Рішення № 50184447, 03.09.2015, Господарський суд Житомирської області

УКРАЇНА

Господарський суд

Житомирської області

___________

_______________

10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65, тел. (0412) 48-16-20,

E-mail: inbox@zt.arbitr.gov.ua, веб-сайт: http://zt.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Від "03" вересня 2015 р. Справа № 906/948/15

Господарський суд Житомирської області у складі:

судді Кудряшової Ю.В.

за участю представників сторін:

від позивача: Малімон В.М., довіреність №34 від 19.01.2015 року;

від відповідача: не з'явився;

від третьої особи: не з'явився.

розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі справу

за позовом Концерну "Військторгсервіс" в особі Хмельницької філії Концерну "Військторгсервіс"

до Військової частини А 0409

за участі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача: Міністерства оборони України (03168, м. Київ, Солом'янський район, проспект Повітрофлотський, 6, код ЄДРПОУ 00034022)

про стягнення 41479,39 грн.

Спір розглянуто в більш тривалий строк, ніж передбачено ч. 1 ст. 69 ГПК України.

Позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача 24738,00 грн. основного боргу, 14545,94 грн. інфляційних та 2195,45 грн. 3% річних.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав з підстав, зазначених в позові просив задовольнити.

Представник відповідача в судове засідання не з’явився, направив заперечення на позовну заяву, відповідно до яких позов не визнав та просив відмовити в його задоволенні, оскільки позивач жодних рахунків за спірний період не направляв, тому відсутні підстави для здійснення оплати за надані послуги, строк оплати не настав.

Представник третьої особи в судове засідання не з’явився, направив клопотання про відкладення розгляду справи та просив зобов’язати позивача направити копію позовної заяви.

Представник позивача заперечив щодо відкладення розгляду справи.

З приводу клопотання третьої особи про відкладення розгляду справи суд зазначає наступне.

Відповідно до ст. 69 ГПК України спір має бути вирішено господарським судом у строк не більше двох місяців від дня одержання позовної заяви. У виняткових випадках за клопотанням сторони, з урахуванням особливостей розгляду спору, господарський суд ухвалою може продовжити строк розгляду спору, але не більш як на п'ятнадцять днів.

Ухвалою господарського суду Житомирської області від 10.07.2015 строк розгляду справи було продовжено на 15 днів.

В даному випадку строк розгляду справи, з урахуванням клопотання сторін про його продовження на 15 днів спливає.

Враховуючи викладене, господарський суд Житомирської області відмовляє в задоволенні клопотання третьої особи про відкладення розгляду справи.

Враховуючи вищевикладене та беручи до уваги те, що неявка в засідання суду відповідача або його представника, належним чином та відповідно до законодавства повідомлених про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду справи, суд дійшов висновку про розгляд справи за наявними у ній матеріалами згідно із ст. 75 ГПК України.

Заслухавши пояснення представників позивача, дослідивши матеріали справи, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

26 квітня 2012 року між Хмельницькою філією Концерну "Військторгсервіс" (виконавець/позивач) та військовою частиною А0409 (замовник/відповідач), було укладено Договір №35 на надання послуг (а.с. 12) з прання білизни всіх видів, прання спецодягу та обмундирування. відповідно до якого виконавець зобов'язався повертати майно замовнику випраним, випрасуваним і складеним попредметно (п.п. 2.1.1.).

Згідно п.п. 3.1. договору ціна на послуги по пранню білизни складає 7,98 грн. з ПДВ за один кілограм.

Пунктом 3.3. договору сторони погодили, що оплата за надані послуги проводиться фінансовою службою військової частини А0409 згідно рахунків-накладних, які одночасно є актом приймання - передачі послуг в термін 3-х банківських днів після одержання рахунку.

Пунктом 6.1. договору передбачено, що останній діє з 26.04.2012 по 31.12.2012.

На виконання умов договору позивач за період з 26.04.2012 по 29.06.2012 року в/ч А 0409 надав послуги з прання білизни згідно рахунків - накладних на загальну суму 24738,00 грн., що підтверджується

- актом №94 виконаних робіт за період з 26.04.2012 по 31.05.2012 на загальну суму 17915,10 грн. (а. с. 13);

- актом №120 виконаних робіт за період з 01.06.2012 по 30.06.2012 на суму 6822,90 грн. (а. с. 14).

Відповідач свої зобов'язання по оплаті наданих послуг не виконав.

Внаслідок неналежного виконання відповідачем своїх договірних зобов'язань утворилась заборгованість перед позивачем, яка станом на день розгляду справи становить 24738,00 грн.

За вих. №67 від 18.02.2013 відповідачу було направлено претензію з проханням сплатити заборгованість, яку Військова частина А 0409 залишила без належного реагування.

Оцінивши в сукупності матеріали справи, господарський суд прийшов до висновку про часткове задоволення позовних вимог, враховуючи наступне.

Відповідно до ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно ст.11 ЦК України, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: договори та інші правочини, інші юридичні факти.

За своєю правовою природою укладений між сторонами договір №35 від 26.04.2012, є договором про надання послуг, правове регулювання якого передбачене главою 63 ЦК України.

За ст. 6, 627 ЦК України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору, з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно ст. 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Частиною 1 статті 903 Цивільного кодексу України визначено, що якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Стаття 629 Цивільного кодексу України передбачає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 ЦК України)

Згідно із частиною 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до статті 599 ЦК України, статті 202 ГК України зобов'язання припиняється його виконанням, проведеним належним чином.

Оскільки позивачем належним чином виконано зобов'язання з надання послуг щодо прання білизни військовослужбовців, що також не заперечується відповідачем (з огляду на підписані ним акти здачі-прийняття виконаних робіт), то у останнього виник обов'язок щодо оплати наданих послуг.

Матеріалами справи підтверджено, що позивач звертався з письмовою вимогою до відповідача про сплату заборгованості за договором №35 від 26.04.2012 (а.с. 15).

Враховуючи вищевикладене, господарський суд приходить до висновку про задоволення позову в частині стягнення основного боргу в сумі 24738,00 грн.

Крім цього позивач просить стягнути з відповідача 14545,94 грн. інфляційних та 2195,45 грн. 3% річних.

Відповідно до ч. 1 ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

У відповідності до ч. 2 вказаної статті боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши розрахунок 3-х % річних, господарський суд вважає останній вірним, а вимогу такою що підлягає задоволенню.

Щодо розрахунку інфляційних, то судом взято до уваги уточнений розрахунок, поданий позивачем (а.с. 58), згідно якого сума інфляційних становить 14496,47 грн.

Таким чином, вимоги позивача про стягнення з відповідача інфляційних за несвоєчасну оплату наданих послуг підлягають задоволенню в сумі 14496,47 грн. У задоволенні позову в частині стягнення 49,47грн. інфляційних суд відмовляє.

Щодо заперечень відповідача відносно не надіслання рахунків за спірний період, та відсутні підстави для здійснення оплати за надані послуги, господарський суд звертає увагу на те, що п.п. 3.3. договору передбачено, що оплата за надані послуги проводиться фінансовою службою військової частини А0409 згідно р а х у н к і в-накладних, які о д н о ч а с н о є а к т о м приймання - передачі послуг в термін 3-х банківських днів після одержання рахунку.

Отже позивач був зобов'язаний оплатити надані послуги на протязі 3-х днів після підписання актів виконаних робіт.

Як визначає ст. 32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору.

Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

За змістом статті 33 Господарського процесуального кодексу України обов'язок доказування та подання доказів розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги і заперечення.

Відповідач не подав до суду жодного доказу на спростування позовних вимог, в тому числі доказів проведення розрахунків (платіжні доручення, виписки банківських установ щодо руху коштів, квитанції до прибуткових касових ордерів, тощо).

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення 24738,00 грн. - основного боргу, 14496,47 грн. - інфляційних та 2195,45 грн. - 3% річних обґрунтовані, заявлені у відповідності до вимог чинного законодавства, підтверджуються належними доказами, які є в матеріалах справи, та підлягають задоволенню. В іншій частині позову суд відмовляє

Судові витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача пропорційно сумі задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 33,43,44,49,75,82-85 ГПК України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Військової частини А 0409 (11700, Житомирська область, м.Новоград-Волинський, вул. Леванецького, код 07962707) на користь Концерну "Військторгсервіс" (03151, м. Київ, вул. Молодогвардійська, 28А) в особі Хмельницької філії Концерну "Військторгсервіс" (29006, м. Хмельницький, вул. Майборського, 9, код 35123594) 24738,00 грн. - основного боргу, - 14496,47 грн. - інфляційних, 2195,45 грн. - 3% річних, 1824,82 грн. сплаченого судового збору.

3. В решті позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Апеляційна скарга подається на рішення місцевого господарського суду протягом десяти днів з дня його оголошення. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено: 08.09.15

Суддя Кудряшова Ю.В.

Віддрукувати:

1 - в справу;

2 - позивачу ("Військова частина - польова пошта В 2731") (рек.)

3 - відповідачу (рек. з повід.):

4, 5 - третій особі ( 21036, м. Вінниця, вул. 40-річчя Перемоги, 31); (03168, м. Київ, Солом'янський район, проспект Повітрофлотський, 6) (рек з повід.)