Постанова № 50173867, 08.05.2013, Яворівський районний суд Львівської області

Справа № 1329/3985/12

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

08.05.2013

Яворівський районний суд Львівської області

у складі головуючого: судді Гоцко В.І.,

при секретарі: Домашовець М.Ф.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Яворові Львівської області справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Львівській області про визнання учасником бойових дій,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до ГУ МВС України у Львівській області про визнання недійсним рішення комісії з питань розгляду матеріалів про визнання права учасників війни та учасників бойових дій ГУ МВС України у Львівській області щодо неможливість визнати його учасником бойових дій та просить зобов'язати комісію визнати його учасником війни та бойових дій мотивуючи свої вимоги тим, що у 1989 році, він, під час збройних конфліктів на території республіки Азербайджан та Нагірно-Карабахській автономній республіці, в складі батальйону Львівської спеціалізованої середньої школи міліції (ЛССШМ) був направлений на службу для виконання спеціального завдання, в умовах надзвичайного стану при вирішенні збройних конфліктів по нормалізації обстановки, відновлення законності і порядку на території республік Закавказзя, а саме в м. Баку Азербайджанської РСР.

У зазначений період, на території республік Азербайджан, Вірменії та Нагірно-Карабахській автономній республіці відбувалися збройні конфлікти і для припинення цих конфліктів, були введені війська та підрозділи Міністерства внутрішніх справ СРСР. Під час проходження служби, він, у бойовому спорядження, із зброєю в руках, з правом її застосування, виконував завдання по охороні державних установ, військових комендатур, територіальних областей населених пунктів, осіб радянського та господарського активу. У складі оперативних груп та нарядів, з приданою бронетехнікою залучених військ, брав також участь у військових операціях, з прочісуванням місцевості по виявленню та знешкодженню незаконних збройних формувань, здійснював охорону державних обєктів, стратегічних підприємств та установ, ніс службу на блокпостах. Разом з військовими та місцевими

органами внутрішніх справ, контролював дотримання місцевим населенням комендантського часу, проводив вилучення зброї, а також забезпечував громадський порядок в населених пунктах. При несенні служби у згаданий період, неодноразово, ризикуючи життям, попереджав кровопролиття серед озброєного населення ворогуючих сторін.

На його думку, комісія, визначаючи примітку постанови Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1994 року №63, в переліку інші країни після грудня 1979 року, неправомірно вважає, що відсутність інформації в Генеральному штабі Збройних сил України та з центрального архіву МО РФ, які відображали його безпосередню участь в бойових діях на території Азербайджанської РСР, є підставою про невизнання його учасником бойових дій. Комісія, також не взяла до уваги надані ним виписки з наказів, які однозначно вказують про проходження ним служби та території Азербайджанської РСР при виконанні спеціальних завдань в умовах надзвичайного стану та при збройних конфліктах на території республік Закавказзя.

До суду позивач ОСОБА_1 подав письмову заяву в якій підтримує свої позовні вимоги, просить позов задовольнити і просить також справу слухати у його відсутності.

Представник відповідача в судове засідання повторно не з'явився, направивши до суду письмове заперечення, в якому заперечує позовні вимоги позивача ОСОБА_1, вважає вимоги безпідставними і просить в їх задоволенні відмовити.

Перевіривши матеріали справи суд вважає, що позов слід задовольнити з наступних підстав.

Судом встановлено, що відповідно до листа начальника управління кадрового забезпечення ГУ МВС України у Львівській області №1/3 К-49 від 11 листопада 2011 року, комісією з питань розгляду матеріалів про визнання прав учасників війни та учасників бойових дій ГУ МВС України у Львівській позивачеві ОСОБА_1 відмовлено у визнанні його учасником бойових дій.

З матеріалів справи вбачається, що позивач ОСОБА_1, під час навчання у Львівській спеціалізованій середній школі міліції МВС СРСР, в складі батальйону, який був спеціально сформований за рішенням Уряду СРСР та наказу МВС СРСР, в період з 02 лютого 1989 року по 06 травня 1989 року та з 26 червня 1989 року по 20 липня 1989 року, знаходився у відрядженні в Закавказькому регіоні, а саме в м. Баку Азербайджанської РСР, в складі зведеного батальйону Львівської спеціалізованої середньої школи МВС СРСР, для виконання завдання МВС СРСР по охороні громадського порядку.

В постанові Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1994 року №63 міститься перелік держав, яким надавалася допомога за участю військовослужбовців ОСОБА_2, Військово-Морського флоту, Комітету державної безпеки та осіб рядового, начальницького складу і військовослужбовців Міністерства внутрішніх справ і періодів бойових дій на їх території, якою такі держави, як Союз ОСОБА_2 Соціалістичних Республік та Азербайджанська РСР, не зазначені.

Загально відомими є факти, що в період, який передував відокремленню колишніх союзних республік СРСР та створення на їх території незалежних держав, а саме з 1988 по 1991 роки, в СРСР, зокрема в Кавказьких республіках, виникали

непоодинокі етнічні конфлікти, що супроводжувались збройними сутичками. Збройні сили СРСР і органи внутрішніх справ, в даних регіонах, виконували бойові завдання, метою яких були захист мирного населення та приборкання конфліктуючих сторін. На час існування СРСР та її партійної ідеології, яка панувала в той період, не визнавалося, що в союзних республіках могли вестися бойові дії і реальна інформація про їх трагічні наслідки замовчувалася.

Таким чином, хоч Азербайджанська РСР не включена в перелік держав і періодів бойових дій на їх території, затверджений вищезгаданою постановою Кабінету міністрів України від 08 лютого 1994 року №63, однак при розгляді справи встановлено, що позивач ОСОБА_1 виконував завдання в умовах надзвичайного стану та збройних конфліктів в Азербайджанській РСР, із застосуванням вогнепальної зброї і піддавав ризику своє життя та здоров'я.

Відповідно до п.2 ч.1 ст.6 Закону України „Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту від 22 жовтня 1993 року, учасниками бойових дій визнаються особи, які працювали чи перебували у відрядженні в державах, де в цей період велися бойові дії і брали участь у бойових діях чи забезпеченні бойової діяльності військ.

Враховуючи вищенаведене, суд приходить до висновку, що рішення комісії з питань розгляду матеріалів про визнання учасника війни та учасника бойових дій ГУ МВС України у Львівській області, якою позивачу ОСОБА_1 відмовлено у наданні статусу учасника бойових дій слід визнати неправомірним, зобов'язавши відповідача визнати позивача учасником бойових дій.

Керуючись ст.ст.11, 71, 86, 161-163 КАС України, ст.6 Закону України Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту від 22 жовтня 1993 року з наступними змінами, Постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1994 року №63 Про організаційні заходи щодо застосування Закону України Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту з наступними змінами, суд, -

ПОСТАНОВИВ :

позов задовольнити повністю.

Визнати рішення Комісії з питань розгляду матеріалів про визнання учасників війни та учасників бойових дій ГУ МВС України у Львівській області щодо відмови у наданні ОСОБА_1 статусу учасника бойових дій, неправомірним.

Зобов'язати Комісію з питань розгляду матеріалів про визнання учасників війни та учасників бойових дій ГУ МВС України у Львівській області визнати ОСОБА_1 учасником бойових дій.

На постанову суду першої інстанції може бути подана апеляційна скарга протягом десяти днів з дня проголошення постанови до Львівського апеляційного адміністративного суду через Яворівський районний суд Львівської області.

Постанова виготовлена в нарадчій кімнаті в одному примірнику.

Суддя: Гоцко В.І.