Постанова № 50187491, 06.10.2011, Волинський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 жовтня 2011 року < год:хв > Справа № 2а/0370/2476/11

Волинський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого-судді Плахтій Н.Б.,

при секретарі Головатій І.В.,

за участю представника позивача ОСОБА_1,

представника відповідача ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Луцьку адміністративну справу за позовом Приватного підприємства «Мега-Оіл» до Луцької об'єднаної державної податкової інспекції про визнання дій протиправними, скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

Приватне підприємство «Мега-Оіл» (далі позивач, ПП «Мега-Оіл») звернулося з позовом до Луцької обєднаної державної податкової інспекції (далі відповідач, Луцька ОДПІ), в якому просить визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 29 серпня 2011 року №0002702301 про збільшення суми грошового зобовязання (з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій) з податку на прибуток в розмірі 1058083,75 грн., №0002692301 про збільшення суми грошового зобовязання (з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій) з податку на додану вартість в розмірі 846467,50 грн., а також визнати протиправними дії Луцької ОДПІ, які полягають у викладенні в акті №6545/23-2/35213402 від 12.08.2011 року про результати планової виїзної перевірки недостовірних та незаконних висновків (відомостей) про нікчемність фінансово-господарських операцій та договорів по придбанню нафтопродуктів між ПП «Мега-Оіл» та його контрагентами-постачальниками ПП «Вікторія-2007», ТзОВ «Металінвест-ХХІ», ТзОВ «Онікс Союз».

Позовні вимоги обгрунтовуються тим, що висновки податкового органу про нікчемність укладних із ПП «Вікторія-2007», ТзОВ «Металінвест-ХХІ», ТзОВ «Онікс Союз» договорів, зроблені в ході проведення планової виїзної перевірки підприємства, не відповідають фактичним обставинам справи. Позивач вказує, що факт здійснення господарських операцій із придбання нафотопродутків у вказаних контрагентів-постачальників підтверджується відповідними податковими, видатковими накладними та товарно-транспортними накладними. В подальшому придбані нафтопродукти були реалізовані позивачем третім особам в межах його господарської діяльності, оскільки основними видами діяльності підприємства є оптова торгівля паливом та інші види оптової торгівлі, посередницька діяльність. Таким чином, позивач вказує, що системна реалізація товарів відповідним контрагентам-покупцям, про що свідчить первинна документація, повністю спростовує висновки податкового органу про відсутність у позивача ділової мети, економічної вигоди по придбанню та продажу товарів. З огляду на вказані обставини, позивач зазначає про реальність і дійсність господарських операцій, правомірність укладених договорів, які спрямовані на реальне настання наслідків, відтак відсутність підстав для визнання правочинів нікченими. При цьому посилається на те, що ПП «Мега-Оіл» не може нести відповідальності в разі невиконання чи неналежного виконання його контрагентами податкових зобовязань.

В судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги з підстав, викладених з позовній заяві, та просив позов задовольнити.

В поданих суду запереченнях відповідач позов не визнав, зазначивши, що відповідно до акту планової виїзної перевірки ПП «Мега-Оіл» встановлено придбання позивачем у ПП «Вікторія-2007» нафтопродуктів згідно договору від 11.08.2010 року №1108/1. Відповідно до акту перевірки ДПІ у м.Дніпродзержинську зроблено висновки про те, що правочини, укладені ПП «Вікторія-2007» в листопаді 2010 року, мають протиправний характер та відповідно до закону є нікчемними, оскільки не створюють юридичних наслідків. У ПП «Вікторія-2007» відсутні необхідні умови для ведення господарської діяльності, відсутні основні фонди, технічний персонал, виробничі активи, складські приміщення, транспортні засоби. Крім того, актом перевірки встановлено, що податковий кредит ПП «Вікторія-2007» в листопаді 2010 року сформований за рахунок ПП «Альтекс-Юг», яке не має достатніх виробничих потужностей, працівників, офісних та складських приміщень, інших основних засобів для забезпечення ведення фінансово-господарської операції в обсягах задекларованих показників. Враховуючи вказані обставини, Луцька ОДПІ вважає, що в ході перевірки правомірно зроблено висновок про нікчемність правочину, укладеного між ПП «Мега-Оіл» та ПП «Вікторія-2007», а тому просить відмовити у задоволенні позову.

Представник відповідача в судовому засіданні адміністративний позов не визнав з підстав, викладених у письмових запереченнях, та просив відмовити у задоволенні позовних вимог ПП «Мега-Оіл». Додатково суду пояснив, що позиція податкового органу стосовно нікчемності правочинів, укладених позивачем із ТзОВ «Онкіс Союз» та ТзОВ «Металінвест-ХХІ», базується на невідповідності товарно-транспортних накладних вимогам Інструкції про порядок виготовлення, зберігання, застосування єдиної первинної транспортної документації для перевезення вантажів автомобільним транспортом та обліку транспортної роботи, затвердженої наказом Міністерства статистики України, Міністерства транспорту України від 07 серпня 1996 року №228/253, а відтак безтоварності господарських операцій з огляду на непідтвердження позивачем факту транспортування нафтопродуктів.

Заслухавши пояснення осіб, які беруть участь у справі, дослідивши письмові докази, суд приходить до висновку, що адміністративний позов підлягає до часткового задоволення, враховуючи наступне.

З матеріалів справи вбачається, що відповідно до акту №6545/23-2/35213402 від 12.08.2011 року про результати планової виїзної перевірки ПП «Мега-Оіл» з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства за період з 01.04.2009 року по 31.03.2011 року було встановлено порушення позивачем, зокрема, ч.1 ст.203, ст.ст.215, 228, 662, 655, 628, 638, 664 ЦК України в частині недодержання в момент вчинення правочину вимог, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними (п.5 ст.203 ЦКУ), договори між ПП «Мега-Оіл» та ТзОВ «Металінвест-ХХІ», ТзОВ «Онікс Союз», ПП «Вікторія-2007» відповідно до ч.ч.1, 5 ст.203, п.п.1, 2 ст.215, ст.218 ЦК України зазначені правочини мають ознаки нікчемності та є нікчемними в силу закону; п.п.5.2.1 п.5.2, п.п.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», внаслідок чого занижено податок на прибуток всього в сумі 846467 грн., в тому числі за 3 квартал 2010 року в сумі 674888 грн., за 4 квартал 2010 року в сумі 171579 грн.; п.п.7.4.1, п.п.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», внаслідок чого занижено суму податку, що підлягає сплаті до бюджету, всього в сумі 677174 грн., в тому числі за вересень 2010 року в сумі 406556 грн., за жовтень 2010 року в сумі 239326 грн., за листопад 2010 року в сумі 31292 грн.

На підставі вказаного акту відповідачем прийняті податкові повідомлення-рішення від від 29 серпня 2011 року №0002702301 про збільшення суми грошового зобовязання (з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій) з податку на прибуток в розмірі 1058083,75 грн. (в тому числі: за основним платежем 846467,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) 211616,75 грн.), №0002692301 про збільшення суми грошового зобовязання (з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій) з податку на додану вартість в розмірі 846467,50 грн. (в тому числі: за основним платежем 677174,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) 169293,50 грн.).

Висновок податкового органу про завищення підприємством валових витрат та податкового кредиту по господарських операціях з придбання нафтопродуктів у ПП «Вікторія-2007», ТзОВ «Металінвест-ХХІ», ТзОВ «Онікс Союз» базується на тому, що правочини, укладені між позивачем та вказаними контрагентами, Луцькою ОДПІ визнані нікчемними внаслідок того, що у ПП «Вікторія-2007» відсутні необхідні умови для ведення господарської діяльності, відсутні основні фонди, технічний персонал, виробничі активи, складські приміщення, транспортні засоби, у листопаді 2010 року ПП «Вікторія-2007» фінансово-господарською діяльністю не займалось, а займалось діяльністю, спрямованою на здійснення операцій з метою надання податкової вигоди, крім того, господарські операції із ТзОВ «Металінвест-ХХІ», ТзОВ «Онікс Союз» не підтверджуються стосовно товарності таких операцій, реальності здійснення поставок нафтопродуктів.

Однак, суд не погоджується з такими висновками Луцької ОДПІ з огляду на наступне.

Як встановлено судом, 11 серпня 2010 року між ПП «Вікторія-2007» (продавцем) та ПП «Мега-Оіл» (покупцем) було укладено договір №1108/1 купівлі-продажу нафтопродуктів (Т.1, а.с.110).

На виконання вказаного договору ПП «Вікторія-2007» здійснило у серпні, вересні, листопаді 2010 року поставки позивачу дизельного палива, що підтверджується відповідними податковими та видатковими накладними, а також товарно-транспортними накладними від 11.08.2010 року, від 27.09.2010 року, від 08.11.2010 року (Т.1, а.с.111-119), розрахунки за товар позивач здійснював шляхом перерахування коштів на банківський рахунок ПП «Вікторія-2007», що в свою чергу підтверджується актом звіряння розрахунків між ПП «Мега-Оіл» та ПП «Вікторія-2007» станом на 31.03.2011 року (Т.1, а.с.109). Загальна сума поставок становить 565154,95 грн., в тому числі ПДВ в сумі 94192,50 грн.

Вартість отриманих від ПП «Вікторія-2007» ТМЦ включено позивачем до складу валових витрат та відображено в деклараціях з податку на прибуток за 3 та 4 квартали 2010 року в сумі 314503,12 грн. та 156459,33 грн. відповідно, а всього 470962,45 грн. Сума ПДВ включена підприємством до податкового кредиту в податкових деклараціях з ПДВ за вересень та листопад 2010 року в розмірі 62900,63 грн. та 31291,87 грн. відповідно, а всього 94192,50 грн.

Разом з тим, 06.09.2010 року між ТзОВ «Онікс Союз» (продавцем) та ПП «Мега-Оіл» (покупцем) укладено договір поставки №09/09, на виконання якого ТзОВ «Онікс Союз» здійснило протягом вересня-жовтня 2010 року поставки нафтопродуктів, про що свідчать податкові та видаткові накладні, товарно-транспортні накладні від 06.09.2010 року, від 07.09.2010 року, від 08.09.2010 року, від 09.09.2010 року, від 10.09.2010 року, від 11.09.2010 року, від 14.09.2010 року, від 15.09.2010 року, від 23.09.2010 року, від 24.09.2010 року, від 27.09.2010 року, від 02.10.2010 року, від 11.10.2010 року, від 12.10.2010 року (Т.1, а.с.121-178). Розрахунок за придбаний товар ПП «Мега-Оіл» здійснило шляхом перерахування коштів на банківський рахунок продавця, що підтверджується актом звіряння розрахунків між ПП «Мега-Оіл» та ТзОВ «Онікс Союз» станом на 31.03.2011 року (Т.1, а.с.120). Загальна сума поставок становить 2895488,20 грн., в тому числі ПДВ в сумі 482581,36 грн.

Вартість отриманих від ТзОВ «Онікс Союз» ТМЦ включено позивачем до складу валових витрат та відображено в деклараціях з податку на прибуток за 3 та 4 квартали 2010 року в сумі 1883049,22 грн. та 529857,62 грн відповідно, а всього 2412906,84 грн. Сума ПДВ включена підприємством до податкового кредиту в податкових деклараціях з ПДВ за вересень 2010 року та жовтень 2010 року в розмірі 243255,18 грн. та 239326,18 грн. відповідно, а всього 482581,36 грн.

Крім того, з матеріалів справи вбачається, що 21.08.2010 року, 25.08.2010 року та 01.09.2010 року ТзОВ «Металінвест-ХХІ» здійснило поставки нафтопродуктів в адресу ПП «Мега-Оіл», що підтверджується податковими, видатковими та товарно-транспортними накладними за вказані дати (Т.1, а.с.180-190). Розрахунок за придбаний товар позивач здійснив шляхом перерахування коштів на банківський рахунок продавця, про що свідчить акт звіряння розрахунків між ПП «Мега-Оіл» та ТзОВ «Металінвест-ХХІ» (Т.1, а.с.179). Загальна сума поставок становить 602401,87 грн., в тому числі ПДВ в сумі 100400,31 грн.

Вартість отриманих від ТзОВ «Металінвест-ХХІ» ТМЦ включено позивачем до складу валових витрат та відображено в декларації з податку на прибуток за 3 квартал 2010 року в сумі 502001,56 грн. Сума ПДВ включена підприємством до податкового кредиту в податковій декларації з ПДВ за вересень 2010 року в розмірі 100400,31 грн.

Згідно п.1.31 ст.1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» продаж товарів це будь-які операції, що здійснюються згідно з договорами купівлі-продажу, міни, поставки та іншими цивільно-правовими договорами, які передбачають передачу прав власності на такі товари за плату або компенсацію, незалежно від строків її надання, а також операції з безоплатного надання товарів. Не вважаються продажем операції з надання товарів у межах договорів комісії, схову (відповідального зберігання), доручення, інших цивільно-правових договорів, які не передбачають передачу прав власності на такі товари.

Відповідно до п.5.1 ст.5 цього Закону валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Пунктом 5.2.1 п.5.2 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» визначено, що до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Отже, обовязковою умовою для віднесення витрат платника податку у звязку з придбанням товарів до валових витрат є подальше використання таких товарів у власній господарській діяльності.

Разом з тим, в силу пп.5.3.9. п.5.3. ст.5 вищевказаного Закону, не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Як пояснив в судовому засіданні представник позивача, ПП «Мега-Оіл» не є кінцевим споживачем нафтопродуктів, а придбані у ПП «Вікторія-2007», ТзОВ «Онікс Союз» та ТзОВ «Металінвест-ХХІ» бензини та дизельне паливо в подальшому були реалізовані іншим контрагентам в межах господарської діяльності, що підтверджується наступним.

Так, з матеріалів справи вбачається, що ПП «Мега-Оіл» як продавець уклав договори поставки нафтопродуктів із наступними покупцями: ТзОВ «Агроколос Л» (договір №ДГ-000020 від 01.09.2010 року), ТзОВ «Радивилів Агро» (договір №2 від 30.08.2010 року), ТзОВ «Волинь Край» (договір №1/30894 від 30.08.2010 року), СКАТП «Луцькспецкомунтранс» (договір №0107/10-1 від 01.07.2010 року), ВАТ «Волиньобленерго» Горохівська філія (договір №1812/09-1 від 18.12.2009 року), ТзОВ «Біо Лан» (договір №1/30853 від 30.08.2010 року), ТзОВ «Горинь Агро» (договір №02/08-10 від 02.08.2010 року), ПАФ «Серекціонер» (договір №0709/10-2 від 07.09.2010 року), СТзОВ «Дружба» (договір №1309/10-1 від 13.09.2010 року), ТзОВ «Вижва Ліс» (договір №0209/10-1 від 02.09.2010 року), ТзОВ «Галактика Авто» (договір №0109/10-6 від 01.09.2010 року), ТзОВ «Софія» (договір №0109/10-2 від 01.09.2010 року), підприємцем ОСОБА_3 (договір №3108/10-1 від 31.08.2010 року), ДП «Лопатинський спиртовий завод» (договір №3008/10-1 від 30.08.2010 року), ТзОВ «Волинь Агро» (договір №23 від 30.08.2010 року), ТзОВ «Веселе Агро» (договір №26 від 30.08.2010 року) (Т.1, а.с.204-219).

ПП «Мега-Оіл» протягом вересня-листопада 2010 року здійснювало поставки нафтопродуктів кінцевим споживачам як згідно укладених договорів, так і відповідно до усних домовленостей, що підтверджується податковими, видатковими, товарно-транспортними накладними (Т.1, а.с.220-250, Т.2, а.с.1-250). Оборотно-сальдові відомості по рахунку: 361 позивача за серпень-листопад 2010 року свідчать про здійснені взаєморозрахунки із контрагентами-покупцями придбаних нафтопродуктів (Т.3, а.с.111-176). Асортимент нафтопродуктів, що поставлявся кінцевим споживачам, ідентичний асортименту нафтопродуктів, придбаних позивачем у ПП «Вікторія-2007», ТзОВ «Онікс Союз» та ТзОВ «Металінвест-ХХІ».

Таким чином, факт понесених витрат позивача у звязку з придбанням товарів у ПП «Вікторія-2007», ТзОВ «Онікс Союз», ТзОВ «Металінвест-ХХІ» та правомірність віднесення таких витрат до валових витрат підприємства підтверджений придбанням ТМЦ для подальшого їх використання у власній господарській діяльності, а також проведеними розрахунками за придбаний товар.

Пунктом 1.4 ст.1 Закону України «Про податок на додану вартість» під поставкою товарів розуміють будь-які операції, що здійснюються згідно з договорами купівлі-продажу, міни, поставки та іншими цивільно-правовими договорами, які передбачають передачу прав власності на такі товари за компенсацію незалежно від строків її надання, а також операції з безоплатної поставки товарів (результатів робіт) та операції з передачі майна орендодавцем (лізингодавцем) на баланс орендаря (лізингоотримувача) згідно з договорами фінансової оренди (лізингу) або поставки майна згідно з будь-якими іншими договорами, умови яких передбачають відстрочення оплати та передачу права власності на таке майно не пізніше дати останнього платежу. Не належать до поставки операції з передачі товарів в межах договорів схову (відповідального зберігання), довірчого управління, оперативної оренди (лізингу), інших цивільно-правових договорів, які не передбачають передачу права власності (користування або розпорядження) на такі товари іншій особі.

Згідно п.п.7.2.6 п.7.2 ст.7 цього Закону податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту. Як виняток з цього правила, підставою для нарахування податкового кредиту при поставці товарів (послуг) за готівку чи з розрахунками картками платіжних систем, банківськими або персональними чеками у межах граничної суми, встановленої Національним банком України для готівкових розрахунків, є належним чином оформлений товарний чек, інший платіжний чи розрахунковий документ, що підтверджує прийняття платежу постачальником від отримувача таких товарів (послуг), з визначенням загальної суми такого платежу, суми податку та податкового номера постачальника.

Відповідно до п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Підпунктом 7.5.1 п.7.5 ст.7 даного Закону встановлено, що датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг)

Згідно п.п.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями.

Таким чином, аналізуючи вищевказані норми Закону, ПП «Мега-Оіл» правомірно включено до складу податкового кредиту суми ПДВ, сплачені підприємством у звязку з придбанням ТМЦ у ПП «Вікторія-2007», ТзОВ «Онікс Союз» та ТзОВ «Металінвест-ХХІ», оскільки факт сплати податку підтверджується відповідними податковими накладними та розрахунковими документами.

Суд вважає, що Луцькою ОДПІ не доведено нікчемність правочину, згідно якого ПП «Мега-Оіл» придбавало у ПП «Вікторія-2007» нафтопродукти.

Згідно з частиною другою ст.215 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. Частиною першою ст.216 ЦК України визначено, що недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.

Як вбачається з акту №2685/129/23-206/34974527 від 12 травня 2011 року року про результати документальної позапланової невиїзної перевірки ПП «Вікторія-2007» з питання підтвердження взаємовідносин та взаєморозрахунків з ПП «Альтекс-Юг», ПП «Агропрайд», ПП «Стилет-Юг» за період з 01 січня 2010 року по 31 січня 2011 року, яка була проведена ДПІ у м.Дніпродзержинську, податковий орган встановив, що податковий кредит ПП «Вікторія-2007» у листопаді 2007 року в сумі 9826971,67 грн. був сформований за рахунок ПП «Альтекс-Юг», діяльність якого була спрямована на формування податкового кредиту на користь третіх осіб, з метою заниження бази оподаткування по податку на додану вартість та податку на прибуток підприємств, і як наслідок несплати відповідних сум податків. У висновку даного акту зазначено про відсутність у ПП «Вікторія-2007» обєктів оподаткування при придбанні та продажу товарів (послуг) за листопад 2010 року у звязку з визнанням правочину, укладеного із ПП «Альтекс-Юг», нікчемним.

Однак, акт перевірки ПП «Вікторія-2007» свідчить про те, що податковий орган досліджував взаємовідносини даного підприємства із ПП «Альтекс-Юг», що мали місце в листопаді 2010 року. Разом з тим, ПП «Вікторія-2007 року» здійснювало поставки нафтопродоктів на ПП «Мега-Оіл» не лише в листопаді 2010 року, а і в серпні, вересні 2010 року. Таким чином, висновок Луцької ОДПІ про нікчемність правочинів, укладених позивачем із ПП «Вікторія-2007», який базується лише на висновках, викладених в акті перевірки останнього, є необгрунтованим, оскільки відповідач неповно та невсебічно дослідив факти здійснення господарської операції між її безпосередніми учасниками, а взяв до уваги лише факти визнання нікчемними правочинів, укладених між ПП «Вікторія-2007» та ПП «Альтекс-Юг». При цьому суд враховує також те, що податковий орган не зясовував в ході перевірки, чи дійсно придбаний у ПП «Альтекс-Юг» товар був в подальшому реалізований на ПП «Мега-Оіл». З акту перевірки ПП «Вікторія-2007» вбачається, що дане підприємство мало взаємовідносини також із іншими контрагентами-постачальниками, що в свою чергу не виключає можливість придбання позивачем нафтопродуктів у ПП «Вікторія-2007» з походженням від інших постачальників, а не виключно від ПП «Альтекс-Юг».

Суд вважає, що при дослідженні факту здійснення господарської операції повинні оцінюватися відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку.

Відтак, не є обов'язковою передумовою для визначення податковим органом грошових зобов'язань визнання нікчемними правочинів, які укладалися за ланцюгом між попередніми посередниками, через ланцюг яких декларувався рух товарів чи послуг, нібито придбаних останнім у такому ланцюгу платником податку. При цьому відносини між учасниками попередніх ланцюгів постачань товарів та послуг не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності господарської операції, вчиненої між останнім у ланцюгу постачань платником податків та його безпосереднім контрагентом.

Крім того, судом встановлено, що ПП «Вікторія-2007» на момент здійснення господарських операцій із позивачем було зареєстроване як платник ПДВ, що підтверджується актом перевірки даного підприємства, відтак мало право виписувати податкові накладні. Податковим органом не надано доказів того, що виписані в адресу ПП «Мега-Оіл» податкові накладні вказаним контрагентом фіктивні чи підроблені.

Разом з тим, з матеріалів справи вбачається, що між ПП «Вікторія-2007» (поклажодавець) та підприємцем ОСОБА_4 (зберігач) 02.08.2010 року укладений договір №0208-10 на відповідальне зберігання дизельного пального, яке передане на зберігання в кількості 90407 літрів згідно акту приймання-передачі майна від 02.08.2010 року на складі за адресою: Волинська обл., Ківерцівський р-н, с.Прилуцьке (Т.1, а.с.201-203). Згідно товарно-транспортних накладних від 11.08.2010 року, 27.09.2010 року та 08.11.2010 року ПП «Мега-Оіл» самовивозом з с.Прилуцьке відвантажувало придбані у ПП «Вікторія-2007» нафтопродукти.

Отже, доводи податкового органу про відсутність реального характеру господарських операцій позивача із ПП «Вікторія-2007» базуються лише на припущеннях.

Крім того, суд вважає безпідставними висновки Луцької ОДПІ про нікчемність правочинів, укладених із ТзОВ «Онікс Союз» та ТзОВ «Металінвест-ХХІ», з підстав невідповідності товарно-транспортних накладних Інструкції про порядок виготовлення, зберігання, застосування єдиної первинної транспортної документації для перевезення вантажів автомобільним транспортом та обліку транспортної роботи, затвердженої наказом Міністерства статистики України, Міністерства транспорту України від 07 серпня 1996 року №228/253, і, як наслідок, встановлення факту безтоварності операцій із зазначеними контрагентами.

Спільний наказ Міністерства статистики України, Міністерства транспорту України від 07 серпня 1996 року №228/253 «Про затвердження Інструкції про порядок виготовлення, зберігання, застосування єдиної первинної транспортної документації для перевезення вантажів автомобільним транспортом та обліку транспортної роботи» втратив чинність 31 травня 2006 року з моменту скасування рішення про його державну реєстрацію та виключення з Державного реєстру нормативно-правових актів міністерств та інших органів виконавчої влади відповідно до Висновку Міністерства юстиції України від 15 травня 2006 року №10/68.

Разом з тим, досліджені в судовому засіданні товарно-транспортні накладні свідчать про здійснення позивачем доставки придбаних у зазначених контрагентів нафтопродуктів самовивозом. З матеріалів справи вбачається, що для перевезення вантажів позивач орендував транспортні засоби (бензовози), а також замовляв послуги по перевезенню вантажів, що підтверджується договорами оренди, договорами про надання транспортних послуг та перевезення вантажів автомобільним транспортом, а також актами здачі-прийняття робіт (надання послуг) (Т.3, а.с.11-51, 57-70). Також судом встановлено, що згідно договору №0508-10 на відповідальне зберігання від 05.08.2010 року та акту приймання-передачі майна на зберігання від 05.08.2010 року ТзОВ «Металінвест-ХХІ» як поклажодавець зберігало у підприємця ОСОБА_4 як зберігача нафтопродукти за адресою: Волинська обл., Ківерцівський р-н, с.Прилуцьке, і саме за цією адресою ПП «Мега-Оіл» самовивозом відвантажувало придбаний у ТзОВ «Металінвест-ХХІ» товар (Т.1, а.с.198-200).

Посилання податкового органу у акті перевірки позивача на відсутність посвідчень про відрядження посадових осіб та журналу обліку доручень на отримання ТМЦ не може бути беззаперечним доказом безтоварності операцій за наявності інших первинних документів на підтвердження факту транспортування вантажів.

При цьому суд також враховує, що ПП «Мега-Оіл» орендує у підприємця ОСОБА_5 згідно договорів оренди №5 від 01.09.2010 року та №5 від 01.10.2010 року металеві ємкості, які використовує як склад нафтопродуктів, що свідчить про наявність у позивача умов для зберігання придбаних нафтопродуктів (Т.3, а.с.52-56).

Виходячи з наведеного, суд вважає, що висновки Луцької ОДПІ про безтоварність господарських операцій позивача із ТзОВ «Онікс Союз» та ТзОВ «Металінвест-ХХІ» і, як наслідок, визнання цих правочинів нікчемними не відповідають фактичним обставинам та спростовуються належними і допустимими доказами, дослідженими судом в ході зясування обставин у справі по суті.

Аналізуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що Луцькою ОДПІ в ході перевірки не доведено нікчемності правочинів, укладених між позивачем та ПП «Вікторія-2007», ТзОВ «Онікс Союз» та ТзОВ «Металінвест-ХХІ», не встановлено всіх обставин реальності здійснення господарських операцій, а тому встановлення податковим органом завищення позивачем валових витрат та податкового кредиту по господарських операціях із вказаними контрагентами є необгрунтованим та безпідставним.

При цьому, суд враховує і те, що відповідачем в ході проведення перевірки позивача подальший рух придбаного товару податковим органом не досліджувався, не встановлювався звязок між фактом придбання нафтопродутків і господарською діяльністю підприємства, не встановлено наявність господарської мети при здійсненні господарських операцій, не було з'ясовано наявність економічної вигоди у позивача внаслідок придбання нафтопродуктів та подальшої їх реалізації, яка виражається в отриманому прибутку, що в свою чергу підтверджується даними податкових декларацій з податку на прибуток за 3 квартали 2010 року та за 2010 рік (Т.3, а.с.99, 247).

Таким чином, беручи до уваги досліджені в судовому засіданні обставини та письмові докази, суд дійшов висновку про протиправність прийнятих Луцькою ОДПІ податкових повідомлень-рішень від 29 серпня 2011 року №0002702301 та №0002692301, з огляду на що останні підлягають скасуванню.

Разом з тим, суд не вбачає правових підстав для задоволення позовних вимог підприємства в частині визнання протиправними дій Луцької ОДПІ, які полягають у викладенні в акті перевірки недостовірних та незаконних відомостей про нікчемність фінансово-господарських операцій із ПП «Вікторія-2007», ТзОВ «Онікс Союз» та ТзОВ «Металінвест-ХХІ».

Згідно п.86.1 ст.86 Податкового кодексу України результати перевірок (крім камеральних) оформлюються у формі акта або довідки, які підписуються посадовими особами органу державної податкової служби та платниками податків або їх законними представниками (у разі наявності). У разі встановлення під час перевірки порушень складається акт. Якщо такі порушення відсутні, складається довідка.

Відповідно до п.п.3-6 розділу І Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом ДПА України від 22.12.2010 року №984 (далі Порядок), акт - службовий документ, який підтверджує факт проведення документальної перевірки фінансово-господарської діяльності платника податків і є носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби.

Акт документальної перевірки повинен містити систематизований виклад виявлених під час перевірки фактів порушень норм податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби.

За результатами документальної перевірки в акті викладаються всі суттєві обставини фінансово-господарської діяльності платника податків, які мають відношення до фактів виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби.

Факти виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, викладаються в акті документальної перевірки чітко, об'єктивно та в повній мірі, із посиланням на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів.

Згідно п.7 розділу ІV Порядку за результатами розгляду керівником органу державної податкової служби (його заступником) акта перевірки, заперечень посадових осіб платника податків або його законних представників та інших матеріалів перевірки, у терміни та порядку, встановлені Кодексом, приймаються відповідні податкові повідомлення-рішення.

Таким чином, податковий орган вправі викладати в акті перевірки факти виявлених порушень, що має наслідком визначення платнику податків грошових зобовязань шляхом прийняття податкових повідомлень-рішень.

Разом з тим, оскільки публічно-правовий спір між сторонами фактично виник з приводу винесення Луцькою ОДПІ податкових повідомлень-рішень, яким суд дав правову оцінку, спростувавши висновки податкового органу про нікчемність правочинів із вищезгаданими контрагентами ПП «Мега-Оіл», тому суд вважає, що визнання протиправними дій по викладенню в акті перевірки тих чи інших відомостей не є належним способом захисту порушених прав та інтересів позивача, з огляду на що в цій частині позовних вимог ПП «Мега-Оіл» слід відмовити.

Згідно ч.1 ст.94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа). Частиною 3 цієї статті визначено, якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог, а відповідачу - відповідно до тієї частини вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено. З врахуванням викладеного, на користь позивача слід присудити суму сплаченого судового збору в розмірі 6,80 грн.

Керуючись ст.ст.11, 17, 158, 160 ч.3, 162, 163, 186 Кодексу адміністративного судочинства України, на підставі Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», Закону України «Про податок на додану вартість», суд

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити частково.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Луцької об'єднаної державної податкової інспекції від 29 серпня 2011 року №0002702301 та №0002692301.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Приватного підприємства «Мега-Оіл» судові витрати в розмірі 6,80 грн. (шість гривень 80 коп.).

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого статтею 186 КАС України, якщо таку апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Львівського апеляційного адміністративного суду через Волинський окружний адміністративний суд. Апеляційна скарга на постанову суду подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови, повний текст якої буде виготовлено 11 жовтня 2011 року. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Львівського апеляційного адміністративного суду.

ОСОБА_6Плахтій