Рішення № 50186760, 02.09.2015, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02.09.2015

Справа №918/545/15

За позовом Приватного підприємства «Авеліна»

до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової

адміністрації ПАТ «Дельта Банк»

про припинення договору іпотеки та припинення записів в реєстрі речових

прав на нерухоме майно

Суддя Андреїшина І.О.

Представники учасників судового процесу:

від позивача: Мартинчук Ю.О. за довіреністю № 2/15 від 10.07.2015

від відповідача: Мединський М.М. за довіреністю № б/н від 22.05.2015 р.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Приватне підприємство «Авеліна» звернулося до господарського суду Рівненської області з позовом до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації в ПАТ «Дельта Банк», в якому просить:

- припинити в Державному реєстрі іпотек запис від 26 вересня 2013 року № 2659010 у зв'язку з укладенням між банком та ПП «Авеліна» іпотечного договору від 26 вересня 2013 року № КЮ-2022905 про державну реєстрацію обтяження майнових прав на адміністративно-побутовий корпус (крім об'єкта цивільної оборони, розміщеного в підвальному приміщенні), нежитлова будівля, що знаходиться за адресою: Рівненська область, м. Костопіль, вул. Рівненська, буд. 107 та належить ПП «Авеліна»;

- припинити в Єдиному реєстрі заборон на відчуження об'єктів нерухомого майна запис від 26 вересня 2013 року № 26569003 у зв'язку із укладенням між банком та ПП «Авеліна» іпотечного договору від 26 вересня 2013 року № КЮ-2022905 про накладення заборони на відчуження на адміністративно-побутовий корпус (крім об'єкта цивільної оборони, розміщеного в підвальному приміщенні), нежитлову будівлю, що знаходиться за адресою: Рівненська область, м. Костопіль, вул. Рівненська, буд. 107 та належить ПП «Авеліна»;

- зобов'язати Фонд гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації в ПАТ «Дельта Банк» повернути ПП «Авеліна» оригінали документів, що були передані згідно акту прийому передачі, а саме: свідоцтво про право власності на нерухоме майно, витяг про державну реєстрацію права власності, витяг з державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності, технічний паспорт, договір № 1/01 компенсації плати за користування земельною ділянкою від 7 квітня 2012 року.

Ухвалою господарського суду Рівненської області від 25.05.2015 р. (суддя Гудзенко Я.О.) позовну заяву прийнято до розгляду, порушено провадження у справі № 918/545/15, розгляд даної справи призначено на 09.06.2015 р.

08.06.2015 р. від позивача надійшло клопотання про уточнення позовних вимог, та додаткові письмові пояснення у справі.

Ухвалою господарського суду Рівненської області від 09.06.2015 р. заяву про зміну предмету позову повернуто позивачу на підставі ст. 63 ГПК України у зв'язку з недотриманням вимог ст. 57 ГПК України.

Ухвалою господарського суду Рівненської області від 09.06.2015 р., керуючись ст. ст. 15, 17 ГПК України, суд ухвалив надіслати матеріали справи № 918/545/15 за позовом приватного підприємства «Авеліна» до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації в ПАТ «Дельта Банк» про припинення договору іпотеки та припинення записів в реєстрі речових прав на нерухоме майно за територіальною підсудністю до Господарського суду м. Києва (01030, м. Київ, вул. Б. Хмельницького, 44-в).

Супровідним листом (вих. № 918/545/15/837/15 від 17.06.2015 р.) господарський суд Рівненської області направив справу № 918/545/15 за територіальною підсудністю до Господарського суду м. Києва.

В результаті повторного автоматичного розподілу справи № 918/545/15 автоматизованою системою документообігу Господарського суду м. Києва від 19.06.2015 р., дану справу передано на розгляд судді Гавриловській І.О.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 22.06.2015 р. (суддя Гавриловська І.О.) прийнято справу № 918/545/15 до свого провадження та призначено її розгляд на 20.07.2015 р., зобов'язано сторін надати суду певні документи.

Наказом Голови Господарського суду міста Києва № 240-К від 02.07.2015 р. у зв’язку зі зміною прізвища, судді Гавриловській І.О. було змінено запис у трудовій книжці про прізвище на Андреїшина.

У судовому засіданні 20.07.2015 р. представник відповідача надав суду клопотання про долучення документів та заявив усне клопотання про відкладення розгляду справи для надання можливості сторонам вирішити спір мирним шляхом.

Представник позивача заперечень не навів та подав суду документи у справі, які залучено до матеріалів справи.

Розглянувши дане клопотання, суд визнав за можливе його задовольнити, у зв’язку з чим оголосив перерву у судовому засіданні до 12.08.2015 р.

У судовому засіданні 12.08.2015 р. представник позивача подав клопотання про продовження строку розгляду спору на п’ятнадцять днів для надання йому можливості представити додаткові докази у справі.

Розглянувши клопотання представника позивача про продовження строку розгляду спору, суд його задовольнив з наступних підстав.

Частиною 1 статті 69 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що спір має бути вирішено господарським судом у строк не більше двох місяців від дня одержання позовної заяви.

Судом встановлено, що строк вирішення спору у даній справі № 918/545/15 спливає 19.08.2015 року.

В частині 3 статті 69 Господарського процесуального кодексу України зазначено, що у виняткових випадках за клопотанням сторони, з урахуванням особливостей розгляду спору, господарський суд ухвалою може продовжити строк розгляду спору, але не більш як на п’ятнадцять днів.

Враховуючи наведене, суд вважає за можливе продовжити строк розгляду спору для повного, всебічного та об’єктивного розгляду справи.

Представник відповідача в судове засідання 12.08.2015 р. не з’явився, про призначене судове засідання був повідомлений належним чином, про причини неявки не повідомив

Враховуючи наведене, з метою з’ясування всіх обставин справи, які мають значення для вирішення спору у даній справі, у зв'язку з неявкою представника відповідача у призначене судове засідання, зважаючи на клопотання представника позивача та для дослідження доказів у справі, та для надання їм оцінки, керуючись ст. 77 ГПК України, господарський суд ухвалою від 12.08.2015 р. розгляд справи відклав на 26.08.2015 р.; зобов’язано сторін надати суду певні документи.

Представник позивача в судовому засіданні 26.08.2015 р. надав суду письмові пояснення, які залучено до матеріалів справи; надав суду усні пояснення по суті спору; позовні вимоги підтримав та просив їх задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні 26.08.2015 р. проти позову заперечив та просив відкласти розгляд справи для надання йому можливості ознайомитися з письмовими поясненнями, які надав позивач.

Враховуючи вищенаведене, господарський суд, дослідивши матеріали справи та розглянувши клопотання відповідача, задовольнив його, у зв’язку з чим, керуючись ст. 77 ГПК України, суд оголосив перерву в судовому засіданні 26.0.2015 р. до 02.09.2015 р. о 13:50 год.

Представник позивача в судовому засіданні 02.09.2015 р. надав усні пояснення по суті спору; повторно підтримав позовні вимоги та просив їх задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні 02.09.2015 р. надав суду письмовий відзив на позовну заяву; проти позову заперечив з відстав, викладених у відзиві.

У судовому засіданні 02.09.2015 р. суд оголосив вступну та резолютивну частини рішення у даній справі.

Розглянувши подані матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

26.09.2013 р. між Приватним підприємством «Авеліна» (далі – позичальник) та Пубічним акціонерним товариством «Дельта Банк» (далі – кредитор, банк) було укладено договір кредиту № КЮ02022905 (далі - кредитний договір), відповідно до умов якого кредитор надає позичальнику грошові кошти (надалі – кредит), у тимчасове користування на умовах забезпеченості, повернення, строковості, платності та цільового характеру використання, а позичальник зобов’язується своєчасно повернути отриманий кредит, сплатити проценти за користування кредитом, а також виконати інші зобов’язання за цим договором; надання кредиту здійснюється в сумі 710 000,00 грн., зі сплатою процентів за користування кредитом в розмірі 26,99 % річних, з кінцевим терміном повернення заборгованості за кредитом до 25.09.2016 р. включно, на умовах визначених цим договором.

За своє правовою природою вищевказаний договір є кредитним договором.

Відповідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов’язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов’язується повернути кредит та сплатити проценти.

У забезпечення виконання позичальником зобов'язань за договором кредиту було укладено договір іпотеки від 26.09.2013 р., посвідчений приватним нотаріусом Костопільського районного нотаріального округу Рівненської області Скоропад В.В. за реєстровим номером № 2179, за яким предметом іпотеки є адміністративно-побутовий корпус (крім об'єкта цивільної оборони, розміщеного в підвальному приміщенні), нежитлова будівля, загальною площею 1 143,3 кв. м., розташований за адресою: Рівненська область, Костопільський район, місто Костопіль, вулиця Рівненська, будинок 107, та належить ПП «Авеліна».

Внаслідок укладання договору іпотеки приватним нотаріусом Костопільського районного нотаріального округу Рівненської області - Скоропад В.В. до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію обтяження внесено запис заборони на нерухоме майно р. н. № 2656903 від 26.09.2013 р. та внесено запис до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іпотеки від 26.09.2013 р. р. н. № 2659010. Крім того, згідно з актом прийому-передачі документів, підприємством для ПАТ «Дельта Банк» передано наступні оригінали документів:

1. свідоцтво про право власності на нерухоме майно (серія САЕ № 560186);

2. витяг про державну реєстрацію прав власності (серія СЕЕ № 909149 );

3. витяг з державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності (Серія СЕВ 273934);

4. технічний паспорт (реєстровий № 4-25-661);

5. договір № 1/01 компенсації плати за користування земельною ділянкою від 07.04.2012 р.

Позивач пояснив суду, що 05.02.2015 р. за вих. № 2/01-17/1394 на адресу ПП «Авеліна» надійшла претензія на суму 447 021,21 грн., відповідно до якої банк пропонував розглянути дану претензію та сплатити заборгованість що виникла, в розмірі 447 021,32 грн., а також пеню та штрафні санкції, які будуть донараховані окремо на дату погашення заборгованості відповідно до умов договору кредиту.

Факт виконання ПП «Авеліна» претензії № 2/01-17/1394 зі сплати вказаної суми заборгованості за зобов'язанням підтверджено виписками по розрахунковому рахунку № 26006002022905 ПП «Авеліна» в ПАТ «Дельта Банк». Таким чином, всі зобов'язання ПП «Авеліна» перед кредитором - ПАТ «ДельтаБАНК» за кредитним договором № КЮ2022905 від 26.09.2013 р. виконані в повному обсязі станом на 10.03.2015 р.

На підставі постанови Правління Національного банку України від 02.03.2015 р. № 150 «Про віднесення Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» до категорії неплатоспроможних», виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення від 02.03.2015 р. № 51 «Про запровадження тимчасової адміністрації у Публічному акціонерному товаристві «Дельта Банк», згідно з яким з 03.03.2015 р. запроваджено тимчасову адміністрацію та призначено уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації у Публічному акціонерному товаристві «Дельта Банк» (далі – ПАТ «Дельта Банк»), код ЄДРПОУ 34047020, МФО 380236, місцезнаходження: вул. Щорса, 36-Б, м. Київ, 01133.

10.03.2015 р. на адресу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації в ПАТ «Дельта Банк» на ім'я Кадирова В.В. направлено вимогу про припинення у відповідності до законодавства записів в реєстрі речових прав на нерухоме майно, а саме іпотеки та заборони, на адміністративно-побутовий корпус (крім об'єкта цивільної оборони, розміщеного в підвальному приміщенні), нежитлова будівля, загальною площею 1 143,3 кв. м., розташований за адресою Рівненська область, Костопільський район, місто Костопіль, вулиця Рівненська, будинок 107, та належить ПП «Авеліна. Крім того, повернути підприємству оригінали документів, що були передані при укладенні договору іпотеки, згідно акту прийому передачі від 26.09.2013 р. (копія вимоги додана до матеріалів справи).

Відповідно до статті 17 Закону України «Про іпотеку» іпотека припиняється у разі припинення основного зобов'язання.

Частиною 2 статті 17 Закону України «Про іпотеку» передбачено, що відомості про припинення іпотеки підлягають державній реєстрації у встановленому законодавством порядку.

Статтею 2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (далі - Закон) визначено, що державна реєстрація речових прав на нерухоме майно – офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення прав на нерухоме майно, обтяження таких прав шляхом внесення відповідного запису до Державного реєстру прав.

Державна реєстрація припинення іпотеки, обтяження проводиться на підставі заяви обтяжувача, яку він зобов'язаний подати протягом п'яти робочих днів з дня припинення іпотеки самостійно або на письмову вимогу боржника чи іншої особи, права якої порушено через наявність таких реєстраційних записів (абзац перший частини дев'ятої статті 16 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».

Державна реєстрація припинення іпотеки здійснюється шляхом внесення записів до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Відповідно до п. 73 Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень і Порядку надання інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, у разі проведення державної реєстрації припинення обтяжень речових прав на нерухоме майно заінтересованою особою є особа, якою припинено обтяження та особа в інтересах якої припинено обтяження.

На підставі одержаної письмової заяви уповноважена особа банку надає клієнту або заінтересованій особі лист банку (іпотекодержателя) про виконання кредитного зобов'язання забезпеченого іпотекою та необхідність здійснення державної реєстрації припинення іпотеки та зняття заборони, та заяви про державну реєстрацію речових прав та їх обтяжень, форму та вимоги до оформлення яких встановлює Міністерство юстиції України (Наказ МЮУ № 595/5 від 17.04.2012 р.). Отримані документи клієнт/заінтересована особа подає нотаріусу, який посвідчив іпотечний договір, з метою проведення ним державної реєстрації припинення іпотеки.

Перелік документів для здійснення державної реєстрації прав визначається Кабінетом Міністрів України у Порядку проведення державної реєстрації обтяжень речових прав на нерухоме майно, здійснюється на підставі заяви встановленої форми, вимоги до заповнення якої визначені Міністерством юстиції України (Наказ МЮУ № 595/5 від 17.04.2012 р.).

Проте, на думку позивача, Фондом гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації в ПАТ «Дельта Банк» порушено строки розгляду вимоги підприємства, надісланої 12.03.2015 р., а також порушена норма ч. 9 ст. 16 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».

17.04.2015 р. на адресу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації в ПАТ «Дельта Банк» було направлено повторну вимогу щодо припинення запису іпотеки та обтяження в державному реєстрі речових прав, у відповідності до норм чинного законодавства та повернення підприємству оригіналів переданих документів.

06.05.2015 р. на адресу ПП «Авеліна» надійшов лист за вих. № 05-2954285 від 22.04.2015 р. від Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації в ПАТ «Дельта Банк», яким було повідомлено, що звернення передано на розгляд до відповідного підрозділу банку, для більш поглибленого вивчення та прийняття конструктивного рішення.

Позивача пояснив суду, що з моменту надсилання вимоги на адресу Фонду від 12.03.2015 р. до 08.05.2015 р. сплинуло 39 робочих днів, а з моменту надсилання повторної вимоги від 17.04.2015 р. до 08.05.2015 р. сплинуло 14 робочих днів. Проте, станом на 08.05.2015 р. Фондом вимоги ПП «Авеліна» стосовно припинення запису іпотеки та запису про обтяження в реєстрі речових прав не виконані, що порушує право підприємства розпоряджатися предметом іпотеки після повного виконання всіх забезпечених іпотекою вимог без будь-яких обмежень, через наявність таких реєстраційних записів тощо.

Згідно з постановою Кабінету Міністрів України № 703 від 22.06.2011 р. «Про затвердження Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень і Порядку надання інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно», рішення суду щодо обтяження речових прав на нерухоме майно, що набрало законної сили, є документом, що підтверджує виникнення, перехід та припинення обтяжень таких речових прав для проведення державної реєстрації обтяжень речових прав на нерухоме майно.

Статтею 43 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень» передбачено, що відомості про припинення обтяження реєструються держателем або реєстратором Державного реєстру на підставі рішення суду або заяви обтяжувача, в якій зазначаються реєстраційний номер запису, найменування боржника, ідентифікаційний код боржника в Єдиному державному реєстрі підприємств та організацій України чи індивідуальний ідентифікаційний номер боржника в Державному реєстрі фізичних осіб - платників податків та інших обов'язкових платежів та інформація про припинення обтяження.

За таких обставин Приватне підприємство «Авеліна» звернулося до господарського суду з позовом до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації в ПАТ «Дельта Банк», в якому просить:

- припинити в Державному реєстрі іпотек запис від 26.09.2013 р. № 2659010 у зв'язку з укладенням між банком та ПП «Авеліна» іпотечного договору від 26.09.2013 р. № КЮ2022905 про державну реєстрацію обтяження майнових прав на адміністративно-побутовий корпус (крім об'єкта цивільної оборони, розміщеного в підвальному приміщенні), нежитлова будівля, що знаходиться за адресою: Рівненська область, м. Костопіль, вул. Рівненська, буд. 107 та належить ПП «Авеліна»;

- припинити в Єдиному реєстрі заборон на відчуження об'єктів нерухомого майна запис від 26.09.2013 р. № 26569003 у зв'язку із укладенням між банком та ПП «Авеліна» іпотечного договору від 26.09.2013 р. № КЮ2022905 про накладення заборони на відчуження на адміністративно-побутовий корпус (крім об'єкта цивільної оборони, розміщеного в підвальному приміщенні), нежитлову будівлю, що знаходиться за адресою: Рівненська область, м. Костопіль, вул. Рівненська, буд. 107 та належить ПП «Авеліна»;

- зобов'язати Фонд гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації в ПАТ «Дельта Банк» повернути ПП «Авеліна» оригінали документів, що були передані згідно акту прийому передачі, а саме: свідоцтво про право власності на нерухоме майно, витяг про державну реєстрацію права власності, витяг з державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності, технічний паспорт, договір № 1/01 компенсації плати за користування земельною ділянкою від 07.04. 2012 р.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Згідно зі ст. 11 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частиною першою статті 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно зі ст. 628 ЦК України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання – відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов’язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов’язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до статей 525, 526 Цивільного кодексу України, зобов’язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від виконання зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі статтею 629 Цивільного кодексу України, договір є обов’язковим до виконання сторонами.

Відповідно до частини 1 статті 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Згідно зі статтею 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 610 ЦК України, порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов’язань настають правові наслідки, встановлені договором або законом (ч. 1 ст. 611 ЦК України).

Згідно зі статтею 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Відповідно до ст. 614 Цивільного кодексу України, особа, яка порушила зобов’язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлене договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов’язання.

Згідно з частиною 1 статті 546 Цивільного кодексу України, виконання зобов’язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

В силу положень ст. 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Відповідно до ч. ч. 1, 3 ст. 1049 ЦК України позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок. Позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Згідно ч. 2 ст. 1050 ЦК України якщо договором встановлений обов’язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів належних йому.

Відповідно до частини першої статті 598 ЦК України, зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Згідно зі ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послуги сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку. Зобов’язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Тобто, зобов'язання – це правовідношення між, як мінімум, двома сторонами, а поєднання двох сторін у одній особі є підставою для припинення зобов'язання.

Статтею 606 ЦК України встановлено, що зобов'язання припиняється поєднанням боржника і кредитора в одній особі. При цьому необхідною умовою припинення зобов'язання згідно зі статтею 606 є взаємна відповідність прав і обов'язків боржника і кредитора, за відсутності якої зобов'язання не може бути припинене.

Приписи статті 606 ЦК України встановлюють такий спосіб припинення цивільно-правового зобов'язання, що не залежить від волі сторін. Поєднання боржника і кредитора в одній особі має місце в разі, якщо до сторони, яка є боржником, переходить за певних обставин зобов'язання іншої особи, за яким ця особа є кредитором щодо боржника, та/або навпаки. Іншими словами, в силу об'єктивних обставин або певного правочину один із суб'єктів правовідношення зникає (або виходить із двосторонніх зобов'язальних правовідносин). При цьому до особи, що залишилась, переходять всі правомочності щодо взаємних зобов'язань, у зв'язку з чим і припиняється правовідношення.

Отже, щоб зобов'язання припинилось на підставі наведеної норми поєднанням двох сторін у одній особі, необхідно щоб у результаті такого поєднання лишилась лише одна особа. Поєднання боржника та кредитора може бути наслідком, зокрема, правонаступництва, причому як загального, так і у випадку ліквідації з правонаступництвом злиття, приєднання тощо.

Проте, як вбачається з матеріалів справи, обидві сторони кредитного договору як боржник (позичальник), так і кредитор існують як окремі особи, а тому передбаченого зазначеною статтею поєднання боржника і кредитора в одній особі не відбулося.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Вищого господарського суду України від 14.05.2015 р. у справі № 910/20158/14.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про іпотеку» іпотека – це вид забезпечення виконання зобов'язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.

Згідно з частинами 1, 5 ст. 3 Закону України «Про іпотеку», іпотека виникає на підставі договору, закону або рішення суду. До іпотеки, яка виникає на підставі закону або рішення суду, застосовуються правила щодо іпотеки, яка виникає на підставі договору, якщо інше не встановлено законом.

Іпотека має похідний характер від основного зобов'язання і є дійсною до припинення основного зобов'язання або до закінчення строку дії іпотечного договору.

Згідно з ч. 1 ст. 17 Закону України «Про іпотеку», іпотека припиняється у разі припинення основного зобов'язання або закінчення строку дії іпотечного договору.

Враховуючи те, що зобов’язання позичальника – ПП «Авеліна» за кредитним договором не є припиненими, оскільки, як вбачається з пояснень і відзиву відповідача, позичальник не виконав належним чином зобов’язання за кредитним договором, у зв’язку з чим банк направляв звернення до позичальника (поручителя) щодо виконання даних зобов’язань, то іпотека за спірним договором іпотеки також не є припиненою.

Відповідач пояснив суду, що станом на 31.08.2015 р. позивач свої зобов'язання за договором кредиту № КЮ2022905 від 26.09.2013 р. не виконав належним чином, що підтверджується розрахунком заборгованості від 31.08.2015 р.

Відповідно до умов укладеного договору кредиту № КЮ2022905 від 26.09.2013 р., зокрема п.п. 3.3.16.2., у випадку, якщо термін дії укладеного договору страхування (страхового полісу) закінчується, а зобов'язання позичальника за договором кредиту залишаються невиконаними, позичальник зобов'язаний не пізніше останнього календарного дня до закінчення терміну дії існуючого договору страхування (страхового полісу) укласти новий договір страхування (страховий поліс) таким чином, щоб предмет застави залишався застрахованим протягом всього строку дії договору кредиту. З огляду на вище викладене, договір страхування заставного майна № 11/1142072/1809/13 від 26.09.2013 р. припинив свою дію 27.09.2014 р. Позичальником було надано договір страхування майна № 175/14-Из/Р від 29.12.2014 р. з квитанцією про сплату першої частини страхового платежу в сумі 1879,40 грн. від 30.12.2014 р., відповідно до умов п.п. 3.3.16.2. договору кредиту до позичальника було застосовано підвищену % ставку в розмірі 31,99 %, що зазначена в пункті 1.1.3. договору кредиту з 27.09.2014 р. (наступний день за кінцевим терміном (днем) виконання обов’язкової умови) до 30.12.2014 р. (підвищена ставка діє до дня (включно) виконання обов’язкової умови). Також, відповідно до п. 4.2., у випадку порушення позичальником умов п.п. 3.3.16.2. договору кредиту, позичальник сплачує кредитору штраф у розмірі 2 % від суми кредиту, визначеної п. 1.1.1. договору кредиту, за кожний випадок порушення (710 000,00 грн. * 2 % = 14 200,00 грн.).

Відповідно до умов укладеного іпотечного договору, реєстровий № 2179 від 26.09.2013 р., зокрема, пункту 5.6., у випадку, якщо термін дії укладеного договору страхування (страхового полісу) закінчується, а зобов'язання іпотекодавця за кредитним договором та/або іпотечним договором залишаються невиконаними, іпотекодавець зобов'язаний не пізніше останнього календарного дня до закінчення терміну дії існуючого договору страхування (страхового полісу) укласти новий договір страхування (страховий поліс) таким чином, щоб предмет іпотеки залишався застрахованим протягом строку дії іпотечного договору, та надати іпотекодержателю для ознайомлення оригінали договору страхування та платіжних документів, що підтверджують сплату страхових платежів на наступний період страхування.

Оскільки страхування майна відбулось з порушенням термінів, то відповідно до пункту 5.7. іпотечного договору, іпотекодержатель має право вимагати сплати штрафу в розмірі 3 % від суми кредиту (710 000,00 * 3 = 21 300,00 грн.).

Відповідно до п. 3.3.9. договору кредиту № КЮ2022905 від 26.09.2013 р., позичальник зобов'язаний протягом дії договору кредиту, щоквартально, не пізніше 20-го числа першого місяця кварталу наступного за звітним, надавати кредитору належним чином засвідчені копії бухгалтерського балансу та звіту про фінансові результати. Фінансова звітність за 1 квартал 2015 р. була надана в сканованому вигляді 15.07.2015 р. (вкладено у ФБР № 3036212), по-перше – було порушено терміни надання, по-друге – належно засвідченого примірника не було надано до банку. Фінансова звітність за 2 квартал 2015 р. взагалі не надана. Відповідно до п. 4.2. договору кредиту, у випадку порушення позичальником умов п. 3.3.9. договору кредиту, позичальник сплачує кредитору штраф у розмірі 2 % від суми кредиту, визначеної п. 1.1.1. договору кредиту, за кожний випадок порушення (710 000,00 грн. * 2 % * 2 випадки = 28 400,00 грн.).

Також, відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За твердженням відповідача, сума трьох процентів річних від суми простроченого кредиту становить 35,84 грн. Сума трьох процентів річних від суми прострочених відсотків становить 71,60 грн.

Розмір пені за несвоєчасне повернення кредиту становить 352,66 грн.

Розмір пені за несвоєчасне повернення відсотків становить 809,93 грн.

Розмір прострочених відсотків за кредитом згідно розрахунку становить 5 534,15 грн.

Таким чином загальна заборгованість відповідача перед позивачем складає: 70 704,18 грн.

За приписами ч. 1 ст. 575 ЦК України, іпотекою є застава нерухомого майна, що залишається у володінні заставодавця або третьої особи.

Відповідно до ч. 1 ст. 572 Цивільного кодексу України в силу застави кредитор (заставодержатель) має право у разі невиконання боржником (заставодавцем) зобов'язання, забезпеченого заставою, одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше не встановлено законом (право застави).

Застава виникає на підставі договору, закону або рішення суду (ч. 1 ст. 574 Цивільного кодексу України).

Пунктом 1 ч. 1 ст. 593 Цивільного кодексу України встановлено, що право застави припиняється у разі припинення зобов'язання, забезпеченого заставою.

Враховуючи те, що зобов’язання позичальника за кредитним договором не є припиненими, право застави за договором іпотеки також не є припиненими.

Листом Верховного Суд України від 01.02.2014 р. «Висновки Верховного Суду України, викладені в постановах, ухвалених за результатами розгляду заяв про перегляд судового рішення з підстави, передбаченої п. 1 ч. 1 ст. 355 Цивільного процесуального кодексу України, за II півріччя 2013 р.» дано таке роз’яснення – виходячи з однорідної юридичної природи поруки та застави як засобів забезпечення виконання зобов'язань, а також того факту, що як порука, так і застава припиняються у разі припинення основного зобов'язання відповідно до ч. 1 ст. 575, п. 1 ч. 1 ст. 593, ч. 1 ст. 609 ЦК України, ч. 1 ст. 17 Закону України від 5 червня 2003 р. N 898-IV «Про іпотеку», іпотека як вид застави припиняється в разі припинення основного зобов'язання (кредитного договору).

Урегулювання сторонами договірних відносин на власний розсуд за наявності в законі імперативних приписів є протиправним (постанова Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України від 11 вересня 2013 р. у справі N 6-52цс13).

Крім того, господарський суд звертає увагу на те, що нормами чинного законодавства України не передбачено припинення записів за заборон, зокрема – запису від 26.09.2013 р. № 2659010 у зв'язку з укладенням між банком та ПП «Авеліна» іпотечного договору від 26.09.2013 р. № КЮ2022905 про державну реєстрацію обтяження майнових прав на адміністративно-побутовий корпус (крім об'єкта цивільної оборони, розміщеного в підвальному приміщенні), нежитлова будівля, що знаходиться за адресою: Рівненська область, м. Костопіль, вул. Рівненська, буд. 107 та належить ПП «Авеліна»; заборони на відчуження об'єктів нерухомого майна запис від 26.09.2013 р. № 26569003 у зв'язку із укладенням між банком та ПП «Авеліна» іпотечного договору від 26.09.2013 р. № КЮ2022905 про накладення заборони на відчуження на адміністративно-побутовий корпус (крім об'єкта цивільної оборони, розміщеного в підвальному приміщенні), нежитлову будівлю, що знаходиться за адресою: Рівненська область, м. Костопіль, вул. Рівненська, буд. 107 та належить ПП «Авеліна», тому спосіб захисту прав позивачем обрано невірно.

Згідно статті 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Обов’язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб’єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з’ясувати обставини, які мають значення для справи.

Відповідно до п. 2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 6 від 23.03.2012 р. «Про судове рішення», рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з'ясуванні такого: чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються; чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин; яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору.

Враховуючи вищенаведені норми чинного законодавства, оцінивши всі надані докази та пояснення учасників судового спору в їх сукупності, господарський суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог Приватного підприємства «Авеліна» до Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» про припинення договору іпотеки та припинення записів в реєстрі речових прав на нерухоме майно.

Витрати по сплаті судового збору, відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на позивача.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 32, 33, 44, 49, ст. ст. 82 – 85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, –

В И Р І Ш И В:

У задоволенні позову відмовити повністю.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 07.09.2015 р.

Суддя І.О. Андреїшина