Рішення № 50185006, 10.09.2015, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10.09.2015Справа №910/21656/15Суддя Плотницька Н.Б., розглянувши справу

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Істерн Беверідж Трейдінг"доФізичної особи-підприємця ОСОБА_1 простягнення 8 179 грн 80 коп.Представники сторін:від позивача:Хомяков С.М., представник за довіреністю;від відповідача: не з'явились,ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

20.08.2015 до Господарського суду міста Києва надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю "Істерн Беверідж Трейдінг" з вимогами про стягнення з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 заборгованості за договором поставки товару №002089 від 02.04.2014 у розмірі 8 179 грн 80 коп., в тому числі: 6 513 грн 84 коп. основного боргу, 17 грн 30 коп. 3% річних, 345 грн 89 коп. пені та 1 302 грн 77 коп. 20% штрафу за несвоєчасну оплату.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 в порушення норм чинного законодавства України та укладеного сторонами договору поставки товару №002089 від 02.04.2014 належним чином не виконала взяті на себе зобовязання, у звязку з чим в останньої виникла заборгованість з оплати отриманого товару у розмірі 6 513 грн 84 коп. Крім того, у звязку з неналежним виконанням відповідачем зобовязань за договором, позивачем нараховано 17 грн 30 коп. 3% річних, 345 грн 89 коп. пені та 1 302 грн 77 коп. 20% штрафу за несвоєчасну оплату.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 21.08.2015 порушено провадження у справі № 910/21656/15, розгляд справи призначений на 10.09.2015.

01.09.2015 через відділ діловодства Господарського суду міста Києва від позивача надійшли документи до матеріалів справи на виконання вимог ухвали суду.

В судове засідання 10.09.2015 зявився представник позивача, надав пояснення по суті спору, відповідно до яких позовні вимоги підтримав у повному обсязі.

Представник відповідача в судове засідання 10.09.2015 не зявився, вимоги ухвали суду не виконав, про поважні причини неявки в судове засідання суд не повідомив, хоча про час, дату та місце проведення судового засідання був повідомлений належним чином.

Зважаючи на достатність в матеріалах справи доказів, необхідних для повного та обєктивного вирішення справи, розгляд справи відбувається з урахуванням положень статті 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними у справі матеріалами.

У судовому засіданні 10.09.2015 було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши надані суду докази, суд

ВСТАНОВИВ:

02.04.2014 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Істерн Беверідж Трейдінг" (постачальник за договором) та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (покупець за договором) укладено договір поставки №002089, відповідно до умов якого постачальник передає у власність покупця, а покупець приймає і оплачує алкогольні та безалкогольні напої в асортименті, партіями, згідно накладних, відповідно до умов договору.

Відповідно до пункту 7.1. договору він діє з моменту підписання сторонами та до 31.12.2014 з умовою пролонгації на один рік за умови, якщо жодна зі сторін за 30 днів до закінчення терміну дії договору не попередить письмово іншу сторону про намір пирпинити подальшу співпрацю.

Поставка товару здійснюється на умовах DDP (Інкотермс 2000) на адресу торгівельної точки покупця (п. 2.4. договору). Розрахунки за товар здійснюються Покупцем не пізніше 21 календарного дня з моменту передачі товару, посвідченого видатковою накладною (п. 2.9. договору).

Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Дослідивши зміст укладеного між позивачем та відповідачем договору, суд дійшов висновку, що даний правочин за своєю правовою природою є договором поставки.

Відповідно до частини 1 статті 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з частиною 4 статті 265 Господарського кодексу України сторони для визначення умов договорів поставки мають право використовувати відомі міжнародні звичаї, рекомендації, правила міжнародних органів та організацій, якщо це не заборонено прямо або у виключній формі цим Кодексом чи законами України.

Реалізація суб'єктами господарювання товарів не господарюючим суб'єктам здійснюється за правилами про договори купівлі-продажу. До відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу (частина 6 статті 265 Господарського кодексу України).

Відповідно до статті 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Нормами частини 1 статті 656 Цивільного кодексу України встановлено, що предметом договору купівлі-продажу може бути товар, який є у продавця на момент укладення договору або буде створений (придбаний, набутий) продавцем у майбутньому.

Згідно з частиною 1 статті 662 Цивільного кодексу України продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

У відповідності до норм частини 1 та частини 2 статті 664 Цивільного кодексу України обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов'язок продавця доставити товар; надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару. Якщо з договору купівлі-продажу не випливає обов'язок продавця доставити товар або передати товар у його місцезнаходженні, обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент здачі товару перевізникові або організації зв'язку для доставки покупцеві.

Відповідно до частини 1 статті 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Нормами частини 1 статті 694 Цивільного кодексу України договором купівлі-продажу може бути передбачений продаж товару в кредит з відстроченням або з розстроченням платежу.

Як встановлено судом, на виконання умов укладеного договору поставки товару №002089 від 02.04.2014 позивачем було поставлено, а відповідачем прийнято товар на загальну суму: 6 513 грн 84 коп., що підтверджується наступними підписаними видатковими накладними:

№РН-60-028023 від 16.06.2015 на суму 3 437 грн 34 коп.;

№РН-60-029059 від 23.06.2015 на суму 850 грн 86 коп.;

№РН-60-030432 від 30.06.2015 на суму 2 225 грн 64 коп.,

належним чином засвідчені копії яких наявні в матеріалах справи.

Судом встановлено, що відповідач в порушення умов договору та норм чинного законодавства належним чином не виконав взяті на себе зобовязання з оплати поставленого товару. Позивач вказує, що станом на 10.09.2015 за відповідачем рахується заборгованість за поставлений товар у розмірі 6 513 грн 84 коп.

Оцінюючи подані позивачем докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і обєктивному розгляді у судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню частково з наступних підстав.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобовязання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Зазначене також кореспондується зі статтями 525, 526 Цивільного кодексу України відповідно до яких зобовязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Стаття 629 Цивільного кодексу України передбачає, що договір є обовязковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобовязання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобовязання (неналежне виконання).

Статтею 34 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

З огляду на вищенаведене та встановленням факту невиконання відповідачем обовязку з оплати отриманого товару за договором поставки товару №002089 від 02.04.2104 та факту наявності заборгованості у розмірі 6 513 грн 84 коп, вимоги позивача про стягнення суми основного боргу підлягають задоволенню у розмірі 6 513 грн 84 коп

У звязку з неналежним виконанням відповідачем взятих на себе зобовязань, позивач просить суд стягнути з відповідача на свою користь 17 грн 30 коп. 3% річних, 345 грн 89 коп. пені та 1 302 грн 77 коп. 20% штрафу за несвоєчасну оплату, нарахованих по періодам за кожним фактом поставки.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Суд зауважує, що передбачене законом право кредитора вимагати стягнення боргу враховуючи індекс інфляції та відсотків річних є способом захисту майнових прав та інтересів кредитора, сутність яких складається з відшкодування матеріальних втрат кредитора та знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів, а також отримання компенсації (плати) від боржника за користування ним грошовими коштами, які належать до сплати кредитору.

Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобовязаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобовязання (частина 1 статті 230 Господарському кодексі України).

Згідно зі статтею 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

У відповідності до частини 2 статті 551 Цивільного кодексу України якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства. Розмір неустойки, встановлений законом, може бути збільшений у договорі. Сторони можуть домовитися про зменшення розміру неустойки, встановленого актом цивільного законодавства, крім випадків, передбачених законом.

Відповідно до пункту 4.1. договору у випадку порушення покупцем строків оплати товару, покупець сплачує замовнику пеню в розмірі 0,1% від вартості несплаченої продукції за кожний день прострочення. Крім того, пункт 4.1. договору дає право постачальнику нараховувати покупцю додатково до пені 20% штрафу у разі прострочення оплати товару більше, ніж на 30 календарних днів.

Дії відповідача є порушенням умов договору, що є підставою для застосування відповідальності (нарахування пені та штрафу) відповідно до пункту 4.1. договору.

Судом враховано викладене у пункті 1.12 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17 грудня 2013 року N 14 Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань, а саме те, що з огляду на вимоги частини першої статті 4-7 і статті 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд має з'ясовувати обставини, пов'язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується. У разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то господарський суд з урахуванням конкретних обставин справи самостійно визначає суми пені та інших нарахувань у зв'язку з порушенням грошового зобов'язання, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов'язання, та зазначеного позивачем максимального розміру відповідних пені та інших нарахувань.

Судом перевірено розрахунки позивача стосовно пені та 3% річних, встановлено їх правильність та відповідність вимогам умов договору та чинного законодавства.

Стосовно нарахування 20% штрафу в розмірі 1 302 грн 77 коп., нарахованого на суму заборгованості 6 513 грн 84 коп., суд звертає увагу позивача, що за видатковою накладною №РН-60-030432 від 30.06.2015 на суму 2 225 грн 64 коп. прострочення оплати почалось 22.07.2015 і тривало 24 календарних дні (в межах строку, заявленого позивачем - по 14.08.2015 включно), що менше, ніж 30 календарних днів прострочення, передбаченого п. 4.1. договору. Таким чином, в частині нарахування 20% штрафу в розмірі 445 грн 13 коп. позовні вимоги задоволенню не підлягають, як безпідставні.

З огляду на вищенаведене та доведення факту несвоєчасності виконання відповідачем обовязку з оплати отриманого товару, вимоги позивача про стягнення з відповідача пені, та 3% річних підлягають задоволенню у повному обсязі в розмірі 345 грн 89 коп. та 17 грн 30 коп. відповідно, а вимоги зі стягнення 20% штрафу - в розмірі 857 грн 64 коп.

Згідно з частиною 1 статті 49 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається, зокрема, у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. 43, ч. 1 ст. 49, ст. 75, ст.ст. 82, 82-1, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, ідентифікаційний код НОМЕР_1) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Істерн Беверідж Трейдінг" (08132, Київська обл., м. Вишневе, вул. Київська, буд. 6-В, ідентифікаційний код 38679874) заборгованість у розмірі 6 513 (шість тисяч п'ятсот тринадцять) грн 84 коп. основного боргу, 17 (сімадцять) грн 30 коп. 3% річних, 345 (триста сорок п'ять) грн 89 коп. пені, 857 (вісімсот п'ятдесят сім) грн 64 коп. 20% штрафу та витрати по сплаті судового збору у розмірі 1 727 (одна тисяча сімсот двадцять сім) грн 58 коп.

3. В іншій частині позову відмовити.

4. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Відповідно до частини 5 статті 85 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Київського апеляційного господарського суду шляхом подання, протягом 10 днів з дня складання повного рішення, апеляційної скарги через Господарський суд міста Києва.

Повне рішення складено: 11.09.2015

Суддя Н.Б. Плотницька