Рішення № 50185817, 07.09.2015, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"07" вересня 2015 р.

Справа № 922/4069/15

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Кухар Н.М.

при секретарі судового засідання Руденко О.О.

розглянувши справу

за позовом

Товариства з обмеженою відповідальністю Науково-виробниче об'єднання "Східбуд", м.Харків,

до

Ізюмського комунального виробничого водопровідно-каналізаційного підприємства, м.Ізюм Харківської області,

про

стягнення 23673,65 грн.

за участю представників:

позивача - Солохіної В.В. (довіреність б/н від 12.01.2015р.);

відповідача - не з'явився;

ВСТАНОВИВ:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю Науково-виробниче об'єднання "Східбуд", звернувся до господарського суду з позовною заявою про стягнення з відповідача, Ізюмського комунального виробничого водопровідно-каналізаційного підприємства Харківської області, заборгованості за Договором підряду № 15/02-І від 18.08.2013р. в загальному розмірі 23673,65 грн., у тому числі: 13050,00 грн. основного боргу; 1116,91 грн. пені; 702,25 грн. - 3% річних; 8804,49 грн. індексу інфляції за період заборгованості. Судові витрати позивач просить покласти на відповідача.

У відзиві на позовну заяву, який було надано до суду 14.08.2015р., відповідач зазначив, що 20.07.2015р. платіжним дорученням за № 858 відповідачем було сплачено суму основного боргу в розмірі 13050,00 грн., у зв'язку з чим просив відмовити у задоволенні позову в цій частині. До позовних вимог про стягнення пені відповідач просив застосувати позовну давність, а також зазначив, що розрахунок інфляційних втрат здійснено позивачем без дотримання відповідних рекомендацій відносно порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ, а тому просив відмовити у задоволенні позовних вимог в цій частині. Справу відповідач просив розглянути без участі його представника.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 19.08.2015р. до розгляду була прийнята заява позивача (вх. № 32782 від 14.08.2015р.) про зменшення розміру позовних вимог, в якій у зв'язку з погашенням відповідачем основної суми заборгованості, позивач просив стягнути з останнього 558,44 грн. пені, 702,25 грн. - 3% річних, 804,49 грн. інфляційних за період заборгованості по Договору, а також судові витрати.

У судове засідання, яке відбулося 07.09.2015р., представник позивача надала письмові пояснення по справі, в яких, у зв'язку з перерахунком індексу інфляції та відмовою від позовних вимог в частині стягнення пені, просила стягнути з відповідача 702,25 грн. - 3% річних та 7151,11 грн. індексу інфляції за період заборгованості по Договору.

Дослідивши надані представником позивача письмові пояснення, суд дійшов висновку, що вони за своєю суттю є заявою про зменшення позовних вимог.

Враховуючи, що згідно ст. 22 Господарського процесуального кодексу України, позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог, заяву позивача про зменшення позовних вимог, викладену у формі письмових пояснень, було прийнято судом як таку, що не суперечить інтересам сторін та діючому законодавству, та продовжено розгляд справи з її урахуванням.

Відповідач у судове засідання не з'явився; про що свідчить підпис його представника на повідомленні про вручення поштового відправлення.

Розглянувши матеріали справи, вислухавши пояснення представника позивача, суд встановив наступне.

18.08.2013р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче об'єднання "Східбуд" (позивачем) та Ізюмським комунальним виробничим водопровідно-каналізаційним підприємством (відповідачем) було укладено Договір підряду № 15/02-І, згідно п. 1 якого відповідач (замовник) доручає і оплачує, а позивач (підрядник) приймає на себе виконання зобов'язань по наступних роботах: монтаж врізок до водогону по пер.Щорса в м.Ізюм Харківської області, згідно погоджених сторонами договірних цін та кошторисів, які є невід'ємною частиною цього договору.

Відповідно до п. 2.1. Договору підряду, вартість робіт визначається договірною ціною та локальним кошторисом і складає 16050,00 грн., в тому числі ПДВ 20% - 2675,00 грн.

Згідно п. 2.3.1. Договору, розрахунок за виконані роботи здійснюється після підписання актів виконаних робіт, протягом 3-х банківських днів з моменту підписання актів виконаних робіт.

Як вбачається з матеріалів справи, 07.11.2013р. між сторонами було підписано та скріплено печатками Акт прийому-передачі виконаних робіт на загальну суму 16050,00 грн.

18.07.2014р., згідно платіжного доручення № 231, відповідачем було перераховано на розрахунковий рахунок позивача грошову суму в розмірі 2000,00 грн., а також 12.03.2015р., згідно платіжного доручення № 322 - 1000,00 грн.

Залишок заборгованості за виконані роботи в розмірі 13050,00 грн. відповідачем, всупереч п. 2.3.1. Договору та двостороннє підписаному Акту прийому-передачі виконаних робіт, перераховано позивачу не було.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу.

Частиною 1 ст. 530 Цивільного кодексу України передбачено, якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Стаття 525 Цивільного кодексу України встановлює, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Частиною 7 цієї статті передбачено, що одностороння відмова від виконання зобов'язань, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином, не допускаються.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

У зв'язку з простроченням оплати виконаних робіт, позивачем було здійснено нарахування 3% річних у розмірі 702,25 грн. та інфляційних втрат у розмірі 7151,11 грн.

Перевіривши здійснені позивачем розрахунки, суд визнав вимоги про стягнення з відповідача 3% річних та інфляційних втрат законними і обґрунтованими.

20.07.2015р., тобто після порушення провадження у справі, відповідачем було здійснено оплату основного боргу за Договором підряду № 15/02-І від 18.08.2013р., що підтверджується платіжним дорученням № 858 від 20.07.2015р.

Таким чином, відповідач повинен сплатити позивачу 7853,36 грн., у тому числі: 702,25 грн. - 3% річних та 7151,11 грн. інфляційних втрат.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно ст. 34 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Відповідно до ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

На підставі викладеного, суд дійшов висновку, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче об'єднання "Східбуд" обґрунтовані, підтверджуються наявними у матеріалах справи доказами та підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до ст.ст. 44, 49 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати покладаються на відповідача.

Враховуючи викладене та керуючись ст.ст. 6, 8, 19, 124, 129 Конституції України, ст.ст. 525, 526, 530, 610, 612, 625 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України, ст.ст. 1, 4, 12, 22, 33, 34, 43, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити повністю.

Стягнути з Ізюмського комунального виробничого водопровідно-каналізаційного підприємства (64303, Харківська область, м.Ізюм, вул.Калініна, 11; код ЄДРПОУ: 24673063; р/р 26004060384996 в ПАТ КБ "Приватбанк", МФО 351533) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче об'єднання "Східбуд" (61166, м.Харків, пр.Леніна, буд. 36; код ЄДРПОУ: 38158516; р/р 26000052313366 у КБ "Приватбанк", м.Харків, МФО 351533) - 702,25 грн. - 3% річних; 7151,11 грн. індексу інфляції; 1827,00 грн. витрат з оплати судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 10.09.2015 р.

Суддя

Н.М. Кухар