Рішення № 50170896, 07.09.2015, Апеляційний суд Харківської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

___________

Справа № 639/3353/15-ц Головуючий суддя І інстанції Гаврилюк С.М.

Провадження № 22-ц/790/6189/15 Суддя доповідач Овсяннікова А.І.

Категорія: житлові

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 вересня 2015 року судова колегія судової палати у цивільних справах апеляційного суду Харківської області в складі:

головуючого - Овсяннікової А.І.

суддів - Бездітко В.М., Пшенічної Л.В.

при секретарі - Дашковської Н.К.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Харкові апеляційну скаргу ОСОБА_1 на заочне рішення Жовтневого районного суду міста Харкова від 14 липня 2015 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, треті особи: ОСОБА_3, начальник служби у справах дітей Жовтневого району управління служб у справах дітей Департаменту праці та соціальної політики Харківської міської ради Ремер Н.А. про усунення перешкод у користуванні власником нерухомим майном, про виселення та вселення, зобов'язання зняти з реєстрації, -

ВСТАНОВИЛА:

У березні 2015 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_2, треті особи: ОСОБА_3, начальник служби у справах дітей Жовтневого району управління служб у справах дітей Департаменту праці та соціальної політики Харківської міської ради Ремер Н.А. про усунення перешкод у користуванні власником нерухомим майном, про виселення та вселення, зобов'язання зняти з реєстрації.

В обгрунтування позову вказує, що вона є власником квартири АДРЕСА_1 на підставі договору купівлі-продажу від 25 червня 1992 року. Разом з нею в квартирі проживають ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, а також сім'я ОСОБА_2

ОСОБА_2 не є членом її родини. Протягом кількох останніх років між ними склалися конфліктні, неприязні стосунки. Спільного господарства не ведуть, не розмовляють, не мають спільного бюджету.

Рішенням суду визначено порядок користування цією квартирою.

Заочним рішенням Жовтневого районного суду м Харкова від 19 листопада 2012 року на час проведення капітального ремонту її виселено з квартири.

Рішення суду не виконується.

Її донька ОСОБА_2, яку вона не вважає членом своєї родини, викинула з кімнати площею 13 кв.м. спірної квартири її речі, на двері цієї кімнати повісила замок та перешкоджає їй у користуванні нерухомим майном,

Вона вимушена спати в коридорі біля вхідних дверей, що сильно підірвало її здоров'я, вона захворіла на запалення легенів, яке перейшло в хронічне.

Відповідачка систематично псує все, що знаходиться в квартирі; порушує і взагалі не визнає правил сумісного проживання. ОСОБА_2 є повнолітньою, дієздатною, і за станом здоров'я має можливість придбати окреме житло.

Просить визнати її дочку ОСОБА_2 колишнім членом її сім'ї;

усунути перешкоди у здійсненні права користування її квартирою;

виселити ОСОБА_2 з квартири без надання жилої площі;

всі матеріальні витрати покласти на відповідача;

зобов'язати Управління Міграційної служби у Харківській області Жовтневого району м. Харкова зняти ОСОБА_2 з реєстраційного обліку за адресою: АДРЕСА_1;

вселити її в квартиру за адресою: АДРЕСА_1.

Відповідач та треті особи в судове засідання не з'явились.

Заочним рішенням Жовтневого районного суду міста Харкова від 14 липня 2015 року у задоволенні позову ОСОБА_1 про усунення перешкод у користуванні власником нерухомим майном, про виселення та вселення, зобов'язання зняти з реєстрації відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить рішення суду скасувати та ухвалити нове.

З відповідачем неможливо проживати з 2005 року. На початку відповідач вигнала її сестер, влаштовувала бійки. Врізала замок в кімнаті і нікого не пускає у квартиру. Через неї страждають 8 осіб, також і її діти.

Колегія суддів, вислухавши суддю - доповідача, пояснення з'явившихся осіб, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги вважає, що скарга підлягає задоволенню частково.

Як встановлено судом і підтверджується матеріалами справи згідно договору купівлі-продажу від 17 червня 1992 року ОСОБА_1 є власником квартири АДРЕСА_1

В квартирі разом з позивачкою зареєстровано 9 осіб.

Рішенням Жовтневого районного суду міста Харкова від 15 травня 2012 року визначено порядок користування цією квартирою та визнано за ОСОБА_1 право користування кімнатою пл. 13,3 м2, а за всіма іншими мешканцями - користування кімнатою пл. 12,1 м2.

Ухвалою апеляційного суду Харківської області 04 вересня 2012 року рішення суду залишено без змін.

Позивач просить усунути перешкоди у праві користування квартирою шляхом виселення ОСОБА_2 та зняття її з реєстрації згідно вимог ст.ст. 386, 387, 391 ЦК України та ст. 116 ЖК України.

Відповідно до вимог ст. 116 ч.1 ЖК України якщо наймач, члени його сім'ї або інші особи, які проживають разом з ним, систематично руйнують чи псують жиле приміщення, або використовують його не за призначенням, або систематичним порушенням правил соціалістичного співжиття роблять неможливим для інших проживання з ними в одній квартирі чи в одному будинку, а заходи запобігання і громадського впливу виявились безрезультатними, виселення винних на вимогу наймодавця або інших заінтересованих осіб провадиться без надання іншого жилого приміщення.

Згідно вимог ст.ст. 10,60 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.

Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості.

Кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.

Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі.

Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір.

Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Позивачкою не надано беззаперечних доказів щодо наявності підстав для виселення ОСОБА_2 відповідно до вимог ст. 116 ЖК України.

Доказів систематичного руйнування чи псування житла, використання його не за призначенням, систематичного порушення правил соціалістичного співжиття, які роблять неможливим проживання з нею в квартирі, застосування заходів запобігання впливу - не надано.

Притягнення, як зазначає ОСОБА_1, у 2009 та 2010 роках до адміністративної відповідальності ОСОБА_2 не є підставою для виселення, враховуючи значний проміжок часу між цими обставинами - січень 2010 року та квітень 2015 року- час подання позову.

Сама по собі наявність конфліктних відносин між сторонами також не є підставою для виселення.

Стосовно псування та руйнування квартири, то колегія враховує рішення суду від 05 листопада 2012 року про виселення, яким підтверджено незадовільний стан квартири, що є підставою для проведення ремонту квартири та у зв'язку з чим і ухвалено рішення про виселення всіх мешканців з квартири на час проведення капітального ремонту(а.с. 54-55).

Доказів псування та руйнування квартири ОСОБА_2 після цих обставин позивачкою не представлено.

Стосовно визнання ОСОБА_2 колишнім членом сім'ї позивачки, то колегія виходить з вимог ст.. 16,19 ЦК України, тобто, ця вимога як окрема вимога не є належним способом захисту і вирішується це питання з урахуванням інших, пов'язаних з цим, вимог.

В суді апеляційної інстанції ОСОБА_1 не заперечувала, що ОСОБА_2 вселилася в квартиру та реєструвалася як її донька, тобто, як член сім'ї.

Позивачкою заявлялися такі вимоги раніше і при ухваленні рішення від 15 травня 2012 року з урахуванням її посилання на вимоги ст. 405 ЦК України визначено порядок користування житлом з іншими мешканцями, у тому числі і ОСОБА_2 як членом сім'ї власника житла.

Колегія суддів оцінює пояснення ОСОБА_1 та ОСОБА_3, що зараз ОСОБА_1 не проживає з ОСОБА_2 в одній квартирі, вони не ведуть спільний бюджет та інше з урахуванням тих обставин, що ОСОБА_1, як вона вказує в суді першої інстанції, виселилася з квартири на час ремонту і проживає в с. Шарівка Валківського району разом з донькою ОСОБА_3 та онукою.

Відповідно відсутні підстави і для зняття ОСОБА_2 з реєстрації в квартирі.

Рішення суду стосовно цих позовних вимог ухвалено з дотримання вимог матеріального та процесуального права.

Однак, рішення суду в частині відмови в позові щодо вселення ОСОБА_1 в квартиру колегія вважає необґрунтованим та підлягаючим скасуванню.

ОСОБА_1 хоча і виселилася з квартири добровільно, як вона зазначає на час ремонту, однак позбавлена можливості користуватися квартирою, оскільки, як зазначає позивачка, відповідачка фактично зайняла її кімнату, поставила замки.

За таких обставин колегія вважає необхідним позов в цій частині задовольнити та вселити ОСОБА_1 в кімнату площею 13,3 м2 цієї квартири.

При цьому колегія виходить з висновків рішення суду від 19 листопада 2012 року, яким ОСОБА_1 виділено у користування цю кімнату; інша кімната виділена у користування іншим 8 мешканцям квартири.

Рішення суду підлягає зміні.

Керуючись ст.ст. 303, 304, 307 ч.1 п.2, 313, 316, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів,-

ВИРІШИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити частково.

Заочне рішення Жовтневого районного суду міста Харкова від 14 липня 2015 року у частині відмови у задоволенні позову про вселення ОСОБА_1 - скасувати.

Ухвалити в цій частині нове рішення.

Вселити ОСОБА_1 у кімнату площею 13,3 кв.м. квартири АДРЕСА_1.

В іншій частині рішення суду залишити без зміни.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення, однак може бути оскаржено безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий -

Судді -