Рішення № 50185001, 03.09.2015, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03.09.2015

Справа №910/15138/15

За позовом

Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ПЗУ Україна»

До

Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «НАСТА»

Про

відшкодування шкоди в розмірі 24 025, 21 грн.

Суддя Борисенко І.І.

Представники:

Від позивача: не з'явились

від відповідача: не з’явились

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Позивач звернувся до суду з позовом до відповідача про виплату страхового відшкодування в розмірі 24 025, 21 грн.

Розгляд справи неодноразово відкладався, в зв'язку з тим, що в матеріалах справи були відсутні докази повідомлення відповідача про час, дату та місце судового засідання, про що було зазначено у відповідних ухвалах суду від 07.07.2015р. та від 21.07.2015р.

Ухвалою господарського суду міста Києві від 21.07.2015р. розгляд справи було відкладено на 03.09.2015р.

02.09.2015р. через відділ діловодства господарського суду позивач подав суду заяву про розгляд справи за відсутності представника позивача, в зв'язку із неможливістю направити представника позивача у судове засідання, через перебування у відрядженні у господарському суді Сумської області, про що були надані належні докази. В поданій заяві позивач також зазначив, що позивач підтримує позовні вимоги у повному обсязі та просить їх задовольнити.

Відповідач у судові засідання не з’являвся, представників не направляв, про поважні причини неявки суд не повідомив. Водночас, ухвала суду від 21.07.2015р. направлена на адресу відповідача, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, а саме: 01103, м. Київ, Залізничне шосе, буд. 6. Дана ухвала суду від 21.07.2015р. була повернута суду поштою з зазначенням: „ за закінченням встановленого строку зберігання ” .

Тому повернення ухвали господарського суду від 21.07.2015р. з зазначенням: „ за закінченням встановленого строку зберігання ” з урахуванням конкретних обставин даної справи є належним доказом виконання господарським судом обов’язку щодо повідомлення учасника судового процесу про вчинення цим судом певних процесуальних дій, тому спір розглядається за наявними у справі доказами, відповідно до ст. 75 ГПК України.

За клопотанням Позивача, з метою забезпечення повного, всебічного та об’єктивного розгляду справи, спір у даній справі вирішено у строк у відповідності п. 3 ст. 69 ГПК України.

Розглянувши надані учасниками судового процесу документи і матеріали, заслухавши пояснення позивача, з’ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об’єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

14 травня 2013 року між ПАТ «Страхова компанія «ПЗУ Україна» та Зубовою Тамарою Холівною було укладено Договір добровільного страхування наземних транспортних засобів, серія АМ №058976, предметом якого є страхування транспортного засобу «Toyota RAV4», державний реєстраційний номер АІ 8250 ЕС.

25 травня 2013 року відбулась дорожньо-транспортна пригода за участю транспортного засобу «Toyota RAV4», державний реєстраційний номер АІ 8250 ЕС під керуванням водія Зубової Т.Х. та транспортного засобу «Lexus LS 460», державний реєстраційний номер АА 9500 МА під керуванням Шефер Б.Н.

Згідно з довідки ВДАІ та Постанови Голосіївського районного суду міста Києва від 07 червня 2013 року вищевказана дорожньо-транспортна пригода відбулась внаслідок порушення Шефер Б.Н. п. п. 10.1., 10.3 правил дорожнього руху України.

Таким чином, Шефер Б.Н. є винною особою у спричиненні пошкоджень транспортного засобу «Toyota RAV4», державний реєстраційний номер АІ 8250 ЕС.

Відповідно до висновку №114 від 31.05.2015р. експертного автотоварознавчого дослідження про визначення матеріального збитку, заподіяного ушкодженням колісного транспортного засобу автомобіля «Toyota RAV4», державний реєстраційний номер АІ 8250 ЕС, матеріальний збиток від пошкоджень отриманих внаслідок ДТП складає 39 619,81 грн.

Судом встановлено, що Позивачем на користь Страхувальника на підставі страхових актів №UА2013052500006/L01/01 від 10.06.2013р., №UА2013052500006/L01/02 від 29.07.2013р., №UА2013052500006/L01/03 від 07.08.2013р. та розрахунків сум страхового відшкодування до них було сплачено страхове відшкодування на загальну суму 17 790, 46 грн., що підтверджується наступними платіжними дорученнями:

- №13302 від 11.06.2013р. на суму 9 863, 56 грн.;

- №14655 від 30.07.2013р. на суму 464, 34 грн.;

- №15016 від 09.08.2013р. на суму 7 462, 56 грн.

Взаємозалік на недоотриману страхову премію Позивача склав 6 234, 7 грн.

Цивільно-правова відповідальність власника транспортного засобу «Lexus LS 460», державний реєстраційний номер АА 9500 МА на момент ДТП, була застрахована в ТДВ «Страхова компанія «НАСТА» за полісом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів №АЕ/0547441, за яким останнє взяло на себе обов'язок здійснити відшкодування шкоди заподіяної третім особам під час ДТП, яка сталася за участю забезпеченого транспортного засобу і внаслідок якої настає цивільна відповідальність особи, відповідальність якої застрахована.

Тому, 23.09.2013р. Позивач звернувся до Відповідача з вимогою в порядку суброгації на суму 17 790, 46 грн. Однак, Відповідач не сплатив вказану заборгованість.

В обґрунтування своїх позовних вимог, Позивач посилається на ст. 27 Закону України «Про страхування», відповідно до якого до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток. Аналогічне положення міститься і у ст. 993 Цивільного Кодексу України.

За твердженням Позивача, після виплати страхового відшкодування Страхувальнику, до Страховика (Позивача) перейшло право вимоги до відповідальної особи про стягнення страхового відшкодування в розмірі 24 025, 21 грн.

Оцінюючи наявні в матеріалах справи документи та досліджуючи в судовому засіданні докази, Господарський суд вважає позовні вимоги обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі, з наступних підстав.

Згідно ст. 1187 Цивільного кодексу України, шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

На підставі ст. 993 Цивільного кодексу України та ст. 27 Закону України «Про страхування», до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник, або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Верховним Судом України у Листі «Судова практика розгляду цивільних справ, що виникають з договорів страхування» від 19.07.2011 року роз'яснено, що визначаючи розмір заподіяної шкоди при страхуванні наземного транспорту, суди, у разі виникнення спору щодо визначення розміру шкоди, повинні виходити з фактичної (реальної) суми, встановленої висновком автотоварознавчої експертизи, або відповідними документами станції технічного обслуговування, на якій проводився ремонт автомобіля.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідно до висновку ФОП «Петрушанко Вадим Федорович» №114 від 31.05.2013р., вартість відновлювального ремонту транспортного засобу автомобіля «Toyota RAV4», державний реєстраційний номер АІ 8250 ЕС від пошкоджень отриманих внаслідок ДТП складає 33 166, 94 грн.

Відповідно до абзацу третього пункту 3 частини 1 статті 988 ЦК України та частини 17 статті 9 Закону України “Про страхування” страхова виплата за договором майнового страхування і страхування відповідальності (страхове відшкодування) не може перевищувати розміру реальних збитків. А згідно з абзацом другим частини 1 статті 1192 ЦК України розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

Факт виплати Позивачем, як страховиком цивільно-правової відповідальності потерпілій у ДТП особи, страхового відшкодування в розмірі 17 790, 46 грн. суду доведений. Взаємозалік на недоотриману страхову премію складає 6 234, 7 грн.

Відтак, ПАТ СК “ПЗУ Україна”, здійснивши виплату страхового відшкодування, набула права потерпілої особи на стягнення з винної особи страхового відшкодування в межах здійсненої виплати та враховуючи суму, яка складає недоотриману страхову премію, тобто суму страхового відшкодування в розмірі 24 025, 21 грн.

Згідно з частиною 1 статті 1191 ЦК України особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

Частиною 36.4 статті 36 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" передбачено, що виплата страхового відшкодування (регламентна виплата) здійснюється безпосередньо потерпілому (іншій особі, яка має право на отримання відшкодування) або погодженим з ним особам, які надають послуги з ремонту пошкодженого майна, сплатили страхове відшкодування за договором майнового страхування (крім регламентної виплати, передбаченої підпунктом "а" пункту 41.1 статті 41 цього Закону), лікування потерпілих та інші послуги, пов'язані з відшкодуванням збитків.

Згідно з частиною 1 статті 1166 ЦК України майнова шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 1188 ЦК України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.

Як вбачається з матеріалів справи, шкоду було заподіяно Шефер Б.Н. внаслідок експлуатації автомобіля «Lexus LS 460», державний реєстраційний номер АА 9500 МА.

На час скоєння вищевказаної ДТП (25.05.2013р.) цивільно-правова відповідальність Шефер Б.Н. за шкоду заподіяну, зокрема, майну третіх осіб внаслідок експлуатації автомобіля «Lexus LS 460», державний реєстраційний номер АА 9500 МА була застрахована у відповідача на підставі договору (полісу) №АЕ/0547441 обов’язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів. Вказаним договором (полісом) передбачено, що ліміт відповідальності за шкоду заподіяну майну третіх осіб становить 50 000, 00 грн., франшиза – 0, 00 грн.

Отже, Відповідач є особою на яку полісом АЕ/0547441 покладено обов’язок з відшкодування шкоди завданої транспортному засобу «Toyota RAV4», державний реєстраційний номер АІ 8250 ЕС.

Враховуючи вищезазначені обставини, умови полісу АЕ/0547441 та положення статей 12, 22, 29 Закону України “Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів”, статей 9, 27 Закону України “Про страхування”, статті 1191 ЦК України, Відповідач повинен відшкодувати позивачу шкоду в межах ліміту його відповідальності за спірним страховим випадком, виходячи із розміру реально завданих збитків і в межах суми, що перейшла до позивача у порядку регресу, та за мінусом встановленої франшизи, тобто суму 24 025, 21 грн.

Тому, суд визнає за законні та обґрунтовані вимоги позивача, а отже позов підлягає задоволенню.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог чи заперечень.

Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

В судовому засіданні, допустимими доказами, які знаходяться в матеріалах справи Позивач довів, що його позовні вимоги щодо стягнення суми страхового відшкодування підлягають задоволенню в повному обсязі.

Витрати по судовому збору згідно ст. 49 ГПК України покладаються на відповідача.

Керуючись ст. ст. 49, 82-85 ГПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «НАСТА» (01103, м. Київ, Залізничне шосе, 6; Код: 35893575) на користь Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ПЗУ Україна» (04053, м. Київ, вул. Артема, 40; Код: 20782312) відшкодування шкоди в розмірі 24 025 (двадцять чотири тисячі двадцять п'ять) грн. 21 коп. та 1 827 (одну тисячу вісімсот двадцять сім) грн. 00 коп. судового збору.

Наказ видати відповідно до ст. 116 ГПК України.

Рішення набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 85 Господарського процесуального кодексу України.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку та в строки, встановлені ст. 93 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено:11.09.2015р.

Суддя І.І.Борисенко