Рішення № 50184648, 31.08.2015, Господарський суд Запорізької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31.08.2015 Справа № 9/5009/2633/11

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “Північазовбуд” (71112, Запорізька область, м. Бердянськ, вул. Червона, 70)

до відповідачів: 1. Бердянської об’єднаної державної податкової інспекції Запорізької області (71118, Запорізька область, м. Бердянськ, пр. Праці, 20)

2. Закритого акціонерного товариства “Бердянська міська стоматологічна поліклініка” (71112, Запорізька область, м. Бердянськ, вул. Червона, 19)

про визнання договору недійсним та усунення перешкод прав власника

Суддя Боєва О.С.

За участю представників сторін:

Від позивача: Полулях Є.І. (дов. № 12 від 02.03.15)

Від відповідача-1: Білоконь О.М. (дов. № 689/10/08-22-23 від 23.01.15)

Від відповідача-2: Лебєдєв О.В. (догов. № б/н від 13.08.15)

СУТНІСТЬ СПОРУ:

Заявлено позов про визнання недійсним договору відповідального зберігання від 25.03.2010р., укладеного між Бердянською ОДПІ та ЗАТ “Бердянська міська стоматологічна поліклініка”; про усунення перешкод прав власника, шляхом зобов’язання ЗАТ “Бердянська міська стоматологічна поліклініка” звільнити об’єкт незавершеного будівництва, який знаходиться по вул. Червоній, 15, у м. Бердянську Запорізької області, від охорони.

Ухвалою суду від 17.05.2011р. позовну заяву прийнято до розгляду, порушено провадження у справі № 9/5009/2633/11 та призначено судове засідання. Ухвалою суду від 16.06.2011р. провадження у справі № 9/5009/2633/11 зупинено до розгляду Дніпропетровським апеляційним адміністративним судом апеляційної скарги Бердянської об’єднаної державної податкової інспекції Запорізької області у справі № 2а-9972/10/0870 та набрання рішенням по цій справі законної сили. 13.07.2015р. до господарського суду від ТОВ “Північазовбуд” надійшло клопотання про поновлення провадження у справі та призначення дати розгляду справи, з додатком. Згідно даних Єдиного державного реєстру судових рішень, Постановою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 19.03.2013р. від справі № 2а-9972/10/0870 постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 01.02.2011р. у справі № 2а-9972/10/0870 скасовано. Позов Бердянської об’єднаної державної податкової інспекції Запорізької області задоволено. У зв’язку з чим, а саме: усуненням обставин, що зумовили зупинення провадження у справі, ухвалою суду від 03.08.2015р. провадження у справі № 9/5009/2633/11 поновлено, судове засідання призначено на 17.08.2015р. Ухвалою суду від 17.08.2015р. на підставі ст. 77 ГПК України розгляд справи відкладено на 31.08.2015р.

31.08.2015р. справу розглянуто, оголошено вступну та резолютивну частини рішення. Справа розглянута без застосування засобів технічної фіксації судового процесу.

Позивач підтримав позовні вимоги, викладені у позовній заяві, зазначивши, зокрема, про наступне. 13.07.2006р. Бердянською ОДПІ складено Акт № 11 опису і попередньої оцінки майна з ознаками безхазяйного, яке знаходиться за адресою: вул. Червона, 15, м. Бердянськ Запорізької області. 25.03.2010р. між Бердянською ОДПІ та ЗАТ “Бердянська міська стоматологічна поліклініка” укладено договір відповідального зберігання, відповідно до умов якого відповідач-1 передав, а відповідач-2 прийняв на безоплатне відповідальне зберігання вказане вище майно. Між тим, 26.08.2008р. було проведено державну реєстрацію права власності на об’єкт незавершеного будівництва (ІІ черга будівництва) по вул. Червоній,15 у м. Бердянськ Запорізької області за ТОВ “Північазовбуд”. В свою чергу, І-ша черга житлового будівництва, а саме: житловий будинок на 17 квартир по вул. Червоній, 15 у м. Бердянську Запорізької області на праві власності належить ТОВ “Північазовбуд”, відповідно до свідоцтва про право власності на житловий будинок «А», по вул. Червоній, 15 у м. Бердянську Запорізької області, від 18.05.1999р. Комісією ТОВ “Північазовбуд” було встановлено, що володіння та користування нерухомим майно є неможливим у зв’язку з відсутністю вільного доступу до нього. До даного часу нерухоме майно позивача, а саме: об’єкт незавершеного будівництва продовжує знаходитись під охороною, огороджено парканом та є взагалі ізольованим від власника. Існування договору відповідального зберігання порушує право позивача на зазначений об’єкт, тобто обмежує право власності. Крім того, виявлене майно, яке має ознаки безхазяйного, повинно передаватися на відповідальне зберігання організації, включеній до Єдиного реєстру торговельних організацій, або організації, на території якої було виявлено майно. Майно, описане та віддане на відповідальне зберігання, знаходиться за адресою: вул. Червона, 15, де і побудований паркан, відповдіач-2, в свою чергу, знаходиться за адресою: вул. Червона, 19. Відповідач-2 не дивлячись на відсутність у нього земельної ділянки по вул. Червній,15, ігнорує вимоги закону та чинить перешкоди позивачу у здійсненні ним права власності, шляхом тримання приватної охорони, огородження об’єкта незавершеного будівництва парканом. На підставі ст.ст. 15, 16, 215, 316, 317, 319, 321, 391 ЦК України, ст. 41 Конституції України, просить позов задовольнити.

Представник відповідача-1 заперечив проти позову з підстав, викладених у додатковому відзиві, який надійшов до суду 31.08.2015р., а також пояснив наступне. Спірна ділянка знаходиться поряд з ділянкою ЗАТ “Бердянська міська стоматологічна поліклініка” по вул. Червона, 19, не відокремлена парканом та освітлюється останнім, зазначене дає змогу забезпечувати якісне зберігання майна. При цьому, лише у відповдача-2 є можливість такого освітлення, до адреси - вул. Чарвона,15, електричний струм не підключено. Дані обставини є однією з причин того, що Бердянською ОДПІ було укладено договір саме з відповдвачем-2. До того ж, ціль договору – збереження майна, що має ознаки безхазяйного. Крім об’єкту незавершеного будівництва – фундаменту, на земельній ділянці знаходиться ще 23 об’єкти, які охороняються відповдачем-2. До того ж, чинне законодавство не обмежує коло організацій, яким може бути передане на зберігання майно, описане органом державної податкової служби за ознаками безхазяйного. Крім того, постановою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 19.03.2013р. у справі № 2а-9972/10/0871 скасовано рішення комунального підприємства з технічної інвентаризації Бердянської міської ради про реєстрацію права власності на об’єкт незавершеного будівництва, розташованого за адресою: вул. Червона, 15 у м. Бердянськ Запорізької області. 09.04.2015р., на виконання вказаної постанови суду, реєстраційною службою Бердянського міськрайонного управління юстиції Запорізької області прийняте рішення про скасування державної реєстрації за ТОВ “Північазовбуд” права власності на спірне недобудоване нерухоме майно, та внесено відповідний запис. Вважає, що позивачем не надано доказів на підтвердження свого права власності на майно, передане на відповідальне зберігання за договором від 25.03.2010р., а відтак, і порушення будь-яких його прав власника. Просить у задоволенні позовних вимог відмовити.

Представник вдіповдача-2 у судовому засіданні зазначив, що також заперечує проти позову, з наступних підстав. По-перше, договір відповідального зберігання від 25.03.2010р. укладений відповідно до вимог чинного законодавства. По-друге, 09.04.2015р., на виконання постанови Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 19.03.2013р. у справі № 2а-9972/10/0871, реєстраційною службою Бердянського міськрайонного управління юстиції Запорізької області внесено запис про скасування права власності, раніше зареєстрованого за ТОВ “Північазовбуд” права власності на спірне недобудоване нерухоме майно. Крім того, ТОВ “Північазовбуд” не має прав власності або користування земельною ділянкою за адресою вул. Червона, 15 в м. Бердянську для створення об’єкта нерухомого майна, дозволу на виконання будівельних робіт. Отже позивач не має належним чином зареєстрованого права власності на об’єкт незавершеного будівництва по вул. Червоній, 15, в м. Бердянську, а також не надав доказів про право власності на матеріали, що були використані в процесі його спорудження. Щодо посилання позивача в позовній заяві на рішення господарських судів, то зазначене не може бути прийнято до уваги, оскільки у вказаних рішеннях лише зазначалось про наявність реєстрації права власності на спірний об’єкт, проте, в майбутньому, така реєстрація була визнана незаконною та скасована. Вважає, що позивачем не надано доказів на підтвердження свого права власності на майно, передане на відповідальне зберігання за договором від 25.03.2010р., а відтак, і порушення будь-яких його прав власника. Зазначена позиція викладена також у відзиві на позовну заяву, який надійшов до суду 31.08.2015р. Просить у задоволенні позовних вимог відмовити.

Розглянувши матеріали справи, вислухавши пояснення представників сторін, суд

ВСТАНОВИВ:

13.07.2006р. комісією у складі представника Бердянської ОДПІ, представника УІ ТОВ «Харвест Індустріалес, С.Л.», у присутності голови правління Товариства співвласників багатоквартирного будинку «Сусіди», голови правління ЗАТ “Бердянська міська стоматологічна поліклініка” складено Акт № 11 опису і попередньої оцінки майна з ознаками безхазяйного. Серед переліченого у акті майна, під номером 24 значиться фундамент - частково зруйнований, що складається із залізобетонних блоків, плит перекриття та цегли. Місце зберігання майна: м. Бердянськ, вул. Червона, 15.

25.03.2010р. між Бердянською ОДПІ у Запорізькій області (поклажодавець, відповідач-1 у справі) та ЗАТ “Бердянська міська стоматологічна поліклініка” (охоронець, відповідач-2 у справі) був укладений договір відповідального зберігання, за умовами якого поклажодавець передає, а охоронець приймає на безоплатне відповідальне зберігання майно, згідно з додатком № 1 до договору, вартістю, згідно прибуткових або супроводжувальних документів (п. 1.1. договору).

Розділом 2 договору визначені права та обов’язки охоронця, в тому числі: обов’язку вжиття всіх необхідних заходів для забезпечення зберігання майна в період дії цього договору; обов’язку повернути майно поклажодавцю за першою вимогою останнього; обов’язку здійснення безоплатного зберігання майна та прийняття на себе всіх витрат для забезпечення належного зберігання.

Розділом же 3 договору, зокрема, передбачено, що поклажодавець має право у будь-який час вимагати у охоронця повністю або частково майно, яке знаходиться на зберіганні.

Відповідно до п. 6.1 договору він набуває чинності з моменту його підписання і діє до повного виконання сторонами своїх зобов’язань за ним.

26.03.2010р., за актом приймання-передачі, майно, яке перебуває на обліку в Бердянській ОДПІ за ознаками безхазяйного згідно з Актами опису і попередньої оцінки майна з ознаками безхазяйного від 13.07.2006р. № 11 і від 20.07.2006р. № 12, та розташоване на земельній ділянці по вул. Червоній, 15 у м. Бердянську, було передано на зберігання ЗАТ “Бердянська міська стоматологічна поліклініка”. З акту також вбачається, що його складено керуючись постановою КМУ від 25.08.1998р. № 1340 «Про порядок обліку, зберігання, оцінки конфіскованого та іншого майна, що переходить у власність держави, і розпорядження ним», наказом ДПА України від 21.07.2008р. № 482 «Про затвердження методичних рекомендацій щодо взаємодії між підрозділами державної податкової служби України під час роботи з безхазяйними речами та майном, що переходить у власність держави», враховуючи те, що жодний з суб’єктів господарювання, включених до Єдиного реєстру торгівельних підприємств Запорізької області, яким надано право розпорядження безхазяйним майном, не заявило бажання отримати описане майно на відповідальне зберігання.

Між тим, 23.01.2007р. Постійно діючим третейським судом при Всеукраїнській громадській організації «Український правовий союз» прийнято рішення у справі № 40/29, за яким визнано за ТОВ “Північазовбуд” право власності на недобудоване нерухоме майно - мансардний житловий поверх в осях І-ІІІ над прийнятими до експлуатації квартирами житлового будинку № 15 по вул. Червона в м. Бердянську, вбудовано-прибудоване приміщення охорони здоров’я першого поверху в осях І-ІІІ житлового будинку № 15 по вул. Червона в м. Бердянську, приміщення електрощитової на 1-му поверсі в осях Б-В і 4-ІІІ житлового будинку № 15 по вул. Червона в м. Бердянську, прибудовані гаражі в осях І-ІІІ житлового будинку № 15 по вул. Червона в м. Бердянську: літ. “Б” площею 43,8 кв.м., літ. “В” площею 118,6 кв.м. та прибудовані приміщення охорони: літ. “а” площею 10,4 кв.м., літ “а1” площею 10,6 кв.м., фундамент житлового будинку № 15 по вул. Червона в. м. Бердянську в осях ІV-VІ, фундамент гаражів житлового будинку № 15 по вул. Червона, 15 в м. Бердянську з розмірами в осях 6м х 28,8м. (прим.: рішення з урахуванням ухвали від 13.02.2007р. про виправлення описок у рішенні від 23.01.2007р. по справі № 40/29).

На підставі рішення від 23.01.2007р. та ухвали від 13.02.2007р. Постійно діючого третейського суду при Всеукраїнській громадській організації «Український правовий союз», 26.08.2008р. здійснено реєстрацію права власності на об’єкт незавершеного будівництва, що розташований за адресою: Запорізька область, м. Бердянськ, вул. Червона, буд. 15, про що реєстратором КП з технічної інвентаризації Бердянської міської ради Бондарчуком Т.В. здійснено запис № 1135 в Книзі № 1; реєстраційний номер 24476629. Дата прийняття рішення про реєстрацію права власності: 26.08.2008р.

Як зазначив позивач, оскільки його нерухоме майно знаходиться під охороною відповідача-2, володіння та користування нерухомим майном є неможливим, тому договір відповідального зберігання від 25.03.2010р. обмежує права позивача щодо користування та розпорядженням своїм майном. У зв’язку з чим, позивач звернувся до суду з вимогами про визнання недійсним договору відповідального зберігання від 25.03.2010р., укладеного між Бердянською ОДПІ та ЗАТ “Бердянська міська стоматологічна поліклініка”, та усунення перешкод прав власника, шляхом зобов’язання ЗАТ “Бердянська міська стоматологічна поліклініка” звільнити від охорони об’єкт незавершеного будівництва, який знаходиться по вул. Червоній, 15 у м. Бердянську Запорізької області.

Проаналізувавши норми чинного законодавства, оцінивши докази, пояснення представників сторін, суд вважає, що позовні вимоги задоволенню не підлягають у зв’язку з наступним.

Відповідно до ст. 1 Господарського процесуального кодексу України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи, а також фізичні особи у випадках передбачених чинним законодавством, мають право звернутись до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів.

Стаття 16 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) закріплює наступне: кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу, одним із способів захисту цивільного права та інтересу є визнання правочину недійсним.

Згідно з ст. 20 Господарського кодексу України (далі - ГК України), кожний суб’єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів шляхом, зокрема, визнання недійсними господарських угод з підстав, передбачених законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п’ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Статтею 203 ЦК України визначено загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину. Так, відповідно до ст. 203 ЦК України: 1. Зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. 2. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. 3. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. 4. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. 5. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.6. Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Відповідно до пунктів 1, 7 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009р. № 9 “Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними”, при розгляді справ про визнання правочинів недійсними суди повинні застосовувати норми матеріального права, якими регулюються відповідні відносини, та на цих підставах вирішувати справи (п. 1). Правочин може бути визнаний недійсним лише з підстав визначених законом (п. 7).

Згідно ч. 1 ст. 936 ЦК України за договором зберігання одна сторона (зберігач) зобов'язується зберігати річ, яка передана їй другою стороною (поклажодавцем), і повернути її поклажодавцеві у схоронності.

Відповідно до приписів ст. 938 ЦК України зберігач зобов'язаний зберігати річ протягом строку, встановленого у договорі зберігання. Якщо строк зберігання у договорі зберігання не встановлений і не може бути визначений виходячи з його умов, зберігач зобов'язаний зберігати річ до пред'явлення поклажодавцем вимоги про її повернення. Якщо строк зберігання речі визначений моментом пред'явлення поклажодавцем вимоги про її повернення, зберігач має право зі спливом звичайного за цих обставин строку зберігання вимагати від поклажодавця забрати цю річ в розумний строк.

Із змісту ч. 4 ст. 946 ЦК України слідує, що договором може бути передбачено безоплатне зберігання речі.

Посилання позивача на Порядок взаємодії між підрозділами органів державної податкової служби України під час роботи з безхазяйними речами та майном, що переходить у власність держави, затвердженого наказом ДПА України № 417 від 28.09.2005р., безпідставне, оскільки даний порядок не є актом цивільного законодавства в розумінні ст. 4 ЦК України та не пройшов державну реєстрацію в Міністерстві юстиції України. А отже його імовірне порушення не може бути підставою для визнання недійсним договору.

Щодо посилання позивача на наказ ДПА України № 417 від 28.09.2005р., то зазначений наказ втратив чинність згідно з наказом Державної податкової адміністрації України від 19.01.2007р. № 18, а отже на момент укладення договору відповідального зберігання від 25.03.2010р. не діяв.

Відповідно ж до п. 3 Порядку обліку, зберігання, оцінки конфіскованого та іншого майна, що переходить у власність держави, і розпорядження ним, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України № 1340 від 25.08.1998р. майно, зазначене у пункті 1 цього Порядку, зберігається органами (організаціями) у власних (орендованих) спеціально обладнаних приміщеннях (на майданчиках) або передається ними для зберігання іншим організаціям за договорами. Відповідно до п. 1 зазначеного Порядку його дія поширюється, зокрема, на: майно, визнане безхазяйним відповідно до законодавства та предмети-знахідки. Вказаний Порядок не обмежує коло організацій, яким може бути передане на зберігання майно, описане органом державної податкової служби за ознаками безхазяйного.

Згідно ст.ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на обґрунтування своїх вимог та заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтвердженні певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

В п. 2.10. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними» № 11 від 29.05.2013р. зазначено, що у силу припису статті 204 ЦК України правомірність правочину презюмується. Отже, обов'язок доведення наявності обставин, з якими закон пов'язує визнання господарським судом оспорюваного правочину недійсним, покладається на позивача.

Проте, позивачем не надано суду доказів недійсності оспорюванного правочину.

Більш того, з п. 5 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009р. № 9 “Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними” слідує, що відповідно до статей 215 та 216 ЦК ( 435-15 ) вимога про визнання оспорюваного правочину недійсним та про застосування наслідків його недійсності, а також вимога про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину може бути заявлена як однією зі сторін правочину, так і іншою заінтересованою особою, права та законні інтереси якої порушено вчиненням правочину.

Суд повинен встановити наявність у особи, яка звернулася з позовом, суб’єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу, на захист якого подано позов. Суд з’ясовує наявність чи відсутність факту порушення матеріального права або охоронюваного законом інтересу, і, відповідно, ухвалює рішення про захист порушеного права або відмовляє позивачу у захисті, встановивши безпідставність та необґрунтованість заявлених вимог.

Статтями 316, 317, 319 ЦК України, зокрема, передбачено, що правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб. Власникові належать права володіння, користування та розпорядження майном. Власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Статтею 391 ЦК України встановлено, що власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.

Власник майна може звернутися з позовом про усунення будь-яких порушень своїх прав іншими особами, в тому числі усунення перешкод у здійсненні права користування та розпорядження майном, при цьому, суду повинно бути доведено, що такі дії порушують права власника і є протиправними.

Позов про усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном є речово-правовим, і при зверненні до суду позивач повинен підтвердити наявність у нього права власності на спірне майно. Тобто, необхідною умовою захисту права власності служить підтвердження позивачем своїх прав на майно.

Із змісту ст. 331 ЦК України право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди тощо) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна). Якщо договором або законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, право власності виникає з моменту його прийняття до експлуатації. Якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації. До завершення будівництва (створення майна) особа вважається власником матеріалів, обладнання тощо, які були використані в процесі цього будівництва (створення майна).

На підтвердження права власності на спірне майно позивач посилається на те, що 26.08.2008р. здійснено реєстрацію права власності об’єкту незавершеного будівництва, про що реєстратором КП з технічної інвентаризації Бердянської міської ради Бондарчуком Т.В. здійснено запис № 1135 в Книзі № 1; реєстраційний номер 24476629.

Проте, Постановою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 19.03.2013р. від справі № 2а-9972/10/0870 визнано дії реєстратора Комунального підприємства з технічної інвентаризації Бердянської міської ради по реєстрації права власності на об’єкт незавершеного будівництва, розташованого за адресою: м. Бердянськ, вул. Червона, 15, зареєстрований за реєстраційним номером 24476629, кадастровий номер 2310400000:09:011:0012, незаконними. Скасовано рішення Комунального підприємства з технічної інвентаризації Бердянської міської ради про реєстрацію права власності на об’єкт незавершеного будівництва, розташованого за адресою: м. Бердянськ, вул. Червона, 15.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 04.12.2014р. Постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 19.03.2013р. у справі № 2а-9972/10/0870 залишено без змін.

У мотивувальних частинах даних судових рішень було, зокрема, зазначено: по-перше, не підлягають реєстрації тимчасові споруди, а також споруди, не пов’язані фундаментом із землею. По-друге, реєстрацію права власності на об’єкт незавершеного будівництва, що розташований за адресою: вул. Червона,15 у м. Бердянську, Комунальним підприємством з технічної інвентаризації Бердянської міської ради за ТОВ «Північазовбуд» здійснено на підставі рішення третейського суду від 23.01.2007р. у справі № 40/27, з урахуванням ухвали від 13.02.2007р. Виконання рішення третейського суду, якщо воно потребує вчинення дій органами державної влади, органами місцевого самоврядування та їх службовими особами, здійснюється за умовами видачі компетентним судом виконавчого документу. Проте, в матеріалах справи відсутні докази видачі виконавчого документа на виконання вказаного рішення третейського суду. По-третє, згідно витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно, Комунальним підприємством з технічної інвентаризації Бердянської міської ради проведено державну реєстрацію права власності об’єкту незавершеного будівництва, розташованого за адресою: м. Бердянськ, вул. Червона, 15, без його визначення, згідно зазначеного вище рішення третейського суду та опису. По-четверте, зареєстрований ТОВ «Північазовбуд» об’єкт є таким, що не закінчений будівництвом та не прийнятий в експлуатацію у встановленому порядку, а тому є необґрунтованими дії товариства щодо реєстрації права власності на такий об’єкт.

06.04.2015р. право власності ТОВ “Північазовбуд” на об’єкт незавершеного будівництва за адресою: вул. Червона,15 у м. Бердянську, скасовано, що підтверджується Витягом № 36132720 з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності станом на 09.04.2015р.

Отже, позивачем не доведено наявність у нього права власності на спірне майно і, відповідно, порушення його прав або охоронюваних законом інтересів, вчиненням оспорюваного правочину.

Також позивачем не надано і доказів наявності права власності на матеріали, використанні в процесі будівництва, доказів наявності права власності або користування земельною ділянкою по вул. Червоній, 15 в м. Бердянську для створення об’єкта нерухомого майна, дозволу на виконання будівельних робіт.

Щодо посилання позивача в позовній заяві на рішення господарських судів, слід зазначити, що у вказаних рішеннях лише зазначалось про наявність державної реєстрації права власності на об’єкт незавершеного будівництва по вул. Червоній,15 у м. Бердянську, за ТОВ “Північазовбуд”. Проте, в майбутньому, про що зазначено вище, така реєстрація була визнана незаконною та скасована.

Враховуючи в сукупності усі вищенаведені обставини, суд дійшов до висновку, що заявлені позовні вимоги є необґрунтованими, недоведеними та задоволенню не підлягають.

Відповідно до ст. 49 ГПК України судові витрати у справі покладаються на позивача (залишаються за позивачем).

Керуючись ст.ст. 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову відмовити повністю.

Суддя О.С. Боєва

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня підписання. Повне рішення підписано 07.09.2015р.