Рішення № 50185065, 11.08.2015, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Київської області

01032, м. Київ - 32, вул. Симона Петлюри, 16

тел. 235-24-26

РІШЕННЯ

Іменем України

"11" серпня 2015 р. Справа № 911/1615/15

Суддя господарського суду Київської області Подоляк Ю.В. розглянувши матеріали справи

за позовом

Державного сільськогосподарського підприємства "Головний селекційний центр України"

до

Приватно-орендної агрофірми "Україна"

про

визнання недійсним актів

за участю представників:

позивача:

Коцупатрий О.М. – дов. від 12.01.2015 № 12/01-15

відповідача:

Пархомчук Р.І. – дов. від 24.04.2015, Соколов А.О. – дов. від 24.04.2015

суть спору:

До господарського суду Київської області надійшла позовна заява Державного сільськогосподарського підприємства "Головний селекційний центр України" (далі – позивач) до Приватно-орендної агрофірми "Україна" (далі –відповідач) про визнання недійсними укладених між сторонами у справі актів заліку взаємних вимог від 06.01.2001 № 1 на загальну суму 448218,34 грн., від 04.01.2001 № 1/1 на суму 732442,40 грн., від 25.01.2011 № 2 на суму 312625,50 грн., від 01.03.2011 на суму 274116,80 грн., від 28.03.2011 № 4 на суму 90000 грн.

Присутній в судовому засіданні представник позивача повністю підтримав позовні вимоги та просить суд їх задовольнити з мотивів, викладених в позові.

Присутні в судовому засіданні представники відповідача проти позову заперечили з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення, представників сторін, присутніх в судовому засіданні, дослідивши докази та оцінивши їх в сукупності, суд –

встановив:

Обґрунтовуючи свої вимоги позивач посилається на те, що оскаржувані акти заліку взаємних вимог укладені з порушенням приписів чинного законодавства, оскільки сторони у вказаних актах дійшли згоди припинити зобов’язання зарахуванням зустрічних однорідних вимог за договором про надання послуг від 31.03.2010 № 1та договором комісії від 31.03.2010 № 2, укладеними між сторонами у справі, які були визнані недійсними в судовому порядку.

Відповідно до вимог ст. 601 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється зарахуванням зустрічних однорідних вимог, строк виконання яких настав, а також вимог, строк виконання яких не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги.

Згідно із ст. 602 Цивільного кодексу України не допускається зарахування зустрічних вимог, зокрема, в випадках, встановлених договором або законом.

Стаття 216 Цивільного кодексу України визначає, що недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.

У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

Оскільки в оскаржуваних актах сторони припинили зобов’язання зарахуванням зустрічних однорідних вимог за правочинами, які були визнані недійсними в судовому порядку, а в силу положень ст. 216 Цивільного кодексу України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю, то суд приходить висновку, що в даному випадку таке зарахування зустрічних вимог не допускається згідно із вказаними положеннями ст. 602 Цивільного кодексу України.

Відповідно до ч. 1 ст. 203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Згідно з ч. 1 ст. 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою – третьою, п’ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Оскільки зміст спірних актів, які за своєю правовою природою є двосторонніми правочинами, суперечить вказаним положенням ст.ст. 216, 602 Цивільного кодексу України, то вони підлягають визнанню судом недійсними відповідно до вимог ч. 1 ст. 203 та ч. 1 ст. 215 Цивільного кодексу України.

Беручи до уваги викладене, позовні вимоги про визнання недійсними укладених між сторонами у справі актів заліку взаємних вимог від 06.01.2001 № 1 на загальну суму 448218,34 грн., від 04.01.2001 № 1/1 на суму 732442,40 грн., від 25.01.2011 № 2 на суму 312625,50 грн., від 01.03.2011 на суму 274116,80 грн., від 28.03.2011 № 4 на суму 90000 грн. є доведеними, обґрунтованими, відповідачем не спростованими, а відтак підлягає задоволенню.

Заперечення відповідача проти позову, які полягають в тому, що вказані акти не суперечать вимогам чинного законодавства, позаяк зобов’язання за правочинами, які визнані недійсними в судовому порядку, вважаються припиненими з моменту набрання відповідного рішення законної сили, а відтак можуть бути припиненими зарахуванням зустрічних однорідних вимог, відхиляються судом та не приймаються до уваги при вирішенні спору, оскільки в силу приписів ст. 216 Цивільного кодексу України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю, в тому числі і щодо припинення зобов'язань за ними шляхом зарахуванням зустрічних однорідних вимог.

Відшкодування витрат по сплаті судового збору відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України покладається судом на відповідача, позаяк спір виник внаслідок його неправильних дій.

Керуючись ст. 124 Конституції України, ст.ст. 43, 33, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд –

вирішив:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Визнати недійсними укладені між Державним сільськогосподарським підприємством "Головний селекційний центр України" (08401, Київська обл. м. Переяслав-Хмельницький, вул. Ново-Київське шосе, 1 А, ідентифікаційний код 00699945) та Приватно-орендною агрофірмою "Україна" (08440, Київська обл., Переяслав-Хмельницький район, с. Велика Каратуль, вул. Перемоги, 2А, ідентифікаційний код 03756327) акти заліку взаємних вимог від 06.01.2001 № 1 на загальну суму 448218,34 грн., від 04.01.2001 № 1/1 на суму 732442,40 грн., від 25.01.2011 № 2 на суму 312625,50 грн., від 01.03.2011 на суму 274116,80 грн., від 28.03.2011 № 4 на суму 90000 грн.

3. Стягнути з Приватно-орендної агрофірми "Україна" (08440, Київська обл., Переяслав-Хмельницький район, с. Велика Каратуль, вул. Перемоги, 2А, ідентифікаційний код 03756327) на користь Державного сільськогосподарського підприємства "Головний селекційний центр України" (08401, Київська обл. м. Переяслав-Хмельницький, вул. Ново-Київське шосе, 1 А, ідентифікаційний код 00699945) 6090 (шість тисяч дев'яносто) грн. витрат по сплаті судового збору.

Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.

Дане рішення господарського суду Київської області набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його належного оформлення і підписання та може бути оскаржено в апеляційному порядку.

Суддя Ю.В. Подоляк

Дата підписання рішення 07.09.2015.