Рішення № 50185827, 08.09.2015, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"08" вересня 2015 р.

Справа № 922/3775/15

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Бринцева О.В.

при секретарі судового засідання Гула Д.В.

розглянувши справу

за позовом

Товариства з обмеженою відповідальністю "Геронтісса і К", м. Харків;

до

Товариства з обмеженою відповідальністю "Пульсар-92", м. Харків;

про

стягнення 489750,00 грн.

за участю представників:

позивача - не з"явився;

відповідача - Личагін М.В., довіреність від 06.07.2015 р.

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Геронтісса і К" 30.06.2015 р. звернулося з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Пульсар-92" про стягнення з відповідача загальної суми 489.750,00 грн., що сплачені за недійсним договором укладеним між ТОВ "Геронтісса і К" та ТОВ "Пульсар-92" від 07.10.2014 р.

В обґрунтування позову вказує на те, що позивач сплатив відповідачу грошові кошти в сумі 489.750,00 грн. за договором купівлі-продажу від 07.10.2014 р., укладеним між ТОВ "Геронтісса і К" та ТОВ "Пульсар-92", який судовим рішенням у справі № 922/5747/14 від 10.04.2015 р. визнано недійсним, посилаючись на ч.1 ст. 216 ЦК України.

У позовній заяві позивач просить вжити заходи щодо забезпечення позову. Крім того, позивачем на адресу суду 14.07.2015 р. за вх. 28238 надано клопотання про вжиття заходів щодо забезпечення позову шляхом накладення арешту на механоскладальний корпус 1-го поверху № 26а-:-26с в літ. "В'-1", загальною площею 852,3 кв.м., що знаходиться за адресою: м. Харків, вул. Котлова, 168.

Позивач свого представника у судове засідання 08.09.2015 р. не направив, 07.09.2015 р. надав заперечення проти клопотання відповідача про призначення судової бухгалтерської експертизи (вх. № 35355), у якому вказує на відсутність підстав для проведення судової бухгалтерської експертизи та зазначає, що клопотання відповідача спрямоване на затягування розгляду даної справи.

Представник відповідача у судовому засіданні проти позову заперечує, з підстав вказаних у відзиві на позовну заяву від 20.08.2015 р. вх. № 33525 (т. І а.с. 97-98), зокрема вказуючи на те, що позовні вимоги є недоведеними через наявні у документах, на яких грунтується позов, розбіжності, а також заперечує проти вжиття заходів забезпечення позову (заперечення проти позову в частині накладення арешту на майно від 19.08.2015 р. вх. № 33303).

Крім того, представник відповідача підтримав клопотання про призначення судово-бухгалтерської експертизи (від 27.08.2015 р. вх. № 34160, т. І а.с. 99-100).

Вирішуючи це клопотання суд виходить з наступного.

Клопотання відповідача про призначення судової бухгалтерської експертизи вмотивоване тим, що надані позивачем докази не дають можливості зробити однозначний висновок щодо відповідності поданих первинних документів бухгалтерського обліку саме договору купівлі-продажу, що був посвідчений приватним нотаріусом ХМНО Мангушевою С.О. за реєстровим № 1108.

На вирішення експерта відповідач пропонує поставити наступні питання: чи підтверджується документально факт постачання нежитлових приміщень №№26а-:-26с в літ «В’-1» загальною площею 852,3 кв.м. за договором купівлі-продажу, посвідченим приватним нотаріусом ХМНО Мангушевою О.С. 07.10.2014 року за реєстром № 1108 від ТОВ «Пульсар-92» до ТОВ «Геронтісса і К»? та чи підтверджується документально факт оплати грошових коштів за договором купівлі-продажу, посвідченим приватним нотаріусом ХМНО Мангушевою О.С. 07.10.2014 року за реєстром № 1108 від ТОВ «Геронтісса і К» на користь ТОВ «Пульсар-92» та в якій сумі?

Згідно ст. 41 ГПК України для роз'яснення питань, що виникають при вирішенні господарського спору і потребують спеціальних знань, господарський суд призначає судову експертизу.

Разом з тим, у відповідності до ст. 4-3 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Згідно ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи (ч.3 ст.22 ГПК України).

Подача клопотань спрямованих на штучне затягування судового процесу, суперечить, зокрема, вимогам статті 6 Конвенції про захист праві людини і основоположних свобод 1950 року, учасником якої є Україна, стосовно права кожного на розгляд його справи судом упродовж розумного строку.

Наразі обставини справи свідчать про відсутність необхідності спеціальних знань для вирішення питань, які відповідач ставить у своєму клопотанні.

За таких обставин суд відмовляє в задоволенні клопотання представника відповідача про призначення у справі судової бухгалтерської експертизи.

За висновками суду у матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору та є необхідними для прийняття повного і обґрунтованого судового рішення.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника відповідача, всебічно та повно дослідивши надані учасниками судового процесу докази і таким чином з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення проти них, суд установив наступне.

Між Товариством з обмеженою відповідальністю "Пульсар-92" (продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Геронтісса і К" (покупець) укладено договір купівлі-продажу від 07.10.2014 р. (т. І а.с. 9-10), посвідчений приватним нотаріусом ХМНО Мангушевою О.С. та зареєстрований у реєстрі за № 1108, відповідно до п.1.1. якого продавець передав, а покупець прийняв у приватну власність нежитлові приміщення 1-го поверху № 26а-:-26с в літ. «В’-1», загальною площею 852,3 кв.м., що знаходяться за адресою: м. Харків, вул. Котлова, 168.

За змістом п. 2 договору, продаж нежитлових приміщень вчиняється за 489.750,00 грн.

На виконання умов цього договору позивачем перераховано на розрахунковий рахунок відповідача вартість відчужуваного майна у сумі 489.750,00 грн., що підтверджується матеріалами справи (рахунок-фактура № СФ-0000090 від 17.09.2014 р., платіжні доручення № 6 від 14.10.2014 р. на суму 20.750,00 грн., № 2 від 13.10.2014 р. на суму 89.000,00 грн., № 1 від 19.09.2014 р. на суму 380.000,00 грн., податкові накладні, - т. І а.с. 72, 23, 24, 25, 20, 21, 22, відповідно).

Рішенням господарського суду Харківської області від 10.04.2015 р. у справі № 922/5747/14 (т. І а.с. 11-16, залишеним без змін постановою Харківського апеляційного господарського суду від 16.06.2015 р., т. І а.с. 32-39) позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Пульсар-92" задоволено частково. Визнано недійсним договір купівлі-продажу нежитлових приміщень 1-го поверху №26а-:-26с в літ. "В'-1", загальною площею 852,3 кв.м, що знаходяться за адресою: м. Харків, вул. Котлова, 168, укладений 07 жовтня 2014 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Пульсар-92" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Геронтісса і К", посвідчений приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Мангушевою О.С. за реєстровим №1108.

Визнано за Товариством з обмеженою відповідальністю "Пульсар-92" право власності на нежитлові приміщення 1-го поверху №26а-:-26с в літ. "В'-1", загальною площею 852,3 кв.м, що знаходяться за адресою: м. Харків, вул. Котлова, 168. В решті заявлених позовних вимог провадження у справі припинено.

Позов третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору – Паценкер Давіда Львовича задоволено частково. Визнано недійсним рішення загальних зборів учасників Товариства з обмеженою відповідальністю "Пульсар-92" від 10 вересня 2014 року, оформлене протоколом №12/2014 від 10 вересня 2014 року. В решті позову відмовлено.

Повідомлення-вимога позивача від 16.06.2015 р. № Г-16/15 про повернення сплачених за визнаним недійсним договором коштів відповідачем залишена без задоволення, і станом на час розгляду справи грошові кошти в загальній сумі 489.750,00 грн. позивачу не повернуті.

Такі обставини, на думку позивача, свідчать про порушення прав та охоронюваних законом інтересів позивача і є підставою для їх захисту у судовому порядку.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог і заперечень проти них, суд виходить з наступного.

Загальні підстави і наслідки недійсності правочинів (господарських договорів) встановлені статтями 215, 216 ЦК України, статтями 207, 208 ГК України.

Реституція, як спосіб захисту цивільного права (ч.1 ст.216 ЦК), застосовується лише в разі наявності між сторонами укладеного договору, який визнано недійсним. У зв'язку з цим вимога про повернення майна, переданого на виконання недійсного правочину, за правилами реституції може бути пред'явлена тільки стороні недійсного правочину.

У разі визнання недійсним зобов'язання кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні все одержане за зобов'язанням, а за неможливості повернути одержане в натурі - відшкодувати його вартість грошима, якщо інші наслідки недійсності зобов'язання не передбачені законом (ч.2 ст.208 ГК України).

Цивільним законодавством передбачено, що недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування (ч.1 ст. 216 ЦК України).

Відповідно до статті 1212 ЦК України, особа, яка набула майно або зберегла його у себе за; рахунок; іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Положення цієї глави застосовуються також до вимог про: 1) повернення виконаного за недійсним правочином; 2) витребування майна власником із чужого незаконного володіння; 3) повернення виконаного однією із сторін у зобов'язанні; 4) відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.

Стаття 33 ГПК України зобов'язує сторін довести ті обставини, на які вони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень. Відповідно до вимог статті 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Втім, ніякі докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили і оцінюються судом в розумінні вимог статті 43 ГПК України за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Факт сплати позивачем на розрахунковий рахунок відповідача вартості відчужуваного майна у сумі 489.750,00 грн. підтверджується матеріалами справи, а саме податковими накладними від 14.10.2014 р. № 10 на суму 20.750,00 грн., від 13.10.2014 р. № 9 на суму 89.000,00 грн., від 19.09.2014 р. № 11 на суму 380.000,00 грн., рахунком-фактурою № СФ-0000090 від 17.09.2014 р., платіжними дорученнями № 6 від 14.10.2014 р. на суму 20.750,00 грн., № 2 від 13.10.2014 р. на суму 89.000,00 грн., № 1 від 19.09.2014 р. на суму 380.000,00 грн. (т. І а.с. 72, 23, 24, 25, 20, 21, 22, відповідно) При цьому у платіжних дорученнях зазначається, що передплата за приміщення здійснюється згідно рахунку-фактури № СФ-0000090 від 17.09.2014 р. (т.І а.с. 72). З цього рахунку вбачається, що він виставлений відповідачем позивачеві для оплати саме за нежитлові приміщення 1-го поверху № 26а-:-26с в літ. «В’-1», загальною площею 852,3 кв.м., що знаходяться за адресою: м. Харків, вул. Котлова, 168, які були предметом купівлі-продажу за договором, що визнаний недійсним.

Крім того, факт одержання відповідачем відповідних коштів підтверджується виданими ним податковими накладними.

Згідно статті 201.4. Податкового кодексу України податкова накладна складається у день виникнення податкових зобов'язань продавця.

У відповідності до статті 187.1. Податкового кодексу України датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;

б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку. 187.1.

Таким чином зі співставлення дат і сум платіжних доручень позивача про перерахування коштів відповідачеві (т.І а.с. 23-25) із датами та сумами податкових накладних виданих відповідачем позивачеві (т.І а.с. 20-22) вбачається, що вони збігаються. Тобто ці податкові накладні в порядку п."а" ст.187.1 ПКУ підтверджують факт зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплати товарів/послуг, що підлягають постачанню одержання відповідачем коштів від позивача у розмірі 489.750,00 грн., що дорівнює вартості відчуженого за договором від 07.10.2014р. майна (т.І а.с. 9-10). Між тим в податкових накладних вказано, що продаж якого одержані .відповідні кошти є «приміщення механоскладального цеху». Попереднім договором від.р., підписаним представниками і позивача і відповідача, визначено, що «приміщення механоскладального цеху» це є ті самі нежитлові приміщення 1-го поверху № 26а-:-26с в літ. “В’-1”, загальною площею 852,3 кв.м., які є предметом купівлі-продажу за договором від 07.10.2014р.

Крім того, факт здійснення розрахунків за договором від 07.10.2014р. підтверджується актом звірки взаємних розрахунків від ..р. (т.І а.с. 19). Посилання відповідача на те, що в ньому вказаний не визнаний недійсним договір від 07.10.2014р. на суму 489.750,00 грн., а інший договір від тієї ж дати на таку саме суму але з номером 26. є неспроможними. Відповідачем всупереч вимог ст..33 ГПК України не надано доказів укладання такого договору .

Крім того до матеріалів справи надано довідку від 28.04.2015 р. № 1535/20-38-22-01- 39231024, складену за результатами проведеної позапланової виїзної документальної перевірки ТОВ «Геронтісса І К», Основянською ОДПІ м. Харкова ТУ Міндоходів у Харківській області, начальником відділу перевірок платників податків управління податкового аудиту Дерегузом В.А. на виконання постанови слідчого СВ ЛВ на ст. Харків - Пасажирський Управління МВС України на Південній залізниці з питань додержання службовими особами ТОВ «Геронтісса І К» вимог чинного податкового та валютного законодавства при укладанні та виконанні умов договору купівлі - продажу зареєстрованого за № 1108 від 07.10.2014 року, укладеного між ТОВ «Геронтісса І К» та ТОВ «Пульсар -92» (т. І а. с. 73-80), з якої також вбачається факт перерахування позивачем коштів на підставі договору купівлі-продажу від 07.10.2014р.. При цьому з довідки також вбачається, що за результатами проведеної перевірки порушень не встановлено

Враховуючи вищевказане, те, що відповідачем у відповідності до приписів ст. ст. 33, 34 ГПК України, не спростовані обставини повідомлені позивачем, доведеність факту сплати позивачем грошових коштів за спірним договором відповідачу у сумі 489.750,00 грн., - позов про стягнення з останнього вартості відчужуваного майна у сумі 489.750,00 грн. є обґрунтованими та таким, що підлягає задоволенню.

Таким чином, заперечення відповідача, викладені у відзиві на позов, про те, що розбіжності у документах, на яких грунтується позов, є підставою вважати, що позивачем не було проведено повного розрахунку за спірним договором, матеріалами справи не підтверджуються, а відтак не приймаються судом.

Розглянувши клопотання позивача про вжиття заходів забезпечення позову, заявлене у прохальній частині позовної заяви, та у клопотанні від 14.07.2015 р. за вх. 28238, шляхом накладення арешту на механоскладальний корпус 1-го поверху № 26а-:-26с в літ. "В'-1", загальною площею 852,3 кв.м., що знаходиться за адресою: м. Харків, вул. Котлова, 168, - суд відмовляє у його задоволенні, враховуючи наступне.

Згідно зі ст. 66 ГПК України, господарський, суд за заявою сторони, прокурора чи його заступника, який подав позов, або з своєї ініціативи має право вжити заходів до забезпечення позову. При цьому забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

За змістом приписів п. 3 постанови Пленуму ВГСУ від 26.12.2011 р. № 16 роз"яснено, що умовою застосування заходів до забезпечення позову за вимогами майнового характеру є достатньо обґрунтоване припущення, що майно (в тому числі грошові суми, цінні папери тощо), яке є у відповідача на момент пред'явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення.

Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов'язання після пред'явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов'язання тощо).

Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачеві вчиняти певні дії.

Обрані заходи до забезпечення позову не повинні мати наслідком повне припинення господарської діяльності суб'єкта господарювання, якщо така діяльність, у свою чергу, не призводитиме до погіршення стану належного відповідачеві майна чи зниження його вартості.

В контексті наведеного вбачається, що клопотання позивача не обґрунтовано належним чином: базується на припущеннях стосовно можливості відчуження механоскладального корпусу, - ані в позовній заяві, ані в наданих позивачем документах не обґрунтовуються підстави необхідності вжиття заходів забезпечення позову, більш того не вказано у межах якої суми він просить вжити відповідні заходи, не доведено, що невжиття таких заходів може утруднити або зробити неможливим виконання судового рішення.

За таких обставин суд приходить до висновку про відмову в задоволенні клопотання позивача про забезпечення позову.

Оскільки позивач не оплатив судовим збором заяву про вжиття заходів забезпечення позову, що станом на момент звернення із такою складав 1.827,00 грн. судового збору (п.п. 3 п. 2 ч.2 ст. 4 Закону України "Про судовий збір"), вказане клопотання судом розглянуто і у його задоволенні відмовлено - 1.827,00 грн. судового збору за подання до суду заяви про вжиття заходів забезпечення позову покладаються на позивача та підлягають стягненню на користь державного бюджету.

Судові витрати у даній справі зі сплати 9.795,00 грн. судового збору за подання позову, у відповідності до ст. 49 ГПК України, покладаються на відповідача.

На підставі викладеного, на підставі ст. ст. 11, 15, 16, 215, 216, 236, 1212, 1213 Цивільного кодексу України, ст. ст. 20, 207, 208 Господарського кодексу України, керуючись статтями 1, 4, 12, 32, 33, 35, 43, 44-49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю "Пульсар-92" (61018, м. Харків, вул. Лозівська, 5, кімната 26, код ЄДРПОУ 14076449), на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Геронтісса і К" (61105, м. Харків, проїзд 2-й Орловський, будинок 3, код ЄДРПОУ 39231024) загальну суму 489750,00 грн. (чотириста вісімдесят дев’ять тисяч сімсот п’ятдесят) гривень 00 коп., що сплачено за недійсним договором укладений між ТОВ "Геронтісса і К" та ТОВ "Пульсар-92" від 07.10.2014 р.

2.1. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Пульсар-92" (61018, м. Харків, вул. Лозівська, 5, кімната 26, код ЄДРПОУ 14076449) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Геронтісса і К" (61105, м. Харків, проїзд 2-й Орловський, будинок 3, код ЄДРПОУ 39231024) 9795,00 грн. судового збору.

3.1. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

4. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Геронтісса і К" (61105, м. Харків, проїзд 2-й Орловський, будинок 3, код ЄДРПОУ 39231024) на користь державного бюджету України (одержувач коштів - Управління державної казначейської служби України у Дзержинському районі м. Харкова, вул. Бакуліна, 18, м. Харків, 61166, код ЄДРПОУ 37999654, рахунок 31215206783003, банк одержувача - Головне управління державної казначейської служби України у Харківський області, МФО 851011, код бюджетної класифікації 22030001) 1.827,00 грн. судового збору за подання до суду заяви про вжиття заходів забезпечення позову.

4.1. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 11.09.2015 р.

Суддя

О.В. Бринцев

/Справа № 922/3775/15/