Рішення № 50185152, 07.09.2015, Господарський суд Кіровоградської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Кіровоградської області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 вересня 2015 року

Справа № 912/2830/15

Господарський суд Кіровоградської області в складі судді Макаренко Т.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу № 912/2830/15

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Брокінвестгруп"

до відповідача: Обласного комунального виробничого підприємства "Дніпро-Кіровоград"

про стягнення 4 307 259,90 грн.,

за участю представників сторін:

від позивача - директор І.В. Шевченко, копія Витягу з ЄДРПОУ від 16.07.2014р.

від відповідача - Музиченко Л.П., довіреність № 691/01/07-21 від 01.04.2015;

Товариство з обмеженою відповідальністю "Брокінвестгруп" звернулося до господарського суду Кіровоградської області з позовною заявою № 206 від 14.07.2015, в якій просить стягнути з Обласного комунального виробничого підприємства "Дніпро-Кіровоград" суму індексу інфляції за прострочення сплати основного боргу за період з березня 2014 року до червня 2015 року в розмірі 4 027 149,17 грн та 3% річних за прострочення сплати основного боргу за період з березня 2014 року до червня 2015 року в розмірі 280110,87 грн, які нараховані позивачем у зв'язку з невиконанням відповідачем постанови Київського апеляційного господарського суду від 24.02.2014 у справі № 912/835/13 та постанови Київського апеляційного господарського суду від 24.02.2014р. у справі № 912/836/13. Судові витрати позивач просить покласти на відповідача .

17.08.2015 до господарського суду Кіровоградської області надійшов відзив на позовну заяву від 14.08.2015 № 1508/21/07.21 відповідно до якого ОКВП "Дніпро-Кіровоград" визнає, що загальний борг перед Товариством з обмеженою відповідальністю "Брокінвестгруп" становить 5 348 230,55 грн. Проте не погоджується з розрахунками відповідача щодо нарахування позивачем сум 3% річних та інфляційних втрат на суми штрафних санкцій та судового збору. Згідно з розрахунком відповідача збитки від інфляції становлять 2 934 834,53 грн, а сума 3% річних - 211 957,00 грн. Крім того, посилаючись на скрутне фінансове становище, ступінь якого істотним чином впливає на можливість продовження поточної господарської діяльності із одночасним виконанням грошових зобов'язань перед ТОВ "Брокінвестгруп", встановлених рішеннями суду, відповідач просить розстрочити виконання рішення суду терміном на 20 місяців з встановленням платежу згідно графіку, починаючи з вересня 2015 року.

07.09.2015 року позивач подав до господарського суду заяву № 258 від 31.08.2015 року про зменшення позовних вимог.

Згідно вказаної заяви позивач просить стягнути з відповідача 3 507 259,90 грн. , з яких: 211957,00 3 % річних, 3 295 302,90 грн. інфляційних втрат. Крім того, у вказаній заяві позивач повідомив господарському суду, що він погоджується із заявою відповідача про розстрочення вказаної заборгованості на 2 роки відповідно до доданого графіку.

Відповідно до норм ст. 22 ГПК України позивач має право до прийняття рішення по справі зменшити розмір позовних вимог.

Враховуючи вищенаведені норми ст. 22 ГПК України, вказана заява прийнята господарським судом до розгляду та подальнший розгляд спору здійснюється судом з врахуванням вказаної заяви.

28.08.2015 року відповідачем подано пояснення щодо складного фінансового становища відповідача, яке також містить прохання про розстрочення виконання рішення суду строкм на 20 місяців з встановленням платежів щомісячно гзідно графіку, який додано до відзиву, позинаючи з вересня 2015 року.

07.09.2015 року відповідачем також подано лист № 1664/21/07-21 від 07.09.2015 року, у якому відповідач наводить графік погашення заборгованості, який співпадає по термінах та сумах з графіком, який подано позивачем.

Розглянувши наявні матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, обговоривши усі обставини справи, оцінивши подані докази, господарський суд, -

В С Т А Н О В И В:

24.02.2014 р. Київським апеляційним господарським судом винесено Постанову по справі № 912/ 835/13. Вказаною постановою рішення господарського суду міста Києва від 13.11.2013 року у справі № 912/835/13 про задоволення позову скасовано в частині задоволення вимоги про стягнення пені за стрострочення повернення кредиту в сумі 54 101,37 грн.

В цій частині прийнято нове рішення про відмову у задоволенні даної позовної вимоги.

Резолютивну частину вищезазначеного рішення викладено в наступній редакції:

" У задоволенні позову Обласного комунального виробничого підприємства "Дінпро-Кіровоград" до товариства з обмеженою відповідальністю "Брокінвестгруп" (правонаступник Акціонерного комерційного банку "Східно-Європейський банк"), за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Світловодської міської ради про визнання недійсними додаткових договорів до кредитного договору відмовити повністю.

Зустрічний позов товариства з обмеженою відповідальністю "Брокінвестгруп" (правонаступник Акціонерного комерційного банку "Східно-Європейський банк") до Обласного комунального виробничого підприємства "Дніпро-Кіровоград" про стягнення заборгованості в сумі 1 418 831 грн. 81 коп. задоволено частково.

Стягнути з Обласного комунального виробничого підприємства "Дніпро-Кіровоград" (м.Кіровоград, вул. 50 років Жовтня, будинок 19 А, код за ЄДРПОУ 03346822) на користь ТОВ "Брокінвестгруп" (м.Суми, вул.Л.Українки, б. 14, код за ЄДРПОУ 36708096) заборгованість по поверненню кредитних коштів в розмірі 700 000,00 грн., заборгованість по сплаті відсотків за користування кредитними коштами в розмірі 596 298,42 грн., штраф за несвоєчасне повернення кредитних коштів в розмірі 17 500,00 грн., штраф за несвоєчасну сплату відсотків за користування кредитними коштами в розмірі 21 249,79 грн., пеню за несвоєчасну сплату відсотків за користування кредитними коштами в розмірі 29 682,23 грн. та витрати по сплаті судового збору в розмірі 27 275,63 грн.

24.02.2014 р. Київський апеляційний господарський суд винесено Постанову по справі № 912/836/13, відповідно до якої рішення господарського суду міста києва від 04.11.2013 року у справі № 912/836/13 щодо задоволення вимог по зустрічному позову скасовано та викладеного в наступній редакції:

Стягнути з Обласного комунального виробничого підприємства "Дніпро-Кіровоград" (м.Кіровоград, вул. 50 років Жовтня, будинок 19 А, код за ЄДРПОУ 03346822) на користь ТОВ "Брокінвестгруп"(м.Суми, вул.Л.Українки, б. 14, код за ЄДРПОУ 36708096) заборгованість по кредиту в розмірі 2 000 000,00 грн., 1 800 164,41 грн. несплачені відсотки за користування коштами, пеню за відсотками в розмірі 91 354,59 грн. та штраф за відсотками в розмірі 64 705,48 грн.

В іншій частині рішення суду залишено без змін.

Отже, судові рішення по вищезазначених справах набрали законної сили 24.02.2014р.

За твердженням позивача загальний борг Відповідача перед Позивачем по двох зазначених постановах склав 5 348 30,20 грн. (П'ять мільйонів триста сорок вісім тисяч двісті тридцять грн. 20 коп.)

Платіжними дорученнями № 39135, 39136 від 23.01.2015 р. Відповідач перерахував на рахунок Позивача 2000,00 грн. від суми боргу. І таким чином станом на 14.07.2015 р. загальна сума боргу складає 5 346 230,55 грн. (П'ять мільйонів триста сорок шість тисяч сто тридцять грн. 55 коп.).

Посилаючись на невиконання відповідачем вказаних постанов Київського апеляційного господарського суду та на ч. 2 ст. 625 ЦК України позивач просить стягнути з відповідача 3 507 259,90 грн. , з яких: 211957,00 3 % річних, 3 295 302,90 грн. інфляційних втрат ( з врахуванням заяви про зменшення позовних вимог № 258 від 31.08.2015 року).

З матеріалів справи та відзиву відповідача вбачається, що відповідачем не сплачено вказану вище заборгованість заборгованість по поверненню кредитних коштів в розмірі 700 000,00 грн., заборгованість по сплаті відсотків за користування кредитними коштами в розмірі 596 298,42 грн., штраф за несвоєчасне повернення кредитних коштів в розмірі 17 500,00 грн., штраф за несвоєчасну сплату відсотків за користування кредитними коштами в розмірі 21 249,79 грн., пеню за несвоєчасну сплату відсотків за користування кредитними коштами в розмірі 29 682,23 грн. та витрати по сплаті судового збору в розмірі 27 275,63 грн, яка стягнута з відповідача у справі № 912/835/13, а також заборгованість по кредиту в розмірі 2 000 000,00 грн., 1 800 164,41 грн. несплачені відсотки за користування коштами, пеню за відсотками в розмірі 91 354,59 грн. та штраф за відсотками в розмірі 64 705,48 грн., яка стягнута з відповідача у справі № 912/836/13.

Посилаючись на несплату відповідачем заборгованості, яка стягнута з відповідача у справах № 912/835/13 та № 912/836/13 , а також на норми на ч. 2 ст. 625 ЦК України позивач просить стягнути з відповідача індекс інфляції за прострочення сплати основного боргу за період з 24.02.2014 року по 20.08.2015р. в розмірі 3 295 302,90 грн та 3% річних за прострочення сплати основного боргу за період з 24.02.2014 року по 20.08.2015р. року в розмірі 211 957,00 грн, а всього 3 507 259,90 грн. (вимоги позивача в редакції заяви позивача про зменшення позовних вимог № 258 від 31.08.2015 року).

Розглядаючи даний спір господарський суд виходить з наступного.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частиною 1 ст. 598 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання припиняється частково або в повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Згідно статті 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Статтею 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Виходячи із положень зазначеної норми, наслідки прострочення боржником грошового зобов'язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та трьох процентів річних виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

При цьому зазначена норма не обмежує права кредитора звернутися до суду за захистом свого права, якщо грошове зобов'язання не виконується й після вирішення судом питання про стягнення основного боргу.

Оскільки чинне законодавство України не пов'язує припинення зобов'язання з винесенням судового рішення чи відкриттям виконавчого провадження з його примусового виконання, а наявність судових актів про стягнення заборгованості не припиняє грошових зобов'язань боржника та не виключає його відповідальності за порушення строків розрахунків, кредитор не позбавлений права на отримання сум, передбачених частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України (аналогічна правова позиція викладена в постановах ВСУ від 04.07.2011 № 13/210/10 та від 12.09.2011 № 6/433-42/183).

Відповідно до п. 7.1. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 14 від 17.12.2013 року "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" у разі коли судовим рішенням з боржника стягнуто суму неустойки (штрафу, пені), то правова природа відповідної заборгованості саме як неустойки у зв'язку з прийняттям такого рішення залишається незмінною, і тому на неї в силу припису частини другої статті 550 ЦК України проценти не нараховуються, інфляційні ж нарахування та нарахування трьох процентів річних на цю заборгованість можуть здійснюватися на загальних підставах відповідно до частини другої статті 625 названого Кодексу з дня, наступного за днем набрання законної сили відповідним судовим рішенням.

Однак, визначаючи правову природу грошового зобов'язання, необхідно, перш за все виходити з положень ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України, відповідно до яких зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

В той же час правова природа штрафних санкцій зовсім інша, оскільки штрафні санкції - це один із видів забезпечення виконання зобов'язання (ст. ст. 546, 549 Цивільного кодексу України).

За положеннями ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Тобто, штрафні санкції носять допоміжний (акцесорний) до основного зобов'язання характер.

Судовою палатою у господарських справах Верховного суду України в постанові від 18.02.2014 року у справі № 3-2гс14, прийнятої за наслідками розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судами касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, висловлено наступну правову позицію: "... Таким чином, системний аналіз норм матеріального права дає підстави для висновку, що обов'язок сплатити штраф за невиконання зобов'язання не є зобов'язанням в розумінні положень ч. 1 ст. 509 ЦК України, тому що штраф є одним із видів забезпечення виконання основного зобов'язання, в тому числі й грошового. Отже, оскільки у справі, що розглядається, рішенням господарського суду Донецької області від 9 листопада 2005 року в справі № 43/302 на користь ДП "Одеська залізниця" було стягнуто штраф, правова природа цього боргу як штрафної санкції з прийняттям рішення не змінилася, штраф у грошове зобов'язання не перетворився, а тому відсутні підстави для застосування до цих правовідносин положень ст. 625 ЦК України".

Відповідно до ст. 111-28 Господарського процесуального кодексу України, рішення Верховного Суду України, прийняте за наслідками розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначену норму права, та для всіх судів України. Суди зобов'язані привести свою судову практику у відповідність із рішеннями Верховного Суду України.

Таким чином, враховуючи зазначене вище та висновки, зроблені Верховним Судом України у справі № 3-2гс14 та викладені у постанові від 18.02.2014 року, господарський суд приходить до висновку про правомірність нарахування позивачем 3% річних та втрат від інфляції на суму невиконаного грошового зобов'язання.

Відповідачем не заперечено поданий позивачем уточнений розрахунок позовних вимог, який подано позивачем до матеріалів справи 21.08.2015 року, згідно якого позивачем розраховано індекс інфляції за прострочення сплати основного боргу за період з 24.02.2014 року по 20.08.2015р. в розмірі 3 295 302,90 грн та 3% річних за прострочення сплати основного боргу за період з 24.02.2014 року по 20.08.2015р. в розмірі 211 957,00 грн, а всього 3 507 259,90 грн.

Враховуючи викладене, господарський суд дійшов висновку, що позовні вимоги ТОВ "Брокінвестгруп" підлягають задоволенню повність в сумі 3 507 259,90 грн, з яких: індекс інфляції за прострочення сплати основного боргу за період з 24.02.2014 року по 20.08.2015р. в розмірі 3 295 302,90 грн та 3% річних за прострочення сплати основного боргу за період з 24.02.2014 року по 20.08.2015р. в розмірі 211 957,00 грн.

Розглядаючи клопотання відповідача про розстрочення виконання рішення сукду строком на 20 місяців з встановленням платежів щомісячно згідно графіку, який подано разом з відзивом на позовну заяву, починаючи з вересня 2015 року, господарський суд враховує наступне.

Відповідно до п. 6 ст. 83 ГПК України, господарський суд, приймаючи рішення, має право відстрочити або розстрочити виконання рішення.

Згідно п.6 ст.83 ГПК України, господарський суд приймаючи рішення, має право відстрочити або розстрочити виконання рішення.

Відповідно до статті 121 ГПК України при наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, за заявою сторони, державного виконавця, за поданням прокурора чи його заступника або за своєю ініціативою господарський суд, який видав виконавчий документ, у виняткових випадках, залежно від обставин справи, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, ухвали, постанови, змінити спосіб та порядок їх виконання.

Згідно із п.7.1. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.10.2012р. № 9 "Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України" господарський суд на підставі статті 121 ГПК має право за заявою сторони, державного виконавця, прокурора чи його заступника або за власною ініціативою у виняткових випадках залежно від обставин справи відстрочити, розстрочити виконання рішення, ухвали, постанови (далі - рішення), змінити спосіб та порядок їх виконання.

Відповідно до п.7.2. вищезазначеної постанови, підставою для відстрочки, розстрочки, зміни способу та порядку виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у визначений строк або встановленим господарським судом способом. При цьому слід мати на увазі, що згоди сторін на вжиття заходів, передбачених статтею 121 ГПК, ця стаття не вимагає, і господарський суд законодавчо не обмежений будь-якими конкретними термінами відстрочки чи розстрочки виконання рішення. Проте, вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи, зокрема, щодо фізичної особи (громадянина) - тяжке захворювання її самої або членів її сім'ї, скрутний матеріальний стан, стосовно юридичної особи - наявну загрозу банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення, щодо як фізичних, так і юридичних осіб - стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

Відповідно до ст.43 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Відповідно до ст.32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у встановленому законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст.33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Згідно із ст.34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Відповідно до ст.43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

За доводами відповідача необхідність розстрочення виконання рішення суду обумовлена тим, що розмір заборгова ності є достатньо великий і стягнення одразу всієї суми може призвести до зупинки діяльності ОКВП "Дніпро-Кіровоград", яке є єдиним спеціалізованим підприємством по транспортуванню та очищенню води в Кіровоградській області, та буде додатковим збитком для підприємства і може негативно вплинути на виробничу діяльність ОКВП "Дніпро-Кіровоград" по забезпеченню пит ною водою як населення області, так і юридичних осіб, в тому числі закладів охорони здоров'я, освіти, транспорту та зв'язку.

ОКВП "Дніпро-Кіровоград" перебуває у скрутному фінансовому становищі, ступінь якого істотним чином впливає на можливість продовження поточної господарської діяльності із одноча сним виконанням грошових зобов'язань перед ТОВ "Брокінвестгруп".

Вказане підтверджується поданою відповідачем до матеріалів справи копією Звіту про фінансові результати за 1 перше півріччя 2015 року, згідно якого відповідач є збитковим підприємством.

Таке становище пов'язано з тим, стверджує відповідач, що єдиним джерелом надходження коштів до ОКВП "Дніпро-Кіровоград" є кошти споживачів послуг водопостачання та водовідведення, які вони повинні перерахувати на рахунки підприємства. Саме з цих коштів підприємство має змогу підтримувати об'єкти водопостачання і водопровідні мережі у стані, придатному для безпечної експлуатації, забезпечувати безпеку виробництва питної води та здійснювати виплату заробітної плати працівникам підприємства. Проте, на сьогоднішній день існує дебіторська заборгованість за послуги водопостачання та водовідведення споживачів послуг - фізичних та юридичних осіб, в тому числі бюджетних установ. Так, станом на 20.08.2015 р. заборгованість юридичних осіб за на дані послуги перед ОКВП «Дніпро-Кіровоград» складає 826 986,62 грн., бюджетних установ - 604 601,75 грн., населення - 11901 471,15 грн., що підтверджується копією оборотно-сальдової відомості ОКВП "Дніпро-Кіровоград" за 01.08.2015р. по 20.08.2015р.

Крім того, розмір плати за послуги, які надаються підприємством, регулюються державою і не є вільними у їх встановленні.

Діючий тариф на послуги водопостачання та водовідведення не відповідає фактичним ви тратам, які необхідні на виробництво питної води та очищення стоків, в зв'язку з цим збитки підприємства тільки за перше півріччя 2015 р. складають 8116 тис. грн. (відповідно до звіту про фінан сові результати).

Такий фінансовий стан підприємства пов'язаний виключно з недофінансуванням підприєм ства з боку держави на 18,1 млн. грн. та встановленням органами державної влади завідомо зани жених цін на послуги, що знову ж таки впливає на дефіцит грошових коштів.

Вказане підтверджується протоколом засідання обласної комісії з погашення заборгованос ті підприємств паливно-енергетичного комплексу № 2 від 03.07.2015 року, яким передбачено уз годження обсягу заборгованості з різниці в тарифах для ОКВП "Дніпро-Кіровоград" станом на 01.06.2015 року у сумі 18 100 099,07 грн.

Враховуючи вищенаведене, господарський суд дійшов висновку, що клопотання відповідача про розстрочення виконання рішення суду терміном на 20 місяців з встановленням платежу згідно графіку, починаючи з вересня 2015 року, яке погоджене позивачем, підлягає задоволенню.

За вказаних обставин господарський суд вважає за можливе розстрочити виконання рішення суду з вересня 2015 року по серпень 2017 року включно, із сплатою : за вересень та жовтень 2015 року по 500,00 грн., а починаючи з листопада 2015 року по серпень 2017 року включно щомісячно рівними частинами по 159 375,45 грн.

Згідно ч. 1 ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на відповідача.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 33, 34, 44, 49, 82-85, 116, 117 ГПК України, Законом України про судовий збір", господарський суд,

В И Р І Ш И В :

Позовні вимоги задовольнити повністю.

Стягнути з Обласного комунального виробничого підприємства "Дніпро-Кіровоград" (адреса: 25009, м. Кіровоград, вул. 50 річчя Жовтня, 19 А; ідентифікаційний код 03346822) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Брокінвестгруп" (адреса: 40020, м. Суми, вул. Лесі Українки, 14; ідентифікаційний код 36708096) 3 507 259,90 грн. , з яких: 211957,00 3 % річних, 3 295 302,90 грн. інфляційних втрат, а також судовий збір в сумі 73 080,00 грн.

Розстрочити виконання рішення суду з вересня 2015 року по серпень 2017 року включно, із сплатою : за вересень та жовтень 2015 року по 500,00 грн., а починаючи з листопада 2015 року по серпень 2017 року включно щомісячно рівними частинами по 159 375,45 грн.

Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили та направити стягувачу.

Згідно ч. 5 ст. 85 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Рішення може бути оскаржене протягом десяти днів з дня його підписання до Дніпропетровського апеляційного господарського суду через господарський суд Кіровоградської області.

Повне рішення складено 11.09.10

Суддя Т. В. Макаренко