Рішення № 50185024, 10.09.2015, Господарський суд м. Києва

Дата ухвалення
10.09.2015
Номер справи
910/21642/15
Номер документу
50185024
Форма судочинства
Господарське
Державний герб України

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10.09.2015

Справа №910/21642/15

Суддя Плотницька Н.Б., розглянувши справу

за позовом

Товариства з обмеженою відповідальністю торговий дім "Чесний продукт"

до

Товариства з обмеженою відповідальністю "Альянс Маркет"

про

стягнення 146 634 грн 32 коп.

Представники сторін:

від позивача:

Вага Ю.В., представник за довіреністю

від відповідача:

не з'явились

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

20.08.2015 до Господарського суду міста Києва надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю торговий дім "Чесний продукт" з вимогами про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Альянс Маркет" заборгованості за договором поставки товару №ТА0206/13 від 11.06.2013 у розмірі 175 547 грн 62 коп., в тому числі: 163 066 грн 76 коп. основного боргу, 594 грн 33 коп. 3% річних та 11 886 грн 52 коп. пені.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Альянс Маркет" в порушення норм чинного законодавства України та укладеного сторонами договору поставки товару №ТА0206/13 від 11.06.2013 належним чином не виконало взяті на себе зобов’язання, у зв’язку з чим в останнього виникла заборгованість з оплати отриманого товару у розмірі 163 066 грн 76 коп. Крім того, у зв’язку з неналежним виконанням відповідачем зобов’язань за договором, позивачем нараховано 594 грн 33 коп. 3% річних та 11 886 грн 52 коп. пені.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 21.08.2015 порушено провадження у справі № 910/21642/15, розгляд справи призначений на 10.09.2015.

08.09.2015 через відділ діловодства Господарського суду міста Києва від відповідача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи у зв'язку із неможливістю прибуття уповноваженого представника в судове засідання 10.09.2015.

В судове засідання 10.09.2015 з’явився представник позивача, подав заяву про зменшення позовних вимог, надав пояснення по суті спору, відповідно до яких позовні вимоги підтримав у повному обсязі з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог. Судом вказану заяву прийнято до розгляду, далі розглґяд справи відбувається в межах вимог про стягнення 130 930 грн 94 коп. основного боргу, 762 грн 13 коп. 3% річних та 14 941 грн 25 коп. пені.

Також представник позивача заперечив проти клопотання відповідача про відкладення розгляду справи.

Представник відповідача в судове засідання 10.09.2015 не з’явився. Суд, розглянувши клопотання відповідача про відкладення розгляду справи, відхилив його, як не обґрунтоване жодним доказом відповідно до вимог процесуального законодавства.

Зважаючи на достатність в матеріалах справи доказів, необхідних для повного та об’єктивного вирішення справи, розгляд справи відбувається з урахуванням положень статті 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними у справі матеріалами.

У судовому засіданні 10.09.2015 було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши надані суду докази, суд

ВСТАНОВИВ:

11.06.2013 між Товариством з обмеженою відповідальністю торговий дім "Чесний продукт" (постачальник за договором) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Альянс Маркет" (покупець за договором) укладено договір поставки №ТА0206/13, відповідно до умов якого постачальник зобов’язується поставляти та передавати у власність покупцеві, а покупець зобов'язується приймати та оплачувати товари за ціною та в асортименті за комерційними специфікаціями у кількості, передбаченій замовленнями на товари.

Відповідно до пункту 10.1. договору даний договір чинний з моменту підписання до 31.12.2013 та пролонгується безстроково, якщо жодна зі сторін не заявила про небажання продовжувати співпрацю після закінчення строку дії договору. Про припинення дії пролонгованого договору сторони повідомляють одна одну листом за 14 календарних днів до дати припинення.

Поставка товару здійснюється на підставі замовлень та у відповідності до графіка поставок (п. 3.1. договору). Оплата за товар здійснюються у перший (найближчий) понеділок або четвер (розрахункові дні), наступний за днем закінчення відстрочення оплати (пункт 6.3. договору).

Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Дослідивши зміст укладеного між позивачем та відповідачем договору, суд дійшов висновку, що даний правочин за своєю правовою природою є договором поставки.

Відповідно до частини 1 статті 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з частиною 4 статті 265 Господарського кодексу України сторони для визначення умов договорів поставки мають право використовувати відомі міжнародні звичаї, рекомендації, правила міжнародних органів та організацій, якщо це не заборонено прямо або у виключній формі цим Кодексом чи законами України.

Реалізація суб'єктами господарювання товарів не господарюючим суб'єктам здійснюється за правилами про договори купівлі-продажу. До відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу (частина 6 статті 265 Господарського кодексу України).

Відповідно до статті 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Нормами частини 1 статті 656 Цивільного кодексу України встановлено, що предметом договору купівлі-продажу може бути товар, який є у продавця на момент укладення договору або буде створений (придбаний, набутий) продавцем у майбутньому.

Згідно з частиною 1 статті 662 Цивільного кодексу України продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

У відповідності до норм частини 1 та частини 2 статті 664 Цивільного кодексу України обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов'язок продавця доставити товар; надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару. Якщо з договору купівлі-продажу не випливає обов'язок продавця доставити товар або передати товар у його місцезнаходженні, обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент здачі товару перевізникові або організації зв'язку для доставки покупцеві.

Відповідно до частини 1 статті 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Нормами частини 1 статті 694 Цивільного кодексу України договором купівлі-продажу може бути передбачений продаж товару в кредит з відстроченням або з розстроченням платежу.

Як встановлено судом, на виконання умов укладеного договору поставки товару №ТА0206/13 від 11.06.2013 позивачем було поставлено, а відповідачем прийнято товар на загальну суму 375 607 грн 42 коп., що підтверджується підписаними видатковими накладними, належним чином засвідчені копії яких наявні в матеріалах справи.

Судом встановлено, що відповідач в порушення умов договору та норм чинного законодавства лише частково виконав взяті на себе зобов’язання з оплати поставленого товару на суму 205 000 грн 00 коп., в тому числі під час розгляду справи судом. Крім того, відповідачем повернуто товару на 5 116 грн 40 коп., а також сторонами здійснено залік однорідних вимог на загальну суму 34 560 грн 08 коп.

Позивач вказує, що станом на 10.09.2015 за відповідачем рахується заборгованість за поставлений товар у розмірі 130 930 грн 94 коп.

Оцінюючи подані позивачем докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді у судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню у повному обсязі з наступних підстав.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб‘єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов‘язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов‘язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Зазначене також кореспондується зі статтями 525, 526 Цивільного кодексу України відповідно до яких зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Стаття 629 Цивільного кодексу України передбачає, що договір є обов’язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання).

Статтею 34 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідачем обставини, наведені у позовній заяві не спростовані, контррозрахунку заборгованості не надано. Крім того, судом взято до уваги, що частину заборгованості відповідачем сплачено після порушення провадження у справі.

З огляду на вищенаведене та встановленням факту невиконання відповідачем обов’язку з оплати отриманого товару за договором поставки товару №ТА0206/13 від 11.06.2013 та факту наявності заборгованості у розмірі 130 930 грн 94 коп., вимоги позивача про стягнення суми основного боргу підлягають задоволенню у розмірі 130 930 грн 94 коп.

У зв’язку з неналежним виконанням відповідачем взятих на себе зобов’язань позивач просить суд стягнути з відповідача на свою користь 762 грн 13 коп. 3% річних та 14 941 грн 25 коп. пені за період з 23.06.2015 по 10.09.2015.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Суд зауважує, що передбачене законом право кредитора вимагати стягнення боргу враховуючи індекс інфляції та відсотків річних є способом захисту майнових прав та інтересів кредитора, сутність яких складається з відшкодування матеріальних втрат кредитора та знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів, а також отримання компенсації (плати) від боржника за користування ним грошовими коштами, які належать до сплати кредитору.

Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов’язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов’язання (частина 1 статті 230 Господарському кодексі України).

Згідно з частинами 1, 3 статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

У відповідності до частини 2 статті 551 Цивільного кодексу України якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства. Розмір неустойки, встановлений законом, може бути збільшений у договорі. Сторони можуть домовитися про зменшення розміру неустойки, встановленого актом цивільного законодавства, крім випадків, передбачених законом.

Відповідно до пункту 8.9. договору у випадку несвоєчасної оплати товару покупець зобов'язаний сплатити пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від вартості несплаченого товару за кожний день прострочення. Дії відповідача є порушенням умов договору, що є підставою для застосування відповідальності (нарахування пені) відповідно до пункту 8.9. договору.

Судом враховано викладене у пункті 1.12 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17 грудня 2013 року N 14 “Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань”, а саме те, що з огляду на вимоги частини першої статті 4-7 і статті 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд має з'ясовувати обставини, пов'язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується. У разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то господарський суд з урахуванням конкретних обставин справи самостійно визначає суми пені та інших нарахувань у зв'язку з порушенням грошового зобов'язання, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов'язання, та зазначеного позивачем максимального розміру відповідних пені та інших нарахувань.

Судом перевірено розрахунки позивача та встановлено їх правильність та відповідність вимогам умов договору та чинного законодавства.

З огляду на вищенаведене та доведення факту несвоєчасності виконання відповідачем обов’язку з оплати отриманого товару, вимоги позивача про стягнення з відповідача пені та 3% річних підлягають задоволенню у повному обсязі.

Згідно з частиною 1 статті 49 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається, зокрема, у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Зважаючи на це, судові витрати покладаються на відповідача у повному обсязі.

Керуючись ст. 43, ч. 1 ст. 49, ст. 75, ст.ст. 82, 82-1, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Альянс Маркет" (03186, м.Київ, вул. Соціалістична, буд. 5, корп. 2, ідентифікаційний код 38316777) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю торговий дім "Чесний продукт" (10025, м. Житомир, вул. Сингаївського, буд. 3, ідентифікаційний код 38623842) заборгованість у розмірі 130 930 (сто тридцять тисяч дев'ятсот тридцять) грн 94 коп. основного боргу, 762 (сімсот шістдесят дві) грн 13 коп. 3% річних, 14 941 (чотирнадцять тисяч дев'ятсот сорок одна) грн 25 коп. пені та витрати по сплаті судового збору у розмірі 2 932 (дві тисячі дев'ятсот тридцять дві) грн 69 коп.

3. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Відповідно до частини 5 статті 85 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Київського апеляційного господарського суду шляхом подання, протягом 10 днів з дня складання повного рішення, апеляційної скарги через Господарський суд міста Києва.

Повне рішення складено: 11.09.2015

Суддя Н.Б. Плотницька

Часті запитання

Який тип судового документу № 50185024 ?

Документ № 50185024 це Рішення

Яка дата ухвалення судового документу № 50185024 ?

Дата ухвалення - 10.09.2015

Яка форма судочинства по судовому документу № 50185024 ?

Форма судочинства - Господарське

В якому cуді було засідання по документу № 50185024 ?

В Господарський суд м. Києва
Попередній документ : 50185023
Наступний документ : 50185025