ст.266 Податкового кодексу України платники податку - юридичні особи самостійно обчислюють суму податку станом на 1 січня звітного року і до 20 лютого цього ж року подають контролюючому органу за місцезнаходженням об’єкта/об’єктів оподаткування декларацію за формою, встановленою у порядку, передбаченому статтею 46 цього Кодексу, з розбивкою річної суми рівними частками поквартально. Щодо новоствореного (нововведеного) об'єкта житлової та/або нежитлової нерухомості декларація юридичною особою - платником подається протягом 30 календарних днів з дня виникнення права власності на такий об'єкт, а податок сплачується починаючи з місяця, в якому виникло право власності на такий об'єкт.

Позивач вказує на невідповідність наданої Відповідачем податкової консультації вимогам ч. 3 ст. 27 Бюджетного кодексу України вважаємо безпідставними, так як даною статтею визначено обмеження стосовно термінів прийняття Законів України та їх окремих положень, які зменшують надходження бюджету та/або збільшують витрати бюджету, хоча внесені Законом № 71 зміни до Податкового кодексу України щодо оподаткування нерухомого майна, відмінного від земельної ділянки, навпаки направлені на збільшення надходжень до бюджету і не пов'язані із збільшенням витрат бюджету.

Суд не може погодитися з твердженням позивача про те, що надана відповідачем податкова консультація від 27.02.2015 р. за № 1460/10/14-02-04-18 суперечить вимогам пп.4.1.9 п.4.1 ст.4, пп.12.3.4 п.12.3 ст.12 ПК України, оскільки вказані вимоги щодо термінів введення змін до елементів податків та зборів, прийняття рішень про встановлення місцевих податків та зборів визначені саме для законодавчого органу та органів місцевого самоврядування, яким не є відповідач.

Види податків та зборів, об'єкти, база оподаткування, ставки та строки сплати податків і зборів визначено безпосередньо Податковим кодексом України. Як вже зазначалося, пунктом 33 підрозділу 10 розділу XX Податкового кодексу України передбачено, що на 2015 рік ставки податку для об'єктів нежитлової нерухомості, що перебувають у власності фізичних та юридичних осіб, визначені пунктом 266.5.1 пункту 265.5 статті 265 цього Кодексу, не можуть перевищувати 1 відсоток мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року за 1 кв. метр для об’єктів нежитлової нерухомості.

Податковим кодексом України встановлено обов'язок сплати юридичними особами податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, у 2015 році. При цьому обмежено граничний розмір ставки податку саме на 2015 рік.

За приписами частини 2 статті 19 Конституції України органи державно влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними до суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно частини 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта суб’єктів владних повноважень, обов’язок доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

З огляду на викладене, суд прийшов до висновку що оскаржувана податкова консультація відповідає чинному законодавству та є правомірною.

За таких обставин, позов задоволенню не підлягає.

Керуючись статтями 11, 71, 94, 122, 158 – 163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд –

П О С Т А Н О В И В:

В задоволенні адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю Виробничо -комерційного підприємства “ДОМОВИТ. ДИЗАЙН - ЦЕНТР» відмовити.

Постанова набирає законної сили після закінчення 10-денного строку з дня проголошення/отримання постанови, якщо протягом цього часу не буде подано апеляційної скарги.

У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили постанови за наслідками апеляційного провадження.

Порядок та строки апеляційного оскарження визначені ст. 186 КАС України.

Апеляційна скарга подається до Одеського апеляційного адміністративного суду через Миколаївський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Одеського апеляційного адміністративного суду.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Апеляційна скарга, подана після закінчення встановлених строків залишається без розгляду, якщо суд апеляційної інстанції за заявою особи, яка її подала, не знайде підстав для поновлення строку.

Головуючий суддя О.Ф. Середа