Рішення № 50184145, 11.09.2015, Господарський суд Дніпропетровської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

08.09.15р.

Справа № 904/6039/15

За позовом Публічного акціонерного товариства "Страхова компанія "КРАЇНА", м.Київ

до Управління Міністерства внутрішніх справ України на Придніпровської залізниці, м. Дніпропетровськ

про відшкодування збитків в порядку регресу у сумі 6 866,76 грн. за договором обов'язкового страхування цивільно - правової відповідальності власників наземних транспортних засобів

Суддя Назаренко Н.Г.

Представники:

Від позивача: не з'явився

Від відповідача: не з'явився

СУТЬ СПОРУ:

Публічне акціонерне товариство "Страхова компанія "КРАЇНА" звернулося до господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Управління Міністерства внутрішніх справ України на Придніпровській залізниці про відшкодування в порядку регресу збитків у сумі 6 866,76 грн. внаслідок виплати страхового відшкодування.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідно до умов полісу № АС/5293674 від 02.07.2013 року та страхового акту № 10/32435/3.2.29 від 21.10.2014 року Публічним акціонерним товариством "Страхова компанія "КРАЇНА" 21.10.2014 року виплачено страхове відшкодування Мельник В.В. у сумі 6 866,76 грн., на підтвердження чого позивач надав копію платіжного доручення № 6372 від 21.10.2014 року.

У якості підстави здійсненого відшкодування посилається на страховий випадок - майнову шкоду внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, яка відбулася 17.04.2014 року о 11:30 год на вул. Дніпровська, 218 м. Павлограда на через порушення водієм автомобіля "ВАЗ-2107", державний реєстраційний номер 041949, Правил дорожнього руху України, що спричинило пошкодження транспортного засобу "Мітцубіші", державний номер АЕ 66-30 ВІ, власником якого є Мельник В.В.

У судове засідання представник позивача не з'явився, направив клопотання в якому просить суд, розглянути справу без присутності його представника, за наявними у справі матеріалами.

Відповідач в судове засідання свого представника не направив, про дату та час судового засідання повідомлений належним чином.

Відповідно до абзацу 1 пункту 3.9.2 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Стаття 22 Господарського процесуального кодексу України зобов'язує сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами. Оскільки явка в судове засідання представників сторін - це право, а не обов'язок, справа може розглядатись без їх участі, якщо нез'явлення цих представників не перешкоджає вирішенню спору.

Враховуючи те, що норми статті 65 Господарського процесуального кодексу України, щодо обов`язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, що необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, а пункт 4 частини 3 статті 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих йому повноважень, створені належні умови для надання сторонами доказів та заперечень та здійснені всі необхідні дії щодо витребування додаткових доказів, а тому вважає за можливе розглядати справу за наявними в ній і додатково поданими на вимогу суду матеріалами і документами.

У пункті 2.3. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 № 18 роз'яснено: якщо стороною (або іншим учасником судового процесу) у вирішенні спору не подано суду в обґрунтування її вимог або заперечень належні і допустимі докази, в тому числі на вимогу суду, або якщо в разі неможливості самостійно надати докази нею не подавалося клопотання про витребування їх судом (частина перша статті 38 Господарського процесуального кодексу України), то розгляд справи господарським судом може здійснюватися виключно за наявними у справі доказами, і в такому разі у суду вищої інстанції відсутні підстави для скасування судового рішення з мотивів неповного з'ясування місцевим господарським судом обставин справи.

З врахуванням закінчення двохмісячного строку, передбаченого ст 69 Господарського процесуального кодексу України, справа розглядається за наявними в ній матеріалами, визнаними судом достатніми, в порядку статті 75 Господарського процесуального кодексу України.

Клопотання про здійснення технічної фіксації судового процесу не подавалось.

У судовому засіданні 08.09.2015 року оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши докази в їх сукупності, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

17.04.2014 року о 11:30 год. на вул. Дніпровська, 218 м. Павлограда сталася дорожньо-транспортна пригода за участю автомобіля "ВАЗ-2107", державний реєстраційний номер 041949, який належить Управлінню МВС України на Придніпровській залізниці на праві власності і перебував під керуванням Довгань Станіслава Олександровича, та автомобіля "Міцубіші", державний номер АЕ 66-30 ВІ, який належить Мельник В.В.

Постановою Синельниківського міськрайонного суду від 19.05.2014 року у справі №191/1903/14-П встановлено, що водій Довгань С.О., який керував автомобілем «ВАЗ-2107», не тримав безпечної дистанції руху та скоїв зіткнення з автомобілем «Міцубіші Каризма», державний номер АЕ 6630 ВІ під керуванням водія Мельник В.В., який зупинився перед пішохідним переходом, внаслідок зіткнення транспортні засоби отримали механічні пошкодження, постраждалі відсутні.

Судом встановлено, що дорожньо-транспортна пригода стала наслідком недотримання водієм Довгань С.О. пункту 13.1 Правил дорожнього руху та визнано його винним у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 124 КУпАП з накладенням на нього штрафу на користь держави у сумі 340,00 грн. (а.с. 45-46).

Цивільно-правова відповідальність Управління Міністерства внутрішніх справ України на Придніпровській залізниці, як власника транспортного засобу "ВАЗ-2107", державний номер 041949, застрахована згідно полісу № АС/5293674 обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів зі строком дії з 00 год. 00 хв. 02.07.2013 року до 01.07.2014 року включно, укладеного між Публічним акціонерним товариством "Страхова компанія "КРАЇНА" (далі - Страховик, Позивач) та Управлінням Міністерства внутрішніх справ України на Придніпровській залізниці (далі - Страхувальник, Відповідач).

Статті 979 Цивільного кодексу України та 16 Закону України "Про страхування" визначають, що за договором страхування одна сторона (страховик) зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

Предметом договору страхування (поліс № АС/5293674) є обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів у частині відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров'ю та майну потерпілих при експлуатації наземних транспортних засобів на території України відповідно до Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" (далі - Закон).

Об'єктом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності є майнові інтереси, що не суперечать законодавству України, пов'язані з відшкодуванням особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, шкоди, заподіяної життю, здоров'ю, майну потерпілих внаслідок експлуатації забезпеченого транспортного засобу (ст. 5 Закону).

Відповідно до статті 22 Закону у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

Згідно зі статтею 990 Цивільного кодексу України страховик здійснює страхову виплату відповідно до умов договору на підставі заяви страхувальника (його правонаступника) або іншої особи, визначеної договором, і страхового акта (аварійного сертифіката).

Страховий акт (аварійний сертифікат) складається страховиком або уповноваженою ним особою у формі, що встановлюється страховиком.

На підставі страхового акту № 20/32435/3.2.29 від 21.10.2014 року, акту огляду транспортного засобу № 1679 від 18.04.2014 року., ремонтної калькуляції № 32435 від 28.05.2014р., заяви про виплату страхового внеску від 18.06.2014р., позивачем за платіжним дорученням № 6372 від 21.10.2014 року виплачено постраждалому Мельнику В.В. страхове відшкодування у сумі 6 866,76 грн.

Відповідач не здійснив відшкодування понесених позивачем витрат (збитків), що і є причиною виникнення спору.

Відповідно до пунктів 22.1, 22.2 статті 22 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи. Відповідно до цього Закону потерпілим - юридичним особам страховик, а у випадках, передбачених цим Законом, - МТСБУ відшкодовує виключно шкоду, заподіяну майну.

За статтею 29 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України. Якщо транспортний засіб необхідно, з поважних причин, помістити на стоянку, до розміру шкоди додаються також витрати на евакуацію транспортного засобу до стоянки та плата за послуги стоянки.

Пунктом 35.1. статті 35 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" визначено, що для отримання страхового відшкодування особа, яка має право на відшкодування, подає страховику (або якщо страховик невідомий - МТСБУ) відповідну заяву.

Підпунктом г) пункту 38.1.1. статті 38 Закону встановлено, що страховик після виплати страхового відшкодування має право подати регресний позов до страхувальника або водія забезпеченого транспортного засобу, який спричинив дорожньо-транспортну пригоду, якщо дорожньо-транспортна пригода визначена в установленому порядку безпосереднім наслідком невідповідності технічного стану та обладнання транспортного засобу існуючим вимогам Правил дорожнього руху.

Постановою Синельниківського міськрайонного суду від 19.05.2014 року у справі №191/1903/14-П 3/191/392/14 встановлено, що дорожньо-транспортна пригода 17.04.2014 року відбулась внаслідок порушення водієм Довгань С.О. Правил дорожнього руху України, що спричинило пошкодження транспортного засобу, який належить третій особі – Мельнику В.В.

Відповідно до частини першої статті 29 Закону України "Про дорожній рух" до участі у дорожньому русі допускаються транспортні засоби, конструкція і технічний стан яких відповідають вимогам діючих в Україні правил, нормативів і стандартів, що мають сертифікат на відповідність цим вимогам, укомплектовані у встановленому порядку, а у разі, якщо транспортний засіб згідно з цим Законом підлягає обов'язковому технічному контролю, пройшов такий контроль.

Статтею 33 цього ж Закону передбачено, що технічний стан транспортних засобів, що перебувають в експлуатації, у частині, що стосується безпеки дорожнього руху та охорони навколишнього середовища, має відповідати правилам, нормативам і стандартам, затвердженим у встановленому порядку.

Обов'язок щодо забезпечення належного технічного стану транспортних засобів покладається на їх власників або інших осіб, які їх експлуатують, згідно з чинним законодавством.

Відповідно до ч.1 ст. 1172 Цивільного кодексу України юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним трудових (службових) обов’язків.

Таким чином, з аналізу зазначених правових норм вбачається, що позивач після виплати страхового відшкодування має право регресних вимог до страхувальника або водія забезпеченого транспортного засобу, який спричинив дорожньо-транспортну пригоду.

Зазначений висновок відповідає правовій позиції, викладений у постанові Вищого господарського суду України від 13.08.2012 року у справі № 12/5007/55/11.

За вказаних обставин позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України судовий збір у сумі 1 827,00 грн. покладається на відповідача.

Керуючись статтями 4, 32-34, 36, 43-44, 49, 75, 82-85, 115-117 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Управління Міністерства внутрішніх справ України на Придніпровській залізниці (49038, м. Дніпропетровськ, пр. Карла Маркса, 108-А, код ЄДРПОУ 08602833) на користь Публічного акціонерного товариства "Страхова компанія "КРАЇНА" (04176, м. Київ, вул. Електриків, 29-А, код ЄДРПОУ 20842474) відшкодування матеріальної шкоди в порядку регресу у сумі 6 866,76 грн. (шість тисяч вісімсот шістдесят шість грн. 76 коп.), витрат по сплаті судового збору у сумі1 827,00 грн. (одна тисяча вісімсот двадцять сім грн. 00 коп.), про що видати наказ.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Дата підписання рішення, оформленого

відповідно до вимог ст. 84 ГПК України,

-10.09.15р.

Суддя

Н.Г. Назаренко