Рішення № 50185129, 01.09.2015, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Київської області

01032, м. Київ - 32, вул. С.Петлюри, 16

тел. 239-72-81

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"01" вересня 2015 р. Справа № 910/12607/15

Господарський суд Київської області у складі судді Рябцевої О.О., розглянувши справу

за позовом Роменського міжрайонного прокурора в інтересах держави в особі Державної служби України з надзвичайних ситуацій, м. Київ

Міжрегіонального центру швидкого реагування Державної служби України з надзвичайних ситуацій, Сумська обл., м. Ромни

до Державного підприємства спиртової та лікеро-горілчаної промисловості “Укрспирт”, Київська обл., м. Бровари

про стягнення 2203,21 грн.

за участю представників:

від прокурора: Кулішенко О.Ю. (посв. № 034764 від 05.08.2015 р.);

від позивача 1: Лябах О.О. (дов. № 01-7324/08 від 19.05.2015р.);

від позивача 2: не з'явився;

від відповідача: не з'явився;

Обставини справи:

До господарського суду Київської області за підсудністю з господарського суду м. Києва надійшла справа № 910/12607/15 за позовом Роменського міжрайонного прокурора (далі – прокурор) в інтересах держави в особі Державної служби України з надзвичайних ситуацій (далі – позивач 1) та міжрегіонального центру швидкого реагування Державної служби України з надзвичайних ситуацій (далі – позивач 2) до державного підприємства спиртової та лікеро-горілчаної промисловості “Укрспирт” (далі – відповідач) про стягнення 2203,21 грн., з яких 1500,00 грн. заборгованості за договором № 223 від 01.09.2009 р., 27,26 грн. 3 % річних, 350,95 грн. пені та 325,00 грн. інфляційних втрат.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, прокурор посилається на порушення відповідачем умов договору № 223 від 01.09.2009 р. на постійне та обов’язкове обслуговування державними аварійно-рятувальними службами об’єктів та окремих територій в частині зобов’язання з оплати вартості наданих послуг, у зв’язку з чим за ним утворилася заборгованість у сумі 1500,00 грн. У зв’язку з наявністю зазначеної заборгованості прокурором на підставі ст. 625 ЦК України нараховано відповідачу 325,00 грн. інфляційних втрат, 27,26 грн. 3 % річних та 350,95 грн. пені.

Також у позовній заяві прокурор вказує, що відповідно до п. 1. Положення про Державну службу України з надзвичайних ситуацій, затвердженого указом Президента України від 16.01.2013р. № 20, Державна служба України з надзвичайних ситуацій є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра оборони України. Крім того, як зазначає прокурор, фінансування Державної служби України з надзвичайних ситуацій здійснюється виключно за рахунок Державного бюджету України, що визначено положенням про Державну службу України з надзвичайних ситуацій. Як вказує прокурор, Міжрегіональний центр швидкого реагування Державної служби України з надзвичайних ситуацій – це один з структурних підрозділів Державної служби України з надзвичайних ситуацій України, що фінансується також за рахунок бюджету і збитки, які їй спричиняються – це безпосередня шкода економічним інтересам держави.

Прокурор в судовому засіданні 01.09.2015 р. позовні вимоги підтримав з підстав, викладених у позовній заяві.

Представник позивача 1 в судовому засіданні 01.09.2015 р. позовні вимоги підтримав.

Представник позивача 2 в судове засідання 01.09.2015 р. не з’явився, хоча про час та місце судового засідання позивач 2 був повідомлений належним чином, що підтверджується наявним в матеріалах справи рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення № 0103249437526.

Представник відповідача в судове засідання 01.09.2015 р. не з’явився, хоча про час та місце судового засідання відповідач був повідомлений належним чином, що підтверджується наявними в матеріалах справи рекомендованими повідомленнями про вручення поштового відправлення № 0103249437534 та № 0103249437518. Відповідач відзив на позов суду не надіслав, про причини неявки суд не повідомив.

Відповідно до ст. 75 ГПК України в разі якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши докази та оцінивши їх в сукупності, заслухавши пояснення прокурора та представника позивача 1, суд

Встановив:

01.09.2009 р. між 2 спеціальним регіональним центром швидкого реагування оперативно-рятувальної служби цивільного захисту МНС України, правонаступником якого є міжрегіональний центр швидкого реагування Державної служби України з надзвичайних ситуацій (витяг № 20555382 від 13.05.2015 р. з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців) (аварійно-рятувальна служба) та державним підприємством «Дубов’язівський спиртовий завод» (об’єкт) було укладено договір № 223 на постійне та обов’язкове обслуговування державними аварійно-рятувальними службами об’єктів та окремих територій (далі-договір).

Відповідно до п. 1.1. договору його предметом є організація та здійснення аварійно-рятувальною службою аварійно-рятувального обслуговування об’єкта з метою своєчасного реагування та виконання аварійно-рятувальних робіт при виникненні на об’єкті надзвичайної ситуації, а також профілактичної роботи із запобігання (профілактики) виникненню надзвичайних ситуацій техногенного та природного характерів, спрямованої на поліпшення техногенної безпеки об’єктів (територій) та підвищення рівня підготовленості об’єкта до рятування людей та ліквідації надзвичайних ситуацій.

Згідно п. 2.2. договору для виконання покладених завдань аварійно-рятувальна служба зобов’язана забезпечувати функціонування структурних підрозділів у режимі постійної готовності до виконання необхідного комплексу аварійно-рятувальних робіт в умовах надзвичайної ситуації або загрози її виникнення у кількості 1 оперативної одиниці згідно з нормативом виїзду на об’єкт, що регламентується планами реагування на надзвичайні ситуації (планами ліквідації аварій, планами локалізації та ліквідації аварійних ситуацій і аварій).

Відповідно до п. 4.12. договору об’єкт зобов’язаний оплачувати, відповідно до умов договору, постійне та обов’язкове обслуговування аварійно-рятувальною службою об’єкта, в тому числі відшкодовувати витрати, що пов’язані з ліквідацією надзвичайних ситуацій.

Згідно з п. 6.1. договору вартість функціонування структурних підрозділів аварійно-рятувальної служби в режимі постійної готовності до виконання необхідного комплексу аварійно-рятувальних робіт в умовах надзвичайної ситуації або загрози її виникнення у кількості 1 оперативної одиниці складає 6000,00 грн. на рік. Ця вартість встановлена сторонами на основі розрахунку (калькуляції), який додається і виконаний згідно з вимогами Порядку визначення розмірів оплати за обслуговування об’єктів та окремих територій державними аварійно-рятувальними службами.

Відповідно до п. 6.2. договору плата за обслуговування об’єкта аварійно-рятувальною службою здійснюється щомісячним перерахуванням коштів у визначені строки згідно з наданих рахунком.

В п. 8.1. договору зазначено, що даний договір вступає в силу з 01.09.2009 р. Дія договору може бути припинена у разі виключення об’єкта з переліку об’єктів, які підлягають постійному та обов’язковому обслуговуванню державними аварійно-рятувальними службами, а також зникнення причин, які зумовлюють небезпеку виникнення надзвичайних ситуацій природного чи техногенного характеру.

Позивачем 2 та ДП “Дубов’язівський спиртовий завод” було підписано калькуляцію вартості утримання оперативної одиниці 2-го СРЦШР для постійного обов’язкового аварійного обслуговування ДП “Дубов’язівський спиртовий завод” до договору № 223 від 01.09.2009 р. на постійне та обов’язкове обслуговування державними аварійно-рятувальними службами об’єктів та окремих територій, в якій визначено суму договору за місяць – 500,00 грн. та суму договору за рік – 6000,00 грн.

05.12.2011 р. між державним підприємством спиртової та лікеро-горілчаної промисловості «Укрспирт» (сторона 1), державним підприємством «Дубов’язівський спиртовий завод» (сторона 2) та 2 спеціальним регіональним центром швидкого реагування оперативно-рятувальної служби цивільного захисту МНС України, правонаступником якого є міжрегіональний центр швидкого реагування Державної служби України з надзвичайних ситуацій (витяг № 20555382 від 13.05.2015 р. з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців) (сторона 3) було підписано додатковий договір № 192а про заміну сторони у договорі № 875, відповідно до якого сторона 2 передає стороні 1 всі свої права та обов’язки замовника по укладеному між стороною 2 та стороною 3 договору № 223 від 01.09.2009 р. про постійне та обов’язкове обслуговування державними аварійно-рятувальними службами об’єктів та окремих територій (п.1 додаткового договору).

На виконання умов договору позивачем 2 за період жовтень-грудень 2014 р. були надані відповідачу послуги з аварійно-рятувального обслуговування об’єктів та окремих територій на суму 1500,00 грн.

Як зазначає прокурор, відповідні акти виконаних робіт за період жовтень-грудень 2014 р. були направлені позивачем 2 на адресу відповідача.

Позивачем 2 з метою оплати наданих відповідачу послуг з обслуговування об’єктів та окремих територій було виставлено відповідачу рахунок № 360 від 31.10.2014 р. на суму 500,00 грн. за жовтень 2014 р., рахунок № 394 від 30.11.2014 р. на суму 500,00 грн. за листопад 2014 р. та рахунок № 429 від 31.12.2014 р. на суму 500 грн. за грудень 2014 р.

Проте, відповідач в порушення п. 6.2. договору станом на час подання позовної заяви за отримані послуги з аварійно-рятувального обслуговування об’єктів та окремих територій взагалі не розрахувався, у зв’язку з чим за ним утворилась заборгованість у сумі 1500,00 грн.

Відповідно до ст. 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Приписами статей 903 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Стаття 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання – відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Згідно приписів статей 525, 526 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Таким чином, оскільки заборгованість відповідача перед позивачем 2 за надані послуги з аварійно-рятувального обслуговування об’єктів та окремих територій у сумі 1500,00 грн. за період жовтень-грудень 2014 р. на час прийняття рішення не погашена, розмір вказаної заборгованості відповідає фактичним обставинам справи, вимога прокурора про стягнення з відповідача на користь позивача 2 заборгованості у сумі 1500,00 грн. підлягає задоволенню.

Прокурор також просить суд стягнути з відповідача на користь позивача-2 350,95 грн. пені, нарахованої за загальний період з 01.10.2014 р. по 31.03.2015 р.

Згідно з п. 7.3. договору за порушення терміну оплати об’єкт сплачує аварійно-рятувальній службі пеню у розмірі - % від простроченої суми оплати за кожен день прострочення відповідно до вимог чинного законодавства.

Відповідно до ч. 1. ст. 546 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Згідно з ч. 1 ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Відповідно до ч. 1 ст. 547 ЦК України правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі.

Згідно з ст. 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

В абзаці 3, 4 п. 2.1. постанови пленуму Вищого господарського суду України “Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань” від 17.12.2013р. № 14 зазначено, що якщо у вчиненому сторонами правочині розмір та базу нарахування пені не визначено або вміщено умову (пункт) про те, що пеня нараховується відповідно до чинного законодавства, суму пені може бути стягнуто лише в разі, якщо обов'язок та умови її сплати визначено певним законодавчим актом.

Так, нарахування пені у відповідному відсотковому розмірі від суми простроченого платежу передбачено статтею 14 Закону України "Про державний матеріальний резерв", статтею 36 Закону України "Про телекомунікації", статтею 1 Закону України "Про відповідальність суб'єктів підприємницької діяльності за несвоєчасне внесення плати за спожиті комунальні послуги та утримання прибудинкових територій". У таких випадках нарахування пені здійснюється не за Законом України "Про відповідальність за невиконання грошових зобов'язань", а на підставі спеціального нормативного акта, який регулює відповідні правовідносини.

Оскільки в договорі № 223 від 01.09.2009 р. на постійне та обов’язкове обслуговування державними аварійно-рятувальними службами об’єктів та окремих територій сторонами не визначено розмір нарахування пені та вміщено пункт про те, що пеня нараховується відповідно до вимог чинного законодавства, тоді як обов’язок та умови сплати пені в даному випадку не визначені ніяким спеціальним нормативним актом, то вимога прокурора про стягнення з відповідача на користь позивача-2 350,95 грн. пені задоволенню не підлягає.

Крім того, прокурор в позовній заяві просить суд стягнути з відповідача на користь позивача-2 325,00 грн. інфляційних втрат та 27,26 грн. 3 % річних.

Згідно з ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Прокурор просить суд стягнути з відповідача на користь позивача-2 325,00 грн. інфляційних втрат за період з 01.10.2014 р. по 31.03.2015 р. на заборгованість у сумі 500,00 грн., за період з 01.11.2014 р. по 31.03.2015 р. на заборгованість у сумі 1000,00 грн. та за період з 01.12.2014 р. по 31.03.2015 р. на заборгованість у сумі 1500,00 грн.

Проте, наданий прокурором розрахунок інфляційних втрат є невірним, оскільки ппрокурором неправомірно нараховано інфляційні втрати за жовтень 2014 р. на суму 500,00 грн., за листопад 2014 р. на суму 1000,00 грн. та за грудень 2014 р. на суму 1500,00 грн.

Відповідно до абзаців 2, 3 п. 3.2. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 14 від 17.12.2013 р. «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць.

Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

Відповідно до вірного розрахунку, здійсненого судом за загальний період листопад 2014 р. - березень 2015 р. на заборгованість у сумі 500,00 грн. за жовтень 2014 р., за період грудень 2014 р. - березень 2015 р. на заборгованість у сумі 1000,00 грн. за жовтень - листопад 2014р. та за період січень 2015 р. - березень 2015 р. на заборгованість у сумі 1500,00 грн. за жовтень - грудень 2014 р., інфляційні втрати становлять 675,00 грн., Проте, з відповідача на користь позивача 2 підлягають стягненню 325,00 грн. інфляційних втрат в межах заявлених позовних вимог.

Прокурор просить суд стягнути з відповідача 27,26 грн. 3% річних, нарахованих за період з 01.10.2014 р. по 31.03.2015 р. на заборгованість у сумі 500,00 грн., за період з 01.11.2014 р. по 31.03.2015 р. на заборгованість у сумі 1000,00 грн. та за період з 01.12.2014 р. по 31.03.2015 р. на заборгованість у сумі 1500,00 грн.

Відповідно до розрахунку, здійсненого судом за період за період з 01.11.2014 р. по 31.03.2015 р. на заборгованість у сумі 500,00 грн. за жовтень 2014 р., за період з 01.12.2014 р. по 31.03.2015 р. на заборгованість у сумі 1000,00 грн. за жовтень – листопад 2014 р. та за період з 01.01.2015 р. по 31.03.2015 р. на заборгованість у сумі 1500,00 грн. за жовтень – грудень 2014 р., 3 % річних становлять 27,26 грн., які підлягають стягненню з відповідача на користь позивача 2.

Витрати по сплаті судового збору відповідно до ст. 49 ГПК України покладаються судом на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог та підлягають стягненню в доход державного бюджету України.

Керуючись статтею 124 Конституції України, ст.ст. 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

Стягнути з державного підприємства спиртової та лікеро-горілчаної промисловості “Укрспирт” (07400, Київська обл., м. Бровари, вул. Гагаріна, буд. 16, код 37199618) на користь міжрегіонального центру швидкого реагування Державної служби України з надзвичайних ситуацій (42001, Сумська обл., м. Ромни, вул. Маяковського, буд. 64, код 33219415) 1500,00 грн. (одну тисячу п’ятсот грн. 00 коп.) заборгованості, 325,00 грн. (триста двадцять п’ять грн. 00 коп.) інфляційних втрат та 27,26 грн. (двадцять сім грн. 26 коп.) 3 % річних.

2. В іншій частині позову відмовити.

3. Стягнути з державного підприємства спиртової та лікеро-горілчаної промисловості “Укрспирт” (07400, Київська обл., м. Бровари, вул. Гагаріна, буд. 16, код 37199618) в доход державного бюджету України 1535,98 грн. (одну тисячу п’ятсот тридцять п’ять грн. 98 коп.) судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Суддя О.О. Рябцева

Рішення підписано 11.09.2015р.