Постанова № 50186644, 08.09.2015, Рівненський апеляційний господарський суд

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"08" вересня 2015 р. Справа № 918/673/15

Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії:

Головуючого судді Тимошенко О.М.

судді Коломис В.В. , судді Огороднік К.М.

при секретарі Саган І.О.

за участю представників сторін:

від позивача - Білоконь О.В. (ТзОВ "Рівнетеплоенерго")

від відповідача - не з'явився

від органу прокуратури - Марщівська О.П.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Рівненського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу відповідача ТзОВ "Торговий Дім "Мегаполіс" на рішення господарського суду Рівненської області від 14.07.15 р. у справі № 918/673/15

за позовом Заступник прокурора м.Рівне в інтересах держави в особі Рівненської міської ради, Товариства з обмеженою відповідальністю "Рівнетеплоенерго"

до Товариство з обмеженою відповідальністю "ТОРГОВИЙ ДІМ "МЕГАПОЛІС"

про стягнення в сумі 50 350 грн. 83 коп.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Рівненської області від 14.07.2015 року у справі № 918/673/15 (суддя Марач В.В.) позовні вимоги задоволено частково. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий Дім "Мегаполіс" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Рівнетеплоенерго" пеню у сумі 5944,75 грн., інфляційні втрати в сумі 10176,96 грн., три відсотки річних у сумі 317,70 грн. Припинено провадження у справі в частині позовних вимог про стягнення основного боргу у сумі 33911,42 грн.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, відповідач ТзОВ "Торговий Дім "Мегаполіс" подав апеляційну скаргу, в якій просить останнє скасувати з підстав порушення норм матеріального та процесуального права. Зазначає, що заступник прокурора м Рівне неправомірно, всупереч чинному законодавству та рішенню Конституційного Суду України звернувся з позовом в інтересах господарюючого суб'єкта - ТОВ "Рівнетеплоенерго". Враховуючи позиції викладені в рішенні Конституційного Суду України від 08.04.99 р. № 3-рп/99 зазначає, що інтереси органів місцевого самоврядування не можна ототожнювати з майновими інтересами господарського товариства і прокурор у позовній заяві, поданій в інтересах Рівненської міської ради, не може визначати позивачем будь-яке підприємство чи організацію на власний розсуд. Вважає, що право на звернення до суду за захистом порушеного права відповідно до ст.1 ГПК України має юридична особа - ТОВ "Рівнетеплоенерго", яка є самостійним господарюючим суб'єктом і має право через свої органи укладати договори, набувати майнових прав та особистих немайнових прав, нести обов'язки, бути позивачем та відповідачем у суді, тоді як Рівненська міська рада, лише надала в оренду будівлі котелень та теплопунктів для вищезгаданого товариства в оренду.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, про причини неявки суд не повідомив.

Позивач у відзиві на апеляційну скаргу проти доводів апелянта заперечив. Відзначає, що рішення господарського суду було винесено з урахуванням всіх обставин справи. Посилаючись на ст. 36-1 ЗУ "Про прокуратуру", ч.3 ст.2 ГПК України, ст. 121 Конституції України зазначає, що прокуратура уповноважена державою на представництво інтересів держави в суді у випадках та у спосіб визначений законом. Звертає увагу, що ТОВ "Рівнетеплоенерго", надаючи послуги теплопостачання, виконує фактично функції держави по забезпеченню життєво-необхідних прав і свобод людини, які гарантовані статтею 48 Конституції України, статтею 293 Цивільного кодексу України, згідно яких кожен має право на достатній життєвий рівень для себе і своєї сім'ї, належні, і безпечні і здорові умови проживання. Вважає, що невиконання зобов'язань по погашенню заборгованості за спожиту теплову енергію і як, наслідок, ненадходження коштів у бюджет - є прямим порушенням загальнодержавних інтересів. Просить залишити рішення господарського суду Рівненської області від 14.07.2015 року у справі № 918/673/15 без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Представник позивача в судовому засіданні підтримав заперечення викладені у відзиві.

Представник органу прокуратури в судовому засіданні заперечила проти доводів та вимог апеляційної скарги та надала свої пояснення. Рішення господарського суду Рівненської області від 14.07.15 р. вважає прийнятим із дотриманням усіх встановлених норм чинного законодавства та просить залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення, оскільки вважає її безпідставною та необґрунтованою.

Розглянувши матеріали справи та апеляційну скаргу, відзив на неї, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції при винесенні оскаржуваного рішення норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Рівненського апеляційного господарського суду вважає, що у задоволенні апеляційної скарги слід відмовити, а рішення господарського суду Рівненської області від 14.07.2015 року у справі № 918/673/15 залишити без змін виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, 01 жовтня 2013 року між ТОВ "Рівнетеплоенерго" та ТзОВ "ТОРГОВИЙ ДІМ "МЕГАПОЛІС" укладено Договір №1395 на постачання теплової енергії (далі - Договір), відповідно до п. 1.1. якого Підприємство зобов’язалося відпускати Споживачеві теплову енергію, а Споживач, у свою чергу, зобов’язується прийняти та оплатити теплову енергію за встановленими тарифами в терміни, передбачені цим Договором.

Згідно п. 1.4. Договору теплова енергія подається Споживачу за адресою: вул. Кн.Володимира,82а.

Пунктом 4.2. Договору передбачено, що облік споживання теплової енергії проводиться за приладами обліку або розрахунковим способом згідно з "Нормами та вказівками по нормуванню витрат палива та теплової енергії на опалення житлових та громадських споруд, а також на господарсько-побутові потреби в Україні" та даними вказаними у додатку №2 до цього Договору (далі - розрахунковий спосіб).

Відповідно до п. 4.4. Договору Споживач, що має прилади обліку, щомісячно подає Підприємству звіт про фактичне споживання теплової енергії до 20 числа поточного місяця. В разі неподання звіту в обумовлений термін, нарахування проводиться розрахунковим способом.

Пунктом 4.5. Договору передбачено, що межа балансової та експлуатаційної відповідальності сторін, вказана в додатку № 1 до Договору, не може бути змінена в односторонньому порядку.

Відповідно до п. 5.1. Договору розрахунки за теплову енергію, що споживається, проводяться в грошовій формі, відповідно до встановлених тарифів.

Рішенням виконавчого комітету Рівненської міської ради №6 від 04.01.2011 року “Про тарифи на послуги теплопостачання” визначено, що тарифи на послуги теплопостачання (централізоване опалення, підігрів води), що надаються позивачем для бюджетних установ та інших споживачів, встановлюються в розмірі, визначеному постановою Національної комісії регулювання ринку комунальних послуг України від 14.12.2010 року № 1767 “Про затвердження тарифів на теплову енергію КП “Теплотрансервіс”, згідно з додатком до даного рішення, і вводяться в дію з моменту набрання чинності цієї Постанови та коригуються у встановленому порядку (а.с.17).

Згідно з додатком №1 до рішення виконкому від 04 січня 2011 року №6 вартість 1 Гкал з ПДВ склала 1056, 96 грн., місячна вартість опалення 1 м.кв. опалювальної площі в опалювальний період – 16, 22 грн. (а.с. 18).

Пунктом 5.3. Договору передбачено, що Споживач проводить оплату за отриману теплову енергію шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок Підприємства, при цьому Споживач самостійно отримує рахунок.

Згідно п.5.4. Договору, розрахунковим періодом є календарний місяць. Термін внесення платежів – не пізніше 10 числа місяця, наступного за розрахунковим.

Підпунктом 3.2.1. Договору споживач зобов’язався виконувати умови та порядок оплати спожитої теплової енергії в обсягах і в терміни, які передбачені Договором.

Однак, відповідач свої договірні зобов’язання не виконує належним чином, отримані послуги не оплачує в повному обсязі, внаслідок чого за ним обліковується заборгованість в розмірі 33911,42 гривні коп., що виникла за грудень 2014 року- квітень 2015 року.

Судом встановлено, що станом на 19.06.2015 року сума основного боргу Відповідача складала 33911,42 грн.

Після порушення провадження у справі Відповідач сплатив Позивачу 33911,42 грн., що підтверджується платіжними дорученнями №70 від 07.07.2015 року на суму 8000 гривень, №70 від 07.07.2015 року на суму 8000 гривень, №76 від 13.07.2015 року на суму 14000 гривень. Крім того, факт оплати Відповідачем основного боргу підтверджено представником Позивача у заяві № 03-05/186/898 від 13.07.2015 року.

Місцевий суд вірно зазначив, що з огляду на вищевикладене, провадження у справі в частині позовних вимог про стягнення з Відповідача основного боргу у розмірі 33911,42 грн. підлягає припиненню в зв'язку з відсутністю предмету спору.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, про безпідставність доводів апелянта стосовно того, що у відповідності до частини 3 статті 2 ГПК України прокурор не мав права звертатися до суду з даним позовом в інтересах держави в особі Рівненської міської ради з огляду на наступне.

Відповідно до статті 121 Конституції України на прокуратуру України покладається, зокрема, представництво інтересів громадян або держави в суді у випадках, встановлених законом.

Статтею 36-1 Закону України "Про прокуратуру" визначено, що підставою представництва у суді інтересів держави є наявність порушень або загрози порушень економічних, політичних та інших державних інтересів, внаслідок протиправних дій (бездіяльності) фізичних або юридичних осіб, що вчинюються у відносинах між ними або державою.

Господарський суд відповідно до приписів статті 2 Господарського процесуального кодексу України порушує справи за заявами прокурорів та їх заступників, які звертаються до господарського суду в інтересах держави. Прокурор, який звертається до господарського суду в інтересах держави, в позовній заяві самостійно визначає, в чому полягає порушення інтересів держави, та обґрунтовує необхідність їх захисту, а також вказує орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.

При цьому, як вказав Конституційний суд України у своєму рішенні від 08.04.99 р. у справі №3-рн/99, інтереси держави можуть збігатися повністю, частково або не збігатися зовсім з інтересами державних органів, державних підприємств та організацій чи з інтересами господарюючих товариств з частиною державної власності у статутному фонді. Разом з тим, держава може вбачати свої інтереси не тільки в їх діяльності, але й у діяльності приватних підприємств, товариств. В кожному конкретному випадку прокурор чи його заступник самостійно визначає, з посиланням на законодавство, підстави подання позову, вказує в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних інтересів держави, обґрунтовує необхідність їх захисту та зазначає орган уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.

Відповідно до пункту 2 резолютивної частини Рішення Конституційного Суду України від 08.04.99 N 3-рп/99 зі справи за конституційним поданням Вищого арбітражного суду України та Генеральної прокуратури України щодо офіційного тлумачення положень статті 2 Арбітражного процесуального кодексу України (далі - Рішення Конституційного Суду України) під поняттям "орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах", зазначеним у частині другій статті 2 Арбітражного процесуального кодексу України, потрібно розуміти орган державної влади чи орган місцевого самоврядування, якому законом надано повноваження органу виконавчої влади.

Між тим, як вбачається з матеріалів справи, прокурором було визначено орган уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах – Рівненську міську раду.

При цьому прокурор визначив підстави позову, зазначив в чому полягає порушення інтересів держави та обґрунтував необхідність їх захисту.

Так, заступник прокурора м. Рівне зазначив, що ТОВ "Рівнетеплоенерго" та Управління житлово-комунального господарства Рівненської міської ради уклали договір оренди будівель котелень та теплопунктів від 29.10.2009 р. з метою надання послуг теплопостачання споживачам м. Рівне, на підставі якого та згідно ліцензії на постачання теплової енергії від 10.11.2009 р., серія АВ № 500681, яка видана Міністерством з питань житлово-комунального господарства України з 11.11.2009 р. ТОВ "Рівнетеплоенерго" надає послуги теплопостачання споживачам м. Рівне (юридичним особам та населенню).

При цьому котельні, індивідуальні теплові пункти, тепломережі, які є власністю територіальної громади м. Рівне, передані на баланс та обслуговування ТОВ "Рівнетеплоенерго".

Відповідно до п.9.1. договору Управління житлово-комунального господарства Рівненської міської ради має право контролювати наявність, стан, напрями та ефективність використання майна, переданого в оренду ТОВ “Рівнетеплоенерго”.

ТОВ "Рівнетеплоенерго", надаючи послуги теплопостачання, виконує фактично функції держави по забезпеченню життєво-необхідних прав і свобод людини, які гарантовані статтею 48 Конституції України, статтею 293 Цивільного кодексу України, згідно яких кожен має право на достатній життєвий рівень для себе і своєї сім'ї, належні, безпечні і здорові умови.

Таким чином, доводи відповідача про недоведеність прокурором порушення державних інтересів судом до уваги не приймаються.

За несвоєчасне виконання відповідачем зобов'язань щодо оплати спожитої теплової енергії позивачем нараховано та заявлено до стягнення 5944,75 грн. пеня, 317,70 грн. 3% річних, 10176,96 грн. збитки від інфляції.

Підпунктом 6.3.3. пункту 6.3. договору передбачено, що за порушення порядку розрахунків за теплову енергію, передбаченого пунктом 5.4 договору, споживач сплачує пеню в розмірі не менше подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення, а також борг з урахуванням індексу інфляції за весь період прострочення і 3 % річних від простроченої суми.

Перевіривши правильність нарахування сум пені, інфляційних втрат та 3% річних, їх відповідність положенням договору та нормам ст.ст. 217, 218, 230, 232 ГК України, ст.ст. 549-551, 610, 611, 625 ЦК України, враховуючи доведеність факту несвоєчасного виконання зобов'язання з боку відповідача, колегія суддів погоджується з рішенням суду про стягнення пені, 3% річних та інфляційних втрат в сумі 5944,75 грн. - пені (за період з 11.01.2015 по 11.06.2015 року), 317,70 грн. - 3% річних ( за період з 11.01.2015 по 11.06.2015 року,) та 10176,96 грн. - інфляційних втрат ( за період з 01.01.2015 по 01.06.2015 року), як таких, що є законними обґрунтованими.

Отже, з огляду на викладене вище, колегія суддів Рівненського апеляційного господарського суду вважає, що рішення господарського суду Рівненської області від 14.07.2015 року відповідає матеріалам справи, ґрунтується на чинному законодавстві і підстав для його скасування немає. Зазначені в апеляційній скарзі доводи скаржника не обґрунтовані та не спростовують висновків суду першої інстанції, а тому не можуть бути підставою для скасування чи зміни оскаржуваного рішення.

Керуючись ст.ст. 99, 101, 103, 105 ГПК України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу ТзОВ "Торговий Дім "Мегаполіс" від 27.07.2015р. №27-07 залишити без задоволення.

2. Рішення господарського суду Рівненської області від 14.07.2015 року у справі № 918/673/15 залишити без змін.

3. Постанову може бути оскаржено в касаційному порядку.

Головуючий суддя Тимошенко О.М.

Суддя Коломис В.В.

Суддя Огороднік К.М.